Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 листопада 2025 року № 520/910/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036) до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004) про визнання протиправними і скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозленд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000071/2 від 16.07.2024 року;
- визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000081/2 від 20.08.2024 року;
- визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000094/2 від 30.10.2024 року;
- визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000103/2 від 24.12.2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Ухвалою суду від 20.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів підприємством позивача до митного оформлення подано не було.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
На виконання зовнішньоекономічного контракту № 39/HC від 01.01.2021, укладеного між компанією «DEMIR PLASTIK MADENI ESYA TEKSTIL SAN. TIC. LTD. STI.» (Туреччина) та ТОВ «ХОЗЛЕНД» (Україна) згідно із рахунком-фактурою (інвойс) № DMR2024000000159 від 08.07.2024, Позивачем на митну територію України ввезено товари.
Судовим розглядом встановлено, що з метою митного оформлення зазначеного товару позивачем до митного органу подано митні декларації, у якій митна вартість розрахована за основним методом - ціною (договору) контракту.
24.12.2024 декларантом від митниці отримано повідомлення про вимогу надання додаткових документів перелічених у ч. 2 та 3 ст.53 МК України, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Позивачем, на вимогу митного органу було надано лист з поясненнями № 2412-1 від 24.12.2024 року.
Разом з тим, за результатом розгляду пояснень позивача Тернопільською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UА 403020/2024/000071/2 від 16.07.2024 року; № UА 403020/2024/000081/2 від 20.08.2024 року; № UА 403020/2024/000094/2 від 30.10.2024 року; № UА 403020/2024/000103/2 від 24.12.2024.
Позивач не погоджуючись з рішеннями відповідача звернувся з позовом до суду.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог виходив з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За частиною п'ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).
Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:
4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).
Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов'язковим для відпрацювання.
Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.
В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;
забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу зазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).
В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.
Суд зазначає, що позивачем для митного оформлення 15 липня 2024 року уповноваженою особою Позивача, агентом з митного оформлення Цибух М.О, подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 24UA403020009413U2, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари:
- товар № 1 меблі з пластмаси, код згідно УКТЗЕД 9403700000;
- товар № 2 речі домашнього вжитку з пластмас, код УКТЗЕД 3924900090;
- товар № 3 щітки для прибирання, код УКТЗЕД 9603909100;
- товар № 4 меблі для сидіння з пластмас, код УКТЗЕД 9401800000;
- товар № 5 посуд столовий та кухонний з пластмас, код УКТЗЕД 3924100000.
Відповідно до Специфікації № 27 від 08.07.2024 р. та інвойсу № DMR 2024000000159 від
08.07.2024 вартість даної партії товару складає 15 054,66 доларів США.
Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 08.07.2024 р., сторони узгодили, що оплата товару за Специфікацією № 27 здійснюється протягом 20 робочих днів з моменту отримання товару.
Під час митного оформлення на підтвердження митної вартості товару декларант надав Відповідачу наступні документи: митну декларацію № 24UА403020009413U2 від 15.07.2024 р. з декларацією митної вартості до МД; контракт № 39/НС від 01.01.2021 р. з додатками; специфікацію № 27 від 08.07.2024 р.; інвойс № DMR 2024000000159 від 08.07.2024; пакувальний лист б/н від 08.07. 2024 р.; сертифікат про походження товару № В1524231 від 09 07. 2024 р.; автотранспортну накладну СМR № 002211 від 09.07.2024 р.; транспортну довідку від 10.07. 2024; заявку №2105 від 06.07.2024 р.; транспортний договір № 1794 від 06.10.2022 р. та №1233 від 06.07.2024.; Договір про надання послуг митного брокера БР-175 від 23.09.2019 р.
Для митного оформлення товару Позивачем визначено митну вартість товару за ціною договору згідно зі ст. ст. 57, 58 МК України.
Так в графі 12 митної декларації № 24UА403020009413U2 від 15.07.2024, Позивач зазначив митну вартість - 665 394,42 гри., яка складається з фактурної вартості товару за контрактом - 617 894,43 грн. (15054,66 доларів США х 41,0434 грн. - за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 47 500 грн. витрати на транспортування до кордону України.
Сума витрат на транспортування товару у розмірі 47 500 грн. підтверджена декларантом відповідними документами: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022 р. та №1233 від 06.07. 2024 р.; довідку про транспортні витрати б/н від 10.07.2024.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 133 від 10.07.2024 та заявка №2105 від 06.07. 2024 року.
Отже, за декларацією митної вартості №24UА403020009413U2 від 15.07.2024 року, Позивачем заявлена митна вартість у гривнях - 665 394,42 грн.
На вимогу митного органу позивачем було надано пояснення та рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № 133 від 10.07.2024.
Як вбачається з рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості № UА 403020/2024/000071/2 від 16.07.2024, підставами для застосування другорядного методу визначення митної вартості стало ненадання ТОВ «Хозленд» до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписок з бухгалтерської документації; каталогів специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копій митної декларації країни відправлення; висновків про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
У серпні 2024 р. Позивач ввіз на територію України з Туреччини наступну партію товару:
- товар № 1 меблі з пластмаси, код згідно УКТЗЕД 9403700000;
- товар №2 речі домашнього вжитку з пластмас, код УКТЗЕД 3924900090;
- товар №3 щітки для прибирання, код УКТЗЕД 9603909100;
- товар №4 сидіння та кришки для унітазів з пластмас, код УКТЗЕД 3222200000,
- товар №5 вироби санітарно-технічного призначення з пластмас, код УКТЗЕД 3922900000,
- товар №6 меблі для сидіння з пластмас, код УКТЗЕД 9401800000;
- товар №7 посуд столовий та кухонний з пластмас, код УКТЗЕД 3924100000.
Згідно Специфікації № 28 від 12.08.2024 року та інвойсу № DMR 2024000000184 від 14.08.2024 року, вартість товару складає 16 694,99 дол. США.
Відповідно до Додаткової угоди № 6 від 15.08.2024 р, контракт було Добавлено п 5.8 відповідно до якого, сторони узгодили, що оплата товару за Специфікацією № 28 здійснюється протягом 20 робочих днів з моменту отримання товару. Отже на момент подачі МД до митного органу, товар ще не був оплачений.
Під час митного оформлення, на підтвердження митної вартості товару декларант надав Відповідачу наступні документи: МД № 24UA403020010794U9 від 20.08.2024 р. з декларацією митної вартості; контракт № 39/НС від 01.01.2021 р. з додатками; специфікацію № 28 від 12.08.2024 р.; інвойс № DMR 2024000000184 від 14.08.2024 р., пакувальний лист б/н від 14.08.2024 р.; автотранспортну накладну СМR № 0061062 від 15.08.2024р.; сертифікат про походження товару формаВ1639542 від 14.08.2024 р.; договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 25/11/20 від 25.11.2020 р., калькуляцію транспортних витрат №34 від 16.08. 2024 р.; рахунок про надання транспортних послуг № 57 від 16.08. 2024 р.; заява № 2/24 від 12.08. 2024 р.; договір про надання послуг митного брокера №БР-175 від 23.09.2019 року.
Для митного оформлення Позивачем визначено митну вартість товару за ціною договору
згідно зі ст. ст. 57, 58 МК України.
Так в графі 12 митної декларації №24UA403020010794U9 від 20.08.2024 р« декларант зазначив митну вартість - 739 548,17 грн., яка складається з фактурної вартості товару за контрактом - 689 548,17 грн. (16 694,99 доларів США х 41,3027 грн. - за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 50 000 грн. (витрати на транспортування до кордону України).
Сума витрат на транспортування товару в розмірі 50 000 грн. підтверджена Декларантом відповідними документами: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 25/11/20 від 25.11.2020 р.; калькуляцією транспортних витрат №34 від 16.08.2024; рахунку-фактуру на оплату послуг з перевезення товару № 57 від 16.08.2024 р., заява №2/24 на транспорт від 12.08.2024.
Отже, за митною декларацією № 24UA403020010794U9 від 20.08.2024 р., Позивачем заявлена митна вартість у гривнях - 739 548,17 грн.
На вимогу митного органу позивачем було надано пояснення та Експортну митну декларацію країни відправлення № 24341300ЕХ00663212 від 14.08.2024 р..
Як вбачається з рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості № UА 403020/2024/000081/2 від 20.08.2024 року, підставами для застосування другорядного методу визначення митної вартості стало ненадання ТОВ «Хозленд» до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; необхідних сертифікацій товару, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документів, що містили відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; відсутні документи на підтвердження транспортних витрат; відсутня інформація про ціни на ідентичні товари.
У жовтні 2024 р. Позивач ввіз на територію України з Туреччини чергову партію товару:
- товар № 1 меблі з пластмаси, код згідно УКТЗЕД 9403700000;
- товар №2 речі домашнього вжитку з пластмас, код УКТЗЕД 3924900090;
- товар №3 щітки для прибирання, код УКТЗЕД 9603909100;
- товар №4 вироби санітарно-технічного призначення з пластмас, код УКТЗЕД 3922900000;
- товар №5 меблі для сидіння з пластмас, код УКЕЗЕД 9401800000;
- товар №6 посуд столовий та кухонний з пластмас, код УКТЗЕД 3924100000,
- товар №7 інструменти ручні побутові, код УКТЗЕД 8205510000.
Згідно Специфікації № 30 від 21.10.2024 року та інвойсу № DMR 2024000000247 від 24.10.2024 року, вартість товару складає 14 627,46 дол. США.
Відповідно до Додаткової угоди № 8 від 25.10. 2024 р., контракт було добавлено п 5 10 відповідно до якого, сторони узгодили, що оплата товару за Специфікацією № 30 здійснюється протягом 20 робочих днів з моменту отримання товару. Отже на момент подачі МД до митного органу, товар ще не був оплачений.
Під час митного оформлення, на підтвердження митної вартості товару декларант надав Відповідачу наступні документи: МД № 24UА403020013881U5 від 29.10.2024 р. з декларацій митної вартості; контракт № 39/НС від 01.01.2021 з специфікацію № 30 від 21.10.2024 р. до контракту; інвойсу № DMR 2024000000247 від 24.10.2024 р.; пакувальний лист б/н від 24.10.2024 р.; автотранспортну накладну СМR № 0063450 від 24.10.2024р.; сертифікат про походження товару форма С1099012 від 24.10.2024р.; договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 25/11/20 від 25.11.2020 р.; калькуляцію транспортних витрат №38 від 25.10. 2024 р.; рахунок про надання транспортних послуг № 74 від 25.10. 2024 р.; заява № 4/24 від 21.10. 2024 р.; договір про надання послуг митного брокера №БР-175 від 23.09.2019 року.
Для митного оформлення Позивачем визначено митну вартість товару за ціною договору згідно зі ст. ст. 57, 58 МК України,
Так, в графі 12 митної декларації № 24UА403020013881U5 від 29.10.2024 р., декларант зазначив митну вартість - 656 401,03 грн., яка складається з фактурної вартості товару за контрактом - 606 401,03 грн. (14 672,46 доларів США х 41,3292 грн. - за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 50 000 грн. (витрати на транспортування до кордону України).
Сума витрат на транспортування товару в розмірі 50 000 грн. підтверджена декларантом відповідними документами: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 25/11/20 від 25.11.2020 р.; калькуляцією транспортних витрат №38 від 25.10. 2024 р.; рахунок-фактуру на оплату послуг з перевезення товару № 74 від 25.10.2024 р., заява №4/24 на транспорт від 21.10. 2024 р.
Отже, за митною декларацією № № 24UА403020013881U5 від 29.10.2024 р., Позивачем заявлена митна вартість у гривнях - 656 401,03 грн.
На вимогу митного органу позивачем було надано пояснення.
Як вбачається з рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості № UА 403020/2024/000094/2 від 30.10.2024 року, підставами для застосування другорядного методу визначення митної вартості стало ненадання ТОВ «Хозленд» до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; необхідних сертифікацій товару, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документів, що містили відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; відсутні документи на підтвердження транспортних витрат, зокрема інформація щодо тарифної ставки на перевезення за одиницю ваги товару за 1 кілометр маршруту; відсутня інформація про ціни на ідентичні товари.
У грудні 2024 р. Позивач ввіз на територію України з Туреччини чергову партію товару:
- товар № 1 меблі з пластмаси, код згідно УКТЗЕД 9403700000;
- товар №2 речі домашнього вжитку з пластмас, код УКТЗЕД 3924900090;
- товар №3 щітки для прибирання, код УКТЗЕД 9603909100;
- товар №4 вироби санітарно-технічного призначення з пластмас; код УКТЗЕД 3922900000;
- товар №5 меблі для сидіння з пластмас, код УКЕЗЕД 9401800000;
- товар №6 посуд столовий та кухонний з пластмас, код УКТЗЕД 3924100000.
Згідно Специфікації № 31 від 19.12.2024 року та інвойсу № DMR 2024000000283 від 19.12.2024 року, вартість товару складає 15 093,94 дол. США.
Відповідно до Додаткової угоди № 9 від 20.12. 2024 р., контракт було добавлено п.5.11 відповідно до якого, сторони узгодили, що оплата товару за Специфікацією № 31 здійснюється протягом 20 робочих днів з моменту отримання товару. Отже на момент подачі МД до митного органу, товар ще не був оплачений.
Під час митного оформлення, на підтвердження митної вартості товару декларант надав Відповідачу наступні документи: МД № 24UА403020016300U4 від 24.12.2024 р. з декларацією митної вартості; контракт № 39/НС від 01.01.2021 р. з додатками, специфікацію № 31 від 19.12.2024 р. до контракту; інвойс DMR 2024000000283 від 19.12.2024р.; пакувальний лист б/н від 19.12.2024 р.; автотранспортну накладну СМR № 736698 від 20.12.2024р.; сертифікат про походження товару форма С1286857 від 19.12.2024 р.; договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022 р.; транспортну довідку щодо витрат б/н від 20.12. 2024 р.; рахунок про надання транспортних послуг № 242 від 20.12.2024 р.; заява № 2806 від 16.12.2024 р.; договір про надання послуг митного брокера №БР-175 від 23.09.2019 року.
Для митного оформлення Позивачем визначено митну вартість товару за ціною договору згідно зі ст. ст. 57, 58 МК України.
Так, в графі 12 митної декларації 24UА403020016300U4 від 24.12.2024 р., декларант зазначив митну вартість - 692 209,64 грн., яка складається з фактурної вартості товару за контрактом - 633 809,63 грн. (15093,94 доларів США х 41,9910 грн. - за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 58 400 грн. (витрати на транспортування до кордону України).
Сума витрат на транспортування товару в розмірі 58 400 грн. підтверджена декларантом відповідними документами: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.22 р.; Довідка про транспортні витрати б/н від 20.12.2024 р.; рахунок-фактуру на оплату послуг з перевезення товару № 242 від 20.12.202024 р., заява № 2806 на транспорт від 16.12.2024.
Отже, за митною декларацією № 24UА403020016300U4 від 24.12.2024 р., Позивачем заявлена митна вартість у гривнях - 692 209,64 грн.
На вимогу митного органу позивачем було надано пояснення.
Як вбачається з рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості № UА 403020/2024/000103/2 від 24.12.2024, підставами для застосування другорядного методу визначення митної вартості стало ненадання ТОВ «Хозленд» до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; необхідних сертифікацій товару, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документів, що містили відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; відсутні документи на підтвердження транспортних витрат, зокрема інформація щодо тарифної ставки на перевезення за одиницю ваги товару за 1 кілометр маршруту; відсутня інформація про ціни на ідентичні товари.
За наслідками коригування митної вартості відповідачем також було прийнято відповідні картки відмови: № UА403020/2024/000216 від 16.07.2024; № UА403020/2024/000242. від 20.08.2024; № UА403020/2024/000319 від 30.10.2024; № UА403020/2024/000386 від 24.12.2024.
Позивач не погодився з завищенням митної вартості та картками відмови і звернувся до відповідача про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
Стосовно доводів відповідача щодо обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості даного товару суд зазначає таке.
Із матеріалів справи встановлено, що складовими митної вартості в даному випадку є вартість товару за контрактом та транспортні витрати до кордону України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для митного оформлення долучено специфікації товарів та комерційні інвойси.
Сума витрат на транспортування товару підтверджена декларантом відповідними документами: довідкою про транспортні витрати для надання в митні органи від 10.07.2024, калькуляцією №34 від 16.08.2024; рахунком на оплату №57 від 16.08.2024; рахунком на оплату №242 від 20.12.2024; довідкою про транспортні витрати для надання в митні органи від 20.12.2024; договором транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.10.2024 №1794; договором на транспортно-експедиційні послуги №25/11/20 від 25.11.2020; додатковою угодою №1 до договору №25/11/20 від 25.11.2020.
За приписами Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.
Отже, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.
Суд ураховує, що за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відтак, суд зазначає, що у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, також декларантом надавались саме бухгалтерські документи, які підтверджують остаточну вартість та розмір оплати наданих транспортних послуг. Отже, за таких підстав, надані декларантом документи відображають вартість перевезення. у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
Стосовно посилань представника відповідача на обставини оцінки прайс-листа, як доказу митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми та лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами окремо.
При цьому ціна на товар, який поставляється визначається у специфікаціях, що є частиною контракту, а не прайс-листами. У межах спірних правовідносин прайс-лист доповнює доведену митну вартість товару разом з іншими наданими документами та сам по собі не підтверджує та не спростовує митну вартість товару.
Щодо посилань митного органу на про спрацювання ризиків АСАУР колегія суддів зазначає, що цінова інформація, викладена в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками Держмитслужби (АСАУР) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації, поданій позивачем, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі № 808/454/18, від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17.
Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Так, відповідачем не надано належного підтвердження аналогічності характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Натомість, позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному статтею 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036) до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004) про визнання протиправними і скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000071/2 від 16.07.2024 року.
Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000081/2 від 20.08.2024 року.
Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000094/2 від 30.10.2024 року.
Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000103/2 від 24.12.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004 ЄДРПОУ 43985576) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036 ЄДРПОУ 41459351) сплачену суму судового збору у розмірі 4557 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдсят сім гривень) грн. 64 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.