Рішення від 18.11.2025 по справі 440/10547/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10547/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - адвоката Смольського Ю.С.,

представника відповідача - Стець А.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №440/10547/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

30.07.2025 адвокат Самоходський Євген Олександрович, здійснюючи на підставі довіреності від 18.10.2023 представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «Полтавський ГЗК», Товариство), звернувся з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі - СМУДПС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №000/461/32-00-07-04-19 від 17.07.2025, відповідно до якого на підставі абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та у відповідності до п. 200.41, п. 200,121, пп. "в" п. 200.14, п. 200.141 ст. 200 Податкового кодексу України виявлено відсутність у Товариства права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за період січень 2025 року у сумі 182949148,00 грн та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

Наявність обставин, які свідчать про порушення прав добросовісного платника податків, заявник пов'язує з протиправними, як на його думку, висновками документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з ПДВ за січень 2025 року стосовно порушення пп. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, з огляду на що та у відповідності до п. 200.41, п. 200,121, пп. "в" п. 200.14, п. 200.141 ст. 200 Податкового кодексу України платник не має права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 182 949 148,00 грн. Протиправність висновків перевірки представник позивача пов'язує з обставинами неправомірності наказу відповідача №83-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ "Полтавський ГЗК"", оскільки при проведенні камеральної перевірки положення пп. 86.7.5 ст. 86 Податкового кодексу України застосовуються з особливостями, визначеними ст. 200 Податкового кодексу України, так як камеральна перевірка має іншу правову природу та інші процедурні межі, її результати можуть бути реалізовані лише шляхом врахування або неврахування заперечень платника податків; перехід у документальну перевірку шляхом маніпулювання процедурою проведення перевірок бюджетного відшкодування не відповідає нормам ст. 200 Податкового кодексу України та постанові від 25.01.2017 №26 "Про затвердження порядку ведення Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування". Зазначає, що у питаннях правильності бюджетного відшкодування застосовується пп. 78.1.8 ст. 78 Податкового кодексу України - спеціальна норма, яка вимагає, щоб документальна перевірка проводилася в межах строків, визначених статтею 200 цього Кодексу - тобто протягом 40 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації. Призначення перевірки на підставі пп. 78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України в межах камеральної перевірки та за відсутності підстав є протиправним. Такий наказ є окремим та самостійним актом індивідуальної дії, який у період своєї чинності впливає на права та обов'язки платника податків, суттєво їх порушуючи. Дані Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість містять недостовірні та суперечливі відомості щодо дат початку та закінчення документальної перевірки.

Стосовно висновку перевірки про відсутність права на бюджетне відшкодування за січень 2025 року у контексті норми п. 200.41 ст. 200 ПК України, згідно з якою платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення, представник позивача вказує на обставини відсутності фізичних осіб, які здійснюють контроль та/або мають вирішальний вплив на діяльність Товариства. Так, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника Товариства значиться наступне: «неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі». Відповідно до структури власності Товариства, оприлюдненої у цьому ж Реєстрі, єдиним 100% засновником (учасником, акціонером) Товариства є компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Акціонерами компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) є компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), що володіє 99,999999% акцій, та громадянин Швейцарської Конфедерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), який володіє 0,000001% акцій. Відповідно до даних Державного реєстру санкцій жодних cанкцій не застосовано відносно Товариства або Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (єдиного акціонера Товариства). Також, відповідно до офіційної звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), а саме - річного звіту та фінансової звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) за 2024 рік, опублікованої 10.04.2025, станом на 31.12.2024 49,32% акцій компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) належать компанії Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), якою на 100% володіє траст The Minco Trust (Зе Мінко Траст). Як зазначено у цьому ж документі, вигодонабувачами трасту The Minco Trust (Зе Мінко Траст) є три фізичні особи - Фізична особа та його двоє найближчих родичів. З наявної інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС). При цьому компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) є публічною акціонерною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі. З огляду на це, акціонери компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) можуть постійно змінюватися. Компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) управляється Радою директорів, яка може здійснювати всі повноваження Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) незалежно від того, чи стосуються вони управління бізнесом Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), чи ні. Акціонери Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) можуть давати вказівки компанії лише шляхом прийняття спеціальних рішень. За правом Англії спеціальне рішення вимагає не менше 75% голосів. Оскільки частка Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), яка складає 49,32%, не досягає цього порогу, то ані Fevamotinico S.a.r.l. ( ОСОБА_3 а.р.л.), ані Фізична особа не можуть одноосібно керувати або здійснювати одноосібний контроль над Радою директорів шляхом прийняття спеціального рішення. Директори Ради можуть бути призначені простою більшістю голосів (тобто більше 50% голосів). Оскільки Fevamotinico S.a.r.l. ( ОСОБА_3 а.р.л.) володіє лише 49,32% акцій компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), то відповідно Fevamotinico S.a.r.l. ( ОСОБА_3 р.л.) не може одноособово впливати на обрання членів Ради директорів за присутності інших акціонерів на зборах акціонерів. Більшість членів такої Ради директорів є незалежними директорами, які володіють більшістю голосів при розгляді питань та голосуванні, що гарантує ухвалення рішень без стороннього впливу, незалежно від частки жодного акціонера у Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС). Фізична особа не є директором, посадовою особою, працівником чи консультантом Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) та, окрім своєї опосередкованої участі через Fevamotinico S.a.r.l. ( ОСОБА_3 а.р.л.), більше ніяк інакше не пов'язана з Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС). Крім того, структура корпоративного управління Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) свідчить про те, що вищим органом управління Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) є Збори акціонерів, які мають невід'ємні права, наприклад щодо призначення Ради директорів Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), як мажоритарний акціонер Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), має можливість призначати Раду директорів Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) управляється Радою директорів, яка повинна виконувати свої обов'язки з усією належною ретельністю та добросовісно захищати інтереси компанії. Фізична особа не здійснює вирішальний вплив чи контроль на результати голосування керівних органів Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), здійснення транзакцій та визначення ключових умов ведення бізнесу Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), управління Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) та її дочірні компанії, включаючи Товариство, та на прийняття обов'язкових рішень, що впливають на діяльність Ferrexpo AG (Феррекспо АГ).

З огляду на структуру власності Товариства, представник позивача наполягає на тому, що неможливо стверджувати про те, що Фізична особа у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", є кінцевими бенефіціарними власником Товариства, оскільки Фізична особа не здійснює прямий або непрямий вирішальний вплив (контроль) на діяльність Товариства. А тому податковим органом не було доведено, що Фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником Товариства.

Додав, що доводячи наявність у Фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства, відповідач посилається на Звіт незалежного аудитора за 2023 рік щодо Товариства, Проміжний результат за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024, компанії Ferrexpo PLC., ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі №757/39743/23-к. Однак жоден з наведених документів не підтверджує наявність у Фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства, як і саму наявність у Товариства кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

Відповідно до офіційної звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), розміщеної на сайті компанії 31.07.2024, а саме - Проміжних фінансових результатів за 6 місяців, що закінчилися 30.06.2024, 49,3% акцій компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) належать компанії Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), якою у свою чергу на 100% володіє траст The Minco Trust (Зе Мінко Траст). Як зазначено у цьому ж документі, вигодонабувачами трасту The Minco Trust (Зе Мінко Траст) є Фізична особа та двоє найближчих родичів, на обставини чого звертає увагу відповідач на стор. 8 Акту перевірки. Однак з наведеної інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту The Minco Trust у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC, а також можливість здійснення вирішального впливу на Товариство, з огляду на що неможливо підтвердити наявність у Фізичної особи вирішального впливу (контролю) на діяльність Товариства.

Дані, наведені у Проміжному результаті за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024, компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), датовані 30.06.2024, в той час як перевірка проводилася у період з 02.06.2025 по 20.06.2025. Відповідно, відсутні докази актуальності наведеної інформації на дату проведення перевірки.

Таким чином, наведені відповідачем документи, як на думку представника позивача, не підтверджують обставин наявності у Фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства, як і обставин наявності такого статусу у будь-якої іншої фізичної особи. Цитовані відповідачем документи не доводять факту вчинення посадовими особами Товариства порушень, як і факту застосування санкцій до Товариства.

08.08.2025 до суду від СМУДПС засобами системи "Електронний суд" (т. 1 а.с. 76-84), а 12.08.2025 - поштою (т. 1 а.с. 144-148) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. На спростування доводів позивача з приводу порушення порядку призначення перевірки зазначив, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ, як акт індивідуальної дії, реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Щодо фактичних обставин справи представник відповідача зазначив, що СМУДПС на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України та в порядку, встановленому статтею 76 глави 8 розділу II цього Кодексу, було проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ платника податків ПрАТ «Полтавський ГЗК», щодо якого (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників якого) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) за січень 2025 року (податкова декларація з ПДВ від 20.02.2025 №9038378680). Камеральна перевірка проводилася у період з 21.02.2025 по 11.03.2025, тобто протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації, за результатами проведення якої встановлено порушення, що зафіксовано актом камеральної перевірки від 11.03.2025 №154/32-00-50-01/00191282. Платник, не погодившись із висновками акту камеральної перевірки, надав заперечення від 04.04.2025 №4641/1893, у зв'язку з чим та з огляду на повідомлені платником обставини, які не були досліджені під час перевірки, з метою недопущення порушення прав платника податків та втрат бюджету, постійна комісія СМУДПС з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, що була створена на підставі наказу від 09.08.2022 №114, дійшла висновку щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому пп. 78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України, для дослідження документів та обставин, які могли б спростувати або підтвердити позицію платника та висновки акту камеральної перевірки.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 27.06.2025 №443/32-00-07-19/00191282, висновком якого встановлено що ПрАТ «Полтавський ГЗК» на порушення пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та у відповідності до п. 200.41, п. 200.121, пп. «в» п. 200.14, п. 200.141 ст. 200 Податкового кодексу України не має права на отримання бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за січень 2025 року в сумі 182 949 148,00 грн, та порушення пп. 16.1.5 ст. 16, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

В ході документальної перевірки були встановлені обставини того, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282) у розмірі 49,3%. Водночас, за даними Державного реєстру санкцій щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_1 ) у порядку, встановленому Законом України від 14.08.2014 №1644-VІІ «Про санкції», прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань. Санкції введено в дію Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025. Термін дії санкцій - безстроково.

Між тим Законом України від 10.08.2023 №3317-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», Податковий кодекс України доповнено статтею 211 «Реалізація спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Відповідно до п. 211.1 ст. 211 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», шляхом здійснення заходів, зокрема, зупинення/відмови в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.

На останок зазначив, що відповідно до положень п. 200.141 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення - рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування. Таке податкове повідомлення-рішення не підлягає оскарженню.

21.09.2025 до суду засобами системи «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (т. 1 а.с. 226-229), в якій представник позивача звертає увагу на обставини того, що відмовляючи в бюджетному відшкодуванні, відповідач виходив з того, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства є фізична особа ОСОБА_6 (далі - Фізична особа). Однак кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства неможливо визначити у зв'язку з наявністю публічної компанії у структурі власності.

Звертав увагу на те, що пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій містяться, у тому числі, відомості про кінцевих бенефіціарних власників товариства, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання. Частиною першою статті 10 цього ж Закону передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства видно, що кінцевий бенефіціарний власник у ПрАТ «Полтавський ГЗК» відсутній. Причина відсутності - неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій біржі.

У зв'язку з цим пояснював, що відповідно до структури власності (додаток №1) Товариства, оприлюдненої у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним 100% засновником (учасником, акціонером) Товариства є компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Акціонерами компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) є компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), що володіє 99,999999% акцій, та громадянин Швейцарської Конфедерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), який володіє 0,000001% акцій.

Як зазначено на арк. 8 акту перевірки, відповідно до даних проміжного результату компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024, опублікованого 31.07.2024 на офіційному сайті www.ferrexpo.com.: «Найбільшим акціонером групи є «Fevamotinico S.a.r.l.» («Fevamotinico»), яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить «The Minco Trust», яка у свою чергу належить ОСОБА_7 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3% акціонерного капіталу Ferrexpo PLC 31.12.2023 - 49,3%, 30.06.2023 - 49,5 %.»

На переконання представника позивача, з наявної інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС).

Разом з тим, відповідно до пп. 14.1.2411 ст. 14 ПК України, термін "кінцевий бенефіціарний власник" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", згідно з пунктом 30 частини першої статті 1 якого, кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що частки Фізичної особи та двох членів його родини не виокремлені, то, як на переконання представника позивача, з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, яка саме частка у «Fevamotinico S.a.r.l.» («Fevamotinico») належить підсанкційній особі - більше чи менше 25%.

Відповідно, податковий орган, зазначаючи про здійснення непрямого вирішального впливу на компанії групи, ґрунтує свої висновки на припущеннях та на доказах, які не підтверджують наведену обставину.

В акті перевірки (арк. 8) податковий орган посилається на:

1. Проміжний результат компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024, опублікованого 31.07.2024 на офіційному сайті www.ferrexpo.com;

2. Звіт незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ «Полтавський ГЗК» (вх. №4777/6/ЕКПП від 10.06.2024).

На підставі цих документів податковий орган доходить висновку про те, що компанія «Fevamotinico S.a.r.l.» належить «The Minco Trust», яка у свою чергу належить ОСОБА_7 та двом іншим членам його родини.

Однак представник позивача переконаний у тому, що податковий орган, посилаючись на джерела інформації за 2023 та 2024 роки, використовує неактуальні дані, оскільки документальна перевірка проводилася з 09.06.2025 по 24.06.2025.

Крім того, відповідач у акті перевірки (арк. 9) посилається на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 №757/39743/23-к, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2023 про накладення арешту в кримінальному провадженні №62019000000000890 від 14.06.2019. Спираючись на вказану ухвалу, контролюючий орган наполягає на тому, що Фізична особа є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%.

Разом із тим, представник позивача вважає, що наявність кримінального провадження №62019000000000890, в якому не винесено вироку суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України, не дає податковому органу можливості стверджувати про будь-які факти на підставі матеріалів досудового розслідування та ухвал слідчого судді.

Доказів наявності вироку, що набрав законної сили у зазначеному кримінальному провадженні, де б досліджувались господарські та корпоративні права Товариства, Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) та Fevamotinico S.a.r.l. в рамках кримінального провадження у відповідача відсутні (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 у справі № 822/551/18, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19).

Виходячи із доказів, які покладені відповідачем в основу акту податкової перевірки, як на думку представника позивача, неможливо стверджувати про те, що Фізична особа у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" є кінцевим бенефіціарним власником Товариства, оскільки не здійснює прямий або непрямий вирішальний вплив (контроль) на діяльність Товариства.

25.09.2025 до суду засобами системи «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив (т. 1 а.с. 233-236), в якому представник відповідача, окрім дослівного повторення тез відзиву, додав тезу ще й про те, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/268/23 про забезпечення позову зазначено, що ОСОБА_4 є власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282) у розмірі 50,3%. На відповідні корпоративні права накладено арешт.

Тому, як на переконання представника відповідача, обставина щодо володіння ОСОБА_4 відповідними корпоративними правами була встановлена не лише у справі №757/39743/23-к (кримінальне провадження), а й у справі №910/268/23 (господарське провадження).

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено підготовче судове засідання на 25.09.2025.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 задоволено клопотання представника відповідача щодо проведення судового засідання за його участю в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 25.09.2025 суд у зв'язку з витребуванням доказів оголосив перерву у підготовчому засіданні до 01.10.2025.

У судовому засіданні 01.10.2025 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.10.2025.

У судовому засіданні 28.10.2025 суд, задовольнивши письмове клопотання представника позивача, відклав розгляд справи по суті на 13.11.2025.

У судовому засіданні 13.11.2025 суд заслухав виступи учасників із заявами по суті, дослідив письмові докази, завершив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, в яких представники сторін підтримали власні позиції, кожен наполягаючи на своєму, після чого перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

18.11.2025 суд проголосив скорочене рішення по суті заявлених вимог.

За наслідками вчинених у справі процесуальних дій суд з'ясував наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» з 05.01.1995 зареєстровано у статусі юридичної особи, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.09.2004 вчинено запис за №15841200000000014 (т. 2 а.с. 1-4). Основним зареєстрованим видом економічної діяльності позивача за КВЕД є добування залізних руд. Функції керівника юридичної особи виконує ОСОБА_8 . У переліку засновників (учасників) юридичної особи значиться: «Акціонери відповідно до реєстру».

З розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Полтавський ГЗК» (т. 2 а.с. 12-21) суд встановив, що у графі «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи» значиться, що кінцевий бенефіціарний власник відсутній. Причина відсутності кінцевого власника: «неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій Біржі».

20.02.2025 Товариство через електронний кабінет подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2025 року (реєстраційний номер 9038378680) разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА ПДВ та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Додаток 3), де в рядку 20.2 задекларовано суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 182 949 148,00 грн (т. 1 а.с. 30-41).

У зв'язку з цим головним державним інспектором відділу податкового адміністрування підприємств гірничо-добувної галузі Криворізького управління податкового адміністрування підприємств СМУДПС Собко О.І. відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України у порядку, встановленому ст. 76 Податкового кодексу України, у період з 21.02.2025 по 11.03.2025 було проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника податку, щодо якого (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників якого) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) за лютий 2025 року (податкова декларація з ПДВ від 20.02.2025 №9038378680).

Результати камеральної перевірки було оформлено актом від 11.03.2025 №154/32-00-50-01/00191282, у якому на підставі приписів п. 200.41 ст. 200 Податкового кодексу України сформульовано висновок про відсутність у ПрАТ «Полтавський ГЗК» права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого у податковій декларації з ПДВ за січень 2025 року (від 20.02.2025 №9038378680) у розмірі 182 949 148,00 грн.

Такий висновок відповідач мотивував встановленими перевіркою обставинами того, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%. Водночас Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до громадянина України ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про санкції» застосовано обмежувальні заходи (санкції) шляхом, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.

Не погодившись із висновком камеральної перевірки, платник у порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, 02.04.2025 подав до контролюючого органу заперечення до акта про результати камеральної перевірки (т. 1 а.с. 22-29).

У зв'язку з цим та на підставі пп. 20.1.4 ст. 20, пп. 78.1.5 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» начальник СМУДПС Микола Чмерук 10.04.2025 підписав наказ №83-п, яким призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Полтавський ГЗК» з метою дослідження питань, які є предметом заперечень платника (т. 1 а.с. 120 зворот).

В ході проведення документальної невиїзної перевірки Товариству надсилався запит №2315/6/32-00-07-08 від 02.06.2025, в якому контролюючий орган у зв'язку з відсутністю актуальної інформації про засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників прохав надати, крім іншого, копію статуту Товариства, інформацію про структуру власності Товариства та про склад Наглядової ради Товариства (т. 1 а.с. 121-123).

У зв'язку з обставинами ненадання станом на 20.06.2025 (останній день проведення перевірки) з боку Товариства жодного документа на запит, посадовими особами контролюючого органу 20.06.2025 було складено акт №119/32-00-07-13/00191282 про ненадання до перевірки документів ПрАТ «Полтавський ГЗК» (т. 1 а.с. 124).

Як зазначено у позовній заяві, будь-яких документів платником податків до заперечень на акт не додавалось, тому що камеральна перевірка не передбачає аналізу документів, а здійснюється на підставі даних декларацій та реєстрів контролюючого органу згідно зі ст. 75 Податкового кодексу України.

27.06.2025 контролюючим органом складено акт №443/32-00-07-19/00191282 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282) з метою дослідження питань, які є предметом заперечень ПрАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282) 01.04.2025 №4641/1893 (від 02.04.2025 вх. №2753/6/ЕКПП) на акт від 11.03.2025 №154/32-00-50-01/00191282», висновком якого, крім іншого, встановлено, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» на порушення пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та у відповідності до п. п. 200.41, 200.121, 200.141, абз. «в» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з ПДВ за січень 2025 року у сумі 182 949 148,00 грн (т. 1 а.с. 127-132).

17.07.2025 на підставі висновків акта перевірки від 27.06.2025 №443/32-00-07-19/00191282 відповідач сформував податкове повідомлення-рішення №000/461/32-00-07-04-19, яким повідомив Товариство про відсутність права на врахування суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування за період січень 2025 року та відсутність права на врахування суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 182 949 148,00 грн за податковою декларацією №9038378680 від 20.02.2025 (т. 1 а.с.125).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю висновків перевірки та сформованим на підставі таких висновків податковим повідомленням-рішенням, звернувся з цим позовом до суду, в якому просить скасувати у повному обсязі вищезазначене податкове повідомлення-рішення з мотивів його протиправності.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд виходить з наступного.

Однією з підстав позову є посилання представника позивача на обставини незаконності призначення у порядку пп. 78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України та проведення документальної перевірки за наслідками розгляду заперечень платника на акт камеральної перевірки, оскільки її проведено після спливу строку, передбаченого спеціальною нормою статті 200 Податкового кодексу України, тоді як підстави для призначення перевірки відповідно до пп. 78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України відсутні взагалі, так як передбачають надання платником документів, які в межах камеральної перевірки не надаються.

У зв'язку з цим суд одразу ж звертає увагу на висновки Верховного Суду, який скасовуючи рішення судів у справі №300/2885/24 за позовом ФОП до ГУДПС про скасування повідомлення-рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що "...оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства...

...Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.".

Отже, доводи позивача з приводу невиконання відповідачем вимог Податкового кодексу України в частині дотримання процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками. При цьому правову оцінку таким підставам суд має надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.

Тож у спірному випадку, з огляду на відповідні зауваження представника позивача, суд перш за все перевіряє обставини дотримання відповідачем процедури призначення та проведення перевірки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 75 ПК України розділу ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів» визначає види перевірок.

Так, пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною, за визначенням наведеним у пп. 75.1.1 ст. 75 ПК України, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Документальною, за визначенням наведеним у пп. 75.1.2 ст. 75 ПК України, перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з п. 76.3 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу.

За умовою ж пункту 200.11 статті 200 ПК України, контролюючий орган має право протягом 40 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Звітним (податковим) періодом, згідно з п. 202.1 ст. 202 розділу V «Податок на додану вартість» ПК України, є один календарний місяць.

Як свідчать встановлені судом обставини у цій справі, 20.02.2025, тобто у день, який є граничним строком подання податкової декларації з ПДВ за січень 2025 року, Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2025 року (реєстраційний номер 9038378680) разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (т. 1 а.с. 30-41).

Тож з урахуванням приписів п. 200.10 ст. 200 ПК України камеральна перевірка у досліджуваному випадку мала бути проведена у строк до 12.03.2025 включно, що й було зроблено відповідачем, результатом чого є акт камеральної перевірки від 11.03.2025 №154/32-00-50-01/00191282 (т. 2 а.с. 99-101).

У цей же строк, як того вимагає пункт 200.11 статті 200 ПК України, відповідач міг прийняти рішення про проведення документальної перевірки.

Однак наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Полтавський ГЗК» №83-п був виданий начальником СМУДПС лише 10.04.2025, тобто поза межами строку, установленого пунктом 200.11 статті 200 ПК України.

Обставини того, що заперечення платника від 01.04.2025 до акта про результати камеральної перевірки (т. 1 а.с. 22-29) надійшло до податкового органу лише 02.04.2025 (вх. №2753/6/ЕКПП), не змінює імперативних приписів норм Податкового кодексу України щодо строків проведення перевірочних заходів.

Документальна позапланова перевірка, на підставі висновків якої було сформовано спірне податкове повідомлення-рішення, проведена у період з 02.06.2025 по 20.06.2025, тобто поза межами строку, встановленого пунктом 200.11 статті 200 ПК України, навіть якби така перевірка була б призначена у відповідності до пп. 78.1.8 ст. 78 ПК України (за обставин коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.).

Разом з цим у досліджуваному випадку нормативною підставою для призначення документальної позапланової перевірки взято пп. 78.1.5 ст. 78 ПК України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

За з'ясованих обставин, з урахуванням нормативних підстав призначення документальної позапланової перевірки, очевидним є висновок про те, що межі тривалості такої перевірки обмежувалися строком, установленим п. 200.10 ст. 200 ПК України, на проведення камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації.

Відповідач, призначаючи на підставі пп. 78.1.5 ст. 78 ПК України та проводячи документальну позапланову перевірку, вийшов за межі строків, передбачених податковим законодавством.

Суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості призначити та провести документальну позапланову перевірку ПрАТ "Полтавський ГЗК" з питання бюджетного відшкодування ПДВ відповідно до пп. 78.1.8 ст. 78 ПК України у строк, передбачений пунктом 200.11 статті 200 ПК України, і саме такий спосіб реалізації відповідачем владної управлінської (контролюючої) функції відповідав би вимогам частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вчинення ж суб'єктом владних повноважень дій у межах власної компетенції, але у непередбачений законом спосіб або з виходом за межі компетенції, є підставою для визнання неправомірними не лише таких дій, а ще й усіх актів, прийнятих у процесі такої діяльності.

Невиконання вимог закону щодо підстав призначення податкової перевірки, порядку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки.

Акт перевірки, складений за наслідками незаконної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки здобутий з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним, що є самостійною підставою для його скасування з мотивів протиправності.

Іншим мотивом позову є посилання представника позивача на обставини недоведеності висновку документальної перевірки про наявність у ОСОБА_4 статусу кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ПрАТ "Полтавський ГЗК", як і наявність такого статусу у будь-якої іншої фізичної особи, з огляду на що контролюючий орган не мав права на застосування до Товариства обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення ПДВ.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на такі особливості нормативно-правового регулювання питань бюджетного відшкодування платникам податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Законом України від 10.08.2023 №3317-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», окремі положення якого набрали чинності з 03.09.2023, а Закон у цілому - з 29.01.2024, статтю 200 ПК України було доповнено, зокрема, пунктами 200.41, 200.121, 200.141 такого змісту:

"200.41. Платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення (із змінами, внесеними згідно із Законом №3813-IX від 18.06.2024).

Суми такого від'ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

200.121. З дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п'яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

200.141. Якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування.

Таке податкове повідомлення-рішення не підлягає оскарженню".

Фактичною підставою для висновку перевірки про відсутність у Товариства права на бюджетне відшкодування за січень 2025 року у контексті норми п. 200.41 ст. 200 ПК України були взяті з'ясовані в ході перевірки обставини того, що за даними Державного реєстру санкцій, щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , (податковий номер НОМЕР_1 ) у порядку, встановленому Законом України від 14.08.2014 №1644-VІІ «Про санкції», прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань. Санкції введено в дію Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025 Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12.02.2025 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» Додаток 1, позиція 3. Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку встановленому Законом України від 14.08.2014 №1644-VІІ «Про санкції»: 12.02.2025. Термін дії санкцій - безстроково.

Разом з цим контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282) у розмірі 49,3%, про що свідчать проаналізовані перевіркою:

2. Звіт незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ «Полтавський ГЗК» (вх. №4777/6/ЕКПП від 10.06.2024), на підставі аналізу яких контролюючий орган дійшов висновку про те, що компанія «Fevamotinico S.a.r.l.» належить «The Minco Trust», яка у свою чергу належить ОСОБА_7 та двом іншим членам його родини;

3. Ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 №757/39743/23-к, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2023 про накладення арешту у кримінальному провадженні №62019000000000890 від 14.06.2019, де з-поміж інших обставин справи суд зазначив про те, що ОСОБА_9 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%.

Переходячи до аналізу кожної окремо взятої обставини, якою контролюючий орган доводив факт наявності у ОСОБА_10 статусу бенефіціарного власника, який опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282) у розмірі 49,3%, суд розпочинає з дослідження самого поняття бенефіціарний власник у законодавстві України.

Законом України від 18.06.2024 №3813-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства», який набрав чинності з 01.08.2024, ПК України було доповнено, зокрема, підпунктом 14.1.2411 такого змісту:

"14.1.2411. Термін "кінцевий бенефіціарний власник" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Відповідно до преамбули Закону України від 06.12.2019 №361-IX "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", який набрав чинності з 28.04.2020, цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (надалі - Закон №361-IX).

За визначенням, наведеним у пункті 30 частини першої статті 1 вказаного Закону, кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Стаття 51 Закону №361-IX регулює питання, пов'язані з інформацією про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону №361-IX, юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності.

Юридичні особи зобов'язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Юридичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб, і фізичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, зобов'язані надавати на запит юридичних осіб інформацію, необхідну для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи, а також самостійно повідомляти юридичних осіб про зміну кінцевого бенефіціарного власника та/або структури власності юридичної особи протягом 5 робочих днів з дати виникнення такої зміни.

Як вже з'ясовано судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПрАТ «Полтавський ГЗК», у графі «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи» значиться, що кінцевий бенефіціарний власник відсутній. Причина відсутності кінцевого власника: «неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій Біржі» (т. 2 а.с. 12-21).

Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону №361-IX, форма та зміст структури власності юридичної особи встановлюються положенням, яке затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за погодженням з Міністерством юстиції України, крім осіб, визначених абзацами другим і третім цієї частини.

Методологія визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за результатами проведеного обговорення з громадськістю, затверджується Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 51 Закону №361-IX Кабінет Міністрів України спільно з Національним банком України постановою від 19.09.2023 №1011 затвердив Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, метою якої є створення ефективної системи у сфері розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, удосконалення процесу визначення юридичними особами кінцевих бенефіціарних власників (надалі - Методологія).

Згідно з п. 12 Методології, з'ясування даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та ознак непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи може здійснюватися за допомогою інформації, зокрема, яка міститься:

1) у внутрішніх (локальних) документах юридичної особи, які регламентують порядок створення та діяльність юридичної особи залежно від її організаційно-правової форми, а саме в установчих документах (засновницькому договорі, статуті, рішенні про утворення юридичної особи, яка діє на підставі модельного статуту юридичної особи), положеннях про органи управління юридичної особи (положеннях про загальні збори, наглядову раду, раду директорів, виконавчий орган, ревізійну комісію та інші органи, утворені відповідно до рішень юридичної особи);

2) у протоколах засідань органів управління юридичної особи, а саме установчих/загальних зборів засновників/учасників/акціонерів/членів, рішеннях одноосібних/колегіальних органів (наказах, розпорядженнях, рішеннях);

3) у корпоративному договорі, за яким учасники товариства зобов'язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації;

4) у письмових угодах про здійснення від імені юридичної або фізичної особи правочинів з управління майновими/немайновими правами, набуття/припинення майнових/немайнових прав юридичної або фізичної особи та в документах про стан їх виконання;

5) в обліково-статистичній (адміністративній), фінансовій та податковій звітності, яка ведеться та розкривається юридичною особою відповідно до вимог законодавства, аудиторських звітах, результатах перевірок фінансово-господарської діяльності;

6) у відкритих інформаційних системах, реєстрах і базах даних органів державної влади, саморегулівних організацій, органів суспільного нагляду, засобах масової інформації, соціальних мережах, інших відкритих джерелах та інформації, яка міститься у публічному доступі, в іноземних державних реєстрах, які забезпечують збирання, накопичення та облік інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування;

7) у поясненнях посадових осіб, засновників/учасників/акціонерів/членів юридичної особи, інших документах, що підтверджують можливість вирішального впливу на діяльність юридичної особи, наданих самостійно або на запит юридичної особи;

8) у зверненнях (листах, повідомленнях), які надійшли від фізичних або юридичних осіб, державних, судових, правоохоронних чи розвідувальних органів, щодо діяльності юридичної особи;

9) у документах, що підтверджують державну реєстрацію актів цивільного стану (свідоцтві або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть);

10) у документах, що підтверджують громадянство (підданство) особи, реєстрацію іноземної юридичної особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі утворення юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, або у разі змін, пов'язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент.

Відповідно до п. 15 Методології, для встановлення характеру та міри (рівня, ступеня, частки) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу) визначаються:

1) усі особи (засновники, учасники, акціонери, члени) юридичної особи, які прямо володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи;

2) усі особи (засновники, учасники, акціонери, члени) в ланцюзі контролю/володіння юридичної особи, які опосередковано володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи, зокрема через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення;

3) усі особи, що здійснюють вирішальний вплив шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення;

4) усі особи, що здійснюють вирішальний вплив на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення незалежно від формального володіння.

Згідно з п. 16 Методології, під час визначення кінцевого бенефіціарного власника за ознакою непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб досліджується інформація про зв'язки між особами, які можуть бути використані для того, щоб домогтися більшої вигоди для себе, та можуть ґрунтуватися на родинних відносинах, майнових, організаційно-управлінських або договірних відносинах.

Відповідно до п. 17 Методології, під час дослідження ознак непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом реалізації права контролю з'ясовуються чинники, що забезпечують такий вплив на діяльність юридичної особи, визначаються способи реалізації права контролю та встановлюється їх суб'єктний склад.

Порядок і етапи дослідження та визначення контролю, їх обсяг, зміст та послідовність проведення, зазначені в цій Методології, можуть змінюватися залежно від обставин, які виникають під час дослідження наявності контролю.

Відповідно до п. 18 Методології, ознаки непрямого вирішального впливу шляхом реалізації права контролю встановлюються на підставі, зокрема:

1) надання особою зобов'язуючих вказівок органам управління юридичної особи;

2) ведення особою перемовин щодо вчинення правочинів юридичною особою та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження;

3) наявності в особи довіреності на здійснення значних правочинів від імені юридичної особи, що видана на строк більше ніж один рік та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи;

4) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або наявності можливості блокувати операції за такими рахунками;

5) зазначення особи як засновника (кінцевого бенефіціарного власника, вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (кінцевим бенефіціарним власником, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.

Формулюючи висновок про те, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%, відповідач взяв до уваги з'ясовані в ході документальної перевірки, зокрема, обставини того, що при проведенні перевірки використано дані Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024 компанії Ferrexpo PLC (опублікованого 31.07.2024 на офіційному веб-сайті www.ferrexpo.com): Мова оригіналу: «The largest shareholder of the Group is Fevamotinico S.a.r.l. (“Fevamotinico»), a company incorporated in Luxembourg. Fevamotinico is ultimately wholly owned by The Minco Trust, of which Kostyantin Zhevago and two other members of his family are the beneficiaries. At the time this report was published, Fevamotinico held 49.3% (31 December 2023: 49.3%; 30 June 2023: 49.5%) of Ferrexpo plc's issued share capital.» (Переклад: «Найбільшим акціонером групи є «Fevamotinico S.a.r.l.» («Fevamotinico»), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить «The Minco Trust», яка в свою чергу належить ОСОБА_7 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу «Ferrexpo PLC» (31.12.2023 - 49,3%, 30.06.2023 - 49,5%)».

Перевіряючи цю окремо взяту обставину, суд з'ясував, що дійсно, як і зазначено в акті документальної перевірки, на офіційному веб-сайті ПрАТ «Полтавський ГЗК» (https://www.ferrexpo.com/media/1esexgwi/ferrexpo-2024-interim-results.pdf) у підрозділі «Note 1: Corporate information Organisation and operation» (Примітка 1: Корпоративна інформація Організація та функціонування) розділу «Notes to the Interim Condensed Consolidated Financial Statements» (Примітки до проміжної скороченої консолідованої фінансової звітності) 31.07.2024 було розміщено публікацію із заголовком «Interim Results for the six months ended 30 June 2024 Resilience drives an improved performance» (Проміжні результати за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року Стійкість сприяє покращенню продуктивності), в якій мова, крім іншого, йде про те, що «The largest shareholder of the Group is Fevamotinico S.a.r.l. (“Fevamotinico»), a company incorporated in Luxembourg. Fevamotinico is ultimately wholly owned by The Minco Trust, of which Kostyantin Zhevago and two other members of his family are the beneficiaries. At the time this report was published, Fevamotinico held 49.3% (31 December 2023: 49.3%; 30 June 2023: 49.5%) of Ferrexpo plc's issued share capital.».

Аналізуючи зміст вищенаведеної публікації, суд визнає слушними зауваження представника позивача з приводу того, що з наведеної у проміжному звіті інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту The Minco Trust у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC, а також можливість здійснення вирішального впливу на Товариство, оскільки вигодонабувачами трасту The Minco Trust є ОСОБА_9 та двоє найближчих родичів.

Як вже з'ясовано судом вище, за умовою статті 1 Закону №361-IX ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

З огляду на зміст приведеної норми Закону, суд не може тлумачити її в будь-який інший спосіб, ніж той, що закладений в її суть із прив'язкою до точного відсоткового значення - принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу.

Всупереч наведеним приписам Закону, висновок перевірки у контексті аналізу Проміжних результатів за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024, ґрунтується лише на відомостях про факт приналежності 49,3 % акціонерного капіталу «Ferrexpo PLC» трьом вигодонабувачам трасту The Minco Trust, якими є ОСОБА_9 та двоє найближчих родичів, без вказівки на відсоток частки акціонерного капіталу кожного з вигодонабувачів.

З огляду на це суд визнає недоведеним висновок відповідача про володіння ОСОБА_11 часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу «Ferrexpo PLC» або прав голосу юридичної особи у контексті змісту Проміжних результатів за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024, оскільки з наведеної у Проміжних результатах інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту The Minco Trust у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC, як і можливість здійснення вирішального впливу на Товариство з боку конкретної особи.

Іншою обставиною, покладеною в основу висновку перевірки, є результат аналізу контролюючим органом Звіту незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ «Полтавський ГЗК» (вх. №4777/6/ЕКПП від 10.06.2024), з якого у підсумку контролюючий орган дійшов висновку про те, що компанія «Fevamotinico S.a.r.l.» належить «The Minco Trust», яка у свою чергу належить ОСОБА_7 та двом іншим членам його родини.

Як зафіксовано в акті документальної перевірки, відповідно до розділу 810000 «Примітки - Корпоративна інформація та Звіт про відповідність вимогам МСФЗ» Звіту незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ «Полтавський ГЗК» (вх. №4777/6/ЕКПП від 10.06.2024) «…Станом на 31 грудня 2023 року Компанія має єдиного акціонера Ferrexpo AG, якому належить 100% акцій (310 000 000 шт). Аналогічний стан був і на 31 грудня 2022 року. Компанія є основною виробничою потужністю для групи підприємств, які знаходяться під контролем компанії Ferrexpo рlс (спільно іменуються як "Група компаній Ferrexpo"), яка є публічною компанією, акції якої котируються на Лондонській фондовій біржі. 24.05.2007 компанія Ferrexpo рlс ("Кінцева материнська компанія") придбала 100% частку в компанії Ferrexpo AG за рахунок обміну акцій, у результаті чого відбулося об'єднання підприємств під спільним контролем. Частку менше 50% в компанії Ferrexpo рlс у кінцевому рахунку утримує компанія Мinсо Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить ОСОБА_7 та його найближчим родичам...».

Тож, як і в попередньому епізоді, контролюючий орган, фокусуючи увагу на розмірі частки в компанії Ferrexpo рlс (50%), яку у кінцевому рахунку утримує компанія The Мinсо Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, стверджує про опосередковану приналежність цієї частки ОСОБА_7 та його найближчим родичам без вказівки на відсоток частки акціонерного капіталу кожного з вигодонабувачів.

За таких обставин зміст Звіту незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ «Полтавський ГЗК», як і зміст Проміжних результатів за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024, не доводить факту того, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» саме у розмірі 49,3 %.

Обставинами, з приводу яких немає спору між сторонами, є встановлена перевіркою схема учасників структури власності ПрАТ «Полтавський ГЗК», відповідно до якої 100% акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК» володіє «Ferrexpo AG» (Швейцарія). Акції «Ferrexpo AG» належать: 99,999999% «Ferrexpo PLС» (Сполучене Королівство); 0,000001% ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (громадянин Швейцарської Конфедерації). Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою «відсутня».

У запереченнях до акта про результати камеральної перевірки (т. 1 а.с. 22-29), представник позивача, крім іншого, з посиланням на висновки англійського юридичного радника Герберт Сміт Фріхіллз Крамер ЛЛП, які наведені у Меморандумі щодо структури власності та контролю над Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), звертав увагу контролюючого органу на те, що компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) є публічною акціонерною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі. З огляду на це, акціонери компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) можуть постійно змінюватися. Компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) управляється Радою Директорів, яка може здійснювати всі повноваження Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) незалежно від того чи стосуються вони управління бізнесом Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), чи ні. Акціонери Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) можуть давати вказівки компанії лише шляхом прийняття спеціальних рішень. За правом Англії спеціальне рішення вимагає не менше 75% голосів. Оскільки частка Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), яка складає 49,32%, не досягає цього порогу, то ані Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), ані ОСОБА_9 не можуть одноосібно керувати або здійснювати одноосібний контроль над Радою Директорів шляхом прийняття спеціального рішення. Члени Ради Директорів мають ряд обов'язків, а саме: діяти в межах повноважень, тобто відповідно до статуту компанії, та здійснювати повноваження лише для тих цілей, для яких вони надані; сприяти успіху компанії, тобто діяти так, як директор вважає добросовісно, що найімовірніше сприятиме успіху компанії на благо його учасників (тобто акціонерів) в цілому; здійснювати незалежне судження; виявляти розумну обачність та вміння, тобто обачність, вміння та старанність, які б виявляла розумно сумлінна особа з: (а) загальними знаннями, вміннями та досвідом, яких можна обґрунтовано очікувати від особи, яка виконує функції, що здійснюються директором стосовно компанії; та (б) загальними знаннями, вміннями та досвідом, які має директор; уникати конфлікту інтересів, тобто уникати ситуації, в якій вони мають або можуть мати прямий або непрямий інтерес, що суперечить або може суперечити інтересам компанії; директори Ради Директорів можуть бути призначені простою більшістю голосів (тобто більше 50% голосів); більшість членів такої Ради Директорів є незалежними директорами, які володіють більшістю голосів при розгляді питань та голосуванні, що гарантує ухвалення рішень без стороннього впливу, незалежно від частки жодного акціонера у Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС); ОСОБА_9 не є директором, посадовою особою, працівником чи консультантом Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) та, окрім своєї опосередкованої участі через Fevamotinico S.a.r.l. ( ОСОБА_3 а.р.л.), більше ніяк інакше не пов'язаний з Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС).

Оскільки Fevamotinico S.a.r.l. ( ОСОБА_3 а.р.л.) володіє лише 49,32% акцій компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), то, за твердженням представника позивача, Fevamotinico S.a.r.l. ( ОСОБА_3 а.р.л.) не може одноособово впливати на обрання членів Ради Директорів за присутності інших акціонерів на зборах акціонерів.

Однак будь-якої оцінки контролюючий орган таким зауваженням платника не надав, незважаючи на те, що заперечення до акта про результати камеральної перевірки було підставою для призначення документальної перевірки.

Фактично акт документальної перевірки дослівно дублює зміст акту камеральної перевірки без будь-яких доповнень по суті поданих платником заперечень.

Заключною обставиною, покладеною в основу висновку перевірки, є посилання на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі №757/39743/23-к, відповідно до змісту якої «…в ході проведення досудового розслідування з Єдиного державного реєстру декларацій встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_10 з 19.04.2007 наявні корпоративні права у вигляді 231 400 000 акцій, номінальною вартістю 7230000 гривень, емітентом яких є юридична особа зареєстрована в Республіці Сінгапур «The Minco Trust», код 26462335.

Отже, ОСОБА_10 є беніфіціарним власником компанії «The Minco Trust» юридична особа, яка зареєстрована в Республіці Сінгапур, код 26462335.

В свою чергу «The Minco Trust» володіє 100% статутного капіталу компанії «Fevamotinico Sarl» (реєстраційний № B128246, адреса: 12 Rue Guillaume Schneider, L-2522, Luxembourg, Велике Герцогство Люксембург).

Отже, ОСОБА_10 є кінцевим бенефіціарним власником компанії Fevamotinico Sarl (реєстраційний № B128246, адреса: 12 Rue Guillaume Schneider, L-2522, Luxembourg, Велике Герцогство Люксембург).

В свою чергу «Fevamotinico S.a.r.l.» володіє 49,5% статутного капіталу компанії «FERREXPO PLS» юридична особа, яка зареєстрована в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, код 05432915, адреса 55 St. James's Street, London, England, SW1A 1LA.

В свою чергу «FERREXPO PLS» володіє 100% статутного капіталу компанії «FERREXPO AG» юридична особа, яка зареєстрована в Швейцарській Конфедерації, код CH-170.3.025.159-2, податковий номер компанії 1021-252-64,,,.

В свою чергу «FERREXPO AG» володіє 100% статутного капіталу: ПРАТ «Полтавський ГЗК» код ЄДРПОУ 00191282….

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_10 є кінцевим бенефіціарним власником та опосередковано володіє, зокрема:

1. Часткою у статутному капіталі ПРАТ «Полтавський ГЗК» код ЄДРПОУ 00191282 у розмірі 49,5%, у вигляді 153 450 000 простих іменних акцій;

…07.09.2023 року (клопотання датоване 05.09.2023) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту, із забороною відчуження, розпорядження та користування на корпоративні права наступних юридичних осіб, а саме на:

1) 49,5% статутного капіталу ПРАТ «Полтавський ГЗК» код ЄДРПОУ 00191282 у вигляді 153450000 простих іменних акцій;

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2023 року вказане клопотання прокурора задоволено.»

Спираючись на вказану ухвалу, контролюючий орган наполягає на тому, що ОСОБА_9 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%.

Перевіряючи цей мотив відповідача, суд з'ясував, що дійсно, як і зазначено в акті документальної перевірки, ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124916819) за наслідками розгляду апеляційної скарги представника Компанії Феррекспо АГ «Ferrexpo AG» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2023, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019 та накладено арешт (повний перелік зазначено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали), - залишено без змін, а апеляційну скаргу представника Компанії Феррекспо АГ «Ferrexpo AG» - без задоволення.

У свою чергу, задовольняючи клопотання прокурора в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000890 від 14.06.2019 та накладаючи арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на корпоративні права юридичних осіб, слідчий суддя в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113447378) зазначив, що «Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Прокурором в клопотанні наведені доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування, та його збереження, недопущення здійснення відносно нього будь-якої діяльності до кінця досудового розслідування.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.».

У безпосередньому зв'язку з цим адміністративний суд звертає увагу на приписи статті 78 КАС України, частиною 6 якої передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наведені приписи КАС України кореспондують приписам статті 89 КПК України, за правилом частини першої якої, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Таким чином, судження, покладені в основу ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування, не мають наперед встановленої сили ні для учасників кримінального провадження, ні для учасників будь-якого іншого провадження аж до постановлення вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідач під час проведення перевірки на ці особливості уваги не звернув, що призвело до використання контролюючим органом неналежних доказів, якими свого часу оперував суд на стадії досудового розслідування в рамках конкретного кримінального провадження.

При цьому суд не бере до уваги обставини усіх інших судових проваджень, на які звертав увагу представник відповідача у додаткових поясненнях, оскільки таким мотивам оцінка не надавалася ні в ході камеральної, ні в ході документальної перевірок.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що використана контролюючим органом в якості доказу інформація, наведена у Проміжних результатах за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року, та у Звіті незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ «Полтавський ГЗК», не доводить факту того, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3 %, тоді як судження, наведені судом на стадії досудового розслідування у справі №757/39743/23-к, не мають наперед встановленої доказової сили, окрім як для вирішення питання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019.

Враховуючи вищенаведені обставини оцінки судом доказів, які були покладені відповідачем в основу акту документальної перевірки, суд констатує висновок про недоведеність обставин того, що ОСОБА_4 у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" є кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «Полтавський ГЗК», який здійснює прямий або непрямий вирішальний вплив (контроль) на діяльність Товариства, оскільки висновок контролюючого органу, за таких обставин, носить характер припущення.

При цьому адміністративний суд у цьому рішенні не виключає наперед можливість доведення такого впливу на Товариство з боку вказаної особи, однак розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників має доводитися контролюючим органом з використанням належних і допустимих доказів у відповідності з Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, затвердженою спільною постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 19.09.2023 №1011.

Висновок перевірки про порушення платником вимог пп. 16.1.5 ст. 16, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України позивачем не оскаржується, а тому суд оцінку відповідному колу правовідносин не надає.

Враховуючи встановлені обставини справи та особливості правового регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000/461/32-00-07-04-19 у повному обсязі з мотивів недоведеності належними і достатніми доказами висновку документальної невиїзної перевірки щодо того, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником, який опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%, а також з мотивів порушення процедури призначення та проведення документальної невиїзної перевірки.

Зауваження представника відповідача з приводу того, що відповідно п. 200.141 ст. 200 ПК України не підлягає оскарженню податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками камеральної або документальної перевірки в ході якої прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", суд визнає неприйнятним в рамках даного судового провадження з урахуванням наступного.

Стаття 56 ПК України передбачає два види оскарження рішень контролюючих органів.

Так, за умовою п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Поряд з цим в Україні діє принцип абсолютного права на судовий захист, що відображено у статті 55 Конституції України, частиною першою якої передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Це право, відповідно до ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

З огляду на абсолютний характер права на судовий захист, неможливість оскарження податкового повідомлення-рішення, про яке йде мова в п. 200.141 ст. 200 ПК України, вочевидь стосується лише можливості оскарження в адміністративному порядку, проте аж ніяк не судового порядку.

Відтак позов слід задовольнити у повному обсязі у спосіб, обраний позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справ.

Тож сплачена позивачем сума судового збору за звернення до суду з цим позовом у розмірі 30280,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у справі №440/10547/25 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.07.2025 №000/461/32-00-07-04-19.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282; вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802).

Відповідач: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079; пр-т Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.11.2025.

Суддя Є.Б. Супрун

Попередній документ

132025619

Наступний документ

132025621

Інформація про рішення:

№ рішення:	132025620
№ справи:	440/10547/25
Дата рішення:	18.11.2025
Дата публікації:	26.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (09.04.2026)
Дата надходження:	17.12.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

25.09.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
01.10.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
28.10.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
13.11.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
29.01.2026 14:00	Другий апеляційний адміністративний суд
05.03.2026 14:00	Другий апеляційний адміністративний суд
09.04.2026 12:30	Другий апеляційний адміністративний суд