24 листопада 2025 року справа №200/4620/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 200/4620/25 (головуючий суддя І інстанції - Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13 червня 2025 року № 232730024982 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року № 1 р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) (Список № 2) від 06 червня 2025 року із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 23 липня 1982 року по 25 жовтня 1982 року, з 01 квітня 1985 року по 21 травня 1986 року, з 02 червня 1986 року по 03 квітня 1989 року, з 10 квітня 1989 року по 24 червня 1991 року, з 05 листопада 2007 року по 08 вересня 2009 року а також періоду навчання з 01 вересня 1979 року по 19 липня 1982 року та періоду служби в армії з 24 жовтня 1982 року по 10 листопада 1984 року.
В обґрунтування позову зазначив, що 06 червня 2025 року звернувся до пенсійних органів з заявою про призначення пенсії.
Рішенням від 13 червня 2025 року позивачу відмовлено у призначені пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
До пільгового стажу за Списком № 2, відповідачем не зараховані періоди роботи: з 23 липня 1982 року по 25 жовтня 1982 року на посаді “електрозварювальника» в Донбаському ремонтно-будівельному спецуправлінні Тресту “Укрцветметремонт»; з 01 квітня 1985 року по 21 травня 1986 року, на посаді “електрозварювальника» в Костянтинівському заводі високовольтної апаратури; з 02 червня 1986 року по 03 квітня 1989 року на посаді “електрозварювальника» в Донбаському ремонтно-будівельному спецуправлінні Тресту “Укрцветметремонт»; з 10 квітня 1989 року по 24 червня 1991 року на посаді “електрозварювальника» в Костянтинівському заводі високовольтної апаратури; з 05 листопада 2007 року по 08 вересня 2009 року на посаді “електрозварювальника» в Дочірньому підприємстві “Ютем - Індустрія».
Також до пільгового стажу за Списком № 2, не зараховано період навчання в Середньому МПТУ з 01 вересня 1979 року по 19 липня 1982 року та період служби в армії з 24 жовтня 1982 року по 10 листопада 1984 року.
Рішення про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13 червня 2025 року № 232730024982 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року № 1 р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) (Список № 2) від 06 червня 2025 року із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 23 липня 1982 року по 25 жовтня 1982 року, з 01 квітня 1985 року по 21 травня 1986 року, з 02 червня 1986 року по 03 квітня 1989 року, з 10 квітня 1989 року по 24 червня 1991 року, з 05 листопада 2007 року по 30 листопада 2008 року а також періоду навчання з 01 вересня 1979 року по 19 липня 1982 року та періоду служби в армії з 24 жовтня 1982 року по 10 листопада 1984 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 700,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
На момент звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становив - 61 рік 02 місяці 29 днів, страховий стаж склав 30 років 06 місяців 20 днів, пільговий стаж - відсутній. Позивач не надав довідку про пільговий стаж роботи, а в трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи.
За результатами звірки даних записів трудової книжки НОМЕР_1 за записами № 20 - № 21 період роботи з 19.02.1995 по 26.10.2007 встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо перебування позивача в трудових відносинах із “Константинівським виробничим ремонтно-будівельним підприємством.
Також позивачем не надано документи на підтвердження проведення атестації робочих місць.
Також суд першої інстанції безпідставно зобов'язав зарахувати до пільгового стажу позивача період навчання та строкової служби.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), громадянин України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .
Згідно диплому НОМЕР_4 виданого 19 липня 1982 року позивач 01 вересня 1979 року вступив до середнього МПТУ №39 м. Костянтинівки і 19 липня 1982 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрозварник ручної зварки і здобув загальну середню освіту.
Згідно військового квитка НОМЕР_5 позивач в період з 24.10.1982 по 10.11.1984 проходив строкову військову службу.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 позивач в спірні періоди працював:
з 01.09.1979 по 19.07.1982 навчання в ГПТУ № 39 (диплом НОМЕР_4 від 19.07.1982);
23.07.1982 прийнято електрозварювальником в Донбаський ремонтно-будівельному спецуправлінні Тресту “Укрцветметремонт»;
25.10.1982 звільнений у зв'язку із призовом до лав радянської армії;
з 24.10.1982 по 10.11.1984 служба в лавах радянської армії;
24.12.1984 прийнято слюсарем-електромонтажником експериментальної ділянки на Костянтинівському заводі високовольтної апаратури;
01.04.1985 переведено на посаду електрозварювальника;
21.05.1986 звільнено за власним бажанням;
02.06.1986 прийнято на посаду електрозварювальника ручної зварки в Донбаському ремонтно-будівельному спецуправлінні Тресту “Укрцветметремонт»;
03.04.1989 звільнено у зв'язку з переведенням до Костянтинівського заводу високовольтної апаратури;
10.04.1989 прийнято за переведенням на посаду електрозварювальника ручної зварки в Костянтинівському заводі високовольтної апаратури;
24.06.1991 звільнено за власним бажанням;
05.11.2007 прийнято на посаду електрозварювальника ручної зварки в Дочірньому підприємстві “Ютем - Індустрія»;
08.09.2009 звільнено за згодою сторін.
06.06.2025 позивач звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 232730024982 від 13 червня 2025 року відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком № 2 в зв'язку з відсутністю належного підтвердження пільгового стажу 12 років 6 місяців на дату звернення.
В рішенні зазначено: вік заявника 61 рік 2 місяці 29 днів.
За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж складає 30 років 06 місяців 20 днів. Результати розгляду документів наданих до заяви: за записами трудової книжки гр. ОСОБА_1 працював на Донбасском ремонтно-строительном спецуправлении треста “Укрцветметремонт» (мовою документа) з 23.07.1982 по 25.10.1982, з 02.06.1986 по 03.04.1989, на Константиновском заводе высоковольтной аппаратуры (мовою документа) з 01.04.1988 по 21.05.1986, з 10.04.1989 по 26.06.1991 электросварщиком ручной сварки (мовою документа). Для підтвердження стажу роботи за відповідними професіями (посадами) в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці протягом повного робочого дня, уточнюючі довідки, видаються підприємствами, установами, організаціями або їх правонаступниками відповідно до пункту 20 Порядку № 637 заявником не надані.
За результатами звірки даних записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1982 за записами № 20-№21 період роботи з 19.02.1995 по 26.10.2007 встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо перебування заявника в трудових відносинах із “Константиновским производственным ремонтно-строительным предприятием» (мовою документа). Страховий стаж зараховано відповідно відомостям реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 19.02.1995 по 30.06.2000. Період роботи з 01.07.2000 по 26.10.2007 можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження додатковими документами або результатами перевірки. Заявник продовжує працювати.
Відповідно до розрахунку стажу форма РС-право до страхового стажу позивача зараховано наступні періоди: з 01.09.1979 по 19.07.1982 (навчання у вищих/середн. НЗ), з 23.07.1982 по 23.10.1982, з 24.10.1982 по 10.11.1984 (військова служба строкова), з 24.12.1984 по 21.05.1986, з 02.06.1986 по 03.04.1989, з 10.04.1989 по 24.06.1991, з 25.06.1991 по 15.11.1991, з 18.11.1991 по 31.03.1992, з 01.04.1992 по 11.02.1995, з 19.02.1995 по 30.06.2000, з 05.11.2007 по 30.11.2008, з 04.05.2010 по 30.11.2010, з 31.05.2012 по 03.12.2012, з 22.07.2014 по 30.09.2014, з 02.03.2015 по 16.09.2015 (Безробіття), з 24.06.2016 по 16.08.2016, з 01.06.2017 по 15.06.2017, з 18.01.2018 по 09.07.2018, з 11.10.2018 по 31.03.2020, з 15.06.2020 по 15.07.2020 (Безробіття), з 16.07.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2025. Період роботи з 01.12.2008 по 08.09.2009 взагалі не зараховано до стажу роботи Позивача. Пільговий стаж відсутній.
Відповідно до інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), щодо ОСОБА_1 , в період з 07.1998 року по 10.2007 року відсутня інформація про трудову діяльність, в період з 11.2007 року по 11.2008 року ОСОБА_1 працював в Дочірнє підприємство "ЮТЕМ-ІНДУСТРІЯ" код 20577109. В період з 12.2008 року по 07.2014 року інформація про трудову діяльність відсутня.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 позивач в спірні періоди працював:
з 01.09.1979 по 19.07.1982 навчання в ГПТУ №39 (диплом НОМЕР_4 від 19.07.1982);
23.07.1982 прийнято електрозварювальником в Донбаський ремонтно-будівельному спецуправлінні Тресту “Укрцветметремонт»;
25.10.1982 звільнений у зв'язку із призовом до лав радянської армії;
з 24.10.1982 по 10.11.1984 служба в лавах радянської армії;
24.12.1984 прийнято слюсарем-електромонтажником експериментальної ділянки на Костянтинівському заводі високовольтної апаратури;
01.04.1985 переведено на посаду електрозварювальника;
21.05.1986 звільнено за власним бажанням;
02.06.1986 прийнято на посаду електрозварювальника ручної зварки в Донбаському ремонтно-будівельному спецуправлінні Тресту “Укрцветметремонт»;
03.04.1989 звільнено у зв'язку з переведенням до Костянтинівського заводу високовольтної апаратури;
10.04.1989 прийнято за переведенням на посаду електрозварювальника ручної зварки в Костянтинівському заводі високовольтної апаратури;
24.06.1991 звільнено за власним бажанням;
05.11.2007 прийнято на посаду електрозварювальника ручної зварки в Дочірньому підприємстві “Ютем - Індустрія»;
08.09.2009 звільнено за згодою сторін.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що записами в трудовій книжці позивача підтверджено пільговий характер його роботи в спірні періоди. Враховуючи зарахування позивача на роботу за набутою професією “електрозварювальник» 23.07.1988, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача за Списком № 2 час його навчання в середньому МПТУ № 39 м. Костянтинівки з 01.09.1979 по 19.07.1982. Безпосередньо, після періоду військової служби позивач прийнятий слюсарем-електромонтажником експериментальної ділянки на Костянтинівський завод високовольтної апаратури, потім переведений на посаду електрозварювальника. Строк військової служби позивача в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, у зв'язку з чим відповідач діяв неправомірно не зарахувавши період військової служби позивача з 24.10.1982 по 10.11.1984 до пільгового стажу за Списком № 2.
Оцінка суду.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Як визначено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, які складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків 1 та 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
До 01.01.1992 були чинними Список № 1 та Список № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, після - списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2003 № 36.
Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, передбачалися професії "електрозварювальник".
Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, передбачалися професії "електрозварювальник" (код 23200000-19906).
Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені професії "електрозварники ручного зварювання" (код 23200000-19906).
Постановою Кабінету Міністрів від 16.03.2003 № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" передбачені професії "електрозварники ручного зварювання" (код 33).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 23 липня 1982 року по 25 жовтня 1982 року, з 01 квітня 1985 року по 21 травня 1986 року, з 02 червня 1986 року по 03 квітня 1989 року, з 10 квітня 1989 року по 24 червня 1991 року, з 05 листопада 2007 року по 30 листопада 2008 року в зв'язку з ненаданням уточнюючих довідок.
Проте, в трудовій книжці позивача наявні записи щодо всіх спірних періодів його роботи з визначення посад, які віднесені до Списку № 2, про виконання роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, занятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, записами трудової книжки підтверджується пільговий характер роботи позивача в періоди з 23 липня 1982 року по 25 жовтня 1982 року, з 01 квітня 1985 року по 21 травня 1986 року, з 02 червня 1986 року по 03 квітня 1989 року, з 10 квітня 1989 року по 24 червня 1991 року, з 05 листопада 2007 року по 30 листопада 2008 року, тому ці періоди підлягають включенню до пільгового стажу за Списком № 2.
Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду навчання позивача з 01.09.1979 по 19.07.1982.
В трудовій книжці НОМЕР_1 міститься запис, що у період з 01.09.1979 по 19.07.1982 позивач навчався в ГПТУ № 39 (диплом НОМЕР_4 від 19.07.1982).
Згідно з дипломом НОМЕР_4 виданого 19 липня 1982 року позивач 01 вересня 1979 року вступив до середнього МПТУ № 39 м. Костянтинівки і 19 липня 1982 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрозварник ручної зварки і здобув загальну середню освіту.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на час навчання особи.
На час навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28.06.1974 № 2778-VIII.
На підставі статті 42 Закону УРСР «Про народну освіту» професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу. До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.
Особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою. Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою (стаття 48 Закону № 2778-VIII).
Оскільки 23.07.1988 позивача зараховано на роботу за набутою професією “електрозварювальник», тому період навчання в середньому МПТУ № 39 м. Костянтинівки з 01.09.1979 по 19.07.1982 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду строкової військової служби з 24.10.1982 по 10.11.1984.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закону № 2011 час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фактом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
В період з 24.10.1982 по 10.11.1984 (проходження позивачем військової служби) діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (далі - Положення № 590).
Пунктом "к" частини першої пункту 109 Положення № 590 було передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Як свідчить трудова книжка позивача НОМЕР_1 (запис № 3), 25.10.1982 звільнено у зв'язку з призовом в Радянську армію (запис про звільнення № 50 від 25.10.1982) та позивач проходив військову службу у період з 24.10.1982 по 10.11.1984.
Вказана обставина також підтверджується військовим квитком НОМЕР_5 , відповідно до якого позивач в період з 24.10.1982 по 10.11.1984 проходив строкову військову службу.
Згідно з витягом форми РС-право до пільгового стажу позивача не зараховано, зокрема, період служби в армії з 24.10.1982 по 10.11.1984.
Після військової служби позивач 24.12.1984 прийнятий слюсарем-електромонтажником експериментальної ділянки на Костянтинівський завод високовольтної апаратури, з 01.04.1985 року переведений на посаду електрозварювальника.
Оскільки строк військової служби позивача в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, тому відповідач протиправно не зарахував період військової служби позивача з 24.10.1982 по 10.11.1984 до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Крім того, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:
“На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. “б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. “б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058.
За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд не надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 200/4620/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 200/4620/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 24 листопада 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв