13 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/2874/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2025 ( суддя Чернова Ж.М.) в адміністративній справі №280/2874/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність відповідача у виданні за період з 01.06.2023 по теперішній час бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.06.2023 по теперішній час з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, позивачу додаткової винагороди за період з 01.06.2023 по теперішній час з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах;
зобов'язати відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу військової частини НОМЕР_2 із урахуванням вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (зі змінами).
Обґрунтовуючи підстави позову зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.02.2023 №39 призначений на посаду штаб-сержанта 3 категорії відділення персоналу штабу, з 21.04.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.04.2023 №111 на посаду старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу, з 01.06.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.06.2023 №152 на посаду помічника начальника відділення персоналу штабу, а з 18.08.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №233 на посаду начальника інформаційно-аналітичної групи штабу.
За період з 01.06.2023 по теперішній час позивачу нараховується та виплачується додаткова винагорода з розрахунку 30000 грн пропорційно дням участі, що суперечить постанові КМУ №168. Зазначає, що додаткова винагорода за посадами, які він обіймав і обіймає в штабі військової частини НОМЕР_2 , повинна нараховуватися та виплачуватися з розрахунку 50 000 грн пропорційно дням участі. Вказує, що внаслідок бездіяльності посадових осіб штабу військової частини НОМЕР_2 , відповідальних за підготовку бойових розпоряджень та рапортів про виплату додаткової винагороди, в них не було зазначено про виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборни або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Внаслідок бездіяльності відповідача позивачу, не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода з розрахунку 50 000 грн, пропорційно дням участі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року в розмірі 50000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року в розмірі 50000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій зазначив, що крім визначених Постановою Кабінету Міністрів України №168 та Наказом МОУ №260 умов порядку виплати додаткової винагороди, за підписом Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК видано лист-роз'яснення від №290/13/2643 від 14.11.2023.
Відповідно до пункту 2 зазначеного листа, додаткова винагорода в розмірі 50000 грн виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: а) залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; в) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини).
Враховуючи лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК №290/13/2643 від 14.11.2023, відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 50 000 грн пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегією суддів з'ясовано, ОСОБА_1 з 08.02.2023 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2023 №39, головного сержанта ОСОБА_1 , з 08 лютого 2023 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, призначено на посаду штаб-сержанта 3 категорії відділення персоналу штабу.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.04.2023 №111, позивач призначений на посаду старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2023 №152 позивач призначений на посаду помічника начальника відділення персоналу штабу.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №233, позивача з 21.08.2023 призначено на посаду начальника інформаційно-аналітичної групи штабу.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 “Про виплату додаткової винагороди» позивачу за червень 2023 року від 26.07.2023 №479, за липень 2023 року від 24.08.2023 №528, за серпень 2023 року від 20.09.2023 №580, за вересень 2023 року від 21.10.2023 №650, за жовтень 2023 року від 23.11.2023 №719, за листопад 2023 року від 20.12.2023 №762, за грудень 2023 року від 23.01.2024 №51, за січень 2024 року від 22.02.2024 №123, за березень 2024 року від 20.04.2024 №233, за квітень 2024 року від 20.05.2024 №288, за травень 2024 року від 05.06.2024 №313, за жовтень 2024 року від 05.11.2024 №598, за листопад 2024 року від 05.12.2024 №6482, за грудень 2024 року від 05.01.2025 №35, за січень 2025 року від 05.0.22025 №323, за лютий 2025 року від 05.03.2025 №598 нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, що не заперечується відповідачем.
Окрім того, факт нарахування та виплати у спірний період позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби підтверджується рапортами вх.№12769 від 10.07.2023, вх.№14495 від 13.08.2023, вх.№15722 від 10.09.2023, вх.№17178 від 07.10.2023, вх.№18870 від 08.11.2023, вх.№20931 від 08.12.2023, вх.№416 від 07.01.2024, вх.№2495 від 08.02.2024, вх.№8057 від 07.04.2024, вх.№10013 від 08.05.2024, вх.№11863 від 06.06.2024, вх.№14298 від 16.07.2024, вх.№15548 від 08.08.2024, вх.№17829 від 11.09.2024, вх.№19889 від 10.10.2024, вх.№21747 від 05.11.2024, вх.№24107 від 05.12.2024, вх.№238 від 05.01.2025, вх.№1787 від 06.02.2025, вх.№3342 від 05.03.2025.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) “Про виплату додаткової винагороди» від 25.07.2024 № 419, від 23.08.2024 №460, від 05.09.2024 №478, від 05.10.2024 №535 позивачу нараховувалась та виплачувалась за період червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 50 000 грн, в розрахунку пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Вважаючи, що у період з 01.06.2023 по теперішній час позивачу мала нараховуватись та виплачуватись відповідачем додаткова винагорода у збільшеному розмірі, а саме до 50000 грн пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань) замість 30 000,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Положеннями п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (в редакції Постанови КМУ № 836 від 09.08.2023) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану визначено розділом XXXIV Порядку №260.
Згідно п.2 цього розділу (в редакції станом на 31.01.2023) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема 50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Згідно п.2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції станом з 29.09.2023) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема 50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Згідно п.4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
-бойовий наказ (бойове розпорядження);
-журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
-рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Суд враховує, що згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
Отже, на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до матеріалів справи, також з урахуванням того що відповідачем не спростовується та не заперечується, що посада позивача за спірний період відноситься до командування військової частини НОМЕР_1 , а військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 , зокрема позивачем, у період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року виконувались бойові (спеціальні) завдання.
Бойовими розпорядженнями та рапортами підтверджено факт виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі органу управління військової частини, що веде воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) у визначені періоди 2024-2025 року, що передбачає виплату у ці періоди додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн. відповідно до п.2 розділу XXXIV Порядку №260.
Таким чином, на підставі правового регулювання в контексті спірних відносин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що у спірних періодах відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачу згідно п.2 розділу XXXIV Порядку №260 додаткову винагороду у розмірі 50 000 грн. (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах), однак докази такого нарахування та виплати в матеріалах справи відсутні.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання відповідача на лист-роз'яснення директора департаменту соціального забезпечення МОУ від 14.11.2023, оскільки таке роз'яснення має виключно роз'яснювальний та рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом і не встановлює правових норм, тому не впливає на суть спірних правовідносин.
Щодо стягнення заборгованості по виплатах військовим, Верховний Суд вказує на відсутність строків позовної давності для звернення з вимогою про стягнення заробітної плати, оскільки це стосується порушення законодавства про оплату праці.
Позиція Верховного Суду стверджує, що для невиплаченої частини заробітної плати (додаткова винагорода - це складова) строк не обмежений, якщо це порушення законодавства про оплату праці.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення в його оскаржуваній частині.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2025 в адміністративній справі №280/2874/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 листопада 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко