24 листопада 2025 р. Справа № 440/4619/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 30.06.25 по справі № 440/4619/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення №765 від 10.03.2025 відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 03 березня 2025 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1, пенсія якому була призначена згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Після смерті чоловіка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника, однак відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №765 від 10.03.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.03.2025 про перехід на інший вид пенсії та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі №440/4619/25 та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відділом перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяву про перерахунок пенсії від 10.03.2025 № 765 та документи ОСОБА_1 про переведення на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Право на призначення пенсії в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні. Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 1 частини 2 статті 36 даного Закону зазначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 даного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2025, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Станом на дату звернення 03.03.2025 страховий стаж заявниці становить - 27 років 02 місяці 17 днів.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника відповідно до вимог частини1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу згідно частини 2 статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 набула право на державне пенсійне забезпечення та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ОСОБА_1 має статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1 (згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 31.01.2018).
Позивач є вдовою померлого ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 ), який був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення серії НОМЕР_3 ), мав статус особи з інвалідністю 3 групи та мав право на пільги встановлені для ветеранів війни-інвалідів війни.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №85 від 11 січня 2018 року, захворювання молодшого сержанта у відставці ОСОБА_2 , 1959 року народження: «Атеросклеротична хвороба серця. Серцево-судинна недостатність», яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №228 від 27.10.2017 року, виданим Лубенським міжрайонним відділенням Полтавського обласного бюро СМЕ (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 27.10.2017 року видане Лубенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області), - захворювання та причина смерті, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
03.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу про перехід на інший вид пенсії - в разі втрати годувальника.
Рішенням відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №765 від 10.03.2025 відмовлено ОСОБА_1 у проведені перерахунку пенсії, оскільки позивач відсутній страховий стаж 32 роки, який передбачений ч.1 статті 26 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вважаючи вказане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і, складається, в тому числі, з цього закону і Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
Згідно із статтею 1 Закону № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону № 796-XII визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені ст. 36 Закону №1058-ІV, зокрема пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (згідно п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058).
Таким чином, умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені ст. 36 Закону № 1058-ІV.
Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII) умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і цим Законом.
Відповідно до ст. 18 Закону № 2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії: а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (пункт а статті 20 Закону № 2262-XII).
Судовим розглядом встановлено, що померлий чоловік позивачки - ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.12.2006), мав статус особи з інвалідністю 3 групи, мав право на пільги встановлені для ветеранів війни-інвалідів війни (посвідчення серії НОМЕР_5 від 27.12.2006) та відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №85 від 11 січня 2018 року, захворювання та причина смерті ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, ОСОБА_2 мав право на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені ст. 29 Закону № 2262-XII, відповідно до якої пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до ст. 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до пункту "б" ч. 4 ст. 30 Закону № 2262-XII непрацездатними членами сім'ї вважаються: батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Аналіз вказаних положень вказує на те, що позивач, за умови не взяття повторного шлюбу та досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що право на пенсію в разі втрати годувальника членів сімей із числа осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано як Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Підстави, порядок та умови для призначення пенсії у разі втрати годувальника за Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є різними.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, додаток 1 якого встановлює форму та зміст заяви про призначення/перерахунок пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, додаток 1 якого встановлює форму та зміст заяви про призначення/перерахунок пенсії.
Разом з тим, зміст заяви позивача про перехід на інший вид пенсії від 03.03.2025 та перелік доданих до неї документів вказує на те, що вона подана відповідно до Порядку №3-1.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач мав дослідити заяву позивача та додані документи на предмет наявності у позивача права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Натомість зміст спірного рішення вказує на те, що відповідач, досліджуючи питання права позивачки на пенсію, обмежився виключно нормами Закону №1058, не врахувавши норми Закону №2262-ХІІ. Аналіз спірного рішення вказує на те, що останнє не містить жодного правового обґрунтування відмови позивачці у переході на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Верховний суд в постанові від 11.11.2025 по справі №560/5858/25 вказав, що якщо існує колізія двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, якщо застосувати загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом під час конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 2262-ХІI, а правила Закону № 1058 вважати загальними нормами (lex generalis).
Суд врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, які висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу спірного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України суд встановив, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки відповідач не визначив жодного правового обґрунтування та відображення визначених Законом №2262-ХІІ підстав, що унеможливлює призначення позивачці пенсії.
Невмотивованість рішення суб'єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №765 від 10.03.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що перевірка підстав та достатності документів для призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду, натомість зміст спірного рішення вказує на те, що відповідач не досліджував питання права позивачки на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За таких обставин, виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що у цьому випадку слід зобов'язати відповідача (як орган, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивачки від 03.03.2025 про перехід на інший вид пенсії та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі № 440/4619/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова З.Г. Подобайло