13 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/2893/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 ( суддя Артоуз О.О.) в адміністративній справі №280/2893/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач 09.04.2022 уклав контракт на проходження військової служби у Національній гвардії України та проходи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з листопада по грудень позивач у бойових діях, інших заходах необхідних для забезпечення безпеки та оборони України. Проте, відповідач не виплатив йому за період з 01.11.2024 по 31.12.2024 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку не 100 000,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року пазов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах 20 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах з 20 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегією суддів з'ясовано, ОСОБА_1 з 09.11.2024 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 20.11.2024 № 346 ОСОБА_1 відряджено в оперативне підпорядкування військової частини НОМЕР_2 ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання бойових (спеціальних) завдань з 20.11.2024.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.12.2024 № 357 вважати такими, що прибули з відрядження групу військовослужбовців із військової частини НОМЕР_2 ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » 01.12.2024 в числі яких ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 02.12.2024 № 358 ОСОБА_1 відряджено в оперативне підпорядкування військової частини НОМЕР_2 ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання бойових (спеціальних) завдань з 02.12.2024.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 31.12.2024 № 391 вважати такими, що прибули з відрядження групу військовослужбовців із військової частини НОМЕР_2 ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » 31.12.2024 в числі яких ОСОБА_1 .
Витягом з бойового розпорядження НОМЕР_3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України від 20.11.2024 № 3688дск з метою належного виконання поставлених завдань підрозділами 15 броп та забезпечення виконання бойових (спеціальних) завдань у складі визначених сил і засобів НОМЕР_3 броп НГУ НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення залучити до виконання бойових (спеціальних) завдань у районі Покровськ в операційній зоні ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » наступні сили та засоби:…старшого солдата ОСОБА_1 . Термін виконання 20.11.2024.
Відповідно до витягу з бойового розпорядження НОМЕР_3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України від 01.12.2024 № 3742дск з метою належного виконання поставлених завдань підрозділами 15 броп та забезпечення виконання бойових (спеціальних) завдань у складі визначених сил і засобів НОМЕР_3 броп НГУ у складі ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення закінчити виконання завдань та повернути до пункту постійної дислокації (Запоріжжя) наступні сили та засоби:…старшого солдата ОСОБА_1 … Термін виконання 01.12.2024.
Згідно витягу з бойового розпорядження НОМЕР_3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України від 02.12.2024 № 3743дск з метою належного виконання поставлених завдань підрозділами 15 броп та забезпечення виконання бойових (спеціальних) завдань у складі визначених сил і засобів НОМЕР_3 броп НГУ у складі ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення залучити до виконання бойових (спеціальних) завдань наступні сили та засоби:…старшого солдата ОСОБА_1 …Термін виконання 02.12.2024.
Відповідно витягу з бойового розпорядження НОМЕР_3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України від 31.12.2024 № 3776дск з метою належного виконання поставлених завдань підрозділами 15 броп та забезпечення виконання бойових (спеціальних) завдань у складі визначених сил і засобів НОМЕР_3 броп НГУ у складі ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення прийняти від командира НОМЕР_5 броп НГУ та повернути та повернути до пункту постійної дислокації (Запоріжжя) наступні сили та засоби:…старшого солдата ОСОБА_1 … Термін виконання 31.12.2024.
Рапортом т.в.о. командира НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення Національної гвардії України авіаційному механіку 2-го відділення розвідувальних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів спеціального призначення НОМЕР_6 батальйону оперативного призначення старшому солдату ОСОБА_1 підлягала до нарахування додаткова винагороду у розмірі 100000,00 грн. за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах, згідно довідки № 50/2814-129 від 05.01.2025 в/ч НОМЕР_2 , у кількості 31 днів (з 01 по 31 грудня 2024 року).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.01.2025 № 217 старшому солдату ОСОБА_1 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн. за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах за 11 днів (з 20 по 30 листопада 2024 року), за 31 день (з 01 по 31 грудня 2024 року).
Згідно довідки про доходи від 17.06.2025 ОСОБА_1 у грудні 2024 року нараховано: грошове забезпечення у сумі 45 472,06 грн, 26 998,50 грн. допомоги для оздоровлення та 11 262,09 грн. матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до довідки про доходи від 19.06.2025 ОСОБА_1
у грудні 2024 року нараховано грошове забезпечення у сумі 45 472,06 грн., 26 998,50 грн. допомоги для оздоровлення, 11 262,09 грн. матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань;
у січні 2025 року нараховано грошове забезпечення у сумі 6 080,45 грн. та 136 666,67 грн. додаткової винагороди ПКМУ № 168 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 08.01.2025 № 8 старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що не прибув з відпустки за сімейними обставинами, з 08.01.2025. Вказаним наказом ОСОБА_1 з 08.01.2025 знято з усіх видів забезпечення.
Відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за січень 2025 року грошове забезпечення (в тому числі додаткове грошове забезпечення за листопад - грудень 2024 року) перераховано на депонент у зв'язку і з тим, що ОСОБА_1 самостійно залишив частину.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах з 01.11.2024 по 31.12.2024 позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 6, частина перша статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (Закон № 661-IV) визначає, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закон № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400, яка застосовується з 24 лютого 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 (в редакції Постанови № 793 від 07 липня 2022 року, яка застосовується з 24 лютого 2022 року) порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до підстав апеляційної скарги вбачається, що спірним є питання невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди за попередній період, внаслідок самовільного залишення військової частини.
На час виникнення спірних правовідносин питання про невключення до наказів виплати додаткової винагороди військовослужбовців у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення, - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, було врегулювано лише рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою від 25 березня 2022 року № 248/1298.
Згідно з п. 10 цього рішення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 тис. грн або 30 тис. грн не включаються, зокрема, військовослужбовці у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
Отже, передбачене постановою КМУ № 168 грошове забезпечення військовослужбовців пов'язане саме з виконанням обов'язків військової служби, відповідно невиплата додаткової винагороди як складової грошового забезпечення має бути пов'язана з виконанням / невиконанням військовослужбовцями обов'язків саме військової служби, а не поза межами її здійснення.
Військовослужбовцю може бути не виплачено додаткову винагороду в разі вчинення ним адміністративного правопорушення, пов'язаного із проходженням військової служби.
Військовослужбовця, який самовільно залишив частину (СЗЧ), позбавляють додаткової винагороди за місяць порушення та весь період СЗЧ, включаючи місяць повернення, згідно з
Постановою КМУ №168. Це стосується саме періоду, коли особа була у СЗЧ
Позбавлення стосується не тільки місяця СЗЧ, а й місяця, в якому особа повернулася, якщо це було оформлено наказом.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 08.01.2025 № 8 номер обслуги 3-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » батальйону оперативного призначення старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що не прибув з відпустки за сімейними обставинами, з 08.01.2025 року. У зв'язку із викладеним, відповідно до п. 3 розділу ХХХ Порядку 200, виплата грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 було призупинено з 08.01.2025 року.
Таким чином, "позбавлення" стосується періоду несення служби під час СЗЧ, а не попередніх періодів до факту самовільного залишення частини, проте сам факт СЗЧ є підставою для позбавлення винагороди за місяці перебування поза частиною.
За таких обставин правильним є висновок, що військовослужбовця можуть позбавити додаткової винагороди, передбаченої під час воєнного стану, лише у разі вчинення ним кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 в адміністративній справі №280/2893/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 листопада 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко