14 листопада 2025 року справа № 580/10075/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби позивача, у зв'язку із сімейними обставинами;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до п. 13 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» прийнявши відповідне рішення щодо звільнення у зв'язку із сімейними обставинами та виключення його зі списків особового складу військової частини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав відповідачу рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами відповідно, оскільки його мати є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду. Позивач зазначає, що окрім нього, у його матері відсутні інші особи, які можуть її доглядати, так як до рапорту було долучено документи, які підтверджують те, що мати позивача має батька, матір та брата, які також мають групи інвалідності, тому не можуть здійснювати за нею догляд.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що станом на дату подання рапорту позивачем умовою звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Оскільки у поданих позивачем документах на звільнення відсутні докази того, що члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення його матері самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року №485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Враховуючи, що мати позивача є інвалідом II групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААГ №053956 від 26.04.2023 та у зв'язку з погіршенням стану здоров'я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК від 14.05.2025, за відсутності інших осіб, які можуть її доглядати, окрім нього, позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України за наслідками розгляду вищезазначеного рапорту позивача надіслала йому відповідь 1/61/10-1450-2025 від 26.08.2025 про відмову у звільненні з військової служби з підстав того, що у поданих позивачем документах наявні відомості про, що мати позивача має батька, матір та брата які мають групу інвалідності. Одна позивачем не надано підтверджуючих документів, що вказані члени сім'ї, відповідно до вказаної підстави для звільнення також потребують постійного догляду, а отже можуть здійснювати постійний догляд за матір'ю позивача. Крім того у довідці МСЕК від 26.03.2023 №053956 на ім'я ОСОБА_2 відсутня вказівка про потребу в постійному догляді.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не звільняє його з військової служби, звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 29.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, що неодноразово пролонговувався та діє, зокрема на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до матеріалів справи позивач є військовослужбовцем та звернувся із рапортом про звільнення по команді за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Підстави звільнення з військової служби визначені ст. 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пунктом 13 ч. 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.
Як встановлено судом із матеріалів справи, мати позивача є інвалідом II групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААГ №053956 від 26.04.2023 та у зв'язку з погіршенням стану здоров'я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК від 14.05.2025, за відсутності інших осіб, які можуть її доглядати, окрім нього, позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України за наслідками розгляду вищезазначеного рапорту позивача надіслала йому відповідь 1/61/10-1450-2025 від 26.08.2025 про відмову у звільненні з військової служби з підстав того, що у поданих позивачем документах наявні відомості про, що мати позивача має батька, матір та брата які мають групу інвалідності. Одна позивачем не надано підтверджуючих документів, що вказані члени сім'ї, відповідно до вказаної підстави для звільнення також потребують постійного догляду, а отже можуть здійснювати постійний догляд за матір'ю позивача.
Матеріалами справи підтверджено, що батько матері позивача - ОСОБА_3 , відповідно до довідки МСЕК серія 10 AAB №948999 від 27.04.2015 є особою з інвалідністю І групи безстроково та відповідно до медичного висновку ЛКК сам потребує сторонньої допомоги. Мати матері позивача - ОСОБА_4 відповідно до довідки МСЕК серія 10 ААА №918238 від 10.01.2012 також є особою з інвалідністю І групи безстроково та відповідно до висновку МСЕК було протипоказано фізичні та психоемоційні навантаження. Брат матері позивача - ОСОБА_5 відповідно до довідки МСЕК серія 12 АЛА №534640 від 24.11.2016 року є інвалідом II групи безстроково та відповідно до висновку МСЕК було протипоказано фізичні та психоемоційні навантаження.
Отже, суд відхиляє доводи скаржника про те, що наявність у матері позивача є батька, матір та брата, які також мають групи інвалідності ніби то не підтверджує відсутності члена сім'ї першого та другого ступеня споріднення, оскільки у контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини.
У даному випадку, хоча формально існують інші член сім'ї першого та другого ступеня споріднення (батько, матір та брат матері позивача), однак їх неможливість здійснювати догляд за матір'ю позивача через наявність у них самих груп інвалідності у зв'язку із незадовільним станом здоров'я - є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Судом також враховано, що у вищезазначеній довідці МСЕК серія 12ААГ №053956 від 26.04.2023, що підтверджує наявність у матері позивача ІІ групи інвалідності, відсутня вказівка на необхідність встановлення постійного догляду, однак у зв'язку з погіршенням стану здоров'я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується Висновком ЛКК від 14.05.2025 року.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189 (при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
Згідно з п.3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 року у справі № 520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до осіб з інвалідністю, чи яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
Таким чином, необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю позивача може підтверджуватись відповідним медичним висновком ЛКК
Оскільки позивачем до відповідача було надано достатньо доказів для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю особою з інвалідністю ІІ групи та відсутності інших членів її сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд, що є підставою для застосування вищезазначеної норми закону щодо можливості звільнення позивача з військової служби.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повному задоволення.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби позивача, у зв'язку із сімейними обставинами.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до п. 13 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» прийнявши відповідне рішення щодо звільнення у зв'язку із сімейними обставинами та виключення його зі списків особового складу військової частини.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ