Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 листопада 2025 р. № 520/12357/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (с. Вишневе, Берестинський р-н, Харківська обл., 64440, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 204150007321 від 02.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 29.07.1980 по 24.01.1983, з 22.05.1985 по 15.10.1985, з 12.06.1986 по 03.05.1990, з 05.04.1983 по 08.06.1983, з 28.06.1983 по 22.09.1984, з 17.03.1986 по 26.05.1986 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.01.1983, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.04.2025.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення №204150007321 від 02.05.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу за віком та протиправно не зараховано до її страхового стажу періоди її роботи з 29.07.1980 по 24.01.1983, з 22.05.1985 по 15.10.1985, з 12.06.1986 по 03.05.1990, з 05.04.1983 по 08.06.1983, з 28.06.1983 по 22.09.1984, з 17.03.1986 по 26.05.1986 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.01.1983, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підтверджено належними документами страховий стаж 25 років 07 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ОСОБА_1 25.04.2025 звернулася до територіального органу ПФУ за місцем реєстрації із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - 02.05.2025, винесено рішення №204150007321 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 через відсутність необхідного страхового стажу - 32 роки.
Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.05.2025 №204150007321, страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 07 місяців 26 днів. Не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.01.1983:
- з 29.07.1980 по 24.01.1983, оскільки робота в російській федерації та з 22.05.1985 по 15.10.1985, з 12.06.1986 по 03.05.1990 в Республіці Узбекистан, оскільки відсутня інформація в заяві про неотримання пенсійних виплат за зазначені періоди;
- з 05.04.1983 по 08.06.1983, оскільки виправлено номер, дату наказу на звільнення та неможливо ідентифікувати печатку організації на записі про звільнення;
- з 28.06.1983 по 22.09.1984, неможливо ідентифікувати дату наказу на звільнення та не ідентифікується печатка організації;
- з 17.03.1986 по 26.05.1986, оскільки виправлено дату запису на прийняття та неможливо ідентифікувати печатку організації на записі про звільнення.
Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частина 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У частині 1 статті 8 вказаного Закону зазначено, зокрема, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт а частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Так, судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.05.2025 №204150007321 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні пенсійного органу зазначено, що необхідний страховий стаж - 32 роки, страховий стаж особи становить - 25 років 07 місяців 26 днів. Зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.01.1983 періоди роботи з 29.07.1980 по 24.01.1983, з 05.04.1983 по 08.06.1983, з 28.06.1983 по 22.09.1984, з 22.05.1985 по 15.10.1985, з 17.03.1986 по 26.05.1986, з 12.06.1986 по 03.05.1990, з зазначенням підстав незарахування.
З трудової книжки серії НОМЕР_2 судом встановлено, зокрема, наступні періоди трудової діяльності позивача:
- запис №1: 29.07.1980 прийнята в ПТУ ученицею змінниці-прядильниці прядильного виробництва №2 на підставі наказу №105 від 29.07.1980;
- запис №2: 20.06.1981 відрахована з ПТУ та переведена у прядильне виробництво №2 прядильницею 5 розряду на підставі наказу №505 від024.06.1981;
- запис №3: 24.01.1983 звільнена за власним бажанням на підставі наказу №118 від 27.01.1983;
- запис №4 05.04.1983 зарахована робітником будвідділу к/с "Большевик" на підставі наказу №191 від 22.04.1983;
- запис №5 23.04.1983 переведена птахівницею на "П.Т.Ф совхоза" на підставі наказу №198 від 28.04.1983;
- запис №6 08.06.1983 звільнена за власним бажанням на підставі наказу №246 від 14.06.1983;
- запис №7 прийнята штукатуром 3 розряду на підставі наказу №63 від 28.06.1983;
- запис №8 22.09.1984 звільнена за власним бажанням на підставі наказу №128 від 30.12.1984;
- запис №9: 22.02.1985 зарахована маляром по 2 розряду Будівельного Управління №35 ДСК-4 на підставі наказу №21к від 20.02.1985;
- запис №10: 15.10.1985 звільнена за власним бажанням на підставі наказу №119к від 09.10.1985;
- запис №11 17.03.1986 зарахована прядильницею на підставі наказу №12 від 12.03.1986;
- запис №12 26.05.1986 звільнена за власним бажанням на підставі наказу №37-26 від 27.05.1986;
- запис №13: прийнята на посаду контролера "ОТК" по 1 розряду на підставі наказу 281-к від 17.06.1986;
- запис №14 04.05.1987 переведена на посаду інспектора відділу кадрів на підставі наказу №233-к від 06.05.1984;
- запис №15: 02.12.1988 переведена слюсарем механо-складальних робіт (учеником) на підстави наказу №374-8 від 07.12.1988;
- запис №16: 25.07.1989 отримала 2 розряд слюсаря механо-складальних робіт на підстави наказу №336-к від 27.07.1989;
- запис №17: 03.01.1990 отримала 3 розряд слюсаря механо-складальних робіт на підстави наказу №20-к від 12.01.1990;
- запис №18: 03.05.1990 звільнена за власним бажанням на підставі "Ув.зап" №85 від 23.04.1990.
Щодо неврахування періодів роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 з 05.04.1983 по 08.06.1983, 28.06.1983 по 22.09.1984, з 17.03.1986 по 26.05.1986, суд зазначає наступне.
У трудовій книжці позивача містяться номери та дати наказів щодо спірних періодів роботи позивача з 05.04.1983 по 08.06.1983, 28.06.1983 по 22.09.1984, з 17.03.1986 по 26.05.1986 та відповідні печатки підприємств.
Суд зазначає, відповідно до п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Так, підставою для незарахування до загального страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.01.1983, зазначено виправлення номер, дату наказу про звільнення у записі №6 та виправлено дату запису про прийняття у записі №12.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18), від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).
Також, відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також підставою для незарахування до загального страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.01.1983, зазначено про неможливість ідентифікувати печатку організації на записі про звільнення у записі №6 та №12 ,неможливо ідентифікувати дату наказу на звільнення та не ідентифікується печатка організації у записі №8,
Суд вважає, що недолік оформлення трудової книжки, виявлений відповідачем при вирішенні питання щодо зарахування до страхового стажу позивача зазначеного періоду, такий як нечитабельна печатка підприємства, не може вважатися достатньою та самостійною підставою для відмови позивачу в зарахуванні періоду роботи до загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку (проставлена нечитабельна печатка), відсутня.
Так, суд зазначає, що відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, зокрема, якості проставленої печатки підприємства чи акуратності відповідального працівника при заповненні трудової книжки.
Вказана позиція кореспондується з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», згідно якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Вищезазначені відомості з трудової книжки підтверджують трудову діяльність позивача в спірні періоди. Інших підстав для незарахування спірних періодів роботи до стажу позивача відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.
З огляду на зміст записів трудової книжки позивача (щодо періодів роботи позивача з 05.04.1983 по 08.06.1983, 28.06.1983 по 22.09.1984, з 17.03.1986 по 26.05.1986) зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні недоліки трудової книжки є несуттєвими недоліками та наявність таких недоліків не позбавляє можливості чітко встановити трудовий стаж позивача за заначені періоди.
Крім того, суд звертає увагу, що виправлення у трудовій книжці не спростовує наявність у позивача стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Так, зважаючи на вищевикладені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
Отже, суд не вбачає обґрунтованих підстав щодо незарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 05.04.1983 по 08.06.1983, 28.06.1983 по 22.09.1984, з 17.03.1986 по 26.05.1986відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.01.1983.
Щодо неврахування періодів роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 з 29.07.1980 по 24.01.1983, з 22.05.1985 по 15.10.1985, з 12.06.1986 по 03.05.1990, суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(далі Порядок № 22-1).
Згідно підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Так, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою.
В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (далі в редакції, чинній на час внесення спірних записів в трудову книжку).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18).
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадяни держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, які працювали на територіях інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії.
Суд зазначає, що неможливість проведення перевірки не ставить у залежність питання про призначення пенсії відповідній особі, оскільки це не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВРта Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 було постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з країною-агресором та неможливістю надати запит на звірку достовірності видачі вищенаведених довідок.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 ЄСПЛ було констатовано, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженогопостановою КМУ від 16.05.2025 №562у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
01.12.2022 прийнято Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" №2783-IX(надалі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР(Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації.
При цьому, не зазначення особою в заяві про призначення пенсії інформації про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди на переконання суду не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу та як наслідок позбавлення особи в отриманні пенсії.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності набутого стажу роботи.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу періодів з 29.07.1980 по 24.01.1983, з 22.05.1985 по 15.10.1985, з 12.06.1986 по 03.05.1990 відповідач діяв протиправно, а тому вимоги позивача про зарахування вказаних періодів підлягають задоволенню.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, тому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №204150007321 від 02.05.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою позивача, підтверджується, що позивач має право на включення до страхового стажу періодів роботи з 29.07.1980 по 24.01.1983, з 22.05.1985 по 15.10.1985, з 12.06.1986 по 03.05.1990, з 05.04.1983 по 08.06.1983, з 28.06.1983 по 22.09.1984, з 17.03.1986 по 26.05.1986 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.01.1983.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає за необхідним задовольнити позовні вимоги та приходить до висновку про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №204150007321 від 02.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 29.07.1980 по 24.01.1983, з 22.05.1985 по 15.10.1985, з 12.06.1986 по 03.05.1990, з 05.04.1983 по 08.06.1983, з 28.06.1983 по 22.09.1984, з 17.03.1986 по 26.05.1986 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.01.1983, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.04.2025.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Вишневе, Берестинський р-н, Харківська обл., 64440, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) №204150007321 від 02.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (с. Вишневе, Берестинський р-н, Харківська обл., 64440, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати ОСОБА_1 (с. Вишневе, Берестинський р-н, Харківська обл., 64440, РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу періоди роботи з 29.07.1980 по 24.01.1983, з 22.05.1985 по 15.10.1985, з 12.06.1986 по 03.05.1990, з 05.04.1983 по 08.06.1983, з 28.06.1983 по 22.09.1984, з 17.03.1986 по 26.05.1986 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.01.1983 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (с. Вишневе, Берестинський р-н, Харківська обл., 64440, РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 25.04.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (с. Вишневе, Берестинський р-н, Харківська обл., 64440, РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя Н.А. Полях