Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол
24 листопада 2025 р. Справа № 440/4860/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025, по справі № 440/4860/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду звернувся з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №164850013129212 від 07 лютого 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року - починаючи з 02 січня 2025 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №164850013129 від 07.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував положення Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме те, що до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаються, зокрема, довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Апелянт також зазначив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 11.12.1989 року, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: печатка на титульній сторінці трудової книжки та запис при звільненні завірений печаткою нового зразку (Україна), а також відсутня довідка про реорганізацію. Окрім цього, до страхового стажу не враховано період роботи з 01.11.2024 по 31.12.2024, оскільки відсутня сплата внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988-1989 року (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 .
30.01.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, яка зареєстрована за №139.
До заяви додано, зокрема, військовий квиток №НУ9886266 від 26.10.1988, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №67/01-11 від 11.06.2024, документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого №526 від 09.10.1999 та №552 від 09.07.1993, посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС А04561 від 20.10.1993, трудову книжку НОМЕР_3 від 11.12.1989.
За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким прийнято рішення від 07.02.2025 №164850013129 про відмову у призначенні пенсії, згідно з яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки не підтверджено роботу в зоні відчуження.
У рішенні зазначено, що згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - які працювали у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році пенсійний вік знижується на 5 років. Вік заявника 55 років 1 місяць 19 днів. Страховий стаж особи становить 32 роки 0 місяців 23 дні.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.02.2025 № 164850013129 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач, не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, звернувся до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3), довідки Військової частини НОМЕР_4 №552 від 09.07.1993, в якій чітко вказано період та об'єкт, де позивачем виконувалися роботи у зоні відчуження, та інших документів надає право ОСОБА_1 користуватися пільгами, в тому числі й щодо пенсійного забезпечення, передбаченими Законом №796-ХІІ, а також є достатнім підтвердженням роботи позивача в зоні відчуження не менше тридцяти календарних днів у 1988 - 1990 роках.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.п. 23, 24 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Так спірні правовідносини виникли з приводу зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.12.1989.
Відмова пенсійного органу у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу позивача обґрунтована тим, що:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 11.12.1989 року, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: печатка на титульній сторінці трудової книжки та запис при звільненні завірений печаткою нового зразку (Україна). Відсутня довідка про реорганізацію. Стаж враховано частково згідно довідки про заробітну плату від 24.01.2025 №17/01-11 та згідно акту перевірки факту роботи та нарахованої заробітної плати від 06.12.2024 №1600-0903-1/657;
- за доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи з 01.11.2024 по 31.12.2024, оскільки відсутня сплата внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5;
- не зараховано період роботи в зоні відчуження згідно довідки №552 від 09.07.1993 року, оскільки відсутні первинні документи про роботу в зоні відчуження.
Вищезазначене є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 (далі Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З огляду на викладене безпідставними є посилання відповідача щодо печатки на титульній сторінці трудової книжки та запис при звільненні завірений печаткою нового зразку (Україна).
Отже, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що недоліки записів в трудовій книжці не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки та відповідних періодів до страхового стажу особи, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Щодо доводів апелянта на те, що однією з підстав для прийняття рішення про відмову є відсутність довідки про реорганізацію, колегія суддів зазначає, що органом Пенсійного фонду не конкретизовано, стосовно якого підприємства - роботодавця відсутня довідка про реорганізацію, не зазначено, який саме період стажу у зв'язку з цим не враховано, а відтак відповідні доводи є необґрунтованими.
Стосовно доводів апелянта про неврахування до страхового стажу періоду роботи з 01.11.2024 по 31.12.2024, оскільки відсутня сплата внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
На підставі ч. 1 ст. 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ст. 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Вказане свідчить про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка викладена Верховним Судом раніше, зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а.
Оскільки підприємство-страхувальник несе відповідальність за несплату страхових внесків, відповідач неправомірно не зарахував період роботи позивача з 01.11.2024 по 31.12.2024, а також заробітну плату за цей період до страхового стажу.
Стосовно доводів апелянта про відсутність підстав для зарахування періоду роботи в зоні відчуження згідно довідки № 552 від 09.07.1993 року
Згідно із частиною першою статті 15 Закону 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Згідно частини 4 статті 65 Закону 796-ХІІ видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Порядком № 22-1 визначено, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 7 пункту 2.1 розділу ІІ).
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 №552 від 09.07.1993 ОСОБА_1 проходив дійсну строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_5 в АДРЕСА_1 з 07.06.1988 року по 20.10.1989 рік, в період з 07.06.1988 по 20.10.1989, брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини НОМЕР_5 , яка дислокувалась в с. Розсоха Київської області і працював в населених пунктах Промисловий майданчик ЧАЕС зони відчуження в 1988 році 6 місяців 23 дні, в 1989 році - 9 місяців 20 днів.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991, населений пункт, в якому дислокувалась Військова частина НОМЕР_5 , зокрема - АДРЕСА_1 входить до населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.
Судовим розглядом встановлено, що згідно з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988-1989 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 3.
Відповідно до виписки з військового квитка НОМЕР_6 військовозобов'язаного сержанта запасу ОСОБА_1 , останній з 16.07.1988 по 19.10.1989 брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Колегія суддів бере до уваги те, що згідно статті 65 Закону № 796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Відповідно, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неврахування трудового стажу позивача, зазначеного у трудовій книжці з підстав того, що така книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, є неправомірними.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених в оскаржуваному рішенні пенсійного органу підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №164850013129 від 07.02.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком, та наявність підстав для його скасування.
Отже, враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, беручи до уваги обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі № 440/4860/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов