24 листопада 2025 р.Справа № 440/12132/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну заяву ОСОБА_1 про вирішення питання щодо прийняття окремої ухвали по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 по справі № 440/12132/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган), в якому просить суд:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Полтавській області щодо не здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтею 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон України № 3551-ХІІ);
зобов'язати ГУ ПФУ у Полтавській області провести нарахування і виплату одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми згідно статті 13 Закону України № 3551-ХІІ.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 без змін.
13.11.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 в якій просить відповідно до вимог частини 8 статті 249 та статті 324 КАС України, вирішити питання щодо прийняття окремої ухвали суду про зобов'язання Полтавського окружного адміністративного суду розглянути питання звернення до Верховного Суду для вирішення питання, яке не вирішено відповідно до заявлених вимог ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій, стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності внесених змін до Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України № 367- XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України від 20.03.2023 № 2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань».
В обґрунтування заяви зазначає, що при поданні апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 по справі № 440/12132/23 окрім іншого, було заявлено пунктом 3 прохальної частини апеляційної скарги, зокрема: «Прийняти окрему ухвалу про зобов'язання Полтавського окружного адміністративного суду розглянути питання звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності внесених змін до Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України № 367- XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України від 20.03.2023 № 2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань». Вказує, що питання щодо розгляду цієї вимоги постанова суду від 04.11.2025 не містить тексту юридичного обґрунтування та вирішення по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява ОСОБА_1 щодо прийняття окремої ухвали задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки розгляд справи здійснювався судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, а судом апелційної інстанції в порядку письмового провадження, розгляд даної заяви колегія суддів вважає за необхідне розглядати в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Приписами ст. 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, з огляду на вищезазначену норму закону, суд може постановити додаткове рішення у чітко визначених законом випадках.
Також колегія суддів звертає увагу, що додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. Разом із тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення. Водночас, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом. Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмета спору.
Колегія суддів зазначає, що клопотання особи про винесення окремої ухвали не є позовною вимогою у розумінні вимог ст. 252 КАС України.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
відповідно до ч. 1 ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Відповідно до частини 1-4 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Колегія суддів зазначає, що звернення суду до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України супроводжується відповідною законодавчо визначеною процедурою.
Отже, звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта не є імперативним обов'язком та вказане право підлягає застосуванню судом лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегією суддів під час розгляду справи не встановлено, що норми Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України № 367- XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України від 20.03.2023 № 2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» суперечать Конституції України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для зобов'язання Полтавського окружного адміністративного суду розглянути питання звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності правового акта.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 440/14216/23 колегія суддів вирішила звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-IX, яким частину 5 статті 13 Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII викладено у новій редакції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23 зазначила:
“ … аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними в Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, з огляду на наявний фінансовий ресурс бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2).
Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України потрібно розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проєкту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, зокрема й щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України (абзаци 7, 8 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012).
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги».
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на час виникнення спірних правовідносин, безпосередньо Законом України № 3551-XII у редакції Закону України № 2983-IX було передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, тобто в даному випадку, відповідно до Постанови № 369.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною 5 статтею 13 Закону України № 3551-ХІІ, викликане об'єктивними причинами, а саме прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що передбачена частиною 5 статті 13 Закону України № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є додатковою державною допомогою, має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для прийняття окремої ухвали про зобов'язання Полтавського окружного адміністративного суду розглянути питання звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності правового акта.
Керуючись ст.ст. 249, 252, 328 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вирішення питання щодо прийняття окремої ухвали по справі № 440/12132/23.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає .
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Чалий І.С. Ральченко І.М.