24 листопада 2025 р. Справа № 460/9269/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 (суддя Супрун Ю.О.; м. Харків) по справі № 460/9269/25
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1
до ОСОБА_1
про стягнення збитків,
27.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму збитків 46649,65 грн. в рахунок держави в особи ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 передано до Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025 справу №460/9269/25 розподілено судді Супрун Ю.О..
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 відкрито провадження у справі відкрито.
28.07.2025 року (документ сформований в системі "Електронний суд" 26.07.2025) ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зустрічним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила суд: визнати незаконним, протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.04.2023 року №20-ДС (по особовому складу державних службовців) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування наказу - залишено без руху. Встановлено заявнику термін для усунення недоліків зустрічної позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання ухвали, у спосіб надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зустрічною позовною заявою та вказати в заяві обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення.
11.08.2025 ОСОБА_2 подала до Харківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому просила суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, поновити строк звернення, вважати строк звернення до суду, як такий, що був зупинений та за викладених у заяві обставин не пропущений.
Заява вмотивована тим, що 15.04.2023 року ОСОБА_2 отримала цінний лист від ІНФОРМАЦІЯ_4 з копією оскаржуваного наказу та трудовою книжкою з якого їй стало відомо про існування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.04.2023 року №20-ДС (по особовому складу державних службовців). Утім, об'єктивними причинами пропуску строку звернення до суду слугувала перебування заявника з 15.04.2023 по 26.07.2025 року у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан, безпосереднє виконання заявником обов'язків із забезпечення здійснення заходів з Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку РФ, виконання службових (бойових) завдань у складі Збройних Сил України та обставини непереборної сили викликані введенням воєнного стану на території України - що є на думку заявника підставою для зупинення перебігу позовної давності.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд клопотань було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у щорічній відпустці.
Ухвалою від 05 вересня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд в задоволенні заяви відповідача про поновлення строку звернення до суду відмовив, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 - повернув позивачу.
Повертаючи зустрічну позовну заяву позивачу суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений частиною 5 статті 122 КАС України строк звернення до суду без поважних причин.
ОСОБА_1 не погодилась з ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне встановлення обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 460/9269/25 (про повернення зустрічної позовної заяви).
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не надав оцінки викладеним в заяві позивача доводам щодо наявності обставин, з якими ст. 263 Цивільного кодексу України пов'язує зупинення часу перебігу позовної давності. Вказує, що з січня 2020 року по теперішній час позивач проходить військову службу у складі Збройних Сил України та є військовослужбовцем Збройних Сил України у військовому званні «сержант», що підтверджується витягом з послужного списку. На переконання позивача, за визначених законодавством обставин, перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан, відповідно до п.4 частини 1 статті 263 ЦК України, - з 15 квітня 2023 перебіг позовної давності для звернення з позовом до суду для оскарження наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.04.2023 року №20-ДС (по особовому складу державних службовців) - вважався для позивача зупиненим. Отже, за вказаних умов, строк звернення до суду не може вважатись пропущеним, що виключає необхідність у підтвердженні в заяві інших обставин пов'язаних з поновленням процесуального строку (крім визначених законодавством).
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
При цьому, реалізація особою права на звернення до суду із позовом чи заявою (клопотанням) повинна здійснюватись з дотримання встановленого законодавством процесуального порядку, зокрема, з дотриманням вимог КАС України.
Відповідно до статті 177 КАС України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Частинами першою та другою статті 178 КАС України встановлено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина 3 статті 178 КАС України).
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами другою та третьою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини п'ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, у категорії справ, до якої належить зустрічний позов ОСОБА_1 , законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Таким чином, строк звернення до суду з цим зустрічним позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
У частинах першій та другій статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Зі змісту зустрічної позовної заяви суд встановив, що заявлені позовні вимоги стосуються оскарження наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.04.2023 року №20-ДС, яким з 06.04.2023 звільнено ОСОБА_1 , провідного спеціаліста відділу призову сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 85 Закону України «Про державну службу» та пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби (виходом основного працівника ОСОБА_3 на роботу).
Відповідачем в заяві про поновлення процесуального строку визнається факт отримання 15.04.2023 копії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.04.2023 року № 20-ДС.
Відтак, перебіг встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався з 15.04.2023.
Матеріали справи свідчать, що з зустрічним позовом ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" 26.07.2025 року, тобто, з пропуском місячного строку, який сплинув 15.05.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування ч.1 ст.121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Однак, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Зазначені висновки щодо питання поновлення пропущеного процесуального строку сформовано Верховним Судом у постанові від 31.05.2023 року у справі №160/9356/22.
У заяві про поновлення процесуального строку для подачі зустрічного позову, ОСОБА_1 зазначила, що об'єктивними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом з 15 квітня 2023 року по 26.07.2025 року, є перебування позивача за зустрічним позовом у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан, безпосереднє виконання ОСОБА_1 обов'язків із забезпечення здійснення заходів з Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації, виконання службових (бойових) завдань у складі Збройних Сил України та обставини непереборної сили викликані введенням воєнного стану на території України - що є підставою зупинення перебігу позовної давності відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 263 ЦК України.
Надаючи оцінку доводам позивача, викладеним у заяві про поновлення строку звернення до суду та апеляційній скарзі колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, який, на відміну від статті 263 ЦК України, не передбачає можливості зупинення перебігу позовної давності. Тому посилання позивача на наявність обставин, з якими ст. 263 Цивільного кодексу України пов'язує зупинення перебігу позовної давності, є безпідставними.
Разом з цим варто зазначити, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а та інших.
Так, у наведених постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.02.2023 у справі №640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 320/1753/23.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вона перебуває у складі Збройних Сил України з 15 квітня 2023 року по 26.07.2025 не є беззаперечною підставою для визнання строку пропущеним з поважних причин.
Колегія суддів зазначає, що указані ОСОБА_1 обставини, пов'язані з проходженням військової служби під час дії воєнного стану, могли утруднити дотримання установленого законом строку звернення до суду, водночас у цьому питанні також необхідно зважати на надані позивачем докази, інші обставини та тривалість пропущеного строку, а саме більше ніж 2 роки з моменту закінчення встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України строку для звернення до суду з цим позовом.
При цьому необхідно враховувати, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (за для визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною. За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану та несенням позивачем військової служби, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачем за зустрічним позовом не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до суду із позовом у зв'язку з проходженням військової служби та не наведено поважних обставин, які не залежали від її волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку або раніше ніж 18.07.2025 (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; перебування позивача на лікуванні, тощо).
Так, зі змісту долученого до матеріалів справи витягу з послужного списку колегією суддів встановлено, що у період з 25.04.2023 по 09.03.2024 ОСОБА_1 проходила службу на посаді діловод тилу у військовій частині НОМЕР_3 , з 09.03.2024 по теперішній час ОСОБА_1 займає посаду начальник ремонтної майстерні речового майна у Військовій частині НОМЕР_3 .
Крім того, зі змісту долучених ОСОБА_1 до матеріалів справи витягів з наказів та довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 09.06.2025 та в період з 15.06.2025 по 16.06.2025 брала участь у відповідних заходах.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що вказані документи не підтверджують наявність поважних обставин, які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутися до суду з цим позовом у період з 15.04.2023 (дати отримання копії оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.04.2023 року № 20-ДС та до червня 2025 року.
Скаржник не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом більше ніж 2 роки з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав, дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу. З урахуванням такого надміру тривалого строку зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і доведеними, проте під час судового розгляду їх існування не підтвердилося.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 пропустила встановлений КАС України строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого кодексом строку, які б можна було врахувати для поновлення строку звернення до суду.
Згідно з частиною 2 статті 178 КАС України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За приписами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивач у заяві про усунення недоліків поданої позовної заяви не навів будь-яких обставин і не надав відповідних доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість своєчасного звернення до суду з позовом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви позивачеві.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 по справі № 460/9269/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова