Справа № 560/10361/24
24 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
До суду надійшло клопотання від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Розглянувши клопотання, суд зазначає про таке.
Приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У той же час, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ) внесені зміни до КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Закону №2352-ІХ, цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19.07.2022.
Внаслідок набрання чинності Законом №2352-ІХ зазнало змін правове регулювання правовідносин, які виникли з питань стягнення заробітної плати.
Зокрема, з 19.07.2022 в КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.
При цьому, стаття 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022 року, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці.
Натомість, частиною 1 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022 року, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України, в редакції, чинній з 19.07.2022 року, встановлені спеціальні строки звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору:
- у справах про звільнення працівника місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Водночас, Закон №2352-ІХ не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії у часі.
Отже, Закон №2352-ІХ містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, тобто з 19.07.2022 року.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Тобто, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому, тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
Таке правозастосування узгоджується з нормою частини 4 статті 3 КАС України, відповідно до якої закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Отже, незважаючи на те, що з цим позовом позивач звернувся до суду 21.08.2025 року, суд виходить з того, що при вирішенні питання щодо дотримання ним строку звернення до суду має застосовуватися норма частини 2 статті 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом № 2352-ІХ, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
За таких обставин і правових підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду в період з 04.03.2022 по 19.07.2022 із цим позовом.
Щодо періоду проходження служби з 20.07.2022 по 04.08.2022, то суд зазначає таке.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 04.03.2022 року по 04.08.2022 року.
Позивач був переведений до військової частини НОМЕР_2 , де проходив службу до 02.04.2024 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 39 від 30.03.2024 року у запас на підставі п.п. «г» п. 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини».
02.07.2024 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 .
Однак, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/8015/24 від 09.07.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу; роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному КАС України.
Натомість, після отримання згаданої ухвали, позивач 11.07.2025 позивач невідкладно звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з вимогами до військової частини НОМЕР_1 .
Однак, Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернуто позивачеві.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачеві.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасовано; справу направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Разом з тим, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.11.2024 року у справі №120/359/24, проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби. Під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду (обмеження доступу до правової допомоги); військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори (виконання обов'язків служби); участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду (фактор часу); враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку (повага до особливого статусу військовослужбовців); проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку (обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя).
Крім того, суд враховує, що позивач вперше із позовною заявою звернувся в строк, що передбачений КАС України.
Ба більше, суд враховує, що позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з доками які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог, а саме в період з 20.07.2022 по 04.08.2022.
Також суд наголошує, що позовні вимоги з якими звернувся позивач до суду за захистом порушених прав в період з 04.03.2022 по 19.07.2022 строком не обмежені.
Відтак, у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог в період 20.07.2022 по 04.08.2022 слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог в період 20.07.2022 по 04.08.2022 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя Є.В. Печений