17 листопада 2025 року справа №200/3578/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Кобець К.В., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Бердник Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року (головуючий суддя І інстанції - Троянова О.В.), складене в повному обсязі 24 липня 2025 року, у справі № 200/3578/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (з урахуванням уточнених позовних вимог) про:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.05.2025 №31794 про відмову у поновленні виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за Законом №2262 у зв'язку з невизнанням особою з інвалідністю
зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області нарахувати та виплату пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2025р та з 01.03.2025року без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 01.04.2025року по дату виплати заборгованності з пенсійних виплат (05.07.2025року).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у обмеженні з 01.01.2025 року виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 року на суму пенсії 83677,56 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 року на суму пенсії 83677,56 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 05.07.2025 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, просив суд його скасувати в цій частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вказав, що відмова у скасуванні рішення пенсійного органу від 07.05.2025 №31794 про відмову у поновленні виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за Законом №2262 у зв'язку з невизнанням особою з інвалідністю, оскільки порушення прав позивача відбулось саме в наслідок прийняття цього рішення.
При цьому, вказав, що відповідачем протиправно обмежено розмір пенсії позивача.
З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач зазначив, що час право на отримання пенсії по інвалідності ОСОБА_1 згідно з Законом 2262 відсутнє, посилаючись на рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 03 лютого 2025 року, яким ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, а друга група інвалідності призначена повторно з тієї причин, що і третя група
Вказано, що рішення щодо поновлення виплати пенсії буде прийняте після з'ясування всіх обставин.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги відповідача, заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача та просила відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/3578/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 ), особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (посвідчення серії НОМЕР_3 від 11 квітня 2023 року, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ 740442 від 03.04.2023 року) та пенсіонером по інвалідності, що не є спірною обставиною між сторонами.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 03 лютого 2025 року №4190, що за наслідками перегляду рішення МСЕК від 19.09.2017 року №464 команда дійшла висновку, що немає достатніх підстав для визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю 3 групи по травмі, Так, пов'язаній з виконанням службових обов'язків, з 19.09.2017 року без строку переогляду. За встановленими ступенями обмежень життєдіяльності не є особою з інвалідністю.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року по справі №200/116/25 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року по справі №200/116/25 набрало законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року.
На звернення позивача з питань пенсійного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь листом від 07.05.2025 року 11520-8495/Р-02/8-0500/25, відповідно до якої виплату пенсії призупинено на підставі листа ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 24.03.2025 року №539/01-16, на підставі якого отримано інформацію про скасовані рішення МСЕК за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи. Головним управлінням написано листа до ДУ щодо отримання витягу з рішення експертної команди та уточнення інформації стосовно встановлення інвалідності ІІ групи згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААВ 740442 від 10.03.2023. Остаточне рішення буде прийнято після отримання вищезазначеного запиту.
07.05.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №31794 про скасування рішення про подовження виплати пенсії. Рішення обґрунтоване тим, що на підставі інформації наданої листом 10237/9 від 05.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №4190 від 03.02.2025 виданого Державною установою «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» по ОСОБА_1 , в якому зазначено, що немає достатніх підстав для визнання особою з інвалідністю III (третя) групи, з 19.09.2017р., вирішено скасувати рішення про продовження виплати пенсії від жовтня 2017 року (розпорядженням про перерахунок пенсії від 27.10.2017).
Крім того, на звернення позивача із заявою від 29.04.2025 про поновлення виплати пенсії по інвалідності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 07.05.2025 року №31794 про відмову в поновленні виплати пенсії.
Рішення обґрунтоване тим, що Листом Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 24.03.2025 №539/01-16 отримана інформація про скасовані рішення МСЕК за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи. В зв'язку з чим, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено. Оскільки рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 03.02.2025 ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю 3 групи, а друга група інвалідності призначена повторно з тієї причин, що і третя група, то остаточно рішення, щодо поновлення виплати пенсії прийматиметься після з'ясування всіх обставин. Враховуючи вищезазначене, на даний час право на отримання пенсії по інвалідності гр. ОСОБА_1 згідно з Законом №2262 відсутнє.
На звернення позивача з питань пенсійного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь листом від 11.06.2025 року 2800-030201-8/38789, відповідно до якої до Головного управління надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.02.2025, в якому зазначено, що немає достатніх підстав для визнання позивача особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, з 19.09.2017. Враховуючи зазначене, Головним управлінням з 01.04.2025 було припинено виплату пенсії. Водночас, згідно виписки із акта огляду МСЕК від 03.04.2023 серії 12 ААВ 740442 позивача було визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків. На підставі заяви від 28.04.2025 та доданих документів Головним управлінням поновлено виплату пенсії з часу її припинення. Доплатою пенсії за період з квітня по червень 2025 року позивача буде забезпечено в плановий виплатний період.
Судом встановлено на підставі протоколу від 20.06.2025 року, що позивачу поновлено нарахування пенсії у розмірі 27892,52 грн.
Доплата за період з квітня по червень 2025 року в розмірі 83677,56 грн позивачу виплачена в липні 2025 року, що не є спірною обставиною між сторонами.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року по справі №200/116/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у липні 2025 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Крім того, судом встановлено на підставі витягу з електронного кабінету позивача з Вебпорталу ПФУ, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача у загальній сумі 34737,08 грн, яка складається з наступних складових:
основний розмір пенсії - 35617,68 грн, розрахований з 80% грошового забезпечення у розмірі 19643,98 грн, з урахуванням індексації 26894,14 грн (індексація базового ОСНП 2022 - 2750,16 грн, індексація базового ОСНП 2023 - 1500 грн, індексація базового ОСНП 2024 - 1500 грн, індексація базового ОСНП 2024 - 1500 грн, індексація базового ОСНП 2025 - 1500 грн, в т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 26894,14 - 6723,54 грн) та щомісячної доплати до 2000 грн відповідно до ПКМУ 713 від 14.07.2021 року.
Підсумок пенсії (з надбавками): 36612,08 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії: 34737,08 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача має бути відновленим шляхом зобов'язання управління здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром із виплатою компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд погоджується висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, :
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою.
Згідно статті 58-1 Закону №2262-ХІІ припинення та поновлення виплати пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей проводиться в порядку, встановленому цим Законом та статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону №1058-IV, експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов'язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 року №1338 затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Пунктом 2 вказаної Постанови також визначено, що документи, рішення, прийняті медико соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
У разі коли актами законодавства передбачається підтвердження тих чи інших фактів або обставин, у тому числі рішеннями, довідками та/або результатами медико-соціальних експертиз, до приведення зазначених актів у відповідність з вимогами цієї постанови, для підтвердження цих фактів, зокрема для встановлення або продовження надання особам і дітям статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, застосовуються рішення, витяги, інші документи, видані за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, за умови, що такі документи підтверджують зазначені факти.
Відповідно до п.п. 1-3, п/п 2. 5 п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 року №1338, це Положення визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).
Експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров'я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я).
Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи». Центр оцінювання функціонального стану особи:
2) проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
5) перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
Виходячи з системного аналізу наведених норм наявність підстав для припинення (призупинення) виплати пенсії на підставі п.1 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV має бути підтверджена або вироком суду в кримінальному провадженні, яким буде установлено недостовірність відомостей, що стали підставою для призначення пенсії, або відповідним висновком експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, яким підтверджено відсутність підстав для встановлення інвалідності на момент її призначення.
Відповідачем не надано суду (як першої так і апеляційної інстанції) жодного належного, допустимого, достовірного доказу правомірності припинення з 01.04.2025 року виплати пенсії позивачу, зокрема, встановленої у встановленому законом порядку недостовірності документів про встановлення позивачу інвалідності 2 групи.
Судами на підставі наявних матеріалів справи встановлено та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати у спірний період пенсії позивачу управлінням не приймалось.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі заяви позивача від 28 квітня 2025 року поновлено нарахування пенсії позивачу, а також нараховано та виплачено в липні 2025 року заборгованість з пенсії за період з 01 квітня 2025 року по 30 червня 2025 року.
При цьому, порушення прав позивача відбулось саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати йому пенсії з 01 квітня 2025 року, а не внаслідок рішення від 07 травня 2025 року №31764 про відмову в поновленні виплати пенсії, яким повідомлено, що остаточно рішення, щодо поновлення виплати пенсії прийматиметься після з'ясування всіх обставин, доводи апеляційної скарги позивача в цій частині є неприйнятними.
Відтак, вказане порушення прав позивача на отримання пенсійного забезпечення усунуто відповідачем протягом розгляду даної справи.
Стосовно обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення 7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до статті 1-1 Закону №2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 7 статті 43 Закону №2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 року 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас, суд враховує, що частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 7-рп/2016.
А тому, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 року до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №1640/2500/18, від 21.12.2021 року у справі №120/3552/21-а.
Верховний суд не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку і в постанові від 07.10.2022 року у справі № 640/7973/21, оскільки Законом № 3668, внесено зміни у статті 43 Закону №2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону №3668.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення 5-рп/2002).
Суд зазначає, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Згідно положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України « державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року « затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначений Закон містить посилання на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення статті 2 Закону України №3668 від 08.07.2011 року при призначенні/перерахунку пенсії позивача.
Відтак, застосування відповідачем при виплаті пенсії позивача обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, право на пенсійне забезпечення якого в повному обсязі встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо обмеження розміру пенсії є неприйнятними, оскільки судовим рішенням поновлено порушене право позивача на отримання пенсійних виплат без їх обмеження граничним розміром.
Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до приписів статті 6 Закону №2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок: - власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; - коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; - коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Із наведеного правового регулювання слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі 21-518а14, від 11.07.2017 у справі 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі 681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі 521/940/17, від 05.10.2018 у справі 127/829/17, від 12.02.2019 у справі 814/1428/18, від 11.02.2021 у справі 1540/3742/18.
За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Судами встановлено, що 05 липня 2025 року позивачу здійснено повну виплату заборгованості пенсії за період з 01 квітня 2025 року по 30 червня 2025 року в розмірі 83677,56 грн після поновлення нарахування та виплати пенсії у зв'язку з протиправним припиненням виплати пенсії.
Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплачується у разі порушення строків виплати доходу (у тому числі пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті протиправної не виплати належної пенсії, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, належні позивачу з 01 квітня 2025 року по 30 червня 2025 року в розмірі 83677,56 грн на виконання рішення суду виплачені лише 05 липня 2025 року, тому позивач має право на компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відтак, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у обмеженні з 01.01.2025 року виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 року на суму пенсії 83677,56 грн;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 року на суму пенсії 83677,56 грн за весь час затримки виплати з 01.04.2025 року по день фактичної виплати 05.07.2025 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 310, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/3578/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/3578/25 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 17 листопада 2025 року
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць