24 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9809/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Норма-Д" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство "Норма-Д" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.05.2025 №0058220902 та №0058270902.
Позов мотивований тим, що відповідно до актів про результати фактичної перевірки від 28.03.2025 №3953/16-31-09-02-01/35658377 та № 3960/16-31-09-02-01/35658377 ПП «Норма-Д» отримані, зокрема, ліцензії: на право роздрібної торгівлі пальним № 16270314201900285 та № 16260314201900284, термін дії з 03.07.2019 до 03.07.2024. При цьому, положення ст. 18 Закону /аїни «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дизтилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 р. щодо чинності ліцензій до припинення воєнного стану були чинними, оскільки вказаний Закон України втратив чинність з 1 січня 2025 року. Посилання ГУ ДПС у Полтавській області в Актах від 28.03.2025 на положень п.6 Перехідних положень Закону № 3817 є неправомірним, оскільки містять зобов'язання суб'єкта господарювання подати заяву про отримання нової ліцензії протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності, тобто з 1 січня 2025. У період за який здійснювалася перевірки і на момент дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 16260314201900284 та № 16270314201900285 (термін дії з 03.07.2019 до 03.07.2024) положення п. 6 Перехідних положень Закону й 3817 ще не набрали чинності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18.08.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначав, що ПП «Норма-Д» впродовж періоду з 01.11.2024 по 03.12.2024 здійснювало господарську діяльність з реалізації скрапленого газу без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги п. 2 та п. 5 ст. 29 ЗУ № 3817-ІХ. Відповідальність за дане порушення передбачена пп. 22 п. 2 ст. 73 ЗУ № 3817-ІХ, а саме: до суб'єктів господарювання за вчинене правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у таких розмірах: роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії - 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року). З урахуванням вищевикладеного, ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2025 № 0058270902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 360000,00 грн та від 06.05.2025 № 0058220902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 360000,00 гривень.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
ПП "Норма-Д" (ідентифікаційний код 35658377) зареєстровано 21.01.2008 та перебуває на обліку як платника податків у контролюючому органі.
ГУ ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп.80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального), п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПК України), ст. 72 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - ЗУ № 3817-ІХ), наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 13.03.2025 № 899-П та направлень від 18.03.2025 № 1636, № 1637 з метою контролю за обігом пального, запобігання та виявлення порушень законодавства платниками податків, які здійснюють зберігання, реалізацію пального, наявності ліцензій, з 19.03.2025 проведено фактичну перевірку ПП «НОРМА-Д», що здійснює діяльність за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький район, смт. Семенівка, вул. Матросова, буд. 39а, АГЗП2, за період з 01.07.2024 по дату закінчення перевірки, тривалістю 10 діб.
Результати фактичної перевірки ПП «НОРМА-Д» оформлено актом від 28.03.2025 № 3953/16-31-09-02-01/35658377, згідно висновку якого встановлено порушення, зокрема: п. 2, п. 5 ст. 29, п. 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЗУ № 3817-ІХ, а саме: реалізація пального без наявності відповідної ліцензії.
ПП «НОРМА-Д» не погодившись з висновками фактичної перевірки, подало заперечення на акт фактичної перевірки від 28.03.2025 № 3953/16-31-09-02-01/35658377. За результатам розгляду заперечення складено висновок, в якому зазначено, що висновки в акті фактичної перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 № 0058270902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 360000,00 гривень, яке було направлено на податкову адресу ПП «НОРМА-Д».
ГУ ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального), п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПК України), ст. 72 ЗУ № 3817-ІХ, наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 13.03.2025 № 900-П та направлень від 18.03.2025 № 1638, № 1639 з метою контролю за обігом пального, запобігання та виявлення порушень законодавства платниками податків, які здійснюють зберігання, реалізацію пального, наявності ліцензій, з 19.03.2025 проведено фактичну перевірку ПП «НОРМА-Д», що здійснює діяльність за адресою: Полтавська обл., м. Хорол, вул. Миргородська, 104Б, АГЗП, за період з 01.07.2024 по дату закінчення перевірки, тривалістю 10 діб.
Результати фактичної перевірки ПП «НОРМА-Д» оформлено актом від 28.03.2025 № 3960/16-31-09-02-01/35658377, згідно висновку якого встановлено порушення, зокрема: п. 2, п. 5 ст. 29, п. 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЗУ № 3817-ІХ, а саме: реалізація пального без наявності відповідної ліцензії.
ПП «НОРМА-Д» не погодившись з висновками фактичної перевірки, подало заперечення на акт фактичної перевірки від 28.03.2025 № 3960/16-31-09-02-01/35658377. За результатам розгляду заперечення складено висновок, в якому зазначено, що висновки в акті фактичної перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 № 0058220902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 360000,00 гривень, яке було направлено на податкову адресу ПП «НОРМА-Д».
Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Згідно підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 82.2.2 пункту 82.2 статті 82 ПК України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанови від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 у яких сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв'язку із статтею 81 ПК України під час розгляду подібних спорів
Так, у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов'язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
У наказах №899-п, № 900-п від 13.03.2025 поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України зазначено, здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Посилання позивача про те, що у вищезазначених наказах неможливо встановити наявність якої інформації стало підставою для призначення перевірок, суперечить дійсним обставинам цієї справи, оскільки, як зазначено вище, у наказах на проведення перевірки поряд із зазначенням підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України міститься посилання на окрему підставу для проведення перевірки, а саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
В межах обставин, які мають місце у цій справі, є підстави вважати доведеним ГУ ДПС існування фактичної підстави для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, що за висновками Судової палати, викладеними у цій постанові суду, є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки. Відповідно, такі накази не можуть вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такі накази не можна вважати протиправним.
Щодо суті виявлених за наслідками фактичної перевірки порушень, суд врахував таке.
За визначенням, наведеним у пункті 77 частини 1 статті 1 Закону №3817-ІХ, роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден.
Відповідно до частин 2, 5 статті 29 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для здійснення роздрібної торгівлі пальним є отримання суб'єктом господарювання відповідної ліцензії.
Як установлено судом, відповідно до акту про результати фактичної перевірки від 28.03.2025 № 3953/16-31-09-02-01/35658377 та №3960/16-31-09-01/35658377 ПП «Норма-Д» за адресою провадження діяльності: Полтавська область, м. Хорол, вул. Миргородська, 104Б, АГЗП здійснювало роздрібну торгівлю пальним відповідно до ліцензій № 16260314201900285, термін дії з 03.07.2019 по 03.07.2024 та № 16260314202400142, термін дії з 04.12.2024 до 04.12.2019 та за адресою провадження діяльності: Полтавська область, Кременчуцький район, смт. Семенівка, вул. Матросова, 39а, АГЗП 2 здійснювало роздрібну торгівлю пальним відповідно до ліцензій № 16260314201900284, термін дії з 03.07.2019 по 03.07.2024 та № 16260314202400142, термін дії з 04.12.2024 до 04.12.2019, що не заперечується сторонами.
Як свідчить зміст актів фактичних перевірок і спірних податкових повідомлень-рішень, до позивача контролюючим органом застосований штраф в розмірі 360 000 грн. (за кожним ППР) на підставі пункту 22 частини 2 статті 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 3817-IX - за роздрібну торгівлю пальним в період листопад-грудень 2024 року без наявності ліцензій .
Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 3817-IX (Закон № 3817-IX) набрав чинності з 27 липня 2024 р.
Статтею 73 Закону № 3817-IX врегульовано питання відповідальності за порушення цього Закону.
Пунктом 22 частини 2 цієї статті передбачено, що до суб'єктів господарювання за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Разом з цим, Закон № 3817-IX містить особливості його застосування, які викладені в його Прикінцевих та Перехідних положеннях.
Так, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3817-IX установлено, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» і Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону; положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.
Отже, до 1 січня 2025 р. діють одночасно і попередній Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 481-ВР (Закон № 481-ВР), і Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 3817-IX (Закон № 3817-IX).
Проте, положення Закону № 481-ВР до 1 січня 2025 р. застосовуються в частині що не суперечить положенням Закону № 3817-IX.
Пунктом 3 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону № 3817-IX передбачено, що ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (Закон № 481-ВР) до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно пункту 6 цього ж Розділу, суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
- подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";
- сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
У разі невиконання суб'єктом господарювання протягом визначеного цим пунктом періоду вимоги щодо сплати чергових платежів ліцензія, строк дії якої закінчився у період, визначений абзацом першим цього пункту, визнається недійсною з дати закінчення строку її дії, а господарська діяльність, яку провадив суб'єкт господарювання після закінчення строку дії ліцензії, визнається такою, що провадилася без наявності ліцензії, з відповідним застосуванням до суб'єкта господарювання фінансових санкцій, визначених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481-ВР.
Як свідчать наявні у справі письмові докази, позивач отримав ліцензії у 2019 році, строк дії яких закінчився 03.07.2024. Закон № 3817-IX набрав чинності 27 липня 2024 року.
Тобто, позивач, як суб'єкт господарювання, що відповідає критеріям, визначеним у пункті 6 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону № 3817-IX, був зобов'язаний до 27 жовтня 2024 р. подати заяви про отримання нових ліцензій та сплатити чергові платежі за ліцензії за період з 03 липня 2024 року по 30 жовтня 2024 року.
Однак, позивач таку заяву подав лише 20 листопада 2024 року, вважаючи, що термін дії ліцензій продовжений до 01 січня 2025 року до втрати чинності Законом №481-ВР.
З приводу вказаних посилань, суд зазначає, що згідно абзацу першого частини 38 статті 18 Закону №481-ВР вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Суд також звертає увагу, що положення Закону № 481-ВР застосовуються до 1 січня 2025 р. виключно в частині що не суперечить положенням Закону № 3817-IX, про що прямо зазначено пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3817-IX. Такий порядок застосування законів виключає колізію між їх положеннями. Законом № 3817-IX законодавець визначив інші, ніж у Законі № 481-ВР, правила здійснення ліцензійної господарської діяльності, недотримання яких має наслідком фінансову відповідальність суб'єкта господарювання.
Як вбачається зі змісту спірних податкових повідомлень-рішень, до позивача застосований штраф на підставі пункту 22 частини 2 статті 73 Закону № 3817-IX.
Пунктом 6 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону № 3817-IX передбачалось застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій, визначених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481-ВР. Статтею 17 цього Закону за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії передбачався штраф у розмірі 250000 грн.
Однак, Закон №481-ВР втратив чинність 01.01.2025. Крім того, пунктом 11 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.
Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем 06.05.2025., положення Закону №481-ВР при визначенні розміру штрафу застосуванню також не підлягали.
За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що прийняті контролюючим органом (відповідачем) податкові повідомлення - рішення про застосування до позивача штрафу є правомірними і такими, що скасуванню не підлягають.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд встановив відсутність доказів у справі, що розглядається в підтвердження наведених позивачем підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та відповідно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, позов Приватного підприємства "Норма-Д" належить залишити без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову Приватного підприємства "Норма-Д" (провулок Рибальський, буд.16, кв.14, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 35658377) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.
Суддя Г.В. Костенко