Справа № 420/2613/25
24 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд :
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо призначення та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ОСОБА_1 у період з 01.06.2023 року по 06.07.2023 року включно, з 14.07.2023 по 04.08.2023 року включно, з 21.08.2023 року по 25.08.2023 року включно, з 25.09.2023 року по 18.10.2023 року включно, з 05.11.2023 року по 07.12.2023 року включно, з 13.12.2023 року по 02.02.2024 року включно, з 20.02.2024 року по 11.04.2024 року включно, з 20.04.2024 року по 03.07.2024 року включно, з 21.07.2024 року по 24.10.2024 року включно у меншому розмірі 30000,00 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період 01.06.2023 року по 06.07.2023 року включно, з 14.07.2023 по 04.08.2023 року включно, з 21.08.2023 року по 25.08.2023 року включно, з 25.09.2023 року по 18.10.2023 року включно, з 05.11.2023 року по 07.12.2023 року включно, з 13.12.2023 року по 02.02.2024 року включно, з 20.02.2024 року по 11.04.2024 року включно, з 20.04.2024 року по 03.07.2024 року включно, з 21.07.2024 року по 24.10.2024 року включно у розмірі 50000,00 грн. пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби у період з 01.06.2023 року у позивача було права на отримання додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 50000 грн., проте позивачу відповідна виплата здійснювалась у розмірі 30000 грн.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що відповідно до пункту 4 Наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім абзаців тридцятоготридцять четвертого пункту 13 Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджених цим наказом, які застосовуються з 01 червня 2023 року. Тобто, пунктом 4 вищезазначеного наказу передбачено саме застосування абзаців тридцятого-тридцять четвертого пункту 13 з 01 червня 2023 року, а не всіх виплат, які зазначені у пункті 13, зокрема, але не виключно, і виплати додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень. Позивач же зі свого боку зухвало порушує вимоги Законів України в той же час цинічно цитуючи інші вимоги прописані в тих же законодавчих актах, вимагаючи виплати додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень пропорційно часу виконання поставлених завдань ОСОБА_1 за період з 01.06.2023 по 29.09.2023. Тобто, можливість отримання виплати додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень пропорційно часу виконання поставлених завдань ОСОБА_1 за період з 01.06.2023 по 29.09.2023, спростовується вищевикладеним. Стосовно періодів з 05.11.2023 по 07.12.2023, 13.12.2023 по 02.02.2024, 20.02.2024 по 29.02.2024, 01.04.2024 по 11.04.2024, 20.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024, з 01.07.2024 по 03.07.2024, з 21.07.2024 по 31.08.2024, з 01.10.2024 по 24.10.2024 зазначено, що у зв'язку з введенням у дію наказу Міністерства оборони України від 26 вересня 2023 року № 566 «Про затвердження Змін до порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2023 р. за № 1705/40761 (далі наказ № 566), та запитами, що надходять з військ щодо порядку виплати військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень, встановленої абзацом третім пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України підготував роз'яснення щодо умов і порядку виплати такої грошової винагороди військовослужбовцям. Додаткова винагорода в розмірі 50 000 гривень виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: а) залучення військовослужбовців до складу органів військового управління (далі - ОВУ), а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; в) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини). Зазначені положення стосуються виключно військовослужбовців ЗСУ, яких відряджено та включено до органів військового управління, перелік яких затверджено Головнокомандувачем Збройних сил України або начальником Генерального штабу ЗСУ. Відповідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 10.02.2025 №0666/118/1038 в період з 25.02.2023 року по 06.07.2023 року включно, з 14.07.2023 по 04.08.2023 року включно, з 21.08.2023 року по 25.08.2023 року включно, з 25.09.2023 року по 18.10.2023 року включно, з 05.11.2023 року по 07.12.2023 року включно, з 13.12.2023 року по 02.02.2024 року включно, з 20.02.2024 року по 11.04.2024 року включно, з 20.04.2024 року по 03.07.2024 року включно, з 21.07.2024 року по 24.10.2024 року включно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Костянтинівка, Дружківка, Краматорського району Донецької області. Тобто, ОСОБА_1 перебував і виконував завдання у складі військової частини НОМЕР_1 в в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 30 січня 2025 року (Суддя Левчук О.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 інформацію та належним чином завірені копії документів (в тому числі рапорти командирів підрозділів про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях) на підставі яких прийнято накази № 2411 від 01 липня 2023 року, № 2833 від 01 серпня 2023 року, № 3237 від 01 вересня 2023 року, № 3369 від 01 жовтня 2023 року, № 4131 від 01.11.2023 року, № 235 від 02 серпня 2024 року, а також належним чином завірені копії документів на підставі яких ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода у жовтні 2024 року; належним чином засвідчену копію витягу з наказу про прийняття ОСОБА_1 на військову службу, та зупинено провадження по справі № 420/2613/25 для одержання витребуваних документів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2025р. справу №420/2613/25 передано судді Харченко Ю.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року прийнято до провадження справу №420/2613/25 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; поновлено провадження у справі №420/2613/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 23.02.2023 року по 28.10.2024 року включно проходив військову службу як військовослужбовець за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
В грудні 2024 року ОСОБА_1 через представника отримано від Військової частини НОМЕР_1 картки особового рахунку, з яких встановлено, що у період з 01.06.2023 року по 06.07.2023 року включно, з 14.07.2023 по 04.08.2023 року включно, з 21.08.2023 року по 25.08.2023 року включно, з 25.09.2023 року по 18.10.2023 року включно, з 05.11.2023 року по 07.12.2023 року включно, з 13.12.2023 року по 02.02.2024 року включно, з 20.02.2024 року по 11.04.2024 року включно, з 20.04.2024 року по 03.07.2024 року включно, з 21.07.2024 року по 24.10.2024 року включно додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачувалась у меншому розмірі 30000,00 грн.
Вважаючи такі дії Військової частини НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 3 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Абзац другий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2023), вказує, що особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Абзац третій пункту 1-1 постанови КМ України № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 09.08.2023) передбачав, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Згідно п. 2, 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктами 3-5 Порядку №260 встановлено, що райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.
У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.
Згідно пунктів 9 та 10 Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Проте безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже розрізнення між спірними розмірами додаткової винагороди зводиться до територіального відношення підрозділів до лінії фронту: для підвищення розміру додаткової винагороди до 50 000,00 грн необхідно, щоб бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління здійснювалися стосовно управління саме тими підрозділами, «що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах)».
На це вказує наявність в переліку управління «військовими частинами», тобто йдеться про всі перелічені органи військового управління (не лише про штаб військової частини).
Тобто з аналізу пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 слідує, що додаткова винагорода в розмірі 50 000 гривень виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов:
а) залучення військовослужбовців до складу органу військового управління, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини;
б) здійснення органом військового управління (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
в) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління (на командному пункті військової частини).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 25.02.2023 року по 25.08.2023 року включно та з 25.09.2023 по 28.10.2024 року проходив військову службу на посаді діловода стройової частини відділення персоналу штабу.
При цьому, ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у збільшеному до 50 000 грн. розмірі за період з 01.10.2023 - 18.10.2023, з 01.03.2024 - 31.03.2024, червень 2024 року та з 01.09.2024 - 30.09.2024 , що підтверджується наданими до суду копіями наказів, рапортами та картками особового рахунку.
Відповідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 10.02.2025 №0666/118/1038 ОСОБА_1 в період з 25.02.2023 року по 06.07.2023 року включно, з 14.07.2023 по 04.08.2023 року включно, з 21.08.2023 року по 25.08.2023 року включно, з 25.09.2023 року по 18.10.2023 року включно, з 05.11.2023 року по 07.12.2023 року включно, з 13.12.2023 року по 02.02.2024 року включно, з 20.02.2024 року по 11.04.2024 року включно, з 20.04.2024 року по 03.07.2024 року включно, з 21.07.2024 року по 24.10.2024 року включно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Костянтинівка, Дружківка, Краматорського району Донецької області.
Однак, вказана довідка не підтверджує підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 50 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових завдань.
Суд наголошує, що безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Однак матеріали справи не містять бойових наказів, рапортів на виконання бойових (спеціальних) завдань, а також журналів бойових дій, які б підтверджували участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідач Військова частина НОМЕР_1 під час виплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 50 000,00 грн. діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, не підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 24.11.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року включно.
Суддя Ю.В. Харченко
.