24 листопада 2025 р. Справа № 520/14323/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.09.25 по справі № 520/14323/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування довідки про заробітну плату та періодів роботи в пільговому обчисленні при визначені розміру пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням довідки про заробітну плату від 15.11.2021 06- 23/91, яка видана Архівним відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 14.09.1991, зарахувавши в пільговому обчисленні період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 15.04.1987 по 20.07.1987 в кратності три;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно не враховано при призначенні пенсії довідку про заробітну плату від 15.11.2021 06- 23/91, яка видана Архівним відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, а також безпідставно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 14.09.1991, не зарахувавши в пільговому обчисленні період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 15.04.1987 по 20.07.1987 в кратності три, вказаним обумовлена потреба позивача у судовому захисті.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 року адміністративний позов за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування довідки про заробітну плату та періодів роботи в пільговому обчисленні при визначені розміру пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 15.11.2021 06- 23/91, яка видана Архівним відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 14.09.1991, зарахувавши в пільговому обчисленні період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС з 15.04.1987 по 20.07.1987 в кратності три.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком з 02 жовтня 2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з урахуванням ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Пенсія позивачу призначена на підставі рішення суду від 15 квітня 2024 року у справі №520/34543/23.
Однак, за твердженням, викладеним у позовній заяві, під час призначення пенсії, пенсійним органом не було зараховано до страхового стажу в потрійному розмірі період перебування у зоні Чорнобильській АЄС з 15.04.1987 по 20.07.1987 та не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.01.1991 по 14.09.1991.
Окрім того, під час призначення пенсії позивачу не враховано довідку про заробітну плату від 15.11.2021 №06-23/91.
Не погоджуючись з такими діями, позивач 16.10.2024 року звернувся із заявою до Пенсійного органу, проте відповіді надано не було, у зв'язку з чим 26.12.2024 року на адресу відповідача позивачем повторно подано запит.
Листом відповідача від 02.01.2025 №2000-0202-8/451 позивача було повідомлено, що листом від 13.11.2024 №32343-33163/С-03/8-2000/24 надано відповідь на звернення від 16.10.2024 в особистий кабінет.
Лист від 13.11.2024 №32343-33163/С-03/8-2000/24 разом з розрахунком стажу було додано до відповіді пенсійного органу від 02.01.2025 №2000-0202-8/451. У зазначеному листі відповідача від 13.11.2024 №32343-33163/С-03/8 2000/24 вказано, що до заяви від 02.10.2023 щодо призначення пенсії позивачем була надана архівна довідка від 15.11.2021 про заробітну плату за період роботи з січня 1987 по грудень 1991 року, яка видана Архівним відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області. При цьому, в довідці від 15.11.2021 про заробітну плату за період роботи з січня 1987 по грудень 1991 року, яка видана Архівним відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області встановлена невідповідність прізвища паспортним даним за період роботи з січня 1987 по квітень 1989 року, пенсійним органом під час обчислення пенсії врахована заробітна плата (дохід) за період страхового стажу за 60 календарних місяців страхового стажу підряд починаючи з травня 1989 та за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 по листопад 2022 року.
Окрім того, в листі від 13.11.2024 №32343-33163/С-03/8-2000/24 зазначено, що статтею Закону № №796-XII передбачено, що час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи зокрема до 1 січня 1988 - у потрійному розмірі. Однак, відповідачем під час призначення пенсії не враховано до страхового стажу в потрійному розмірі період участі у ліквідації наслідків Чорнобильської АЄС з 15.04.1987 по 20.07.1987.
Позивач з такими діями відповідача не погоджується, вважає їх протиправними, оскільки в першу чергу, такі дії порушують встановлене статтею 46 Конституції України його право на соціальне забезпечення.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування довідки про заробітну плату та періодів роботи в пільговому обчисленні при визначені розміру пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 15.11.2021 06-23/91, яка видана Архівним відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 14.09.1991, зарахувавши в пільговому обчисленні період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 15.04.1987 по 20.07.1987 в кратності три.
Крім того, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року№1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.п. 23, 24 Порядку 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Відповідно до ч. 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
Згідно із абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону №1058, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, а, починаючи з 1 липня 2000 року, орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу.
Згідно абз 2 пп. 3 п. 2.1. Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до п. 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець або архівна установа мають право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.
При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у праві №539/2726/16-а та від 05.03.2020 у справі №539/3234/16-а, від 23.01.2020 у справі №711/6882/17, від 21.05.2020 у справі №711/10373/17, від 22.09.2020 у справі №361/7431/15-а, від 14.09.2020 у справі №404/5731/16-а, від 15.01.2021 у справі №357/2591/17.
Як встановлено з матеріалів справи, архівним відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області було надано позивачу довідку про заробітну плату від 15.11.2021 №06-23/91, за період роботи з січня 1987 по грудень 1991 року.
Однак, пенсійним органом під час призначення пенсії позивачу не враховано таку довідку, оскільки встановлена невідповідність прізвища паспортним даним за період роботи з січня 1987 по квітень 1989 року.
З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначені помилки в документах колгоспу вбачаються, як описки (в архівних документах зазначено « ОСОБА_2 » замість потрібного « ОСОБА_3 », оскільки прізвище позивача відповідно до паспорту громадянина України « ОСОБА_3 ») та не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні довідки про заробітну плату від 15.11.2021 №06-23/91, яка видана Архівним відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, відповідальність за ведення трудової книжки та документів покладається на уповноважену особу колгоспу, а не на позивача.
Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що довідка про заробітну плату від 15.11.2021 №06-23/91 містить всі необхідні дані, а саме довідка про заробітну плату містить суму заробітної плати з розбивкою по місяцях, у довідці зазначено підстави її видачі - первинні документи на підставі яких було видано довідку. Довідка має вихідні реквізити (дату, номер), печатку архівної установи та підпис відповідальної особи.
Тобто, позивач має належним чином оформлену довідку про заробітну плату від 15.11.2021 №06-23/91.
Записами трудової книжки колгоспника та рішенням суду 15 квітня 2024 року №520/34543/23 підтверджено, що позивач дійсно працював в колгоспі ім. ХХІІ з'їзду КПСС Барвінківського району Харківської області з 1986 по 1999 роки, які містяться в матеріалах справи.
Законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 211/2138/17, у постанові від 22.07.2022 у справі № 240/7604/19, у постанові від 16.01.2023 у справі № 171/843/17.
При цьому, колегія суддів вважає, що розбіжності, встановлені відповідачем, не можуть мати своїм наслідком відмову у врахуванні заробітної плати до 01 липня 2000, враховуючи що архівною установою вищезгадану довідку сформовано на підставі первинних документів, які зберігаються у цьому архівному відділі.
Пенсійний орган не заперечує проти нарахованих та виплачених сум, які зазначені в довідці про заробітну плату, а тільки посилається на не відповідність прізвища в документах.
Однак, колегія суддів наголошує, що на працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у документах виданих підприємством.
Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач в даному випадку, у той чи інший період своєї роботи на підприємствах за наявності належним чином оформленої трудової книжки, чи довідки, не може бути підставою для неврахування заробітної плати за вказані періоди роботи під час перерахунку пенсії за віком, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації покладається саме на роботодавця чи інше іншу конкретну відповідальну особу та не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання чи перерахунку пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Факт неправильного написання прізвища у довідці про заробітну плату сам по собі не може бути підставою для відмови у її врахуванні, якщо з інших документів безсумнівно вбачається, що довідка стосується саме цієї особи.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально- економічних можливостей.
Позивач, як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Так, постанова Верховного Суду від 30 вересня 2019 року по справі №638/18467/15-а (режим доступу в ЄДРСР: 84621905) містить наступні висновки: «…формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».
Аналогічні позиції були висловлені Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17, від 27.02.2020 у справі №545/4197/16-а.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави не зараховувати довідку про заробітну плату за період роботи до 01.07.2000.
Продовжуючи розгляд справи, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статей 56- 63 ЗУ №1788-ХІІ.
До набрання чинності Закону №1058-IV діяв Закон №1788-ХІІ, статтею 56 якого встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17, від 26.10.2022 у справі №345/4297/17, від 18.11.2022 у справі №560/3734/22, від 06.07.2023 у справі №200/5813/20-а.
Згідно із частиною другою статті 56 цього Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
З трудової книжки колгоспника, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що позивач з 10 квітня 1986 року працевлаштований в колгоспі ім. ХХІІ з'їзду КПСС Барвінківського району Харківської області та звільнений з роботи 25.07.2000 року.
Записи в трудовій книжці колгоспника УКР за період роботи з 10.04.1986 по 25.07.2000 заповнені вірно, записи внесені з посиланням на первинні документи та в них зазначено всі необхідні дані для зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу, а також записи завірені уповноваженими особами та скріплені печаткою колгоспу.
Крім того, на сторінках 2-5 трудової книжки колгоспника містяться відомості про виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві позивача в колгоспі зокрема і за період з 01.01.1991 по 31.12.1991.
Зазначені записи трудової книжки колгоспника, свідчать про те, що позивачем був виконаний більш ніж обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві за період з 01.01.1991 по 31.12.1991.
Проте, відповідно до розрахунку стажу та заробітної плати, до страхового стажу позивача не враховано період з 01.01.1991 по 14.09.1991 роки.
Більш того, довідкою про заробітну плату також, підтверджено, що за період роботи в колгоспі, позивачу нараховувалась заробітна плата з 01.01.1991 по 31.12.1991 роки, тобто позивач дійсно працював з 01.01.1991 по 14.09.1991 роки в колгоспі та виконував обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що період роботи з 01.01.1991 по 14.09.1991 роки підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки визначальною підставою для зарахування періоду роботи до стажу є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці чи архівних довідках, а відповідальність за ведення трудової книжки та документів покладається на уповноважену особу колгоспу, а не на позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.07.2018 у справі №220/989/17, у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, у постанові від 11.11.2020 по справі №677/831/17.
Щодо зарахування періоду участі у ліквідації наслідків ЧАЕС з 15.04.1987 по 20.07.1987 в потрійному розмірі.
За приписами ст. 9 Закону України Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; Статтею 10 Закону №796 передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь- яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до переліку військовослужбовців віднесено, в тому числі, й військовозобов'язаних, призваних на військові збори.
Відповідно до статті 15 Закону №796 підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Пунктом 7 Порядку 22-1 визначено, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: ґ) документи, які засвідчують особливий статус особи як «посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"».
Документи, які засвідчують особливий статус особи, можуть бути різними, а головне передбачено альтернативні їх варіанти, оскільки вживаються сполучники «або».
Матеріалами справи встановлено відповідно до витягу із центрального архіву Міністерства оборони України №51/4018 позивач перебував у зоні Чорнобильської АЕС у військовій частині НОМЕР_2 у період з 15.04.1987 по 20.07.1987, виконував обов'язки по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС та отримав дозу опромінення 6 (шість), 126.
Крім того, довідкою від 20.07.1987 №199 також підтверджено, що позивач перебував у зоні Чорнобильської АЕС у військовій частині НОМЕР_2 у період з 15.04.1987 по 20.07.1987, виконував обов'язки по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС.
Серед іншого, позивач має посвідчення ЧАЕС Серії А категорія 3 учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1987 р.
Пенсійний орган в протоколі розрахунку пенсії підтверджує, що позивач дійсно є ліквідатором Чорнобильської АЄС та віднесений до 3 категорії.
Однак відповідачем до страхового стажу не зараховано період роботи в трикратному розмірі з 15.04.1987 по 20.07.1987, відповідно до розрахунку стажу пенсійного органу позивачу зараховано тільки період з 18.06.1987 по 01.07.1987 як ліквідатору в трикратному розмірі.
Положеннями статті 56 Закону України №796-XII передбачено можливість врахування до стажу роботи у потрійному розмірі час роботи, служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному.
В Постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 524/2062/17 зазначено, що: «Також суд зазначає, що дислокація військової частини не в зоні відчуження не позбавляє особу можливості брати участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а така участь підтверджується рештою доказів».
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 17.07.2018 у справі № 420/372/16-а.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статей 56- 63 ЗУ №1788-ХІІ.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Прядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ).
Підпунктом «а» та «б» п. 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою КМ України №393 від 17.07.1992р., визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, а саме: - один місяць служби за три місяці - час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; Підпунктом 1 та 2 п.2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014р., також визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу), а саме: - один місяць служби за три місяці - час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що період з 15.04.1987 по 20.07.1987, час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, підлягає зарахуванню до страхового стажу у пільговому обчисленні (1 місяць за 3 місяці).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування довідки про заробітну плату та періодів роботи в пільговому обчисленні при визначені розміру пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 15.11.2021 06- 23/91, яка видана Архівним відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, а також зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 14.09.1991, зарахувавши в пільговому обчисленні період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС з 15.04.1987 по 20.07.1987 в кратності три.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 по справі № 520/14323/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич