13 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/16405/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 ( суддя Златін С.В.) в адміністративній справі №160/16405/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправним дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи за професією “ електрослюсаря підземного» періоду проходження строкової військової служби з 01.01.2004р. по 11.11.2004р., та періодів роботи з 06.04.2005 по 06.05.2005р., з 14.11.2007 по 31.12.2007р., з 01.01.2008р. по 24.01.2008р., з 20.05.2008р., по 03.06.2008р., з 16.03.2020р. по 20.03.2020р., та призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком за заявою від 08.03.2024р;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період проходження строкової військової служби в лавах ЗСУ з 01.01.2004р. по 11.11.2004р.;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по списку № 1 за професією “електрослюсар підземний», що дають право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
період проходження строкової військової служби в лавах ЗСУ з 01.01.2004р. по 11.11.2004р.;
періоди роботи з 06.04.2005 по 06.05.2005р., з 14.11.2007 по 31.12.2007р., з 01.01.2008р. по 24.01.2008р., з 20.05.2008р., по 03.06.2008р., з 16.03.2020р. по 20.03.2020р., та призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 12.01.2024р., виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності. 08.03.2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 28,30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при наявності пільгового стажу роботи в підземних умовах понад 15 років. Пенсія по інвалідності була призначена позивачу, але з порушенням норм ст.28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до листа Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 08.04.2025 року № 13930-12864/С-03/8-2800/25, пенсію розраховано в розмірі 80% заробітної плати, як працівнику зайнятому 15 років на підземних роботах. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переглянуто раніше призначену пенсію по інвалідності з дати встановлення позивачу інвалідності, саме з 12 січня 2024 року та виплачують її в розмірі 50% пенсії за віком. Відповідно до розрахунку стажу позивача, позивачу стало відомо, що до страхового та пільгового стажу роботи по списку №1 не зараховано період проходження строкової військової служби з 01.01.2004р. по 11.11.2004р. та деякі періоди роботи відповідно до пільгової довідки № 556 від 06.12.2023р. Позивач не згоден з діями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що позбавляють права гідне на пенсійне забезпечення, а саме отримання пенсії в повному обсязі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи за професією “ електрослюсаря підземного» періоду проходження строкової військової служби з 01.01.2004р. по 11.11.2004р., та періодів роботи з 06.04.2005 по 06.05.2005р., з 14.11.2007 по 31.12.2007р., з 01.01.2008р. по 24.01.2008р., з 20.05.2008р., по 03.06.2008р., з 16.03.2020р. по 20.03.2020р., та призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком за заявою від 08.03.2024р.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період проходження строкової військової служби в лавах ЗСУ з 01.01.2004р. по 11.11.2004р.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по списку № 1 за професією “електрослюсар підземний», що дають право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
період проходження строкової військової служби в лавах ЗСУ з 01.01.2004р. по 11.11.2004р.
періоди роботи з 06.04.2005 по 06.05.2005р., з 14.11.2007 по 31.12.2007р., з 01.01.2008р. по 24.01.2008р., з 20.05.2008р., по 03.06.2008р., з 16.03.2020р. по 20.03.2020р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 12.01.2024р., з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління з 12.01.2024 року та отримуєте пенсію по інвалідності від професійного захворювання у розмірі 50 % пенсії за віком, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст. 8 закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Згідно розрахунку стажу позивача до страхового та пільгового стажу роботи по списку №1 не зараховано період проходження строкової військової служби з 01.01.2004р. по 11.11.2004р. та деякі періоди роботи відповідно до пільгової довідки № 556 від 06.12.2023р.
Не погодившись із цим позивач звернувся до суду із відповідною позовною заявою.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
При вирішенні спору суд виходить із того, що згідно з абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XIIі абзац 2 частини першої статті 2 Закону № 2232-XII).
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону Закон №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно розрахунку стажу пенсійним органом не було враховано до пільгового стажу за списком №1 періоду військової службу в Збройних силах України з 01.01.2004 року по 11.11.2004 року та до пільгового стажу роботи за професією “Електрослюсар підземний» період роботи з 06.04.2005 по 06.05.2005р., з 14.11.2007 по 31.12.2007р., з 01.01.2008р. по 24.01.2008р., з 20.05.2008р. по 03.06.2008р., з 16.03.2020р. по 20.03.2020р. згідно пільгової довідки № 556 від 06.12.2023року.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 17, 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
При цьому, положення приписів Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом з тим, саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 25.02.2021 у справі № 683/3705/16-а.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.02.2002року, містяться такі записи:
запис № 5 - з 06.12.2004 року по 03.08.2008 робота підземним електрослюсарем 3-го розряду з повним робочим днем в шахті
До заяви про призначення пенсії позивачем були надані, зокрема, довідки уточнюючі пільговий характер роботи від 24.11.2023 №781, від 06.12.2023 №556, від 14.12.2023 №87, які видані ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля».
Однак відповідачем, дані довідки не приймались до уваги при призначенні пенсії, оскільки перевіркою встановлено розбіжності між інформацією зазначеною в довідці від 24.11.202 №781 та первинними документами про що складено акт від 21.01.2025 №0400- 011005-1/1618 до якого долучено оновлену довідку від 21.01.2025 № 81.
Перевіркою встановлено розбіжності між інформацією зазначеною в довідці від 06.12.2023 №556 та первинними документами про що складено акт 21.01.2025 №0400- 011005- 1/1648 до якого долучено оновлену довідку від 21.01.2025 № 58.
Перевіркою не встановлено розбіжностей між інформацією зазначеною в довідці від 14.12.2023 №87 та первинними документами про що складено акт від 06.01.2025 №0400- 011005-1/296.
Колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини.
Наведені висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Водночас, слід звернути увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Однак, матеріали даної справи не містять, а пенсійним органом в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до відповідних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження пільгового стажу позивача.
Водночас, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Натомість, в даному випадку пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.
Слід враховувати також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Також, судом встановлено, що період проходження строкової військової служби підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.09.2002 року та військовим квитком від 28.05.2003року.
При цьому військовій службі передувала робота, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, а саме 17.03.2003 року позивач працював на посаді учень електрослюсаря підземного дільниці підготовчих робіт з повним робочим днем у шахті на підприємстві ВП “Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ “ ДТЕК Павлоградвугілля», а 25.05.2003 року звільнений із займаної посади, у зв'язку з призовом на військову службу.
Отже, враховуючи те, що згідно розрахунку стажу період роботи позивача з 17.03.2003 року по 25.05.2003 року був врахований як пільговий стаж, суд доходить висновку, що служба в Збройних Силах України з 01.01.2004 року по 11.11.2004 року має бути врахована до пільгового стажу.
Підставою для відмови у зарахуванні до стажу позивача періоду проходження строкової військової служби в лавах ЗСУ з 01.01.2004 року по 11.11.2004 є відсутність сплати страхових внесків у цей період.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно п. 1 ч. 1, 2 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
В той же час, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
Тобто, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду її роботи.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року по справі № 199/1852/15-а, від 20.03.2019 року по справі № 688/947/17, від 17 липня 2019 року по справі № 144/669/17, від 30.09.2019 року по справі № 414/736/17, від 30.07.2019 року по справі № 373/2265/16-а, від 23.03.2020 року по справі № 535/1031/16-а, від 09.10.2020 року по справі № 341/460/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, служба в Збройних Силах України з 01.01.2004 року по 11.11.2004 має бути врахована до страхового та пільгового стажу з урахуванням вже раніше зарахованого стажу.
Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 в адміністративній справі №160/16405/25залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 листопада 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко