Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
24 листопада 2025 р. Справа № 520/1410/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.06.25 по справі № 520/1410/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року по 05.04.2019 року протиправними дії щодо переведення виплати через відділення поштового зв'язку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії, виплатити пенсію з 01.10.2017 року по 05.04.2019 року з компенсацією втрати частини доходу, поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 05.04.2019 року з компенсацією втрати частини доходу та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року по 05.04.2019 року та дії щодо переведення виплати через відділення поштового зв'язку є протиправними та такими, що порушують права позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 520/1410/24 - залишити без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.02.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 скасовано.
Справу № 520/1410/24 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення ОСОБА_1 виплати пенсії через відділення поштового зв'язку.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року на визначений банківський рахунок за заявою поданою представником ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що перелік уповноважених банків, через які здійснюється виплата пенсії знаходиться на сайті Міністерства фінансів України: mof.gov.ua.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструються в установленому порядку.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Представник відповідача наголошує, що для вирішення питання поновлення виплати пенсії Позивачці потрібно звернутися до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України із відповідною заявою та одночасно надати заяву про виплату пенсії через поточний рахунок, відкритий в установі банку. У зв'язку з вищевикладеним, пенсійну справу позивача було приведено у відповідність відповідно до діючого законодавства.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подала власну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти у цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що на її думку, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року в частині відмови у виплаті компенсації прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Поняття "нарахування пенсії" є внутрішньою процедурою пенсійного фонду, що немає ніякого відношення до поняття "зобов'язання". Нарахованою пенсія стає з дня її призначення.
Підставою для виплати компенсації втрати частини доходу є невиконання боржником зобов'язання. Суд визнає протиправними дії щодо не виплати пенсії, водночас відмовляє у виплаті компенсації втрати частини доходу.
На переконання позивача, такі висновки суперечать змісту Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що до листопада 2016 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_1 , отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії їй було припинено.
05.04.2019 р. представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - Акерман Олег Матвійович звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком (додаток 3 до Порядку № 22-1) з дати припинення, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавства України, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи України.
Листом № 7987-47/02 від 22.04.2019 р. Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 було відмовлено. Причиною відмови стало звернення за поновленням пенсії через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, обґрунтовуючи тим, що чинним пенсійним законодавством це не передбачено. Також відповідач зазначив, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, представник позивача звернувся до суду з позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі № 520/8705/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 520/8705/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 по справі № 520/8705/19 скасовано в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Прийнято в цій частині постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 05.04.2019 року.
Позовні вимоги в частині періоду з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 р. у справі №520/8705/19 залишено без змін.
Також судом встановлено, що відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року та постанови ДААС від 13.02.2020 року по справі № 520/8705/19 відповідачем з 05.04.2019 року позивачці було поновлено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 від 05.04.2019 року та нараховані в квітні 2020 року кошти для виплати через відділення поштового зв'язку 61052 за період з 05.04.2019 року по справі № 30.04.2020, повернулись у зв'язку з неоплатою.
15.07.2022 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою та просив: 1. Письмово за адресою представника повідомити про стан виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року по справі № 520/8705/19 за позовом ОСОБА_1 ; 2. Надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 05.04.2019. по липень 2022р., та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії; 3. Повідомити дату та спосіб виплати; 4. Долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 нотаріально засвідчену довіреність № 238/22 від 21.02.2022р. та нотаріально засвідчену копію паспорта НОМЕР_1 від 24.12.2014р.; 5. Долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП БАНК» від 25.05.2022р.; 6. Пенсійні виплати ОСОБА_1 здійснювати на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП БАНК».
Відповідач листом від 01.08.2022 року по справі № 2000-0214-8/46700 повідомив зокрема, що за інформацією, наданою відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020, якими зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 розпорядженням відділу від 18.03.2020 з 05.04.2019 було поновлено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.04.2019. Пенсія ОСОБА_1 за період з 05.04.2019 по 30.04.2020 нарахована в квітні 2020 через поштове відділення 61052, дата виплати 9 число. Згідно зі звітом АТ «Укрпошта» пенсія за період з квітня 2019 по жовтень 2020 ОСОБА_1 не виплачена. Виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.11.2020 у зв'язку з тривалою неоплатою пенсії.
14.02.2023 року представник позивача звернувся до відповідача з заявою, в якій просив перерахувати, виплатити пенсію з 01.10.2017р. по 27.01.2019р. з компенсацією втрати частини доходів, на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «ОТПБанк».
Відповідач листом від 13.03.2023 року № 5580-5178/А-02/8-2000/23 повідомив, що питання перерахунку пенсії ОСОБА_1 може бути розглянуто за умови її звернення з відповідною заявою до будь-якого відділу обслуговування громадян Фонду, або за допомогою веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, або засобами Порталу Дія.
21.08.2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просив надіслати на адресу представника звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019р. по справі № 520/8705/19.
Відповідач листом від 18.09.2023 року № 25721-28141/А-03/8-2000/23 повідомив, що на виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 по справі № 520/8705/16, якими зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 було поновлено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.04.2019. В період з квітня 2020р. по жовтень 2020р. суми пенсійної виплати ОСОБА_1 нараховувалися на виплатні відомості для виплати через 52 відділення поштового зв'язку, але поверталися у зв'язку із неоплатою. Пунктом 4 частини першої статті 49 Закону №1058 встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.11.2020 у зв'язку з тривалою неоплатою пенсії.
Також у вказаному листі відповідачем зазначено, що для виплати пенсії через банківську установу ОСОБА_1 необхідно надати заяву згідно з вимогами пункту 10 Порядку № 1596.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з дати припинення по 05.04.2019 року, протиправними дії щодо переведення виплати пенсії з квітня 2020р. через відділення поштового зв'язку, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року на визначений банківський рахунок за заявою поданою представником ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушенням встановлених строків виплати саме нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Отже, оскільки з моменту припинення виплати пенсії, пенсія в період 01.10.2017 року по 28.01.2019 року не тільки не виплачувалась, але і не нараховувалась, та в період з 05.04.2019 року не виплачувалась, тому вказані вимоги є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Колегія суддів переглядаючи адміністративну справу в межах доводів апеляційних скарг, дійшла наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Щодо аргументів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про безпідставність заявленого ОСОБА_1 позову в частині зобов'язання відповідача поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року та визнання протиправними дії відповідача щодо переведення виплати через відділення поштового зв'язку, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-ІV реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
З огляду на викладене позивач, незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі правом на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов'язаний відновити йому виплату пенсії.
Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в низці його постанов, зокрема в постанові від 18.05.2022 по справі № 160/5259/20.
В п.3.3 Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.
Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв'язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в п.52 рішення у справі № 10441/06 "Пічкур проти України" від 07.02.2014.
Також, в п.3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що п.2 ч.1 ст.49 Закону № 1058-ІV створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст.46 Конституції України.
Зазначена позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом за подібних обставин, зокрема, в постанові від 14.02.2019 по справі № 766/15025/16-а. У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:
1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-ІV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені в ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
В подальшому, Верховний Суд підтверджував вказану позицію в постановах від 13.06.2019 по справі № 204/1134/17 (2а/204/91/17), від 30.09.2019 по справі № 475/164/17, від 01.10.2019 по справі № 804/3646/18 та від 30.09.2021 по справі № 540/4060/20.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року є законними та обґрунтованими, а отже задля належного захисту прав позивача, відповідача слід зобов'язати поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року.
Щодо вимог позивача стосовно визнання протиправними дії щодо переведення виплати через відділення поштового зв'язку, слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках (далі - Порядок 1596), яким визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно до пункту 4 Порядку №1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Абзацом 3 пункту 4 Порядку №1596 визначено, що допомога на поховання, сума пенсії, грошової допомоги, недоотримана у зв'язку із смертю одержувача, пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон та у випадках, що потребують термінових виплат, виплачуються органами Пенсійного фонду України, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача (особи, яка має право на отримання виплат у зв'язку із його смертю) в уповноваженому банку. У разі відсутності в одержувача поточного рахунка такі виплати можуть проводитися органами Пенсійного фонду України шляхом переказу коштів одержувачу без відкриття рахунка через банк, який є уповноваженим на провадження розрахунково-касових операцій з коштами Пенсійного фонду України, визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 січня 2004 р. № 25 Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України (Офіційний вісник України, 2004 р., № 3, ст. 127), а також органами соціального захисту населення - через уповноважений банк, з яким передбачено такий спосіб виплати договором, зазначеним у пункті 3 цього Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку (далі - Порядок № 1279) який визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки місцем фактичного проживання позивача є країна Ізраїль, зазначений Порядок № 1279 не розповсюджується на позивача.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;
- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
Отже, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (зі змінами).
Аналізуючи наведене правове регулювання, колегія суддів вважає, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.01.2022 (справа № 280/4551/21), дійшов висновку, що жоден з пунктів Порядку №22-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін "заявник", на переконання колегії суддів, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю. Наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі "загальні" норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів. Необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Верховний Суд у зазначеній вище постанові сформулював наступний правовий висновок: "подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1".
З урахуванням того, що представник позивача звернувся до відповідача року з апостильованою заявою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дотримання позивачем вимоги щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.
Відповідач не надав суду на день розгляду справи жодних доказів, щодо втрати позивачем громадянства України, та/або набуття ним громадянства іншої держави.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 23.04.1999 №4-5 затверджено Інструкцію про порядок переведення пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, яка визначає порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, до якої постановою Правління Пенсійного фонду України від 20.05.2015 №10-1 внесено зміни (далі - Інструкція №10-1).
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції №10-1 у разі виїзду з України пенсіонера на постійне місце проживання за кордон головні управління Фонду на запит структурного підрозділу з питань міжнародного співробітництва надсилають пенсійну справу з розпорядженнями про перерахунки пенсії станом на дату надсилання пенсійної справи, довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії та документи, які підтверджують зняття з реєстраційного обліку за місцем постійного проживання в Україні у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
У разі призначення частини пенсії відповідно до міжнародного договору головне управління Фонду надсилає пенсійну справу та відповідні формуляри структурному підрозділу з питань міжнародного співробітництва.
Після надходження пенсійної справи з усіма необхідними документами структурний підрозділ з питань міжнародного співробітництва готує розпорядження про переказування пенсії за кордон і подає його керівництву Фонду для затвердження.
Згідно до пункту 2.2. Інструкції №10-1 на підставі розпорядження, прийнятого відповідно до пункту 2.1 цього розділу, структурний підрозділ з питань міжнародного співробітництва відкриває особовий рахунок одержувача пенсії (додаток 1), про що робиться позначка в розпорядженні.
Отже, положеннями чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, передбачено право особи на отримання пенсії у випадку виїзду його закордон на постійне місце проживання.
Колегія суддів вважає, що позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок уповноваженим представником, а рішення відповідача в частині відмови у виплаті пенсії позивачки на визначений нею банківський рахунок з наведених відповідачем підстав, є протиправними.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосовані відповідачем обмеження щодо необхідності обрання позивачем конкретної банківської установи для отримання пенсії, враховуючи проживання позивачки за межами України, є непропорційним обмеженням права власності позивача на пенсійні виплати.
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення виплати через відділення поштового зв'язку, є протиправними та такими, що порушують права позивача.
Аргументи апеляційної скарги позивачки, щодо необхідності визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 28.01.2019 по 04.04.2019 року та зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію з 28.01.2019 по 04.04.2019 року на визначений банківський рахунок за заявою поданою представником, колегія суддів не бере до уваги оскільки як вже було встановлено судом першої інстанції, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі № 520/8705/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 520/8705/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 по справі № 520/8705/19 скасовано в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Прийнято в цій частині постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 05.04.2019 року.
Позовні вимоги в частині періоду з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 р. у справі №520/8705/19 залишено без змін.
В постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 520/8705/19 зокрема зазначено, що в задоволенні позову в частині вимог за період з 28.01.2019 року по 04.04.2019 року слід відмовити, оскільки для захисту порушеного права позивач в цей період не вчинив активних дій щодо звернення до органу ПФУ.
Таким чином в цій частині вимог є таке, що набрало законної сили рішення суду. яким відмовлено в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з 28.01.2019 по 04.04.2019 року.
Щодо аргументів апеляційної скарги позивачки про зобов'язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з 01.10.2017 року по 28.01.2019 року та з 05.04.2019 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ №159.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Правилами ст. 4 цього Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічного змісту правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1102/09/2670, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/8319/16 та від 18 липня 2023 року у справі № 200/10663/21.
Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15.08.2018 у справі № 653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, що підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 22.06.2018 у справі №810/1092/17.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за невиплату пенсії за період 01.10.2017 року по 27.01.2019 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III."
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 по справі № 520/1410/24 змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини рішення в наступній редації: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року на визначений банківський рахунок за заявою поданою представником ОСОБА_1 з компенсацією втрати частини доходу за невиплату пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III."
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року у справі № 520/1410/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло