Справа № 560/19936/25
24 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Драновський Я.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 старшого державного виконавця Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління , Городоцько - Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить: скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №79323221 від 13.10.2025, прийняту старшим державним виконавцем Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Токарською Ольгою Іванівною.
Відповідно до п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу слід було сплатити судовий збір у загальному розмірі 1211,20 грн.
Суддею встановлено, що позивачем на підтвердження сплати судового збору до адміністративного позову додано квитанцію від 30.10.2025 на суму 2422,40 грн.
Разом з тим, як вбачається з відомостей програмного комплексу Хмельницького окружного адміністративного суду "Діловодство спеціалізованого суду" вказану квитанцію подано при зверненні до Хмельницького окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи №560/18848/25.
Тобто, вказаний судовий збір сплачено за подання іншого адміністративного позову в межах адміністративної справи №560/18848/25.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у адміністративній справі №560/18848/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого державного виконавця Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Токарської Ольги Іванівни, Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - повернуто позивачеві.
Питання про повернення судового збору позивачеві, судом не вирішувалось.
Відповідно до ст. 1 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таким чином за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом №3674-VI, а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі адміністративного позову, поданого тим самим позивачем до того самого суду.
Крім того суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Тобто, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому, на розсуд особи, може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.
З огляду на це, квитанція від 30.10.2025 на суму 2422,40 грн є підтвердженням сплати судового збору за подання адміністративного позову в адміністративній справі №560/18848/25 та не може бути підтвердженням сплати судового збору за подання іншого адміністративного позову, зокрема і в адміністративній справі №560/19936/25.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає ст. 287 КАС України.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву про оскарження рішення, дій або бездіяльності державного або приватного виконавця, може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Поряд з цим, частиною п'ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2019 №1404-VІІ встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Відтак, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
У межах цієї адміністративної справи позивач оскаржує постанову органу ДВС від від 13.10.2025, однак як видно із матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, датою отримання оскаржуваної постанови позивачем є 28.10.2025.
У той же час, з цим позовом позивач звернувся до суду 19.11.2025 (згідно із цифровим трекінгом, розміщеним на конверті), тобто з пропуском десятиденного строку.
Позивач просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, мотивуючи це тим, що вже звертався до суду із позовною заявою, яка містила в тому числі вимогу аналогічного змісту. Разом з тим, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №560/18848/25 було повернено позовну заяву.
Оцінивши наведені підстави для поновлення строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.
Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.
Таким чином, обставини якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду суд вважає неповажними. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Згідно зі 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позову можуть бути усунені позивачем протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання: письмової заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду із цим позовом, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску.
Також позивачу необхідно надати суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяЯ.В. Драновський