24 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3947/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом від 21 липня 2025 року №62;
- зобов'язати комісію з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 його батько - ОСОБА_2 загинув (помер) під час виконання бойових завдань у зоні бойових дій. У зв'язку з цим позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особа, чий близький родич (батько) загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Натомість відповідач відмовив у наданні (оформленні) позивачу такої відстрочки з тих підстав, що за наданими документами комісією було встановлено факт загибелі батька позивача у зв'язку із захворюванням, яке призвело до смерті. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки, на його думку, загибель батька ОСОБА_2 стала прямим наслідком захворювання, пов'язаного саме із захистом Батьківщини, що підтверджується, зокрема, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії НОМЕР_1 Регіональної ВЛК (м. Львів) №2025-0605-1601-5482-7 від 05 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази у відповідача.
Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за змістом положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначальним є факт саме загибелі військовослужбовця, яка є наслідком зовнішнього насильницького впливу (зокрема, осколкові ураження або кульові поранення, не сумісні із життям, артилерійський обстріл тощо), який не має бути пов'язаним із наявними у людини захворюваннями. У разі, якщо смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, в тому числі і пов'язаного з проходженням військової служби та/або захистом Батьківщини, така особа вважається померлою. В контексті наведеного відповідач зазначив, що поняття «загиблий» та «поранений» не є тотожними за своєю сутністю та змістом і відрізняються причиною та обставинами смерті особи, а тому такі поняття у законодавстві визначаються окремо. З урахуванням наведеного відповідач вважає правомірною відмову у наданні позивачу відстрочки, а заявлений позов - безпідставним. Просив суд відмовити у його задоволенні.
Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року повторно витребувано докази у ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено строк для їх подання.
Відповідачем виконано вимоги ухвали суду про витребування доказів у встановлений судом строк.
За таких обставин, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 квітня 2023 року, виданого Кіцманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
10 квітня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслано на адресу позивача сповіщення №49 про смерть його батька ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Борова Харківської області.
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №3029 від 11 квітня 2023 року, ОСОБА_2 помер у зоні військових дій у населеному пункті Борова Боровського району Харківської області.
05 червня 2025 року штатною військово-лікарською комісією 16 Регіональної ВЛК (м. Львів) складено протокол засідання №2025-0605-1601-5483-7, проведеного у зв'язку з поданням начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 листа від 30 вересня 2024 року №10888 про встановлення причинного зв'язку смерті прапорщика ОСОБА_2 .
Так, військово-лікарською комісією встановлено, що ОСОБА_2 перебував на фронті (у складі діючої армії, включаючи участь у бойових діях у складі військової частини та країни, де велись бойові дії): 09 листопада 2022 року - 16 січня 2023 року, 19 січня 2023 року - 29 січня 2023 року, 29 березня 2023 року - 09 квітня 2023 року.
За результатами розгляду наданих начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 документів військово-лікарською комісією НОМЕР_1 Регіональної ВЛК (м. Львів) постановлено висновок: пов'язати захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, та причину смерті із захистом Батьківщини.
14 липня 2025 року позивач надав Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 (Кіцмань) заяву про видачу довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку на мобілізацію». Заява позивача зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_8 17 липня 2025 року за вх. №6248.
До вказаної заяви позивач надав такі документи: паспорт громадянина України НОМЕР_3 ; довідку про присвоєння РНОКПП; витяг з електронного військово-облікового документа «Резерв+»; свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ; тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_5 ; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 ; протокол засідання штатної комісії ВЛК №2025-0605-1601-5483-7 від 05 червня 2025 року; сповіщення сім'ї №49 від 10 квітня 2023 року; витяг з реєстру територіальної громади №2024/006540045.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 липня 2025 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Рішення про відмову оформлено протоколом засідання комісії №62 від 21 липня 2025 року.
Так, як вбачається із названого протоколу, після дослідження наданих позивачем документів комісією було встановлено, що прапорщик ОСОБА_2 помер під час проходження військової служби за мобілізацією. Однак причиною смерті стало захворювання, яке призвело до смерті, а не факт загибелі під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
22 липня 2025 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення №3/1958 про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протоколом №62 від 21 липня 2025 року.
За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України №69/2022 Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Законом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ у редакції на час виникнення спірних відносин).
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
При цьому статтею 23 Закону №3543-XII визначений перелік підстав для надання деяким категоріям військовозобов'язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно матеріалів справи саме на положення указаної норми посилався позивач у заяві від 14 липня 2025 року, поданій відповідачу з низкою документів, які, на думку позивача, підтверджують наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560 у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно приписів пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до абзаців першого-дев'ятого пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Як вбачається з обставин справи, розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи по суті поставленого військовозобов'язаним питання, відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ у зв'язку із тим, що причиною смерті прапорщика ОСОБА_2 (батька позивача) стало захворювання, яке призвело до смерті, а не факт його загибелі під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Надаючи оцінку такому рішенню відповідача, суд зазначає наступне.
Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначені Додатком 5 до Порядку №560.
Так, відповідно до змісту підпункту 4 пункту 2 Додатку 5 до Порядку №560 жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, зобов'язані надати: документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).
Вирішуючи питання про наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ у співставленні фактично наданого позивачем переліку документів з нормами підпункту 4 пункту 2 Додатку 5 до Порядку №560, суд звертає увагу на таке.
Стосовно документів, які підтверджують родинні зв'язки позивача з померлим ОСОБА_2 , то матеріалами справи підтверджується, що до заяви про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 14 липня 2025 року позивач надав копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 22 березня 1999 року, згідно з яким ОСОБА_2 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Факт наявності родинного зв'язку між позивачем (син) та загиблим ОСОБА_2 (батько) відповідачем не заперечувався ні під час вирішення питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі заяви ОСОБА_1 від 14 липня 2025 року, ні під час судового розгляду цієї справи по суті.
Водночас, як документ, який підтверджує факт загибелі ОСОБА_2 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, позивач до своєї заяви від 14 липня 2025 року надав копію сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 10 квітня 2023 року №49, яким повідомлено ОСОБА_1 про смерть його батька - прапорщика ОСОБА_2 09 квітня 2023 року у м. Борова.
Суд наголошує, що зміст підпункту 4 пункту 2 Додатку 5 до Порядку №560 в частині підтвердження військовозобов'язаним, який претендує на право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, факту загибелі його родича саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, передбачає альтернативну (на вибір військовозобов'язаного) можливість подання одного із запропонованого підпунктом 4 пункту 2 Додатку 5 до Порядку №560 документів: або сповіщення, або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).
Як зазначено вище, на виконання вимог підпункту 4 пункту 2 Додатку 5 до Порядку №560 позивачем надано до заяви від 14 липня 2025 року копію сповіщення про смерть його батька ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем надані необхідні документи, передбачені підпунктом 4 пункту 2 Додатку 5 до Порядку №560, для надання (оформлення) йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що до заяви позивачем було додано і протокол засідання штатної ВЛК НОМЕР_1 Регіональної ВЛК (м. Львів) від 05 червня 2025 року №2025-0605-1601-5483-7, згідно яким ВЛК визнано, що захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, а також безпосередньо причина смерті ОСОБА_2 є такими, що "ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини".
Отже, вказаним протоколом засідання ВЛК підтверджується факт пов'язаності захворювання та причини смерті ОСОБА_2 саме із захистом Батьківщини.
При цьому вбачається, що військово-лікарською комісією було враховано, що ОСОБА_2 перебував у складі діючої армії та брав участь у бойових діях у такі періоди: з 09 листопада 2022 року по 16 січня 2023 року, з 19 січня 2023 року по 29 січня 2023 року та з 29 березня 2023 року по 09 квітня 2023 року (дата смерті ОСОБА_2 ).
Доказів того, що названий вище протокол засідання комісії ВЛК містить недійсні дані, або був переглянутий чи скасований ВЛК вищого рівня чи в судовому порядку, відповідачем до суду не надано.
Суд зауважує, що ні у протоколі від 21 липня 2025 року №62, ні у відзиві на позовну заяву відповідач не навів жодних причин неврахування протоколу засідання штатної ВЛК НОМЕР_1 Регіональної ВЛК (м. Львів) від 05 червня 2025 року №2025-0605-1601-5483-7 при розгляді заяви ОСОБА_1 від 14 липня 2025 року.
Стосовно ж тверджень відповідача про те, що причиною смерті ОСОБА_2 стало захворювання, яке призвело до смерті, а не факт загибелі під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, то такі суд оцінює критично, оскільки згідно з протоколом засідання штатної ВЛК НОМЕР_1 Регіональної ВЛК (м. Львів) від 05 червня 2025 року №2025-0605-1601-5483-7 визнано, що захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, а також безпосередньо причина його смерті, є такими, що "ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини".
До цього варто зазначити, що сукупність наведених вище обставин та правових норм свідчить про те, що законодавцем, фактично, поняття "загиблий" та "померлий" внаслідок воєнних дій військовослужбовець ототожнюються. А запровадження законодавцем підстави для надання (оформлення) військовозобов'язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ, необхідно розуміти як забезпечення соціальної справедливості для сімей, які вже втратили близьких родичів унаслідок війни, які стали на захист Батьківщини та брали безпосередню участь у бойових діях і виконували бойові завдання.
Отже, оскільки батько позивача, який проходив військову службу по мобілізації і брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із з військовою агресією Російської Федерації проти України, помер у зоні військових дій 09.04.2023 року (тобто під час воєнного стану в Україні) внаслідок захворювання, яке призвело до смерті, та причини смерті, що пов'язані із захистом Батьківщини, то суд приходить до висновку про те, що позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Враховуючи викладене та беручи до уваги зміст заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого протоколом №62 від 21 липня 2025 року, в частині відмови позивачу у наданні (оформленні) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14 липня 2025 року та додані до неї документи про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог.
Натомість відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За приписами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, то судовий збір підлягає стягненню в сумі 1211,20 грн на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_6 як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення про відмову позивачу у наданні (оформленні) позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що і зумовило виникнення цього спору.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №62 від 21 липня 2025 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні (оформленні) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 липня 2025 року та додані до неї документи про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ); відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Суддя О.П. Лелюк