про повернення зустрічної позовної заяви
24 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/12636/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом,
Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій просить стягнути податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у загальному розмірі 1328208,00 гри (один мільйон триста двадцять вісім тисяч двісті вісім гривень 00 копійок) з:
-штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 1 327 188,00 гри (один мільйон триста двадцять сім тисяч сто вісімдесят вісім гривень 00 копійок) на розрахунковий рахунок №UA098999980313040104000016001, одержувач ГУК у Полт.обл./Полтавська/21080900, код ЄДРПОУ: 37959255, банк одержувача Казначейство України (ЕАП);
-адміністративних штрафів та інших санкцій на суму 1 020,00 гри (одна тисяча двадцять гривень 00 копійок) на розрахунковий рахунок № UA618999980313000106000016706, одержувач ГУК у Полт.обл./Полтавська/21081100, код ЄДРПОУ: 37959255, банк одержувача Казначейство України (ЕАП).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/12636/25 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про розгляд справи за участю представника позивача. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.10.2025 (дата формування в системі "Електронний Суд" 07.10.2025) до суду від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява, в якій останній просив:
-прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2025 р. №00127170705 форма «ПС» та від 06.09.2024 року №00127160705 форма «С» та постановити ухвалу, якою об'єднати в одне провадження зустрічний позов з первісним позовом;
-відмовити в задоволенні первісних позовних вимог ГУ ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.09.2025 р. №00127170705, що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 18.07.2024 №2028/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 ;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.09.2024 року №00127160705, що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 18.07.2024 №2028/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 .
16.10.2025 до суду від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшли заперечення від Головного управління ДПС у Полтавській області.
У період з 01.10.2025 по 22.10.2025 суддя Довгопол М.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 зустрічну позовну заяву передано судді Довгопол М.В.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 визнано неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Визначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: уточненої зустрічної позовної заяви з урахуванням вимог пункту 2, 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, та її копії відповідно до кількості учасників справи; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду, доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку.
11 листопада 2025 року до суду надійшла заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.11.2025, в якій заявник просив визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на оскарження податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування заяви зазначено, що супровідний лист від 06.09.2024 № 25937/6/16-31-07-05-02 "Про направлення податкових повідомлень-рішень" не надсилався заявнику та відсутній у підсистемі "Електронний суд", а тому не є належним доказом та не може враховуватися судом. Також зауважено, що заявник не уповноважував будь-якого на отримання будь-яких листів, і контролюючий орган не надав доказів існування довіреності на іншу особу або доказів того, що податкові повідомлення-рішення були вручені йому особисто. Наголошено, що адвокат відповідача звернувся до ГУ ДПС у Полтавській області щодо отримання матеріалів фактичної перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідь отримано 02.10.2025, іншим шляхом відповідач не був повідомлений про перевірку та оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Також 11.11.2025 судом зареєстровано зустрічну позовну заяву (уточнену) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.10.2025, прохальна частина якої викладена у такій редакції:
- поновити строк на оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.09.2024 та відкрити провадження у справі;
- прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2025 р. №00127170705 форма «ПС» та від 06.09.2024 року №00127160705 форма «С» та постановити ухвалу, якою об'єднати в одне провадження зустрічний позов з первісним позовом;
-відмовити в задоволенні первісних позовних вимог ГУ ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.09.2025 р. №00127170705, що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 18.07.2024 №2028/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 ;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.09.2024 року №00127160705, що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 18.07.2024 №2028/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 .
Вирішуючи питання про можливість поновлення строку звернення до суду та прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
Відповідно до статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно з частинами 1, 2 статті 178 Кодексу адміністративного судочинства України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. У пункті 17 означеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Суд бере до уваги, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві (уточненій) оскаржує податкові повідомлення-рішення №00127170705 та №00127160705 від 06.09.2024, які в досудовому (адміністративному) порядку не оскаржувались.
Відтак, строк звернення до суду з приводу оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень №00127170705 та №00127160705 від 06.09.2024 становить 6 місяців, який обчислюється з дня, коли платник дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з пунктом 58.3. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За приписами абзаців 1, 2 пункту 42.5. статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У цій справі Головним управлінням ДПС у Полтавській області податкові повідомлення-рішення №00127170705 та №00127160705 від 06.09.2024, прийняті на підставі акту фактичної перевірки від 17.07.2024 №2028/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, направлено за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) відповідача згідно із супровідним листом від 06.09.2024 №25937/6/16-31-07-05-02 "Про направлення податкових повідомлень рішень". Вказаний супровідний лист та додатками на 3 аркушах адресовано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та направлено за адресою: АДРЕСА_1 , що є зареєстрованим місцезнаходженням останнього.
Вищезазначений лист разом з додатками до нього отримано 18.09.2024 батьком ОСОБА_3 під підпис, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Водночас, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним зустрічним позовом 07.10.2025 (дата формування в системі "Електронний Суд"), тобто з пропуском строку звернення до суду.
ОСОБА_1 в зустрічній позовній заяві викладено клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування клопотання зазначено, що про оскаржувані податкові повідомлення-рішення не знав, оскільки їх не отримував. Вказував, що про існування спірних податкових повідомлень-рішень дізнався в жовтні 2025 року з позову ГУ ДПС у Полтавській області про стягнення податкового боргу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 визнано неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху.
Оцінюючи заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 06.11.2025 про поновлення строку на оскарження податкових повідомлень-рішень, яка надійшла після залишення зустрічної позовної заяви без руху, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Такий підхід узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а, від 20.09.2023 у справі № 240/33951/22, від 25.01.2024 у справі № 420/19560/23 та ін.
Суд зауважує, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою від 06.11.2025 обґрунтована лише тим, що відповідач не був повідомлений про перевірку та оскаржувані податкові повідомлення-рішення до отримання 02.10.2025 відповіді від ГУ ДПС у Полтавській області на адвокатський запит. Суд наголошує, що аналогічні підстави для поновлення строку були зазначені у зустрічній позовній заяві, однак визнані судом такими, що не є поважними причинами пропуску, у зв'язку з чим позовну заяву було залишено без руху.
Суд бере до уваги, що у матеріалах справи міститься належний і допустимий доказ надіслання (вручення) податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у зустрічній позовній заяві, а саме, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 16/.
Та обставина, що рекомендований лист вручено не безпосередньо відповідачу, а батьку останнього, що зафіксовано у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та засвідчено підписом отримувача, не суперечить вимогам законодавства та не спростовує факт вручення податкових повідомлень-рішень платнику податку.
Суд звертає увагу, що порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними, визначений Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270.
Відповідно до пункту 81 Правил надання послуг поштового зв'язку, рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Суд також зазначає, що отримання рекомендованого листа із податковими повідомленнями-рішеннями батьком відповідача свідчить про те, що відповідач якщо й не знав, то щонайменше повинен був дізнатися про податкові повідомлення-рішення, що отримані членом його сім'ї, який проживає разом з ним.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідний рекомендований лист не було отримано батьком відповідача, або що повідомлення про вручення поштового відправлення містить помилкові або недостовірні відомості, або що лист вручено з порушенням вимог законодавства, відповідачем не надано.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що супровідний лист від 06.09.2024 № 25937/6/16-31-07-05-02 "Про направлення податкових повідомлень-рішень" не є належним доказом та не може враховуватися судом, оскільки не надсилався заявнику та відсутній у підсистемі "Електронний суд". Суд вказує, що позов Головним управлінням ДПС у Полтавській області подано у паперовій формі, а не через систему "Електронний суд", і до нього додано докази надіслання позовної заяви з додатками, у тому числі копій податкових повідомлень-рішень від 06.09.2024 з доказами направлення відповідачу (опис вкладення до цінного листа).
Стосовно посилань відповідача на те, що він не уповноважував будь-якого на отримання будь-яких листів, і контролюючий орган не надав доказів існування довіреності на іншу особу або доказів того, що податкові повідомлення-рішення були вручені йому особисто, суд зауважує, що повідомлення про вручення поштового відправлення, яким засвідчено факт вручення податкових повідомлень-рішень, адресованих відповідачу, члену його сім'ї, є належним і достатнім доказом вручення податкових повідомлень-рішень та реальної можливості відповідача дізнатися про такі податкові повідомлення-рішення.
Окремо суд звертає увагу на те, що перевірка, за наслідками якої прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2024, була фактичною і проводилася в присутності керівника магазину, який належить відповідачу, однак від ознайомлення та підписання акту перевірки уповноважена особа суб'єкта господарювання відмовилася, що зафіксовано в акті. Отже, відповідач повинен був знати про перевірку його господарської одиниці та мав можливість дізнатися про рішення, які прийняті за наслідками перевірки, в тому числі, шляхом звернення до контролюючого органу із відповідним запитом у межах розумного строку, однак такою можливістю не скористався, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зустрічною позовною заявою від 06.11.2025, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», рішення від 22 жовтня 1996 року, справа «Девеер проти Бельгії», рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
У цій справі позивач звернувся до суду із значним пропуском установленого процесуальним законом строку, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від його волевиявлення, а наведені ним обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на те, що вказані відповідачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, зустрічна позовна заява підлягає поверненню.
При цьому суд наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
Керуючись статтями 123, 169, 178, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зустрічною позовною заявою відмовити.
Зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути заявнику.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол