Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 листопада 2025 року № 520/16134/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Дер-м, п.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення частини позовних вимог, що зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 01.01.2025 щомісячне підвищення як особі, яка зазнала репресій і в подальшому була реабілітована, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження до виплати максимальним розміром.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що він є реабілітованою особою та має право на відповідну доплату до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком без обмеження до виплати максимальним розміром.
Представник відповідача правом подання до суду пояснень або заперечень не скористався, будь-якої іншої заяви до суду не надав.
Розглядаючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглядаючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 19.05.2025 р. №ФХ-125044/6814/с у розмірі 86% грошового забезпечення із урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. №185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» і постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та встановленого до основного розміру пенсії з 01.01.2025 р. щомісячного підвищення як особі, яка зазнала репресій і в подальшому була реабілітована, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження до виплати максимальним розміром із урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.02.2023 р. перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 19.05.2025 р. №ФХ-125044/6814/с у розмірі 86% грошового забезпечення із урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. №185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» і постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та встановленого до основного розміру пенсії з 01.01.2025 р. щомісячного підвищення як особі, яка зазнала репресій і в подальшому була реабілітована, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження до виплати максимальним розміром із урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Дер-м, п.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові в проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 19.05.2025 р. №ФХ-125044/6814/с без обмеження пенсії до виплати максимальним розміром із урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.02.2023 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 19.05.2025 р. №ФХ-125044/6814/с без обмеження пенсії до виплати максимальним розміром із урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
За правилами ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Разом з тим, судом не було викладено висновків, щодо розгляду позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити до основного розміру пенсії з 01.01.2025 р. щомісячного підвищення як особі, яка зазнала репресій і в подальшому була реабілітована, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження до виплати максимальним розміром.
Як вбачається із змісту мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, судом встановлено, що позивачу здійснено призначення доплати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 654 та ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано з 01.01.2025.
Проте, як вбачається з матеріалів справи фактична сума доплати виплачується з обмеженням розміру встановленим на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 654, тобто у розмірі 54 грн. 40 коп.
Відтак, надаючи оцінку зазначеним вище позовним вимогам, суд виходив з такого.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні.
Нормою статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" №962-XII від 17.04.1991 визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону. Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за: антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР"; поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України; порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом №2353-ХІІ).
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №2325-VIII від 13.03.2018 (Закон №2235-VIII) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Так, серед іншого, змінено назву закону на "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні". Зміни набули чинності 05.05.2018.
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.
За визначеннями, наведеними у статті 1-1 цього Закону: репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №962-XII від 17.04.1991 (зі змінами і доповненнями) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
За нормами статті 1-3 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №962-XII від 17.04.1991 (зі змінами і доповненнями) потерпілими від репресій визнаються: 1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою; 2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року №185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена; 3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов'язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.
У даному випадку, суд не ставить під сумнів право позивача на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", оскільки, рішенням регіональної комісії з реабілітації в Харківській області ОСОБА_1 визнано реабілітованою особою, що потверджується проколом комісії №2 від 17.12.2024) та посвідченням серії НОМЕР_2 від 17.12.2024 (а.с. 16, 28-30).
Відповідно до положень статті 47 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі види пенсій, що призначені відповідно до цього Закону, додатково підвищуються пенсіонерам, які зазнали репресій і в подальшому були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Прожитковий мінімум відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV від 15.07.1999 застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону №1058-IV, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови №654, зважаючи на те, що останній обмежує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі №446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, від 31.10.2019 у справі №442/6456/17, від 04.03.2020 у справі №446/1566/16-а.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення від 27.10.2025, обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
З аналізу викладеного вище, суд приходить до висновку про те, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії особі, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
У мотивувальній частині судового рішення судом зроблено висновок про протиправність обмеження пенсії та її складових максимальним розміром.
Вищевказане зумовлює висновок суду про задоволення заяви позивача шляхом ухвалення додаткового судового рішення щодо зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу встановлену до основного розміру пенсії доплату з 01.01.2025 як особі, яка зазнала репресій і в подальшому була реабілітована, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження до виплати максимальним розміром із урахуванням раніше виплачених сум.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 132-143, 241-246, 250, 252, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення яким, доповнити резолютивну частину рішення наступними положеннями:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2025 з урахуванням щомісячного підвищення як особі, яка зазнала репресій і в подальшому була реабілітована, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження до виплати максимальним розміром із урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 з урахуванням щомісячного підвищення як особі, яка зазнала репресій і в подальшому була реабілітована, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження до виплати максимальним розміром із урахуванням раніше виплачених сум.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мельников Р.В.