24 листопада 2025 року м. Рівне №460/14492/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому Позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 невійськовозобов'язаним за висновком ВЛК
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 невійськовозобов'язаним за висновком ВЛК.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивача визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку на підставі групи І розкладу хвороб. Дана інформація також міститься в військовому квитку № НОМЕР_1 , виданому Рівненським МВК 15.12.1993 року. Натомість у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів - відповідна інформація відсутня.
Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач перебуває на обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.04.2025 і в даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відсутні відомості щодо визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Позивач був взятий на військовий облік автоматично у відповідності до змін внесених до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932, в порядку визначеному пунктом 17-1 даної постанови.
Додатково зазначено, що в додатках до заяви наявна копія військового квитка серії НОМЕР_2 виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 15.12.1993 року. Наявні копії окремих сторінок військового квитка не дають змоги підтвердити факт виключення з військового обліку Позивача за станом здоров'я 22.10.1993 року раніше за видачу військового квитка. Також до заяв додано копії окремих сторінок військового квитка без визначення ідентичності їх приналежності до одного цілого документу (наявні копії 1,2,3,32,33 сторінок в розрив, що може бути здійснено з різних військових квитків так як на сторінці 32 та 33 відсутня серія та номер військового квитка). В зв'язку з чим Позивачу запропоновано особисто звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних та заміни військово-облікового документа.
Вищенаведене, на думку представника відповідача свідчить про дотримання відповідачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до військового квитка серпії НОМЕР_2 , позивача знято з військового обліку 22.10.1993 по гр. І розкладу хвороб, про що у вказаному квитку проставлено штамп.
Водночас, як стало відомо позивачу з додатку “Резерв +», позивач вважається військовозобов'язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 та має звання “Рекрут»
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виключення позивача з військового обліку, а також не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо визнання його не придатним до військової служби, позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення відповідних виправлень до Реєстру.
Однак, листом від 28.07.2025 йому повідомлено, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 і в даних Єдиного резервістів державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутні відомості щодо виключення його з військового обліку. Також зазначено що ОСОБА_2 взятий на військовий облік автоматично системою на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, останній звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.202264/202 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022№2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до тепер.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 10 ст.1 Закону № 2232-XII визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Пунктом 11 ст. 38 згаданого вище Закону № 2232-XII визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зокрема, правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Так, ч. 1 ст. 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 2 ч.1 ст. 9 № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до п. 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності):
1) прізвище;
2) власне ім'я (усі власні імена);
3) по батькові (за наявності);
4) дата народження;
5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
6)окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
7)відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку;
8)відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів;
9) військове звання (для військовозобов'язаних та резервістів);
10) військово-облікова спеціальність;
11) відомості про виконання військового обов'язку (категорія обліку);
12)відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку);
13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;
14) адреса місця проживання;
15) номери засобів зв'язку;
16) адреси електронної пошти (за наявності);
17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов'язаним та резервістом;
18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.
Як зазначалось вище судом, в електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 відображені відомості, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 та має звання “Рекрут».
Водночас, позивач вважає, що такі відомості внесено до Реєстру протиправно, з огляду на визнання його не придатним до військової служби зі зняттям з військового обліку по гр. І розкладу хвороб відповідно до військового квитка № НОМЕР_1 .
В контексті зазначеного, позивач вважає, що він виключений з військового обліку та поновленню на такий облік не підлягав.
Надаючи оцінку вказаним обставинам суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ (тут і далі в редакції, чинній на час визнання позивача непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку - 22.10.1993) визначалось, що загальний військовий обов'язок включав:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
призов на військову службу;
проходження за призовом або добровільно військової, альтернативної (невійськової) служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
дотримання правил військового обліку.
Відповідно до положень ч. 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо загального військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які проходять допризовну підготовку до приписки їх до призовних дільниць;
призовники - особи, які приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
службовці за призовом - особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі;
невійськовозобов'язані - особи, не взяті на військовий облік або зняті з нього.
Порядок взяття на військовий облік і зняття з нього, регламентовано положеннями статті 37 Закону №2232-ХІІ .
Зокрема, відповідно до ч.4 коментованої статті, зняттю з військового обліку підлягали громадяни:
а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку;
б) які досягли граничного віку перебування в запасі;
в) призвані або прийняті на військову службу;
г) які вибули на постійне місце проживання за межі України;
д) померлі.
На час визнання позивача непридатним до військової служби, організацію військово-лікарської експертизи на мирний та воєнний час у Збройних Силах України і військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства України визначало «Положення про медичний огляд у збройних силах СРСР», затверджене Наказом від 09.09.1987 року №260 (далі - Положення).
Відповідно до розділу ІІ п.п.15,19,20 Положення, організація медичного огляду призовників під час призову на дійсну військову службу покладається безпосередньо на лікаря - члена призовної комісії, який керується Інструкцією лікарю - члену районної (міської) призовної комісії.
Після закінчення медичного огляду кожен лікар записує в облікову картку призовника встановлений діагноз, висновок про придатність (тимчасову або повну непридатність) до дійсної військової служби за видами Збройних Сил СРСР та пологами військ відповідно до Таблиці ступенів обмеження та ступінь обмеження ініціалів та прізвища. На призовників, які мають захворювання, фізичні недоліки, наслідки травм, що обмежують можливість призначення за видами Збройних Сил СРСР та пологами військ, крім того, оформляється висновок лікаря.
Лікар може винести один з таких висновків про придатність (тимчасову або повну непридатність) до дійсної військової служби:
а) придатний до стройової служби;
б) придатний до нестройової служби (висновок виноситься у час);
в) потребує лікування (медичного спостереження), а щодо тих, хто закликає на дійсну військову службу, - потребує відстрочення від призову на дійсну військову службу за станом здоров'я;
г) не придатний до військової служби у мирний час, придатний до нестройової служби у воєнний час (у військовий час висновок виноситься наступного змісту - придатний до нестройової службі);
д) не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
В даному випадку, позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по г. І розкладу хвороб, тобто застосуванню підлягали положення п. “а» ч.4 ст. 37 Закону України №2232-ХІІ (в редакції чинній на 22.10.1993).
При цьому, суд зауважує, що порядку “Виключення з військового обліку» чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція Закону України не передбачала.
Таким чином, зважаючи що позивач був визнаний таким, що непридатний за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку та не є військовозобов'язаним, то він: не належав до призовників (не підлягав поставленню на військовий облік призовників); не належав до осіб, що можуть проходити військову службу (визнаний комісією непридатним до військової служби); не належав до військовозобов'язаних, що виключало зарахування його в запас.
Водночас, з 12.01.2000 положеннями Закону України №2232-ХІІ визначено розмежування між “зняття з військового обліку» та виключенням з “військового обліку»
Зокрема, стаття 37 Закону №2232-ХІІ, передбачала, що:
Частина 4: зняттю з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни:
а) які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України на постійне або тимчасове проживання на строк більше трьох місяців (відрядження, навчання, відпустка, лікування тощо);
б) які після проходження строкової військової служби прийняті на службу рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, а також взяті на військовий облік Служби безпеки України, Управління державної охорони України та інших військових формувань;
в) які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
г) в інших випадках, визначених Міністром оборони України.
Частина 5: виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни:
а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до
військової служби з виключенням з військового обліку;
б) які досягли граничного віку перебування в запасі;
в) які припинили громадянство України;
г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів;
д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею;
е) які померли.
Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття “зняття з військового обліку» та “виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Суд звертає увагу, що з моменту визнання позивача непридатним до військової служби позивач не має статусу військовозобов'язаного, призовника або резервіста.
Отже, у зв'язку з визнання позивача непридатним до військової служби за рішенням ВЛК, без визнання підробленими відповідних документів чи переогляду зі встановленням іншого медичного діагнозу, що в свою чергу в редакції Закону №2232-ХІІ з 12.01.2000 є правовою підставою для виключення позивача з військового обліку, відповідач не мав правових та фактичних підстав повторно взяти його на військовий облік.
Фактично у даній справі відповідач постановив на військовий облік особу, яка була раніше виключена з військового обліку і постановці повторно не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача внести відповідну інформацію про непридатність до військової служби до Реєстру, суд зазначає наступне
Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру, до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
У відповідності до вищенаведених приписів позивач звернувся з відповідною заявою від 07.07.2025 до органу уповноваженого на внесення змін, але останній всупереч вимог законодавства відмовив у внесенні змін та запропонував особисто прибути до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для уточнення даних.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції та повноважень якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести зміни до Реєстру.
Як визначено, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру військовозобов'язаних, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
Таким чином, суд доходить висновку, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі, або в електронній формі.
Судом встановлено, що відповідно до військового квитка позивача визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку по гр.І розкладу хвороб згідно Наказу № 260 від 09.09.1987 «Щодо введення в дію Положення про медичний огляд у збройних силах СРСР», що підтверджується записом у розділі ІХ «Відмітки про звільнення від військових обов'язків» пункті НОМЕР_3 у військовому квитку серії НОМЕР_2 (з 12.01.2000 визначення непридатним до військової служби за станом здоров'я є підставою для виключенням з військового обліку).
Відповідачем не заперечується, що в Реєстрі відповідні відомості відносно позивача відсутні.
Отже, з метою повного та всебічного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо невнесення відповідної інформації про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів та зобов'язати відповідача внести інформацію (зміни) до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів.
Щодо тверджень відповідача, про те , що до заяви додано окремі сторінки військового квитка без визначення ідентичності їх приналежності до одного цілого документу (наявні копії 1,2,3,32,33 сторінок в розрив, що може бути здійснено з різних військових квитків так як на сторінці 32 та 33 відсутня серія та номер військового квитка), суд вважає ці твердження безпідставними та не приймає їх до уваги. Відповідно до норм процесуального законодавства, відповідач маючи сумніви щодо цілісності доказів, повинен був скористатися своїм процесуальним правом та в установленому порядку витребувати повний комплект документа у позивача.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі й 1) на професійну правничу допомогу;
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, судом встановлено, що позивачу було надано правничу допомогу адвокатом Дупаком Валентином Германовичем.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів позовної заяви долучено договір- доручення про надання правничої допомоги від 07.07.2025 №07/07 укладений між позивачем та Адвокатським бюро “Дупака Валентина Германовича».
Згідно з актом №06/08 від 06.08.2025 в межах даної справи надано позивачу послуги на загальну вартість 60 000 грн.
1) Аналіз судової практики та підготовка до написання позовної заяви - 20 000 грн;
2) Написання позовної заяви - 20 000 грн;
3) Захист в суді першої інстанції - 20 000 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №06/08 сторонами підтверджено сплату позивачем гонорару адвокату у розмірі 60 000 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання позивачем та Адвокатським бюро “Дупака Валентина Германовича» (в особі Дупака Валентина Германовича) правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи. Однак, суд не може погодитися із його розміром.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання та подання позову явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, враховуючи фактичний обсяг виконаної роботи, який є значним, однак не надмірним, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 10000 грн., а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.
Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 10000 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести інформацію (зміни) до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
Суддя В.В. Щербаков