Справа № 420/27540/25
24 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить суд визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) надати відстрочку ОСОБА_1 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мотивуючи це тим, що він є військовозобов'язаним та стоїть на обліку у відповідача, та 22.01.2025 року вдруге подав заяву про відстрочку засобами поштового зв'язку «КСД», так як його батько є особою з інвалідністю ІІ групи, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року по справі №420/4008/25 було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення у встановлені законом строки.
Дане рішення суду надійшло до кабінету ІНФОРМАЦІЯ_3 в системі електронний суд 22 квітня 2025 року. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 22 травня 2025 року.
Проте, рішення суду не було виконано ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому мною було отримано виконавчий лист та подано заяву про примусове виконання рішення суду.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О. від 27.06.2025 року було відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника виконати рішення суду на протязі 10 днів.
Проте, і після відкриття виконавчого провадження та на сьогоднішній день ІНФОРМАЦІЯ_2 заява про відстрочку ОСОБА_1 не розглянута, що трактується позивачем як відмова у задоволенні його заяви. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою від 18.08.2025 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
01.09.2025 року на виконання ухвали суду позивачем надано до суду документи.
Ухвалою від 08 вересня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.09.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач подав відзив у якому вимоги не визнав та вказав, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та та на сьогоднішній день перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибув вчасно за повісткою. З системного аналізу вказаних положень Порядку № 560 вбачається, що військовозобов'язаний повинен особисто подати на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4.
Формулювання «особисто подають на ім'я» вказує саме на необхідність особистої присутності для подання документів без можливості заміни цього процесу відправкою документів поштою чи через інші канали зв'язку. Воно передбачає, що особа має особисто з'явитися до відповідної установи і вручити документи адресату, який вказаний у зазначеному формулюванні.
У цьому випадку термін «особисто» підкреслює необхідність фізичної участі особи. Йдеться про безпосереднє подання документів, яке передбачає вручення документів конкретному адресату або його представнику; ідентифікацію особи, яка подає документи; офіційне оформлення факту прийому документів.
Таке формулювання застосовується для важливих або чутливих документів, які вимагають особистого контролю, гарантованої конфіденційності чи підтвердження автентичності. Це мінімізує ризик втрати документів, помилок або зловживань.
Натомість надсилання документів поштою чи через кур'єрську службу не передбачає особистого вручення документів адресатом. Поштовий оператор або кур'єр виступають посередниками, і наявність терміну «особисто» стає суперечливим та недоречним. У випадку пересилання поштою процес подання стає менш формалізованим із точки зору встановлення особистої присутності та вручення.
Формулювання «особисто подають на ім'я» не може бути розтлумачено як «надіслати документ на ім'я» або «подати документи шляхом направлення на адресу» тощо, оскільки це прямо суперечить його змісту. Слово «особисто» вказує на те, що дія виконується фізичною присутністю конкретної особи. Це означає, що документи подаються не через посередників або сторонніх осіб, а безпосередньо тією людиною, яка повинна їх подати. Надсилання документів поштою, через кур'єра або електронні сервіси суперечить цьому підходу, оскільки особа не є присутньою фізично під час передачі.
Замінити «особисто подають» на «надіслати на ім'я» або «подати шляхом направлення на адресу» неможливо через різницю в суті процесу. Поштове надсилання не забезпечує фізичного контакту між відправником і приймаючою стороною, а це є головним принципом особистого подання. від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У разі відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови наявності кількох військовозобов'язаних осіб, особа з інвалідністю I чи II групи складає заяву за формою згідно з додатком 15, де зазначає особу, яку вона обирає для здійснення свого утримання (догляду).
З системного аналізу вказаних положень Порядку № 560 вбачається, що військовозобов'язаний повинен особисто подати на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4.
Формулювання «особисто подають на ім'я» вказує саме на необхідність особистої присутності для подання документів без можливості заміни цього процесу відправкою документів поштою чи через інші канали зв'язку. Воно передбачає, що особа має особисто з'явитися до відповідної установи і вручити документи адресату, який вказаний у зазначеному формулюванні.
У цьому випадку термін «особисто» підкреслює необхідність фізичної участі особи. Йдеться про безпосереднє подання документів, яке передбачає вручення документів конкретному адресату або його представнику; ідентифікацію особи, яка подає документи; офіційне оформлення факту прийому документів.
Таке формулювання застосовується для важливих або чутливих документів, які вимагають особистого контролю, гарантованої конфіденційності чи підтвердження автентичності. Це мінімізує ризик втрати документів, помилок або зловживань.
Натомість надсилання документів поштою чи через кур'єрську службу не передбачає особистого вручення документів адресатом. Поштовий оператор або кур'єр виступають посередниками, і наявність терміну «особисто» стає суперечливим та недоречним. У випадку пересилання поштою процес подання стає менш формалізованим із точки зору встановлення особистої присутності та вручення. Про необхідність саме особистого звернення з заявою свідчать положення п. 58 Порядку 560 в редакція після 01.01.2025 року в якій прямо зазначено про необхідність пред'явлення військово-облікового документу (військово-облікового документу в електронній формі) під час подання військовозобов'язаним відповідної заяви.
Відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації громадянину ОСОБА_1 з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 не було.
Станом на дату направлення цього відзиву на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач, до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого оформлення відстрочки на підставі обставин, викладених нормами статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особисто не з'являвся.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 1988р.н. перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Батько позивача 1953р.н. є особою з інвалідністю та має 2групу, загальне захворювання.
22.01.2025 ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку « ІНФОРМАЦІЯ_6 » звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, яка має одного із свої батьків з інвалідністю 2 групи до якої додав копію паспорту ОСОБА_1 , копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копію довідки про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , копію паспорту ОСОБА_2 , копію довідки про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , нотаріально посвідчену копію довідки МСЕК ОСОБА_2 , копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , нотаріально посвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 , оригінал нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , від 21.01.2025 року.
Відповідь (рішення) на вказану заяву ОСОБА_1 від 21.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 надано не було.
Позивач не погодився із бездіяльністю відповідача та звернувся до суду .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року по справі №420/4008/25 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 22.01.2025 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти відповідне рішення у встановлені законом строки.
Вказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.
На виконання рішення суду було видано виконавчий лист.
29.05.2025 року на виконання рішення суду відповідачем направлено повідомлення вих.№6275/1 у якому зазначено, що 27.05.2025 року комісія протоколом від 27.05.2025 року №21 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.Також вказано, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. Станом на дату подання заяви про надання відстрочки строк проведення загальної мобілізації було визначено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 4221 -ІX від 15.01.2025 яким було затверджено Указ Президента України від 14 січня 2025 року № 27/2025 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації» на період з 8 лютою по 7 травня 2025 року включно. Додатково повідомлено, що Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 не передбачено підстав і механізму надання відстрочки за попередні періоди часу.
Вважаючи протиправною відмову надати відстрочку від призову на військову службу позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації.
Пунктом 2 вказаного Указу постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до статті 1 Закону № 389 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі статтею 2 Закону № 389 правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
За змістом частини десятої статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Згідно з абзацами першим-другим частини першої статті 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 Закону № 3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно із абзацом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок № 560).
Цей Порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби. (пункт 1 Порядку № 650).
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
На підставі пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Як слідує з матеріалів справи, 22.01.2025 позивач засобами поштового зв'язку подав до відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі заява про надання відстрочки) з додатками до неї, а саме: копію паспорту ОСОБА_1 , копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копію довідки про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , копію паспорту ОСОБА_2 , копію довідки про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , нотаріально посвідчену копію довідки МСЕК ОСОБА_2 , копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , нотаріально посвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 , оригінал нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , від 21.01.2025 року.
Підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у вказаній заяві зазначено п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: у зв'язку з тим, що позивач має батька з числа осіб з інвалідністю II групи при відсутності інших осіб, які відповідно до закону зобов'язані його утримувати.
17.09.2025 позивач отримав повідомлення від 29.05.2025 № 6275/1, в якому зазначено, що позивачу відмовлено в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з тієї підстави, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 не передбачено підстав і механізму надання відстрочки за попередні періоди часу.
Та позивач у заяві від 22.01.2025 не вказував жодних періодів часу на які він хотів отримати відстрочку, так само не посилався на будь який Указ Президента або Закон №4221-ІХ від 15.01.2025 року, тобто ті підстави, які комісія зазначила як підставу для відмови.
При цьому відповідач без жодних правових підстав не прийняв до уваги, що як на час подачі заяви позивачем 22.01.2025 року діяв указ Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", та Закон України 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, так й на 27.05.2025 року діяв Указ Президента України від 15 квітня 2025 року № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджений Законом України №4356 від 16.04.2025 року, тобто зміни щодо воєнного стан в України не відбулись.
Відтак, суд дійшов висновку, що відмовляючи у травні 2025 року у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за вигаданими підставами, відповідач діяв не добросовісно, та не обгрунтовано.
Також, суд враховує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період є дискреційним повноваженням територіального (районного) центру комплектування та соціальної підтримки. У такому випадку, суд може лише зобов'язати такий орган повторно розглянути заяву про надання відстрочки.
А тому, з огляду на викладене, з метою належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії щодо розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_8 , ухваленого та оформленого протоколом комісії від 27 травня 2025 року № 21 згідно з повідомленням № 6275/1 від 29.05.2025, про відмову у наданні ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" за заявою від 22.01.2025 року та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_9 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду у даній справі.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 968,96грн.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то відповідно до ст.139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 484,48 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення комісії щодо розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_7 , ухваленого та оформленого протоколом комісії від 27 травня 2025 року №21 згідно з повідомленням № 6275/1 від 29.05.2025, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" за заявою від 25.04.2025 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Е.А.Іванов