Справа № 560/9323/25
іменем України
24 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.03.2025 року № 220950005214 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Україна» та КСП «Україна» з 29.0.1982 року по 09.04.1983 року; з 03.05.1985 року по 04.091985 року та з 1988 року по 14.03.2000 року, а також призначити пенсію з 11.02.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.02.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.03.2025 року № 220950005214 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає це рішення протиправним, оскільки його страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці та інформацією в архівній довідці.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наданими документами до загального страхового стажу, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.06.1985 року, не зараховано періоди трудової діяльності з 1982 року по 1985 року в колгоспі, оскільки записи оформлені неналежним чином - вони внесені з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 р № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р за № 110: відсутній номер та дата документа, на підставі якого внесено запис, а також записи завірено нечітким відтиском печатки, за яким неможливо ідентифікувати назву підприємства. Також не зараховано період роботи з 1988 року по 2000 року, оскільки відсутній запис про прийняття та кожний фактично відпрацьований рік не завірено печаткою та підписом відповідальної особи. Вищевказані періоди роботи не можливо зарахувати до загального страхового стажу і на підставі долученої архівної довідки № 03-01/699 від 11.11.2023 року, оскільки в цій довідці по батькові заявника зазначено неповністю “ ОСОБА_1 ». Стаж за вищезазначений період частково зарахований згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, представник вважає, що Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком згідно ч. 2 ст. 26 Закону 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що за результатами розгляду поданих документів до страхового стажу не зараховано: період роботи з 1982 року по 1985 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 10.06.1985, оскільки відсутній дата та номер документа, на підставі якого внесено запис, а також записи завірено нечітким відтиском печатки, за яким неможливо ідентифікувати назву підприємства; період роботи з 1988 року по 2000 рік, оскільки відсутній запис про прийняття та кожний фактично відпрацьований рік, не завірено печаткою та підписом відповідальної особи; період роботи в колгоспі з 1986 року по 1997 року згідно з архівною довідкою від 08.10.2024 № 01-07/158, оскільки по батькові заявника зазначено скорочено.
Жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надано. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
06.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №220950005214 від 14.03.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 06.03.2025 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.
За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 1982 року по 1985 року в колгоспі, оскільки записи оформлені неналежним чином - вони внесені з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 р № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р за № 110: відсутній номер та дата документа, на підставі якого внесено запис, а також записи завірено нечітким відтиском печатки, за яким неможливо ідентифікувати назву підприємства. Також не зараховано період роботи з 1988 року по 2000 року, оскільки відсутній запис про прийняття та кожний фактично відпрацьований рік не завірено печаткою та підписом відповідальної особи.
Страховий стаж позивача за підрахунком відповідача складає 20 років 08 місяців 27 днів.
Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч.1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Як слідує з оскаржуваного рішення, саме відсутність необхідного стажу стала підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 56Закону №1788до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вимоги до заповнення трудових книжок викладені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58), Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці заробітної плати від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), які діяли в спірний період.
Відповідно до Інструкції № 58 та Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Крім того, Інструкцією №58 та Інструкцією № 162, що діяли у спірні періоди роботи позивача, унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення. У графi 4 трудової книжки зазначається пiдстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керiвника пiдприємства, дата його видачi i номер.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.03.2025 року № 220950005214 до страхового стажу позивача не зараховано:
- період роботи з 1982 року по 1985 року відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 10.06.1985, оскільки відсутній дата та номер документа, на підставі якого внесено запис, а також записи завірено нечітким відтиском печатки, за яким неможливо ідентифікувати назву підприємства;
- період роботи в колгоспі з 1986 року по 1997 року відповідно до архівної довідки від 08.10.2024 № 01-07/158, оскільки по батькові заявника зазначено скорочено.
- період роботи з 1988 року по 2000 року, оскільки відсутній запис про прийняття та кожний фактично відпрацьований рік, не завірено печаткою та підписом відповідальної особи.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі Постанова №310) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок).
Згідно п. 5 Постанова №310 в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.
З копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 суд встановив, що 29.08.1982 року позивач прийнятий на роботу та в члени колгоспу «Україна» села Печеськи.
З 10.04.1983 року по 24.04.1985 року проходив строкову військову службу.
З 03.05.1985 року по 04.09.1985 року працював помічником бригадира у колгоспі «Україна» села Печеськи.
З 05.09.1985 року по 01.09.1987 року позивач навчався в Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі. При цьому, на період навчання, із роботи в колгоспі «Україна позивач не звільнявся, у зв'язку із чим після закінчення навчання повернувся до роботи, чим пояснюється відсутність у трудовій книжці окремого запису про прийняття його на роботу у 1988 році.
З 1988 року по 14.03.2000 року позивач працював в колгоспі «Україна» та КСП «Україна».
Суд зауважує, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Своєю чергою, згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, у яких працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.
Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
На підтвердження стажу позивачем надано, зокрема, трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 від 10.06.1985, архівну довідку від 08.10.2024 № 01-07/158.
Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу спірні періоди роботи, тоді як документи, що були надані із заявою про призначення пенсії, містять всі необхідні відомості, для врахування спірних періодів до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.03.2025 року № 220950005214 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком є протиправними та підлягає скасуванню.
З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності в колгоспі «Україна» та КСП «Україна» з 1982 року по 1985 року та з 1988 року по 2000 рік.
Щодо вимоги позивача призначити пенсію за віком суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.
Обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу, а також встановлювати його достатність для призначення позивачу пенсії за віком.
Ураховуючи викладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 10.02.2025, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, вимоги позивача в частині зобов'язання призначити пенсію за віком задоволенню не підлягають.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки за результатами розгляду справи визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн з цього відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.03.2025 року № 220950005214 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності в колгоспі «Україна» та КСП «Україна» з 1982 року по 1985 року та з 1988 року по 2000 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2025 про призначення пенсії за віком.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21005 , код ЄДРПОУ - 13322403) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя В.К. Блонський