17 листопада 2025 року справа №200/12619/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Кобець К.В., за участю позивача - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року (головуючий суддя І інстанції - Чекменьов Г.А.), складене в повному обсязі 18 липня 2025 року, за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/12619/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії адміністративний позов задоволено, а саме:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 року по 30.06.2021 року;
зобов'язано Головне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 року по 30.06.2021 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №200/12619/21 набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду 23 листопада 2022 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 200/12619/21 змінено спосіб виконання рішення, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині наявної заборгованості: «стягнути з Головного управління на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 по 30.06.2021 в сумі 6351 грн 83 коп.». Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 21 липня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі №200/12619/21 задоволено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №200/12619/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасовано.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що предметом спору у даній справі є компенсація втрати частини доходу, яка не була нарахована та виплачена на виконання іншого рішення суду у справі № 805/3404/18-а, яке набрало законної сили, суд першої інстанції помилково визначив відсутність у позивача інвалідності станом на час звернення до суду - нововиявленою обставиною, яка безпосередньо впливає на рішення по суті по даній справі.
Позивач у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 30.08.2005 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області як отримувач пенсії по інвалідності.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 28.12.2017 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260 за період з 01 січня 2016 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260, починаючи з 01 січня 2016 року.
Ухвалою Артемівському міськрайонного суду від 12.01.2018 виправлено описку в резолютивній частині рішення суду, вказавши правильно «виплати пенсії по інвалідності».
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2018 апеляційна скарга відповідача повернута апелянту, а рішення Артемівського міськрайонного суду від 28.12.2017 набрало законної сили.
27 березня 2018 року та повторно 16 квітня 2018 року позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій просив провести в добровільному порядку нарахування і виплату індексацію донарахованої суми пенсії за весь період, починаючи з 01.01.2016 року відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ та нарахувати і сплатити суму компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої суми пенсії за весь період, починаючи з 01.01.2016 року відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі №805/3404/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо здійснення розрахунку та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії задоволений; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не нарахування і не виплати на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в період з 01.01.2016 по день стягнення компенсації; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити розрахунок та виплату на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в період з 01.01.2016 по день стягнення компенсації.
Вказане судове рішення набрало законної сили 18.09.2018.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем здійснено нарахування і виплату грошової компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по день стягнення компенсації 31.01.2018 в розмірі 11784,97 грн., із зарахуванням на картковий рахунок позивача вказаної суми у листопаді 2018 року.
Звернення позивача щодо нарахування компенсації за подальший період затримки виплати пенсії відповідач залишив без задоволення, вказавши, що розмір пенсії збільшувався у зв'язку з початком проведення щомісячної доплати згідно Постанови КМУ 103 і нараховані пенсійні виплати здійснюються відповідно до вимог законодавства. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/12619/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії адміністративний позов задоволено, зокрема зобов'язано Головне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 року по 30.06.2021 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
Відповідач, як нововиявлену обставину по даній справі визначив рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами вивчення медико-експертної документації, в якому зроблений висновок про відсутність достатніх підстав для визнання ОСОБА_1 , 1967 р.н., особою з інвалідністю ІІІ гр. по травмі пов'язаній з виконанням службових обов'язків з 19.09.2017 без строку переогляду. За встановленими ступенями обмежень життєдіяльності не є особою з інвалідністю.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції задовольнив заяву відповідача, скасував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/12619/21 на підставі п.1 ч.2 ст.361 КАС України та відмовив у задоволені позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 року по 30.06.2021 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами по даній справі та зазначає наступне.
Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами визначені ст. 361 КАС України згідно з частиною першою якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
За правилами ч. 4 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти, які в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Так, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 у справі № 640/19240/21, "…за своїм змістом нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Водночас, нововиявленими слід уважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення.
Отже, умовами для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення по суті спору, вказане відповідає висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №800/578/17.
Водночас, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Судом встановлено, що заявник у якості нововиявленої обставини вважає Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.02.2025, де констатована відсутність достатніх підстав для визнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю ІІІ групи, з 19.09.2017.
Однак, суд звертає увагу, що однією із вимог, які ставляться процесуальним законом до визнання обставин у якості нововиявлених, є їх існування на момент винесення рішення.
Так, Верховним Судом у постанові від 20.07.2023 справа №2240/2665/18 п. 27 вказано: «При цьому нововиявлена обставина як юридичний акт мав існувати на момент подання позову».
Варто також наголосити на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Так, Європейським судом з прав людини у справі «Мітсопулос проти України» у рішенні від 09.12.2021 (заява № 62006/09, п.п. 21-22) презюмовано, що перегляд і скасування рішення суду, яке набрало законної сили і підлягало виконанню, повинно ґрунтуватися на «особливих і непереборних обставинах», а, у протилежному випадку, це суперечитиме принципу юридичної визначеності, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Апеляційний суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач, не є нововиявленими обставинами в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 361 КАС України, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №200/12619/21 року стосувалися періоду з 01.02.2018 року по 30.06.2021 року щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період, тобто, до скасування довідки МСЕК про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи.
Крім того, Головним управлінням ПФУ в Донецькій області не надано суду вирок суду або ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, якими встановлено завідомо неправильний висновок експерта, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів щодо встановленої інвалідності позивача, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.
З огляду на викладене суд зазначає, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні такого рішення, є новими обставинами, але не нововиявленими, відтак, не можуть слугувати підставою для перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року за нововиявленими обставинами.
Ураховуючи усе викладене, суд дійшов висновку, що у заяві ГУ ПФУ в Донецькій України про перегляд рішення суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/12619/21 за нововиявленими обставинами належить відмовити.
З огляду на висновки Європейського суду з прав людини, а також те, що відповідачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані судом як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, суд вважає, що заява відповідача не підлягає задоволенню.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 200/12619/21 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 200/12619/21 - скасувати.
У задоволені заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №200/12619/21 - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 17 листопада 2025 року
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць