24 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/4516/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.04.2025 №253550005071 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 15.02.1999 по 13.08.1999 позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 31.03.2025 з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 15.02.1999 по 13.08.1999.
Позов мотивовано тим, що при розгляді поданих позивачем документів відповідач дав їм формальну оцінку та прийняв протиправне рішення про відмову в призначенні пенсії, не врахувавши до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю.
Суд ухвалою від 29.04.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, встановивши відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування правомірності своїх дій, посилається на те, що у спірний період, а саме з 15.02.1999 по 13.08.1999, Позивач отримувала саме матеріальну допомогу по безробіттю передбачену ст. 31 Закону № 803, а не допомогу по безробіттю, передбачену ст. 28 Закону № 803. Це є різні види допомоги, порядок отримання яких регулюється різними положеннями закону. Наголошує на відсутності норм матеріального права, які б передбачали право на зарахування до трудового (страхового стажу) періоду отримання саме матеріальної допомоги по безробіттю.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов відзив на позов, в якому представник наголошує на безпідставності вимог зобов'язального характеру, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Також зазначає, що врахування до страхового стажу періоду, коли особа отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, яка призначалась відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про зайнятість населення», ані Законом №1058, ані Законом №1788 не передбачено.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
31.03.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058).
Заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області, яким 08.04.2025 прийнято рішення № 253550005071 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Підстава відмови: відсутність необхідного стажу роботи.
Згідно вказаного рішення, за наявності страхового стажу 31 рік 6 місяців 18 днів, до страхового стажу позивача не зараховано, період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 15.02.1999 по 13.08.1993, оскільки такий період не зараховується до страхового стажу, як до 01.01.2004 так і після 01.01.2024.
Вважаючи протиправною відмову у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058 період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
За змістом статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Так, згідно п. «а» ч. 3 ст. 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788) до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Як вбачається з копії тудової книжки позивача серіж НОМЕР_1 у період з 15.02.1999 по 13.08.1999 позивачу виплачувалась матеріальна допомога по безробіттю, передбачена ст.31 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі - Закон №803). Наведені обставини також підтверджуються довідкою від 13.02.2025 №18.7/231 (а.с.12).
Відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю до страхового стажу, відповідач наголошує на відсутності норм матеріального права, які б передбачали право на зарахування до трудового (страхового стажу) періоду отримання саме матеріальної допомоги по безробіттю, оскільки ст.56 Закону № 1788 бередбачає лише зарахування періоду одержання допомоги по безробіттю, що є відмінною від матеріальної допомоги по безробіттю.
Таким чином, у випадку зарахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю, почивач матиме право на отримання пенсії, оскільки на момент звернення вона досягла необхідного віку (60 років) та має страховий стаж 31 рік 6 місяців та 18 днів.
Суд зазначає, що Законом № 803 визначено порядок отримання допомоги по безробіттю.
Зокрема, відповідно до ст. 28 Закону № 803 допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку (підпункт "г" пункту 1 статті 5 цього Закону) - до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.
В той же час, ст. 31 Закону № 803 передбачений інший вид виплати - матеріальна допомога по безробіттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону №803 безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
У спірний період, а саме з 15.02.1999 по 13.08.1999, позивач дійсно отримувала саме матеріальну допомогу по безробіттю, передбачену ст. 31 Закону № 803, а не допомогу по безробіттю, передбачену ст. 28 Закону № 803, і суд погоджується з тим, що це є різні види допомоги, порядок отримання яких регулюється різними положеннями закону.
Позаяк, ст.4 Закону №803 передбачає, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, зокрема включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
А отже, на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої допомоги до загального трудового стажу.
При цьому, ст.56 Закону №1788 жодних винятків щодо видів допомоги по безробіттю не встановлює, а тому, відмова у врахуванні до страхового стажу позивача періоду з 15.02.1999 по 13.08.1999 є протиправною, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.04.2025 № 253550005071 таким, що підлягає скасуванню, відповідно вимоги в цій частині - задоволенню.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном "ефективне правосуддя", що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи висновок суду про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області в зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 31.03.2025, зарахувавши при цьому до страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 15.02.1999 по 13.08.1999.
При цьому, суд дійшов висновку, що зобов'язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком потрібно саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як територіальний орган ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
У відповідності до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 цієї статті).
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.04.2025 №253550005071 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.03.2025, зарахувавши при цьому до її страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 13.02.1999 по 15.08.1999.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Повне рішення суду складено 24.11.2025.
Суддя Л.О. Житняк