про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15772/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій прохала:
визнати протиправним та скасувати рішення КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» про припинення розгляду звернень ОСОБА_1 стосовно оформлення консультаційного висновку лікаря-невропатолога за результатами консультації від 03.09.2025, який сформований в МІС «МедЕйр».
В обґрунтуванні позовних вимог вказувала, що лікарем-невропатологом візит позивача 03.09.2025 було оформлено як медогляд та не сформовано в ЕСОЗ консультаційного висновку спеціаліста, а надано лише записи на відповідному бланку. 24.09.2025 на електронну адресу відповідача ОСОБА_1 надіслала заяву про оформлення консультаційного висновку лікаря-невропатолога за результатами консультації 03.09.2025 у МІС «МедЕйр». Листом від 14.10.2025 №01.1-19/1137 відповідач повідомив, що заява про оформлення консультаційного висновку лікаря невропатолога розглянута, на всі аналогічні заяви були надані відповідні відповіді, тому згідно з чинним законодавством України, повторному розгляду по суті вони не підлягають.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, в якому участь суб'єкта владних повноважень та/або наявність владних управлінських функцій, зокрема, на виконання делегованих повноважень, є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати такий спір як публічно-правовий.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області».
Проте, КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» не є суб'єктом владних повноважень відповідно до визначення, яке міститься в положеннях статті 4 КАС України. У правовідносинах, про які повідомляє позивач, що в них склався спір, КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» також не виконує жодних владних управлінських функцій відносно позивача, в тому числі не має делегованих повноважень.
Тому даний спір не є таким, що має публічно-правовий характер.
Отже, враховуючи наведене вище, позов ОСОБА_1 не підсудний адміністративному суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У пункті 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Підсумовуючи наведене й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Таким чином, Полтавський окружний адміністративний суд не є судом, який "встановлений законом" при розгляді даної справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Пунктом першим частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За таких обставин, у відкритті провадження у справі за даним позовом належить відмовити.
Керуючись статтями 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу право звернутись з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.С. Шевяков