10 листопада 2025 року справа № 580/11517/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
20 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (форма «Р») від 17 вересня 2024 року №UA902000202426, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами у сумі 31906,60 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6999,53 грн (загальна сума 38906,13 грн) та №UA902000202427, яким збільшено податок на додану вартість з ввезених на митну територію України фізичними особами у сумі 70194,12 грн та застосовані штрафні (фінансові санкції) у сумі 17548,53 грн (загальна сума 129610,59 грн).
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що ним був ввезений на територію України автомобіль легковий, що був у використанні, марки TOYOTA; модель: LAND CRUISER 150; номер кузова: НОМЕР_1 , країна відправлення/експорту: SE (Швеція), придбаний за договором купівлі-продажу від 18.06.2019, укладеного з «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція), згідно якого вартість транспортного засобу складає 90 000 СЕК (шведських крон). Митне оформлення автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 здійснено на підставі митної декларації №UA/401050/2019/009212 від 01.07.2019. Також позивачем був ввезений автомобіль легковий, що був у використанні, марка: SKODA; модель: OCTAVIA; номер кузова: НОМЕР_2 країна відправлення/експорту: SE (Швеція), придбаний за договором купівлі-продажу від 20.04.2020 у Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція), згідно якого вартість транспортного засобу складає 15 000 СЕК (шведських крон). Митне оформлення автомобіля легкового SKODA OCTAVIA номер кузова: НОМЕР_2 здійснено за МД №№UA/100670/2020/102589 від 27.04.2019. У 2024 році Черкаською митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог митного законодавства у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями: від 01.07.2019№ UA401050/2019/009212; від 27.04.2020 № UA100670/2020/102589, та складено акт від 29.08.2024 № 10/24/7.27-19/2759808739, яким встановлено порушення позивачем вимог: пункту 2 частини 2 статті 5, частини 1 статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України) в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України , в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті митних платежів на суму 102 100,72 грн, у т.ч. ввізне мито 31906,60 грн та податок на додану вартість 70 194,12 грн. на додану вартість. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач зазначає у доповідній записці відділу проведення митного аудиту Черкаської митниці від 07.08.2024 №19/19/2363 на підставі листа уповноваженого органу Королівства Швеції від 22.05.2023 №UTR2023-27 про результати перевірки, проведеної за запитом Державної митної служби України в рамках адміністративної допомоги стосовно вивезення та експорту транспортних засобів «SKODA OCTAVIA», з'ясовано, що продаж вказаного автомобіля на території Королівства Швеції здійснено за рахунком від 07.04.2020 №01/04, згідно якого вартість транспортного засобу складає 33 000 SЕК (шведських крон), в той час як ввезено позивачем за митною декларацією від 27.04.2020 № UA100670/2020/102589 на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2020, укладеного з «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція), згідно якого вартість автомобіля складає 15 000 SЕК (шведських крон). Також продаж автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 150» на території Королівства Швеції здійснено за рахунком від 14.06.2019 №329, згідно якого вартість транспортного засобу складає 239 000 з SЕК (шведських крон), , в той час як автомобіль ввезено позивачем за МД №UA/401050/2019/009212 від 01.07.2019 на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2019, укладеного з «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція), згідно якого вартість транспортного засобу складає 90 000 СЕК (шведських крон). Позивач зазначає, що жодними доказами не підтверджується, що договори купівлі-продажу автомобілів від 18.06.2019 та від 20.04.2020, укладені з «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція), визнані неправомірними та/або недійсними, скасованими в установленому законом порядку, а їх зміст чи окремі положення містять недостовірні відомості, у тому числі щодо вартості автомобілів. Зазначені обставини не знайшли свого підтвердження у відповіді митних органів Королівства Швеції. Автентичність вартості транспортного засобу підтверджується експортною митною декларацією типу ЕХ №20LTLC0100EK09D989, яка створювалася на підставі контракту від 20.04.2020, і у якій вказана вартість автомобіля «SKODA OCTAVIA» згідно договору. Результати митного оформлення автомобілів не оспорені і не скасовані до цього часу. Рахунок-фактура від 14.06.2019 №329, у якому вказана вартість транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 150» 239 000 шведських крон, та рахунок-фактура від 07.04.2020 №01/04, у якому вказана вартість транспортного засобу «SKODA OCTAVIA» 33 000 шведських крон, викликають сумніви з приводу їх дійсності щодо недостовірності відомостей, оскільки не підтверджені банківськими платіжними документами щодо його оплати, а позивач не підтверджує їх оплати; рахунок-фактура від 07.04.2020 №01/04 із вказаною датою не існує та не створювався, оскільки є посилання на рахунок від 06.04.2020; митні органи Королівства Швеції не надали та не підтвердили жодного рахунку з датою 07.04.2020; у рахунку -фактурі від 06.04.2020 №01/04 отримувачем вказано ОСОБА_2 , з яким позивач не був знайомий; рахунок-фактура від 14.06.2019 №329 із вказаною датою також не існує та не створювався, митні органи Королівства Швеції не надали та не підтвердили жодного рахунку з датою 14.06.2019, містилося посилання на рахунок від 13.06.2020; шведська компанія «Bergslagenc Skogstjanst AB» не являлась власником транспортного засобу «SKODA OCTAVIA» до 07.04.2020, оскільки згідно технічного паспорту №1023196597 від 07.04.2020 стала власником лише 07.04.2020, а тому не могла розпоряджатися транспортним засобом як особистою власністю, продавати автомобіль та виставляти рахунок-фактуру від 06.04.2020 №01/04 із ціною товару 33 000 шведських крон; шведська компанія «Bergslagenc Skogstjanst AB» не являлась власником транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 150» до 14.09.2019, оскільки згідно технічного паспорту №1019776033 від 14.06.2019 стала власником лише 14.09.2019, а тому не могла розпоряджатися транспортним засобом як особистою власністю, продавати автомобіль та виставляти рахунок-фактуру від 14.09.2019 №329 із ціною товару 239 000 шведських крон; рахунок-фактура від 06.04.2020 №01/04 із ціною 33 000 шведських крон не був зареєстрований в системі продавця, що підтверджується відсутністю логотипу у лівому верхньому куті, що спростовує достовірність вказаного документа; у рахунку; у рахунку-фактурі від 13.06.2019 №329 із ціною товару 3290000 шведських крон не ідентифікується транспортний засіб марки «TOYOTA LAND CRUISER 150», ідентифікаційний код НОМЕР_3 , який вказаний у митній декларації №UA401050/2019/009215; рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення сум до оплати. І не підтверджує факт передачі товару. У відповідача відсутні оригінали рахунків-фактур, а тому їх копії є неналежними та недопустимими доказами, умовами договорів купівлі-продажу не передбачено виставлення та оплату рахунків-фактур. Відповідач при зверненні до Державної митної служби України щодо направлення міжнародного запиту до митних органів Королівства Швеції не витребував конкретних документів, щодо яких виник сумнів у правильності визначення митної вартості транспортних засобів, внаслідок чого неможливо достовірно пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Митна вартість автомобілів була визначена за результатами консультацій з митним органом, а тому у подальшому митниця не має права здійснювати митний контроль. Позивачем вказано, що під час проведення перевірки відповідачем витлумачено на власний розсуд зміст листа від уповноважених органів Королівства Швеції, який покладено в основу висновків перевірки, та яким не підтверджено автентичність запитуваної інформації, оскільки при направленні запиту Черкаською митницею не обґрунтовано зміст підозри у частині правильності визначення бази оподаткування транспортних засобів, у чому така підозра полягає та не розкрито, які саме документи містять неправдиві відомості в частині фактичної вартості автомобілів; митні органи Королівства Швеції не володіють відомостями, хто організував митне оформлення автомобілів, отримали інформацію з бізнесової системи продавця, тобто третіх осіб, у зв'язку з чим не можуть завірити дані як автентичні; у листі митних органів королівства Швеції відсутні відомості про продавця. Додатково вказано, відповідачем не враховані пояснення позивача, надані на акт перевірки, у зв'язку з чим позивач не реалізував своє право на подання заперечень у межах строків, встановлених ПК та МК України, що свідчить про порушення процедури прийняття податкових повідомлень-рішень та є підставою для їх скасування. Перевірка проведена в період дії мораторію на її проведення, що свідчить про відсутність підстав для її проведення та призводить до неможливості посилатись на документи та інформацію, отримані в результаті проведення перевірки. Позивач не міг виступати суб'єктом відповідальності за правильністю визначення бази оподаткування, оскільки митне оформлення здійснювалось митними брокерами. Вказано, що відсутній належним чином засвідчений переклад українською мовою рахунків-фактур, листів митних органів Королівства Швеції, що виключає можливість визнання таких документів належними та допустимими доказами. Станом на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень закінчились строки зберігання первинних документів щодо ввезення транспортних засобів, а тому провести повну, об'єктивну та всебічну перевірку не було можливим.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що декларант (позивач у справі) самостійно визначив митну вартість автомобілів за резервним методом, тим самим підтвердив, що надані документи, зазначені у графі 44 МД для застосування методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, не можуть бути використані, так як відомості не підтверджені документально. Отже митну вартість визначено декларантом, а не митницею, а тому доводи позивача про те, що митниця не має право здійснювати перевірку митної вартості, є необґрунтованими. Відповідно до інформації та документів, наданих листом уповноважених органів Королівства Швеція від 22.05.2023 № UTR 2023-27 (далі - лист № UTR 2023-27) доведеного до Черкаської митниці листом Держмитслужби від 15.06.2023 №26/26-04/7.27/1431 (вх. Черкаської митниці від 15.06.2023 № 2711/4), отриманого на запит Черкаської митниці від 06.01.2023 №7.27-1/19/4/131, складений відповідно до вимог наказу Держмитслужби України від 06.07.2005 №639 «Про затвердження Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування» за результатами перевірки, проведеної в рамках адміністративної допомоги, встановлено, що продаж товару «Автомобіль легковий марки TOYOTA LC (реєстраційний номер « НОМЕР_4 ») на території Королівства Швеції здійснено на підставі рахунку від 14.06.2019 №329. Згідно зазначеного рахунку, вказаний транспортний засіб було продано Bergslagenc Skogstjanst AB (Продавець) громадянину України ОСОБА_3 (Покупець) за ціною 239000,00 SEK (шведських крон). Також згідно вказаного листа встановлено, що продаж товару «Автомобіль легковий марки «SKODA OCTAVIA» (реєстраційний номер «BFZ176», VIN: НОМЕР_2 ) на території Королівства Швеції здійснено на підставі рахунку від 07.04.2020 № 01/04. Згідно зазначеного рахунку, вказаний транспортний засіб було продано Bergslagenc Skogstjanst AB (Продавець) громадянину України ОСОБА_4 (Покупець) за ціною 33000,00 SEK (шведських крон). Пунктом 5 ч. 1 ст. 352 МК України, визначено, що посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення. За результатами аналізу інформації та документів, отриманих листом № UTR 2023-27, з урахуванням інформації та документів, зазначених у пунктах 2.2, 2.3 частини ІІ акта перевірки, встановлено, що договори купівлі-продажу від 18.06.2019 № б/н; від 20.04.2020 № б/н, що були надані під час митного оформлення транспортних засобів «TOYOTA LC 150» (VIN: НОМЕР_1 ) за МД №009212 та «SKODA OCTAVIA» (VIN: НОМЕР_2 ) за НОМЕР_5 , містять недостовірні відомості щодо вартості вищезазначених транспортних засобів. Інформація від уповноважених органів Королівства Швеція отримана відповідно до вимог Протоколу ІІ «Про взаємну адміністративну допомогу в митних справах» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифіковану Законом України від 16.09.2014 №1678-VII. З посиланням на ст. 8 вищевказаного Протоколу ІІ ч. 8 ст. 94 КАС України зазначає, що лист № UTR 2023-27 наданий на виконання запиту митних органів України та перекладений українською мовою є належним носієм доказової інформації у справі, що розглядається. Щодо підстав проведення перевірки, то такою підставою є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.
12 лютого 2025 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12.08.2025 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №580/11517/24 скасовано. Справу №580/11517/24 направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Дана адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 05.09.2025 та передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гайдаш В.А., у зв'язку з чим ухвалою судді Гайдаш В.А. від 10.09.2025 прийнято справу до свого провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року №485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 в митному режимі імпорт за МД від 01.07.2019 №UA401050/2019/009212 задекларовано товар автомобіль легковий, що був у використанні марки TOYOTA, модель: LAND CRUISER 150; номер кузова: НОМЕР_1 , країна відправлення/експорту: SE (Швеція).
Транспортний засіб «TOYOTA LC 150» (VIN: НОМЕР_1 ) було ввезено на митну територію України на підставі рахунку від 18.06.2019 № б/н, згідно з яким його було продано «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція) громадянину України ОСОБА_5 за ціною 90 000,00 SEK (шведських крон).
Крім того, у митному режимі імпорт за МД від 27.04.2020 №UA100670/2020/102589 позивачем задекларовано автомобіль легковий, що був у використанні, марка SKODA; модель: OCTAVIA; номер кузова: НОМЕР_2 країна відправлення/експорту: SE (Швеція)
Транспортний засіб «SKODA OCTAVIA» (VIN: НОМЕР_2 ) (модельний рік « 2010», реєстраційний номер « НОМЕР_6 », VIN: НОМЕР_2 ), було ввезено позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2020 № б/н, укладеного між «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція) та громадянином України ОСОБА_6 , згідно з яким вартість транспортного засобу складає 15000,00 SEK (шведських крон)
За МД від 01.07.2019 №UA401050/2019/009212; від 27.04.2020 № UA100670/2020/102589 ОСОБА_1 самостійно визначив митну вартість за резервним методом.
06.01.2023 Черкаська митниця звернулась до Державної митної служби України з листом №27-1/19/4/131 у якому на підставі порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого наказом Держмитслужби України від 06.07.2005 №639, просила розглянути можливість щодо направлення запиту до митних органів Королівства Швеції для підтвердження чи спростування підозри у частині заниження митної вартості транспортних засобів, зазначених у додатку №1, які ввезені на територію України ОСОБА_1 .
Обгрунтовуючи запит Черкаська митниця вказала, що взято до уваги відповідь уповноважених органів Королівства Швеція від 20.09.2022 №UTR 2022-267, та за результатами аналізу зовнішньоекономічних операцій встановлено, зокрема, що у 38 транспортних засобах із 40 застосовано резервний метод визначення митної вартості, тобто є підстави вважати, що вартість транспортних засобів була занижена; встановлено факт фальсифікації документів, що свідчать про вартість транспортного засобу та надання фіктивних інвойсів під час митного оформлення; та ін. (т. 1, а.с. 139-140).
За запитом Державної митної служби України митниця Швеції направила лист від 22.05.2023 № UTR 2023-27, яким повідомила, що провела розслідування щодо експорту 53 транспортних засобів в Україну, зазначених у додатку №1, та у рамках розслідування зв'язалася з попередніми власниками транспортних засобів у Швеції, які володіли ними перед продажем на експорт, щоб отримати необхідну документацію.
Митниця Швеції звернула увагу, що не могла знайти жодної інформації про транспортні засоби в їх реєстрі. Це означає, що транспортні засоби, про які йде мова, не могли пройти митний контроль у Швеції. Відповідно до інформації, наданої деякими продавцями, з якими вдалося зв'язатись, покупець особисто забрав транспортний засіб і відповідав за експорт. Митниці невідомо, хто організовував митне оформлення.
Оскільки шведська митниця не завершила процес митного оформлення, вона не має доступу до супровідної документації (включаючи контракти), окрім рахунків-фактур, отриманих щодо ціни, і, отже, не може провести повне порівняння з документами, наданими Державною митною службою України.
Супровідні документи щодо ціни зазначено у додатках №2 та 3. Шведська митниця зазначила, що отримала інформацію з бізнес-системи продавця і через цей факт не може завірити дані як автентичні (т. 1, а.с. 69).
Відділом проведення митного аудиту Черкаської митниці опрацьовано лист митниці Королівства Швеції від 22.05.2023 № UTR 2023-27 та встановлено, що транспортний засіб
«TOYOTA LC (реєстраційний номер « НОМЕР_4 ») ввезено на територію України позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2019, укладеного з «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція), вартість 90 000 шведських крон, проте продаж здійснено на території Королівства Швеції на підставі рахунку «Bergslagenc Skogstjanst AB» від 14.06.2019 №329 за ціною 239000,00 SEK (шведських крон).
Також транспортний засіб «SKODA OCTAVIA» (VIN: НОМЕР_2 ) ввезено на територію України позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2020, укладеного з «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція), вартість 15 000 шведських крон, проте продаж здійснено на території Королівства Швеції на підставі рахунку «Bergslagenc Skogstjanst AB» від 07.04.2020 №01/04 за ціною 30 000,00 SEK (шведських крон).
У зв'язку з цим запропоновано прийняти рішення про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 01.07.2019 №UA401050/2019/009212; від 27.04.2020№ UA100670/2020/102589.
Черкаською митницею відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 352 МК України та на підставі наказу Черкаської митниці від 08.08.2024 № 118 проведено документальну невиїзну перевірку громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ), за результатами якої складено акт № 10/24/7.27-19/2759808739 від 29.08.2024 (надалі - акт перевірки) про результати документальної невиїзної перевірки платника податків - громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями: від 01.07.2019№ UA401050/2019/009212; від 27.04.2020№UA100670/2020/102589.
Перевіркою встановлено, що дані рахунку від 14.06.2019 №329 ідентифікуються з відомостями договору купівлі-продажу від 18.06.2019 № б/н та документами, поданими під час митного оформлення транспортного засобу «TOYOTA LC 150» (VIN: НОМЕР_1 ) за НОМЕР_8 за: назвою марки автомобілю легкового: «TOYOTA»; моделлю: «LC (LAND CRUISER)»; реєстраційним номером: « НОМЕР_4 »; продавцем: «Bergslagenc Skogstjanst AB»; покупцем: « ОСОБА_7 »;
Згідно відомостей рахунку від 14.06.2019 № 329 вартість транспортного засобу складає 239000,00 SEK (шведських крон), проте згідно відомостей договору купівлі-продажу від 18.06.2019 № б/н, поданого до МД №009212, транспортного засобу «TOYOTA LC 150» (VIN: НОМЕР_1 ), було продано «Bergslagenc Skogstjanst AB» громадянину України ОСОБА_3 за ціною 90000,00 SEK (шведських крон).
Також дані рахунку від 07.04.2020 № 01/04 ідентифікуються з відомостями договору купівлі-продажу від 20.04.2020 № б/н, поданими ОСОБА_1 під час митного оформлення транспортного засобу «SKODA OCTAVIA» (VIN: НОМЕР_2 ) за НОМЕР_5 за: назвою марки автомобілю легкового: «SKODA»; моделлю: «OCTAVIA»; номером кузова (VIN): « НОМЕР_2 »; реєстраційним номером: « НОМЕР_6 »; продавцем: «Bergslagenc Skogstjanst AB».
Згідно з відомостями рахунку від 07.04.2020 № 01/04 вартість транспортного засобу складає 33000,00 SEK (шведських крон), проте згідно з відомостями договору купівлі-продажу від 18.06.2019 № б/н, поданого до МД №102589, транспортного засобу «SKODA OCTAVIA» (VIN: НОМЕР_2 ), було продано «Bergslagenc Skogstjanst AB» громадянину України ОСОБА_3 , за ціною 15000,00 SEK (шведських крон).
В договорі купівлі-продажу від 18.06.2019 № б/н, поданому до МД №102589, покупцем зазначено громадянин України ОСОБА_8 , у рахунку від 07.04.2020 №01/04 покупцем зазначено громадянин України ОСОБА_9 .
Враховуючи вказані обставини було встановлено, що договори купівлі-продажу від 18.06.2019 № б/н; від 20.04.2020 № б/н, що були надані під час митного оформлення транспортних засобів «TOYOTA LC 150» (VIN: НОМЕР_1 ) за НОМЕР_8 та «SKODA OCTAVIA» (VIN: НОМЕР_2 ) за НОМЕР_5 містять недостовірні відомості щодо вартості вищезазначених транспортних засобів.
За висновком акта перевірки позивачем порушені вимоги:
- пункту 2 частини другої статті 52, частини двадцять першої статті 58, частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VІ, в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України), в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті митних платежів на загальну суму 102100,72 гривень, в тому числі, ввізне мито 31906,60 гривень, податок на додану вартість 70194,12 гривень.
На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 17.09.2024 №UA902000202426, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у сумі 31 906,60 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 999,53 грн, всього 38 906,30 грн, та податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 17.09.2024 №UA902000202427, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів фізичними особами у розмірі 70 194,12 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 548,53 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Статтею 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Згідно статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Із змісту проведеної перевірки та доводів покладених в основу оскаржуваних ППР встановлено, що за ініціативою Черкаської митниці на Державну митну службу України направлявся запит щодо підтвердження або спростування підозри Черкаської митниці у частині правильності визначення бази оподаткування транспортних засобів, ввезених на територію України на підставі документів, що містять неправдиві відомості в частині фактичної вартості.
Отже, відповідач звертаючись до уповноважених органів Королівства Швеції із листом №7.27-1/19/4/131 від 03.01.2023, в основу якої поклав підозру, тобто виключно свої припущення, однак направлення запиту до іноземних органів фактично є складовою частиною проведення перевірки.
При направленні запиту Черкаською митницею не обґрунтовано зміст підозри у частині правильності визначення бази оподаткування транспортних засобів, у чому саме така підозра полягає, з достатнім правовим обґрунтуванням, так само як і не розкрито перелік документів, які ніби то містять неправдиві відомості в частині фактичності вартості ТЗ, на підставі яких відомостей/інформації/даних зроблено такі висновки, що покладено в основу недостовірних відомостей та чи є цьому документальне підтвердження.
Також суд зазначає, що у постанові від 12.08.2025 у даній адміністративній справі №580/115107/24 Верховний Суд зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не надали належного обґрунтування доводам позивача щодо порушення відповідачем норм матеріального права, зокрема пунктів 86.7, 86.6 статті 86 та пункту 123.2 ПК України та відповідно не з'ясували обставини справи в цій частині, що мають значення для правильного її вирішення. У позовній заяві позивач наголошував на тому, що прийняття оскаржуваних ППР без розгляду заперечень позивача на акт перевірки, поданого в межах встановленого строку та порушення процедури прийняття оскаржуваних ППР.
Так абзацами першим та другим п. 86.7 ст. 86 ПКУ визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п. п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПКУ, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному п. 86.7 ст. 86 ПКУ порядку, розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу (абзац перший п. п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПКУ).
Відповідно до п.п.86.7.1 п.86.7 ст. 87 ПКУ акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно із п.п.86.7.2 п.86.7 ст. 87 ПКУ у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.
Відповідно до п.п. 86.7.5 п.86.7 ст. 87 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Згідно частин 4, 8, 9 статті 354 Митного кодексу України керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов'язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві. У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов'язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях. Якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки про результати перевірки, митний орган зобов'язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
Матеріалами справи підтверджено, 2 (два) примірники акта від 29.08.2024 №10/24/7.27-19/2759808739 направлені супровідним листом Черкаської митниці від 30.08.2024 №7.27-1/19/10/3113, які надійшли засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 та були отримані ним 20.09.2024.
У листі Черкаської митниці від 30.08.2024 №7.27-1/19/10/3113 встановлений був 5- денний робочий термін, що настає за днем отримання акту, для підписання та повернення його на адресу Черкаської митниці, однак не дочекавшись факту отримання позивачем акту від 29.08.2024 №10/24/7.27-19/2759808739, посадовими особами Черкаської митниці 17.09.2024 винесено оскаржувані ППР, які направлені листом Черкаської митниці №7.27-1/19/10/3308 від 17.09.2024, що підтверджується копією конверту, яким вони були надіслані (копія наявна в матеріалах адміністративної справи).
Разом з цим, у межах вищевказаного строку, 26.09.2024 позивачем були підготовлені та подані письмові зауваження до акту від 29.08.2024 №10/24/7.27-19/2759808739 на адресу Черкаської митниці,
Враховуючи, що заперечення на акт перевірки надіслані на адресу Черкаської митниці 26.09.2024, тобто позивачем реалізовано своє право на подання заперечень на акт перевірки в межах строків, встановлених ПК та МК України для їх подання, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно відмовив у розгляді заперечень на акт перевірки позивача в порядок та спосіб, встановлений ПК та МК України, при цьому не навів жодного спростування щодо відхилення або прийняття доводів позивача в цій частині, обмежившись загальними роз'ясненнями щодо можливості оскарження дій самого відповідача.
Суд наголошує, що у відповідача відсутні належні та достатні докази виконання ним вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України, отже прийнявши оскаржувані ППР у порушення передбаченого строку для подання заперечень на акт перевірки, відповідач фактично нівелював право позивача на подання таких заперечень та врахування його позиції при прийнятті податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція щодо застосування пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України висловлено в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 09.04.2019 у справі №826/19830/16, від 17.02.2020 у справі №808/7101/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 14.01.2021 у справі №808/9011/15.
Також у постанові від 12.08.2025 у даній адміністративній справі №580/115107/24 Верховний Суд зазначив про те, що в частині ненадання судами попередніх інстанцій належного обґрунтування доводам Позивача мало місце порушення Відповідачем норм матеріального права, зокрема пункту 123.2 ПК України, та відповідно не з'ясування обставин справи в цій частині, що мають значення для правильного її вирішення.
Так, положеннями п. 123.2 ст. 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 109.1. ст. 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно цієї норми права умисне вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Тобто, із системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують, що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
Обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки.
За змістом Податкового кодексу України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього кодексу. Відсутність в акті перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.
Отже, обставини, на які посилався контролюючий орган під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами, відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податкового кодексу України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2025 року у справі №320/11116/23.
Згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами, вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 1,23, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу. Юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу України, є обов'язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №160/4488/23.
Суд зазначає, що у матеріалах адміністративної справи міститься розрахунок податкового зобов'язання по сплаті митних платежів у зв'язку з митною декларацією від 01.07.2019 №UA401050/2019/009212 та за митною декларацією від 27.04.2020 №UA100670/2020/102589, що оформлені в акті перевірки від 29.08.2024 №10/24/7.27- 19/2759808739, який не містить доказів того, що позивач дійсно ніби то навмисно, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених ПК України та МК України.
Також судом враховано, що у постанові від 12.08.2025 Верховний Суд у даній адміністративній справі №580/115107/24 зазначив про те, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Верховний Суд вказав, що обставини цієї справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або випробовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом Черкаської митниці №118 від 08.08.2024 «Про проведення документальної невиїзної перевірки платника податків - громадянкою України ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) вимог законодавства України з питань митної справи» вирішено провести у період з 12.08.2024 по 23.08.2024 включно документальну невиїзну перевірку платником податків - громадянкою України ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) вимог законодавства України з питань митної справи у частині визначення правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митних оформленнях автомобілів «TOYOTA LAND CRUISER 150» за митною декларацією від 01.07.2019 №UA401050/2019/009212 та «SKODA OCTAVIA» за митною декларацією від 27.04.2020 №UA100670/2020/102589, у приміщенні Черкаської митниці за адресою: м. Черкаси, вул. Дашковича Остафія, буд. 76, каб. 219.
Підставою для проведення документальної невиїзної перевірки слугувала доповідна записка відділу проведення митного аудиту від 07.08.2024 №19/19/2363, в якій вказано, що відділом проведення митного аудиту Черкаської митниці опрацьовано лист уповноваженого органу Королівства Швеції від 22.05.2023 №UTR2023-27 про результати перевірки, проведеної за запитом Державної митної служби України в рамках адміністративної допомоги стосовно вивезення та експорту транспортних засобів «TOYOTA LAND CRUISER 150» та «SKODA OCTAVIA» і з'ясовано, що продаж товару - автомобіля «SKODA OCTAVIA» на території Королівства Швеції здійснено за рахунком від 07.04.2020 №01/04, згідно якого вартість транспортного засобу складає 33 000 SEK (шведських крон), в той час як транспортний засіб «SKODA OCTAVIA» ввезено громадянином ОСОБА_1 за МД від 27.04.2020 №UA100670/2020/102589 на підставі договору купівлі-продажу №б/н від 20.04.2020, укладеного Bergslagenc Skogsjanst AB (Продавець) та громадянином ОСОБА_1 (Покупець), згідно з яким вартість транспортного засобу складає 15 000 SEK (шведських крон). Продаж автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 150» на території Королівства Швеції здійснено за рахунком від 14.06.2019 №329, згідно якого вартість транспортного засобу складає 239 000 SEK (шведських крон), в той час як вказаний транспортний засіб ввезено громадянином ОСОБА_1 за МД від 01.07.2019 №UA401050/2019/009212 на підставі договору купівлі-продажу №б/н від 18.06.2019, укладеного Bergslagenc Skogsjanst AB (Продавець) та громадянином ОСОБА_1 (Покупець), згідно з яким вартість транспортного засобу складає 90 000 SEK (шведських крон).
Так, інформація, викладена у відповіді уповноважених органів Королівства Швеції була надана іноземною мовою, зокрема шведською, зазначена обставина визнається та ніким із учасників не оспорюється. З метою встановлення інформації, викладеної в листі митних органів Королівства Швеції від 22.05.2023 №UTR2023-27 із додатками, Черкаською митницею 13.02.2023 було укладено із ФОП ОСОБА_10 договір №20-23 про надання послуг з письмового перекладу документів, викладених іноземною мовою.
Листом Черкаської митниці від 13.09.2023 №7.27-1/20/14/3172 на адресу суду ФОП ОСОБА_10 було направлено документи для здійснення перекладу.
У подальшому, листом ФОП ОСОБА_10 від 18.09.2023 вих. №495 на запит №7.27-1/20/14/3172 від 13.09.2023, відправлено переклад листа митних органів Королівства Швеції від 22.05.2023 №UTR2023-27 з додатками.
Матеріалами справи підтверджено, що перекладений ФОП ОСОБА_10 лист митних органів Королівства Швеції від 22.05.2023 №UTR2023-27 з додатками не був засвідчений в установленому законом порядку, тобто зроблений переклад не відповідав реальному змісту первісного документу, у зв'язку з чим, з метою доведення зазначених обставин, позивачем здійснено замовлення на проведення перекладу із шведської мови на українську мову рахунків фактур №02/11 від 20.11.2019, №93 від 01.11.2019 та №5/10 від 22.10.2019, які були виконані перекладачем ОСОБА_11 та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лівінською Н.С.
Так, співставляючи переклад листа митних органів Королівства Швеції від 22.05.2023 №UTR2023-27 та рахунків-фактур від 06.04.2020 №01/04 та від 13.06.2019 №329 здійснених перекладачем ФОП ОСОБА_10 у порівнянні із здійсненим перекладачем ОСОБА_11 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лівінською Н.С. - судом встановлено невідповідність стосовно тексту перекладу вказаних документів, зокрема, є розбіжності в графі «Дійсний до», в той час як у перекладі, здійсненого ФОП ОСОБА_10 вказано «Дата оплати», не перекладені відомості про відправника, лист митних органів Королівства Швеції містить відомості про неправильний зміст перекладу, застосування та тлумачення слів, які не відповідають змісту самого листа. Зокрема, містяться розбіжності та різне смислове навантаження в останньому абзаці листа, де у перекладі ФО ОСОБА_10 зазначено про те, що «Шведська митниця отримала інформацію з бізнес-системи продавця. У зв'язку з цим ми не можемо підтвердити достовірність доданих даних», в той час як реальний зміст листа трактувався як «Митниця Швеції отримала інформацію з бізнес-системи продавця. Через цей факт ми не можемо завірити дані як автентичні».
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
У постанові від 05.03.2019 по справі №820/305/17 Верховний Суд вказав про те, що підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Необхідно зазначити, що із змісту листа Державної митної служби України №26/26-04/7.27/168 від 19.01.2024 встановлено, що остання направила на адресу Черкаської митниці копію відповіді митних органів Королівства Швеції з неофіційним перекладом та доданими до неї документами.
Крім того, у листі Черкаської митниці від 13.09.2023 №7.27-1/20/14/3172, яким направлялися документи для перекладу зазначено про додатки саме на 30 арк., у той час як на перекладі зазначено про кількість сторінок всього лише на 4 арк., що свідчить про частковий переклад окремих аркушів.
Відповідно до позиції Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05-2013 №24- 754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою. У разі коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Так, відповідно до ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Згідно з ч. 2 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595 (далі - Порядок), відповідно до якого, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.
Як наслідок, відсутність зазначених відомостей пояснює наявність суттєвих відмінностей щодо змісту та якості перекладу, не вірному трактуванні викладеної інформації.
Відповідно до п. 3.1. глави 8 Порядку, якщо одночасно вчиняється й переклад на іншу мову, то переклад розміщується поруч із текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад - з правого. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу розмішується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.
Однак, судом встановлено, що у наданих відповідачем перекладі листа митних органів Королівства Швеції від 22.05.2023 №UTR2023-27 та рахунків-фактур від 06.04.2020 №01/04 та від 13.06.2019 №329 відсутній документ, який підтверджує кваліфікацію перекладача ФОП ОСОБА_10 , наявність у нього знань та вільного володіння шведською мовою та засвідчує його особу.
Крім того, суд зазначає, що транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER 150» ввезено громадянином ОСОБА_1 за МД від 01.07.2019 №UA401050/2019/009212 на підставі договору купівлі-продажу №б/н від 18.06.2019 №б/н, укладеного Bergslagenc Skogsjanst AB (Продавець) та громадянином ОСОБА_1 (Покупець), згідно з яким вартість транспортного засобу складає 90 000 SEK (шведських крон), в той час як за рахунком-фактурою від 14.06.2019 №329, вартість транспортного засобу складає 239 000 SEK (шведських крон).
Транспортний засіб «SKODA OCTAVIA» ввезено громадянином ОСОБА_1 за МД від 27.04.2020 №UA100670/2020/102589 на підставі договору купівлі-продажу №б/н від 20.04.2020 №б/н, укладеного Bergslagenc Skogsjanst AB (Продавець) та громадянином ОСОБА_1 (Покупець), згідно з яким вартість транспортного засобу складає 15 000 SEK (шведських крон), в той час як за рахунком-фактурою від 07.04.2020 №01/04 вартість транспортного засобу складає 33 000 SEK (шведських крон).
На підставі договору купівлі-продажу №б/н від 20.04.2020 та рахунку-фактури від 07.04.2020 №01/04 посадовими особами Черкаської митниці зроблено висновок про різну вартість ТЗ марки «SKODA OCTAVIA», а на підставі договору купівлі-продажу №б/н від 18.06.2019 та рахунку-фактури від 14.06.2019 №329 - про різну вартість ТЗ марки «TOYOTA LAND CRUISER 150».
Відповідно до пункту 190.1. статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контракта) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного.
Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Статтею 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріплено принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будьяких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №360/1839/19.
У матеріалах адміністративної справи відсутні докази спростування відповідачем або надання будь-яких доказів щодо презумпції правомірності договору купівлі-продажу №б/н від 20.04.2020, яким була у т.ч. визначена вартість ТЗ марки «SKODA OCTAVIA» у розмірі 15 000 SEK (шведських крон) та договору купівлі-продажу №б/н від 18.06.2019 №б/н, яким була у т.ч. визначена вартість ТЗ марки «TOYOTA LAND CRUISER 150» в розмірі 90 000 SEK (шведських крон).
Отже, відповідачем не підтверджено жодними доказами обставин того, що договір купівлі-продажу №б/н від 20.04.2020 та договір купівлі-продажу №б/н від 18.06.2019 №б/н визнано неправомірними та/або недійсними, скасованими в установленому законом порядку, а його зміст чи окремі положення таких договорів містили недостовірні відомості, у т.ч. щодо вказаної в ньому вартості ТЗ.
Судом враховано, що ухвалою суду від 18.09.2025 витребувано від Черкаської митниці:
- оригінал рахунку-фактури від 07.04.2020 №01/04, з перекладом в установленому законом порядку (нотаріальним посвідченням), та документальне підтвердження здійснення оплати за рахунком-фактурою від 07.04.2020 №01/04 з наданням оригіналів банківських платіжних документів;
- оригінал рахунку-фактури від 14.06.2019 №329, з перекладом в установленому законом порядку (нотаріальним посвідченням), та документальне підтвердження здійснення оплати за рахунком-фактурою від 14.06.2019 №329, з наданням оригіналів банківських платіжних документів;
- засвідчені в установленому законом порядку копій усіх документів, у т.ч. фото та відеофіксації, відібраних пояснень, надісланих запитів, службових, доповідних записок, листування з митними брокерами, інших документів, що були сформовані (складені) в процесі проведення документальної позапланової перевірки відносно ОСОБА_1 .
Листом Черкаської митниці від 28.10.2025 повідомлено суд про відсутність у відповідача оригіналу рахунку-фактури від 07.04.2020 №01/04, з перекладом в установленому законом порядку (нотаріальним посвідченням), відсутність документального підтвердження здійснення оплати за рахунком-фактурою від 07.04.2020 №01/04 з наданням оригіналів банківських платіжних документів, та оригіналу рахункуфактури від 14.06.2019 №329, з перекладом в установленому законом порядку (нотаріальним посвідченням), та відсутнє документальне підтвердження здійснення оплати за рахунком-фактурою від 14.06.2019 №329, з наданням оригіналів банківських платіжних документів
Отже відсутність оригіналів рахунку-фактури від 14.06.2019 №329 та рахунку-фактури від 14.06.2019 №329 свідчить про те, що такі рахунки-фактури не повинні братися митним органом до уваги, оскільки відсутня можливість визнання таких документів належним доказом, встановити достовірність та правдивість такого документу, перевірити його на відповідність наявних у матеріалах справи копіях, надавати йому правову оцінку за відсутності самого документу. Відсутність оригіналів вказаних рахунків-фактур свідчить про очевидно невмотивоване рішення, яке базувалося на припущеннях, а не на перевірених фактах та обставинах.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (форма «Р») від 17 вересня 2024 року №UA902000202426, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами у сумі 31906,60 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6999,53 грн (загальна сума 38906,13 грн) та №UA902000202427, яким збільшено податок на додану вартість з ввезених на митну територію України фізичними особами у сумі 70194,12 грн та застосовані штрафні (фінансові санкції) у сумі 17548,53 грн (загальна сума 129610,59 грн).
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподвлу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Черкаської митниці (форма «Р») від 17 вересня 2024 року №UA902000202426 та №UA902000202427.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ