Рішення від 24.11.2025 по справі 420/28150/25

Справа № 420/28150/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії військової частина НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов'язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

визнати протиправними дії військової частина НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця;

зобов'язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з врахуванням проведених виплат із застосуванням базового місяця - січня 2008 року;

визнати протиправними дії військової частина НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов'язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по включно, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з врахуванням проведених виплат у фіксованій величині 3344,85 грн. в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 31.08.2004 по 07.02.2024. У травні 2025 року позивач довідався, що під час служби у військовій частині НОМЕР_1 йому не вірно та не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась обов'язкова виплата - індексація грошового забезпечення. У спірний період відповідач не здійснив нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а також за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 сум індексації-різниці з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Вищезазначені дії Відповідача позивач вважає протиправними, у зв'язку із чим він звернувся до суду.

Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

21.08.2025 до суду представником відповідача була надана заява про залишення позову без розгляду.

08.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Щодо строків звернення до суду. Позовні вимоги стосуються проходження Позивачем військової служби, що відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України є публічною службою. Відповідач вважає що ОСОБА_1 пропустив строки звернення до суду з огляду на таке: для звернення позивача до суду з адміністративним позовом визначено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Дані строки обмежують час, протягом якого вказані правовідносини можуть вважатися спірними. Звертаю увагу суду, що ОСОБА_1 07 лютого 2024 року звільнений з військової частини НОМЕР_1 та отримав повний розрахунок грошового забезпечення. ОСОБА_1 намагаючись штучно відновити процесуальний строк для звернення до суду звернувся у травні 2025 року до військової частини НОМЕР_1 для отримання довідок нарахованого грошового забезпечення в розрізі його складових. При цьому, позовну заяву було подано до суду лише 19 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного КЗпП України. Частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022 встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. ОСОБА_1 подав до суду заяву про пропущення строку звернення до суду та зазначив, що він проходить військову службу та безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, надавши довідки про таку участь з 03.07.2024 по 02.08.2024 року та з 05.04.2025 по 10.04.2025 року. При цьому, ОСОБА_1 не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Жодних об'єктивних причин пропущення строку на звернення до суду ОСОБА_1 у заяві не наведено. За цих обставин обґрунтовано вважаємо, що доцільно залишити позовну заяву без розгляду. Щодо зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Індексація грошових доходів населення провадиться відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Частиною 6 статті 5 Закону № 1282-XII і пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Згідно із приписами пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 22 Бюджетного кодексу України, Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, що передбачено частиною 4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до статті 3 Закону України “Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, зокрема Відповідач. Згідно із підпунктом 23 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань як орган військового управління, забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил. Підпунктом 30 пункту 10 Положення № 671 встановлено, що саме Міністр оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони. Згідно вказаного Положення Міністерство оборони України за погодженням із Мінфіном затверджує кошторис Міноборони. Пунктом 1.3. Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, що є додатком до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 280 “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», встановлено, що командир військової частини є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України нижчого (третього) рівня. Згідно із пунктом 1.5. згаданих Правил, фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цих Правил, вказівок та роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України, забезпечувальних фінансових органів та відповідних служб забезпечення (в межах їх відповідальності). При цьому, Відповідач не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування. Відповідно до вимог частини 1 статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Цей припис Закону є імперативним, він не надає Відповідачу право обирати інші варіанти поведінки у спірних правовідносинах. Таким чином, проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2016 рік та Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2017 рік, що затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Відтак, у Відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації. Такий стан речей пояснюється наступним. З 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Зазначене підтверджується листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України (№ 248/3/9/1/2 від 04.01.2016 року, № 248/3/9/1/940 від 16.08.2017 року, № 248/1485 від 26.03.2018 року, № 248/7/9/1/1661 від 19.12.2017 року), якими головний розпорядник бюджетних коштів довів до підпорядкованих частин відповідні роз'яснення та надав їм вказівки щодо припинення нарахування індексації до окремого розпорядження, а також що Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових формувань роз'яснення від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2, згідно яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення. Окремо слід зазначити, що механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки Порядком № 1078 не передбачений. З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення за період з 10.05.2016 року по 30.11.2018 року Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, і законних підстав для вчинення таких дій у Відповідача немає. Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації. Позивач вказує, що Відповідач порушив вимоги абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, а саме якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу та вимоги абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Однак, Відповідач не порушив вимоги абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 з огляду на наступне. Так, відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону № 1282-XII та абзацу 2 пункту 11 Порядку № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України № 58/о/66-17 від 04.07.2017 року визначено: пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів). Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифних ставок (окладів) у місяці підвищення враховуються вся складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Порівняння суми підвищення заробітної плати із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулось таке підвищення. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійного характеру, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженим наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197. Пункт 2 Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До спірних правовідносин можливо застосовувати підхід, що викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та ураховуючи, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, зазначив, що з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Верховний Суд зазначив, що для правильного застосування абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити: - розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року; - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; - чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації. Для визначення розміру підвищення доходу Позивача у березні 2018 року відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України № 58/о/66-17 від 04.07.2017 року Відповідачем здійснено порівняння грошового забезпечення Позивача, нарахованого відповідно до Постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 до підвищення посадового окладу в умовах березня 2018 року з грошовим забезпеченням, нарахованим відповідно до Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року після підвищення посадового окладу в березні 2018 року. При визначенні індексації грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн. Позивач при обчисленні величини індексу приросту споживчих цін у розмірі 253,3% наводить розрахунки із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Позивач наступним чином визначає суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 1762 грн. (прожитковий мінімум у березні 2018 року) х 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін) = 4463,15 грн. Вказаний розрахунок на думку відповідача є хибним. На підставі викладеного випливає, що: - при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 15.12.2015 року враховуються всі щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, в тому числі щомісячної премії, а не лише розмір посадового окладу; - застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення за вищевказаний період та з 01.01.2016 року базового місяця січень 2008 року є порушенням вимог чинного законодавства та принципу незворотності дії нормативно-правового акту в часі; - розрахунок можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року з врахуванням при обчисленні величини приросту індексу споживчих цін базовий місяць січень 2008 року (1762,00 грн. х 253,3% = 4463,15 грн) має штучний характер, є порушенням вимог чинного законодавства та принципу незворотності дії нормативно-правового акту в часі. Таким чином “індексація-різниця», “фіксована індексація» за своєю правовою природою не входить до складу грошового забезпечення, а її нарахування та виплата здійснюється лише за наявності умов, визначених абзацами 3,4,6 пункту 5 Порядку № 1078. Крім того, нарахування та виплата індексації-різниці не носить постійний характер.

12.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, де останній зазначає наступне. Щодо строку звернення до суду. Твердження Відповідача про пропущення строків звернення до суду та відсутності поважних причин є помилковими, зважаючи на наступне. Під час проходження позивачем військової служби йому не доводилися складові його грошового забезпечення, кошти приходили однією або двома сумами, позивачу не було відомо, як саме розраховується та в якому розмірі виплачується обов'язкова виплата індексація грошового забезпечення. Відповідачем до Відзиву не додано жодного документу на підтвердження ознайомлення помісячно зі складовими грошового забезпечення та його розрахунковими величинами. Позивач, як військовослужбовець не мав розумних причин сумніватися у добросовісності дій Відповідача, щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення у належному розмірі в період з 2008 року по 2022 рік. Про порушення своїх прав позивач дізналася отримавши відповідні документи (у лютому 2025 року) від Відповідача, а саме довідку про розмір індексації за період з 01.12.2018-31.12.2022 та відразу в найкоротший термін звернувся до суду для відновлення своїх порушених прав. Також позивач зазначає, що ним подано заяву про поновлення строку звернення до суду з посиланням на правову позиції Верховного суду, викладену у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24, де судом сформульовано наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у подібних правовідносинах щодо пропуску процесуального строку з виконанням конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави: «Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує Можливість своєчасного звернення до суду.

2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.

З огляду на зазначене, суд також вважає за потрібне зауважити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проходження позивачем військової служби із виконанням завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення стримування збройної агресії проти України пов'язане із певними обмеженнями життєдіяльності військовослужбовця, зокрема, щодо вільного вибору місця проживання, пересуватися по місту і залишати місце дислокації, вирішення особистих питань, оскільки військова дисципліна передбачає неухильне виконання вимог статутів Збройних Сил України та наказів командирів. Дані обставини покладають на позивача виконання першочергово обов'язку по несенню військової служби та захисту інтересів своєї країни, а вже в другу чергу власних інтересів, що свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав. Також позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 має бути нарахована з урахуванням місяця підвищення грошових доходів населення (базового місяця), що відповідає місяцю зміни посадового окладу, тобто, січня 2008 року. Пунктом 5 Порядку № 1078, установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Водночас згідно цього ж пункту «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (окладу). Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до абзацу 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. У випадку позивача розмір грошового забезпечення у лютому 2018 року складав 9288,39 грн., у березні 2018 року 10 406,69 грн., таким чином розмір грошового забезпечення у березні 2018 року у порівнянням з лютим 2018 року зріс на 1118,30 грн. Отже, розмір підвищення доходу становив 420,51 грн. (10 406,69-9288,39= 1118,30 грн.). У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн. величина приросту індексу споживчих цін 253,30 %. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30 % /100 = 4463,15 грн.). В силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1 078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 - 1 1 18,30 грн. = 3344,85 грн. А тому починаючи з березня 2018 року сума індексації-різниці з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися у розмірі 3344,85 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової служби. Посилання Відповідача на твердження щодо зміни механізму обрахунку індексації є помилковими та суперечить вище вказаному, адже збільшення розміру грошового забезпечення відбувається виключно внесенням змін до п.4 Постанови № 704.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 , офіцер, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 31.08.2004 по 07.02.2024, на дату подання позову він проходив військову службу у Військовій академії (м. Одеса), що підтверджується витягом з послужного списку.

У травні 2025 року позивач довідався, що під час служби у військовій частині НОМЕР_1 йому не вірно та не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась обов'язкова виплата - індексація грошового забезпечення.

У зв'язку з цим, 01.05.2025 позивач звернувся з відповідною заявою до Відповідача про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за весь період служби, а саме з проханням нарахувати та виплатити з урахуванням попередніх виплат індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 у відповідності з вимогами абз. 2 ч. З ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України від 03.07.1991 №1282-Х1І «Про індексацію грошових доходів населення» з визначенням базового місяця для її нарахування - січня 2008 року, нарахувати та виплатити з урахуванням попередніх виплат індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у відповідності з вимогами абз. 2 ч. З ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078..

В червні 2025 року позивач отримав відповідь Відповідача за вих. № 1262/312/40/2094/пс від 28.05.2025 про відмову у нарахуванні та виплаті йому індексації з посиланням на те, що «На Ваше звернення від 01.05.2025 повідомляю Вам, що нарахування грошового забезпечення здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197. Згідно розділу II Порядку № 260 посадові оклади виплачуються у розмірах визначених додатками 1,2, 12, 13 Постанови № 704 в залежності від займаних посад і тарифних розрядів передбачених штатом військової частини. Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704. Грошове забезпечення за період проходження Вами служби у військовій частині НОМЕР_1 виплачувалась Вам згідно положень Постанови № 704 та Порядку № 260. Індексація грошового забезпечення, яка передбачена Законом України “Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 виплачувалась Вам в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 окрім 2023 року, в якому був мораторій на виплату індексації згідно Закону України “Про державний бюджет на 2023 рік». Звертаю увагу, що індексація грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення.».

Позивач наголошує на тому, що відповідачем протиправно відмовлено йому у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року та індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Отже, позивач вважає, що Відповідач своєю відмовою порушує його права щодо своєчасного отримання однієї із складових грошового забезпечення, у зв'язку із чим він за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За приписами статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абз. 1).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абз. 2).

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абз. 3).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абз. 4).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз. 5).

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абз. 6).

Постановою КМУ від 28.01.2018 № 141, яка набрала чинності 15.03.2018, внесено зміни до Порядку № 1078, відповідно до яких, зокрема, у пункті 5: 1) абзац перший викладено в такій редакції: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків»; абзац третій викладено в такій редакції: «Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу»; абзац шостий викладено в такій редакції: «До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».

Виходячи із положень пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд наголошує, що у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Предметом спору у цій справі є дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018, суд виходить з такого.

Пунктом 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній станом на 01.04.2008, було передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком.

Отже, у нормах Порядку № 1078 було запроваджено правило, у силу якого календарний місяць підвищення розміру мінімальної заробітної плати та календарний місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) є подією, котра припиняє раніше розпочату процедуру нарахування індексації наростаючим підсумком і ця процедура розпочинається знов лише у наступному календарному місяці.

Таким чином правило події збільшення розміру мінімальної заробітної чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів залишалось одночасно і правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком, і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.

Постановою КМУ від 13.06.2012 № 526 пункт 10-1 Порядку №1078 було доповнено новим положенням, згідно з яким обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Водночас із цим, цією ж самою постановою відбулось доповнення Порядку №1078 і п.10-2, відповідно до якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Окрім того, згідно з абз.3 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 13.06.2012 №526, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Постанова КМУ від 13.06.2012 №526 набрала чинності з 21.06.2012.

Таким чином, з 21.06.2012 було введено у дію нове спеціальне нормативне правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.

Відтак, усі наймані працівники у цілях застосування процедури індексації Порядком №1078 у редакції постанови КМУ від 13.06.2012 №526 були поділені законодавцем на дві категорії: 1) ті, хто вже працював станом на 21.06.2012 (для цих осіб залишилось у силі старе правило визначення місяця початку процедури індексації); 2) ті, хто був прийнятий на роботу (службу) після 21.06.2012 (для цих осіб було запроваджено нове правило визначення місяця початку процедури індексації - календарний місяць працевлаштування та діяло старе правило).

В подальшому (з 01.12.2015) правила проведення індексації знову були змінені.

Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 №1013 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Постанова КМУ від 09.12.2015 №1013 набрала чинності з 01.12.2015.

Отже, з 01.12.2015 введено в дію уніфіковане правило визначення місяця початку процедури індексації - від наступного місяця, коли мала місце подія підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічне до змісту абз. 2 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 правило було запроваджено і п.10-2 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 №1013.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та/або місяць збільшення заробітної плати;

- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Отже до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №560/5132/21.

В той же час, позивачем оскаржується саме відмова відповідача у проведенні нарахування індексації у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 без застосування базового місяця січень 2008 року.

Тобто, із позовної заяви слідує, що позивач не заперечує нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 2008 по 2015 рік, оскаржуючи дії відповідача щодо не застосування базового місяця січень 2008 року під час нарахування та виплати індексації.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які свідчать про неправомірність застосування відповідачем під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015 базового місяця, який залежав від місяця прийняття працівника на роботу та/або місяця збільшення заробітної плати, натомість позивач помилково просить застосувати приписи Порядку №1078, у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 №1013, до спірних правовідносин, які виникли до 01.12.2015, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015 з урахуванням базового місяця січень 2008 року задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, суд зазначає наступне.

За період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, що не заперечує сам відповідач.

Суд повторює, що з 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

За змістом пояснюючої записки до проєкту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв'язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів) 2 для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Разом з тим, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013).

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) є січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 , відмовляючи у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу)- січень 2008 року, допустив протиправні дії.

Таким чином, обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації та зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Щодо виплати позивачу фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач у позові, йому не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

У постанові від 09 травня 2023 року по справі № 120/2234/22-а Верховний Суд провів аналіз застосування Порядку №1078 та навів релевантні висновки (пункти 69-87 постанови), а саме:

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду (Верховний Суд) підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Верховному Суду підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу Військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 із подібними правовідносинами.

Як вже було зазначено, з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, для оскаржуваного періоду, починаючи з 01.03.2018 індекс споживчих цін за 1 або 100 є встановленим в березні 2018 року.

Враховуючи приписи абз.2, п.5 Порядку №1078, ст.4 Закону України № 1282-XII, офіційні дані, що містяться на сайті Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін, то лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% перевищено для військовослужбовців, з чим позивач погоджується.

Разом з тим, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших після нього періодах (місяцях), оскільки індексація не нараховується лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Проаналізувавши абз.3-5 п.5 Порядку №1078, суд вбачає, що вони здійснюють правове регулювання виплати індексації за тих чи інших умов конкретно в місяці підвищення грошового доходу, яким за обставинами даної справи є березень 2018 року.

При цьому, згідно абз.6 п.5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Зазначена норма свідчить про те, що у випадку позивача, якщо розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року не перевищив суму індексації, що мала скластися в цьому місяці, то визначена сума індексації (як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу), має продовжуватися йому виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення його зі служби.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Щодо суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 року, то з врахуванням цифрових значень наданих позивачем у розрахунку індексації, врахування в якості базового місяця січня 2008 року, приписів п. 4, 5 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін її розмір мав складати 4463,15 грн (1762,00 грн * 253,3%).

Під час встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), суд керується наданою довідкою військовослужбовця ОСОБА_1 за лютий 2018 року та за березень 2018 року.

Згідно з вказаною довідкою розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 9288,39 грн, а в березні 2018 року - 10406,69 грн.

Таким чином, грошове забезпечення позивача у березні 2018 року збільшилося на 1118,3 грн (10406,69 грн - 9288,39 грн).

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації (4463,15 грн) і розміром підвищення доходу (1118,3 грн).

Відтак, в контексті наведених правил обчислення та встановлення індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, судом встановлено право позивача на отримання такої індексації у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, оскільки розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року (1118,3 грн) не перевищив розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу в березні 2018 року (4463,15 грн).

Отже, 4463,15 грн - 1118,3 грн = 3344,85 грн, що підтверджує наявність підстав для виплати позивачу з 01.03.2018 по 31.12.2022 індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, оскільки в своєму підсумку підвищення грошового доходу (1118,3 грн) не перевищило розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу в березні 2018 року (4463,15 грн).

Додатково, суд роз'яснює відповідачу, що у постанові від 28 вересня 2022 року по справі № 400/1119/21 Верховний Суд зазначив: «для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів)».

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 28.09.2022 у справі №560/3965/21 та постановах судів апеляційних інстанцій від 21 січня 2022 у справі № 440/9802/21, від 14.09.2022 у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21, де скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховним Судом було наголошено, що відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Виходячи з положень ч.2 ст. 9 КАС України, позовні вимоги позивача в частині щодо індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення, виходячи з її розміру 3344,85 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Окремо варто зупинитись на дотриманні позивачем строку звернення до суду.

Так, представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Суд не погоджується із таким твердженням з огляду на такі обставини.

Строки звернення до суду в адміністративному процесі регулюються ст. 122 КАС України.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною першою та другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, до “усіх виплат», право на отримання яких має працівник, у даному випадку військовослужбовець, відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем належать такі: посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати, а також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

Виходячи із того, що спірний період не виходить за межі тримісячного строку з дати закінчення карантину, то строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року справа № 460/17052/21.

Тому посилання представника відповідача у відзиві на позов на порушення строку звернення до суду є безпідставними.

Беручи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду задоволенню не підлягає.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI позивач, як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їх прав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI по справах про стягнення заробітної плати, а грошове забезпечення є складовою заробітної плати військовослужбовця, позивач звільнений від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Військової частини Військової частини НОМЕР_1 про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячну індексацію грошового забезпечення, виходячи з її розміру 3344,85 грн щомісячно за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.С. Єфіменко

Попередній документ

132025467

Наступний документ

132025469

Інформація про рішення:

№ рішення:	132025468
№ справи:	420/28150/25
Дата рішення:	24.11.2025
Дата публікації:	26.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без руху (19.12.2025)
Дата надходження:	18.12.2025

Учасники справи:

головуючий суддя:

ЯКОВЛЄВ О В

суддя-доповідач:

ЄФІМЕНКО К С

ЯКОВЛЄВ О В

суддя-учасник колегії:

КРУСЯН А В

ШЕВЧУК О А