Справа № 420/31949/25
24 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , прож. АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_4 (пп НОМЕР_5 ), Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України за наявності технічної можливості суд може розглядати справу за матеріалами в електронній формі.
Оскільки у суду наявна така технічна можливість, суд розглядає справу в електронній формі за матеріалами, що містяться в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду.
Ухвалою суду від 01.09.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року роз'єднані позовні вимоги позивача, виділені в окремі провадження позовні вимоги позивача до військової частини НОМЕР_4 (пп НОМЕР_5 ), військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).
Справа, яка виділена в окреме провадження (зі справи №420/29167/25), що була передана на реєстрацію в автоматизованій системі документообігу суду та їх розподілу на загальних підставах у порядку ст. 31 КАС України, присвоєний № 420/31949/25 та передана на розгляд судді Катаєвій Е.В.
Ухвалою суду від 19.09.2025 року позов у справі № 420/31949/25 залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 22.10.2025 року справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та виплати йому з 01.04.2019 по 30.06.2019 індексації-різниці грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок 1078) та зобов'язання нарахувати та виплатити йому індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 01.04.2019 по 30.06.2019 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4106,30 грн в місяць (з урахуванням раніше виплачених сум); про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати йому з 01.07.2019 по 07.06.2025 індексації-різниці грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 01.07.2019 по 07.06.2025 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4106,30 грн в місяць (з урахуванням раніше виплачених сум) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.
Ухвалою суду від 21.11.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Позивач вказує, що Наказом начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова від 01.09.2014 № 248 (по стройовій частині) його було включено до списків особового складу інституту та зараховано на всі види забезпечення з 31 серпня 2014 року.
Відповідно до наказу начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова від 30.03.2019 № 86 (по стройовій частині) його виключено зі списків особового складу інституту та виключено зі всіх видів забезпечення з 30 березня 2019 року, як такого що вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що під час проходження служби з 31.08.2014 по 30.03.2019 в Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова, а також після переведення його до подальшої служби у військову частину йому здійснювалося не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація, а саме не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-XII), «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), Порядок №1078, правові висновки викладені у постановах Верховного Суду.
Індексація-різниця у розмірі 4106,30 грн виникла у нього після внесення змін в Порядок №1078 та зміні посадового окладу у березні 2018 року (до цього величина окладу військовослужбовців не змінювалась з 2008 року).
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року з лютого 2008 року склала 253%
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100.
1762,00 грн*253,30%/100 = 4463,15 грн.
Позивач зазначає, що згідно з абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної йому індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 - 356,85 = 4106,30 грн.
Відповідно до Порядку при зміні місця служби за ним зберігається розмір індексації - різниці до наступного підвищення окладів військовослужбовців.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на позов представник відповідача в/ч НОМЕР_2 зазначив, що на підставі розпорядження командира Військової частини НОМЕР_6 від 21.06.2018 за №331/15/278 у період з 01.07.2018 року Військова частина НОМЕР_1 була зарахована на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , а відтак усі первинні документи з нарахування грошового забезпечення, переміщення, тощо не знаходяться в останній, оскільки виплати грошового забезпечення особовому складу Військової частини НОМЕР_1 здійснювалися на підставі розрахунково-платіжних відомостей відпрацьованих фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 , підписаних та затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 .
Вищевказане здійснювалось на підставі наказу Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України».В даному наказі зазначено що, військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Тобто саме командир Військової частини НОМЕР_1 відповідальний за оформлення та подання відповідних розрахунків всіх необхідних документів, задля здійснення фінансового забезпечення його військової частини.
Представник в/ч НОМЕР_2 стверджує, що позивач не проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , командир військової частини НОМЕР_2 не був його ні прямим ні безпосереднім командиром (начальником) Військова частина НОМЕР_2 являється неналежним відповідачем.
Також представник зазначив, що оскільки в березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були підвищені розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, цей місяць (березень 2018 року) став базовим, і значення індексу споживчих цін у цьому місяці було прийнято за 1 або 100 відсотків. Точні дані про індексацію грошового забезпечення позивача знаходяться виключно у Військовій частині НОМЕР_1 , яка здійснювала розрахунки грошового забезпечення позивача.
Представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 у повному обсязі.
У відзиві на позов представник відповідача в/ч НОМЕР_1 заявив про безпідставність позовних вимог та зазначив, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 56 від 01.04.2019 позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення саме з 01.04.2019 року. Отже, позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до березня 2018 року та після березня 2018 року аж до 01.04.2019, тому в спірних правовідносинах неможливо встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року та перевищення розміру суми можливої індексації.
Позивач до 01.04.2019 (до дня зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 ) проходив службу в Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова, а тому вимоги щодо нарахування та виплати індексації-різниці (фіксованої індексації) до військової частини на думку представника є передчасними.
Також представник відповідача вказує, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX було зупинено на 2023 рік дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282- ХІІ. Обчислення ІСЦ для проведення індексації та нарахування сум індексації МО України у 2023 році не здійснювалося.
Положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX на цей час є чинним та не визнавалось неконституційним, відтак відсутні підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, в тому числі й індексації-різниці.
Крім того, представник відповідача вказує, що статтею 39 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Враховуючи зміну механізму нарахування індексації грошового забезпечення, підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення немає.
Також статтею 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Отже, з січня 2025 року встановлено єдиний підхід для обчислення ІСЦ для проведення індексації грошових доходів населення у 2025 році. Тобто фактично із січня 2025 року сума індексації грошового забезпечення, яка була нарахована протягом 2024 року, обнуляється. А базовий місяць для індексації у 2025 році - грудень 2024 року. При цьому відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX збереження раніше визначеної суми індексації не передбачено.
Розмір індексації грошового забезпечення військовослужбовців за грудень 2024 року становив 254,35 грн, в той же час така індексація не враховується в 2025 році. ІСЦ у січні 2025 року приймають за 1 або 100%. І, як зазначає Міністерство соціальної політики України в листі від 10.12.2024 №105/0/214-24, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року. Так, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Держстату, ІСЦ в січні 2025 року становив 101,2 %, у лютому 2025 року - 100,8 %, у березні 2025 року -101,5 %, у квітні 2025 року - 101,5 %, у травні 2025 року - 100,7%. Отже, за період з січня 2025 року по лютий 2025 року величина ІСЦ не перевищувала порогу індексації. У березні 2025 року величина індексу інфляції розрахована таким чином: 1.012 (січень 2025) x 1.008 (лютий 2025) x 1.015 (березень 2025) = 1.035. Отже, у березні 2025 року величина ІСЦ перевищила поріг індексації. Індекс інфляції за березень 2025 року опубліковано в газеті “Урядовий кур'єр» від 11 квітня 2025 року. З огляду на приписи абз. 1 п. 1-1 Порядку № 1078, враховуючи, що індекс інфляції опубліковано у квітні 2025 року, індексація здійснюється з першого числа місяця, що настає, а тому вимоги Позивача за цей період також є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій не заперечував, що Військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) є розпорядником коштів третього рівня, здійснює фінансування грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям інших військових частин і на її фінансовому забезпеченні перебувала військова частина НОМЕР_1 , де проходив службу позивач. Згідно, абз. 2, 4 п. 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280, військова частина, не включена до мережі розпорядника бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військових частин - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Позивач вважає, що з метою ефективного захисту його прав необхідно визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 квітня 2019 по 30 червня 2019 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4106,30 грн в місяць (з урахуванням раніше виплачених сум) та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_7 ) здійснити виплату індексації грошового забезпечення Позивача у 01.04.2019 по 30.06.2019 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4106,30 грн в місяць (з урахуванням раніше виплачених сум).
Позивач зазначає, що зміна правового регулювання відносин у сфері індексації грошових доходів населення можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів. Оскільки Законом № 1282-XII, як спеціальним законом, і Порядком № 1078 не передбачено змін в новому порядку обчислення індексі споживчих цін, тому до спірних правовідносин у 2024, 2025 році не підлягають застосуванню положення ст.39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік».
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу, у тому числі з 31.08.2014 по 30.03.2019 в Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова відповідно до наступних наказів:
наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_5 від 29.08.2014 року №118 вирішено солдата ОСОБА_1 , водія аеромобільно-десантної роти, призначеного наказом Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова №11 від 23.08.2014 року на посаду курсанта інституту 30.03.2019 року, вважати таким, що вибув до нового місця служби;
наказом Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова №248 від 01.09.2014 року солдата ОСОБА_1 , якій прибув з військової частини НОМЕР_5 , призначеного на посаду курсанта, зараховано до списків особового складу.
наказом Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова №86 від 30.03.2019 року вирішено курсантів, які закінчили Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова та наказом МОУ від 30.03.2019 року №153 призначені на відповідні посади з присвоєнням військового звання «лейтенант», 30.03.2019 року виключити зі списків особового складу інституту та направити для подальшого проходження служби: лейтенанта ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 .
У період проходження служби в Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова у позивача виникло право на індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.03.2018 року по 30.03.2019 року.
Наказом в/ч НОМЕР_1 від 01.04.2019 року №56 лейтенант ОСОБА_1 призначений наказом МОУ від 30.03.2019 року №153 на посаду помічника командира частини - начальника служби охорони державної таємниці в/ч НОМЕР_1 , якій прибув із Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, зарахований з 01.04.2019 року до списків особового складу /ч НОМЕР_1 , справу та посаду прийняв.
Наказом в/ч НОМЕР_1 від 07.06.2025 року №156 вирішено майора ОСОБА_1 , помічника командира частини - начальника служби охорони державної таємниці в/ч НОМЕР_1 , призначеного наказом Генерального штабу ЗСУ від 17.05.2025 року №492 старшого офіцеру відділу режимно-секретної діяльності командування сил підтримки ЗСУ вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби (м. Київ). З 07.06.2025 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У зв'язку з не нарахуванням та виплатою відповідачем за період з 01.04.2019 по 07.06.2025 року індексації-різниці грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, позивач вважаючи порушеними свої права звернувся до суду.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 2 Закону України №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 9 Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України №1282-ХІІ.
Згідно з статтею 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Частиною 2 ст.5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вказана частина ст.5 діє в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року, а саме проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо спірних правовідносин по даній справі висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі №825/874/17, який зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Однак, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин не проведення розрахунку).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19 та інших, тобто за сталою судовою практикою виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Частиною 2 ст.5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вказана частина ст.5 діє в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року, а саме проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3,4,5,6 пункту 5 Порядку №1078 по суті зазначено про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Згідно з абз. 3-6 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених абз.1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Таким чином, нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3,4,6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Застосовуючи вказаний підхід Верховного Суду, викладений у постанові (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки) та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Такий правовий підхід Верховний Суд виклав також у постановах від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.
Крім того, згідно з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно установити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Позивач зазначив, що право на нарахування та виплату індексації - різниці у нього виникло під час служби у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова та склала 4106,30 грн в місяць.
Судом встановлено, що згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення доход позивача у березні 2018 року порівняно з доходом у лютому 2018 року збільшився на 356,85грн (7516,85грн-7160,00грн).
Індексація - різниця склала 4106,30 грн в місяць (4463,15-356,85грн).
З 01.04.2019 по 07.06.2025 року позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_1 .
Зміни, внесені Постановою №1013 у Порядок №1078, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
При цьому за вказаними правилами Порядку №1078 зміна нарахування та виплати індексації - різниці не залежить від зміні служби військовослужбовця. Єдиною підставою є саме зміна посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.
Отже в/ч НОМЕР_1 повинна була нараховувати та виплачувати позивачу з 01.04.2019 року індексацію-різнию у розмірі 4106,30 грн в місяць. При цьому це нарахування та виплату повинна була здійснювати саме в/ч НОМЕР_1 . Знаходження в/ч НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 не змінює обов'язку нарахування та виплати позивачу індексації-різниці в/ч НОМЕР_1 .
Посилання представника в/ч НОМЕР_1 на те, що питання нарахування та виплати позивачу індексації-різниці виникло у позивача під час служби у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова не звільняє посадових осіб в/ч НОМЕР_1 відповідальних за нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини, у тому числі позивача, від обов'язку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у відповідності до вимог законодавства.
Таким чином, в/ч НОМЕР_1 зобовязана була нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різнию у розмірі 4106,30 грн в місяць з 01.04.2019 року до підвищення йому окладу за його посадою.
Питання розмірів окладів військовослужбовців регламентовані постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ №704).
Судом встановлено, що позивач 15.07.2025 року звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (справа №420/23318/25), в якому просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати здійснити:
з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям РСО, премії, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою КМУ № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум;
з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям РСО, премії, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року (2270 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою КМУ № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум;
з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям РСО, премії, грошової допомоги для оздоровлення виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою КМУ № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум;
з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям РСО, надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі (з 29.03.2023), премії, грошової допомоги для оздоровлення виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року у справі №420/23318/25 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволений у повному обсязі.
Рішення станом на 21.11.2025 року не набрало законної сили.
Отже, при зверненні до суду 26.08.2025 року у цій справі №420/31949/25 до військової частини НОМЕР_1 з вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію - різницю за період з 29 січня 2020 року по 19.05.2023 року, вказані вимоги у будь-якому випадку є передчасними, оскільки залежать від результатів розгляду та виконання рішення суду у справі №420/23318/25, оскільки позивач пред'явив позовні вимоги про перерахунок його грошового забезпечення саме у зв'язку з перерахунком його окладу.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню щодо періоду нарахування та виплати йому індексації - різниці у розмірі 4106,30 грн в місяць за період з 01.04.2019 року по 28.01.2020 року включно.
При цьому суд також враховує, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-IX було зупинено на 2023 рік дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282- ХІІ. Статтею 39 Закону України від 09.11.2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Статтею 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.
Положення вищевказаних нормативних актів є чинним та не визнавались неконституційними.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивачу повинна бути нарахована та виплачена індексація - різниця у період з 01.04.2019 року по 28.01.2020 року включно у розмірі 4106,30 грн в місяць.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, розглянувши справу в межах позовних вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , прож. АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.04.2019 року по 28.01.2020 року включно з розрахунку 4106,30 грн в місяць.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.04.2019 року по 28.01.2020 року включно з розрахунку 4106,30 грн в місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва