про залишення позовної заяви без руху
24 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15666/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, відповідно до якої просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.10.2025 № 164450005756 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 01.10.2025 ОСОБА_1 , дослідити наявність підстав для зарахування ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи по Списку № 1 з зайнятістю повний робочий день (для можливості виходу на пенсію в 50 років) з урахуванням роз'яснень Міністерства соцзахисту від 20.01.1992 року № 8, Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202, ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення, ч.3 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та постанови Великої палати Верховного Суду по справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання до суду даної позовної заяви, поданої в електронній формі, становить 968,96 грн.
В силу частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Разом з тим, до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору.
Натомість позов містить клопотання про відстрочення сплати судового збору, що вмотивоване тим фактом, що Майновий стан ОСОБА_1 не дає змоги сплатити йому вказаний розмір судового збору, оскільки останній на даний час має важке матеріальне становище, відповідно до довідки ОК від 01.10.2025, позивач - безробітній, так як нещодавно переїхав з Покровська, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, перерахованого (нарахованого) податку та військового збору станом на 12.11.2025 має виплату у розмірі 3375,48 грн (вересень), інші доходи відсутні.
Оцінюючи таке клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З урахуванням викладеного, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, клопотання про зменшення сплати судових витрат, повинна навести доводи і подати докази не тільки на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством України порядку і розмірі, а й на підтвердження наявності умов, визначених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", за яких у суду виникає право звільнити особу від сплати судового збору.
Суд зауважує, що всупереч твердженню представника позивача, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, перерахованого (нарахованого) податку та військового збору станом на 12.11.2025 має виплату у розмірі 3375,48 грн (вересень), інші доходи відсутні, відповідна форма містить відомості, відповідно до яких загальна сума заробітку позивача за 2024 рік становить 375723,43 грн.
Окремо суд наголошує, що зважаючи на формування таких відомостей 01.10.2025, останні не можуть містити дані станом на 12.11.2025, як зазначено в позові.
Відстрочення сплати судового збору є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою.
У разі подання стороною клопотання про відстрочення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих доказів на його обґрунтування, урахувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
Отже, вимоги статті 8 Закону № 3674-VI вказують саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а не рік, у якому було подано апеляційну скаргу на рішення суду.
Разом із тим, установивши у статті 8 Закону № 3674-VI зазначений критерій (а саме коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися такі обставини. Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Втім, уставленим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).
Так, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.
Як наголошено у постанові Верховного Суду у справі від 29 вересня 2021 року №160/12251/20, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 27 червня 2023 року у справі № 120/3505/22, від 02 листопада 2023 року у справі № 120/6039/22, від 18 січня 2024 року у справі № 520/495/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 207/1966/24.
Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 882).
Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V вказаного Положення до Державного реєстру включаються дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та/або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.
Відповідно, в силу положень статті 8 Закону № 3674-VI, з метою з'ясування питання, чи перевищує сума судового збору за подання до суду позовної заяви 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік суду необхідно володіти інформацією про річний дохід позивача за 2024 рік (попередній календарний рік).
З уваги на вищенаведені норми законодавства та усталену правову позицію Верховного Суду, таким доказом могла бути довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2024 рік, яка формується на підставі інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, який містить відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.
Водночас, позивач не надав до суду належних доказів, які б свідчили, що сума судового збору за подання до суду позовної заяви у даній справі перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2024 рік.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.10.2025 року у справі №280/6038/24.
Отже, подані позивачем документи не дають можливості пересвідчитися у тому, що він у 2024 році не мав інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, адже за умови отримання ним таких доходів відомості про них повинні міститися в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Так, згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону №3674-VI є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд наголошує, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом із тим, позивачем не доведено та не надано доказів існування передбаченої пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI підстави для відстрочення їй сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Суд зауважує, що закладена у чинному законодавстві вимога щодо справляння особами судового збору при зверненні до суду є обов'язковою для усіх учасників справи. Тому, реагування судом у процесуальний спосіб на недотримання позивачкою цієї вимоги за відсутності на те правових підстав не може трактуватися як надмірний формалізм з боку суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
З огляду на викладене, суддя не вбачає підстав для відстрочення позивача від сплати судового збору, а тому клопотання про відстрочення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Ясиновський