24 листопада 2025 року справа № 580/10485/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування у період з 27.06.2024 року по 13.01.2025 року та невиплати у повному обсязі в подальшому ОСОБА_1 належної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та у відпустках у зв'язку з лікуванням згідно з рішеннями (постановами) ВЛК, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі, належну додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та у відпустках у зв'язку з лікуванням згідно з рішеннями (постановами) ВЛК, у період з 27.06.2024 року по 13.01.2025 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що після отриманого тяжкого поранення позивач у період з червня 2024 року по січень 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустках для лікування, про що свідчать відповідні постанови ВЛК, оформлені довідками ВЛК, та виписки з медичної карти стаціонарного хворого, інші медичні документи, проте відповідач не виплатив позивачу за цей період додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Ухвалою від 22 вересня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 станом на 27.06.2024 проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 та отримав травму (діагноз: цефалгічний синдром, шум у вухах), що підтверджується формою № 100.
Відповідно до довідки В/Ч НОМЕР_1 № 904 від 03.07.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 27.06.2024 отримав вибухову травму. Тинітус. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок мінометного обстрілу. Травмування не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення лій в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет).
Згідно епікризу лікаря В/Ч НОМЕР_1 позивач знаходився на лікуванні в медичній роті В/Ч НОМЕР_1 з 29.06.2024 до 01.07.2024.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 46 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 03.07.2024 до 15.07.2024.
Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2231 від 22.07.2024 позивачу було проведено медичний огляд. В цій довідці зазначено, що травма пов'язана з проходженням військової служби, травма легкого ступеню згідно наказу МОЗ від 04.07.2007 № 370 та потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5856 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 02.08.2024 до 10.08.2024.
Згідно епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 1192 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 12.08.2024 до 10.09.2024.
Відповідно до епікризу виписного з медичної карти стаціонарного хворого № 3985 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 16.09.2024 до 21.10.2024.
Згідно виписки-епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 7795 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 28.10.2024 до 08.11.2024.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 8948 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 27.11.2024 до 04.12.2024.
Згідно епікризу виписного з медичної карти стаціонарного хворого № 5241 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 10.12.2024 до 13.01.2025.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 7 від 09.01.2025, наслідки перенесеної МВТ (27.06.2024) у вигляді рефлекторної пірамідної недостатності, помірного вестибуло-атактичного, цефалгічного синдромів, травма ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 904 від 03.07.2024, наказ командира в/ч НОМЕР_1 №1444 від 28.06.2024). На підставі наказу МОЗ № 370 від 04.07.2007 - травма класифікується як легка, придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
У відповідь на рапорт позивача щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 гривень за періоди лікування у зв'язку із отриманим поранення, листом від 14.05.2025 № 813/20258 відповідач повідомив, що грошове забезпечення за період з 15 травня 2024 року по 01 січня 2025 року військовою частиною було виплачене.
Бездіяльність відповідача щодо ненарахування у період з 27.06.2024 до 13.01.2025 та невиплати у повному обсязі в подальшому належної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та у відпустках позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), відповідно до п. 2 якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці Збройних Сил України за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат. При цьому, розмір грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України, а Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно абз. 4 п. 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода, у розмірі 100000 гривень виплачується військовослужбовцям Збройних Сил, які у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за постановою ВЛК.
Як встановив вище суд, відповідно до довідки В/Ч НОМЕР_1 № 904 від 03.07.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 27.06.2024 отримав вибухову травму. Тинітус. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок мінометного обстрілу. Травмування не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення лій в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет).
Як встановив вище суд, згідно наявних у матеріалах справи епікризів, виписок із медичних карт стаціонарного хворого, виписних епікризів, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із наслідками перенесеної вибухової травми (27.06.2024) у періоди з 29.06.2024 до 01.07.2024, з 03.07.2024 до 15.07.2024, з 02.08.2024 до 10.08.2024, з 12.08.2024 до 10.09.2024, з 16.09.2024 до 21.10.2024, з 28.10.2024 до 08.11.2024, з 27.11.2024 до 04.12.2024, з 10.12.2024 до 13.01.2025.
Аналіз обставин травми, що відображені у довідці про обставини травми у зіставленні із діагнозами, зазначеними у епікризах, виписках із медичних карт стаціонарного хворого, виписних епікризах, вказують на те, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у вищевказані періоди зумовлене отриманою ним травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, у зв'язку із чим, на переконання суду, за вказані періоди позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. Крім того, додаткова винагорода у вказаному розмірі має бути виплачена також за 27.06.2024-28.06.2024, 02.07.2024 - час переміщення позивача між лікарняними закладами охорони здоров'я.
Суд встановив, що згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення, що надана відповідачем до листа від 17.04.2025 № 813/16118, відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за періоди з 27.06.2024 до 15.07.2024, з 02.08.2024 до 10.08.2024, з 12.08.2024 до 10.09.2024, з 16.09.2024 до 21.10.2024, з 28.10.2024 до 08.11.2024, з 27.11.2024 до 04.12.2024, з 10.12.2024 до 13.01.2025. У матеріалах справи відсутні жодні докази прийняття відповідачем наказів про виплату позивачу додаткової винагороди за вказані періоди.
Підсумовуючи наведене, враховуючи не прийняття відповідачем наказу про нарахування позивачеві щомісячної додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, включно із часом переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за вищевказані періоди, суд доходить висновку, що відповідач у цій частині спірних правовідносин допустив протиправну бездіяльність.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, для належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, включно із часом переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого за періоди з 27.06.2024 до 15.07.2024, з 02.08.2024 до 10.08.2024, з 12.08.2024 до 10.09.2024, з 16.09.2024 до 21.10.2024, з 28.10.2024 до 08.11.2024, з 27.11.2024 до 04.12.2024, з 10.12.2024 до 13.01.2025.
Щодо виплати спірної додаткової винагороди за час перебування у відпустці для лікування, суд зазначає таке.
Відповідно до абз. 4 п. 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, спірна додаткова винагорода виплачується виключно за період перебування у відпустці для лікування тяжкого поранення.
Суд встановив, що згідно довідки військово-лікарської комісії № 2231 від 22.07.2024 позивачу було проведено медичний огляд. В цій довідці зазначено, що травма пов'язана з проходженням військової служби, травма легкого ступеню згідно наказу МОЗ від 04.07.2007 № 370 та потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
Таким чином, з огляду на те, що згідно наказу МОЗ від 04.07.2007 № 370 отримана позивачем травма класифікується як легка, то відсутні підстави для зобов'язання відповідача включити позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період перебування у відпустці.
Суд зауважує, що відповідно до наказу МОЗ від 04.07.2007 № 370 до тяжких травм відносяться, зокрема, тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше. До легких травм відносяться - розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.
Суд зазначає, що наявні у справі докази не підтверджують тимчасову втрату працездатності позивача більш як 60 днів підряд, відтак покликання представника позивача про те, що отриману позивачем травму належить класифікувати як тяжку, суд вважає необґрунтованим. Крім того суд зазначає, що правомірність класифікації отриманої позивачем травми не може слугувати предметом перевірки у межах спірних правовідносин, оскільки довідка ВЛК № 2231 від 22.07.2024 не є предметом цього спору.
За таких обставин, у задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав суду договір про надання правової допомоги від 01 квітня 2025 року № 01/04, перелік та вартість послуг від 13.09.2025 та Акт № 1 від 15.09.2025.
Суд звертає увагу, що перелік та вартість послуг від 13.09.2025 та Акт № 1 від 15.09.2025 датовані раніше дати звернення із позовом (17.09.2025). Натомість вказані документи не були подані безпосередньо до позову. Жодних поважних причин, з яких такі докази не могли бути надані до позову, ані позивач, ані його представник не зазначили.
За таких обставин суд вважає, що у цьому випадку відсутні підстави для розподілу витрат на правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, включно із часом переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого за періоди з 27.06.2024 до 15.07.2024, з 02.08.2024 до 10.08.2024, з 12.08.2024 до 10.09.2024, з 16.09.2024 до 21.10.2024, з 28.10.2024 до 08.11.2024, з 27.11.2024 до 04.12.2024, з 10.12.2024 до 13.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, включно із часом переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого за періоди з 27.06.2024 до 15.07.2024, з 02.08.2024 до 10.08.2024, з 12.08.2024 до 10.09.2024, з 16.09.2024 до 21.10.2024, з 28.10.2024 до 08.11.2024, з 27.11.2024 до 04.12.2024, з 10.12.2024 до 13.01.2025.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 24.11.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК