Справа № 420/38450/25
про забезпечення позову
24 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову за позовною заявою військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 звернулась позовною заявою до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Максимом Тирновим від 04.11.2025 р. ВП № 79497784 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.
Ухвалою від 14.11.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 04.12.2025 р. о 10:00 год., надано відповідачу строк для подачі відзиву.
21.11.2025 р. представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення виконання постанови від 04.11.2025 р. ВП № 79497784 про стягнення виконавчого збору. В обґрунтування заяви вказує на те, що в межах даної справи предметом спору є правомірність стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн. Натомість, станом на момент звернення до суду, постанова 04.11.2025 р. ВП № 79497784 є чинною, і підлягає примусовому виконанню, отже в/ч НОМЕР_2 зобов'язана в будь-якому разі сплатити виконавчий збір у розмірі 32000 грн., незважаючи на його неправомірний розмір та на спір навколо цієї суми. З вказаного слід дійти висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам в/ч НОМЕР_2 до ухвалення рішення в адміністративній справі, та фактична неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Також зауважує, що повернення надміру сплаченого виконавчого збору може потребувати докладання значних зусиль, в тому числі ще одного позовного провадження, оскільки чинним законодавством взагалі не врегульовано питання повернення виконавчого збору у разі скасування постанови про стягнення виконавчого збору в подібних випадках. Крім того, неправильне визначення розміру виконавчого збору прямо впливає на розмір майна (коштів) військової частини, які підлягають арешту, про що прямо вказано у ч.3 ст.56 Закону № 1404-VIII. Так як вч НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка в першу чергу забезпечує охорону державного кордону та здійснює відсіч збройної агресії російської федерації в умовах воєнного стану, арешт коштів може однозначно ускладнити виконання покладених на військову частину завдань у сфері національної безпеки.
При вирішенні даної заяви суд виходить з наступного.
Частинами 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З аналізу викладених норм, вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Предметом спору у даній справі є оскарження позивачем постанови державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Максимом Тирновим від 04.11.2025 р. ВП № 79497784 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.
За приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Суд зазначає, що спірна постанова державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 04.11.2025 р. ВП № 79497784 про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
З цього ж приводу суд враховує те, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення (виконавчого збору) на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні не порушить прав та законних інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб.
Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками справи та реальність загрози виникнення матеріальної шкоди позивачу, яка полягає потенційному стягненні виконавчого збору відповідачем в межах виконавчого провадження.
Крім того, суд враховує посилання представника позивача на те, що накладення на військову частину значних фінансових зобов'язань може однозначно ускладнити виконання покладених на військову частину завдань у сфері національної безпеки.
З огляду на вказане, не надаючи попередньої оцінки законності винесення відповідачем постанови від 04.11.2025 р. ВП № 79497784 про стягнення виконавчого збору саме в розмірі 32000 грн. до ухвалення рішення в адміністративній справі № 420/38450/25 суд доходить висновку про можливість задоволення заяви позивача про забезпечення позову у справі № 420/38450/25 шляхом зупинення стягнення на підставі зазначеної постанови державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 04.11.2025 р. ВП № 79497784.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Крім того, такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі постанови державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 04.11.2025 р. ВП № 79497784 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 420/38450/25
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко