справа№380/13180/25
21 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- зазнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не включення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. на місяць за період з грудня 2022 року по дату його звільнення зі служби (28.06.2024), виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. на місяць за період з грудня 2022 р. по дату його звільнення зі служби (28.06.2024), виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що проходив військову службу у Відповідача з 18.05.2022 по 28.06.2024. Вважає, що Відповідач протиправно здійснював розрахунок його грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за званням), а також похідних від них виплат (допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги) за період 2022-2023 рр., виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 (1762 грн), замість застосування актуального прожиткового мінімуму, встановленого Законами «Про Державний бюджет України» на 2022 рік (2481 грн) та 2023 рік (2684 грн). Посилається на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, яким скасовано пункт Постанови, що "заморозив" прожитковий мінімум, та на усталену практику Верховного Суду.
Крім того, Позивач вказує, що протягом служби з грудня 2022 року по червень 2024 року він виконував завдання на території Харківської області (н.п. Вільхуватка, н.п. Колодязне), яка включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (Наказ Мінреінтеграції №309). Позивач стверджує, що він безпосередньо брав участь у заходах з національної безпеки і оборони, однак Відповідач протиправно не включав його до наказів про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі (100 000 грн) за весь цей період, виплачуючи лише 30 000 грн (за винятком окремих місяців).
Щодо строку звернення до суду, Позивач (у заяві про поновлення строку) зазначає, що про порушення свого права він дізнався не в момент звільнення (28.06.2024), а лише після отримання письмових відмов Відповідача у перерахунку (зокрема, 13.02.2025 та 30.04.2025) у відповідь на адвокатські запити. Посилаючись на статтю 234 КЗпП, просить поновити строк, оскільки з моменту звільнення минуло менше одного року.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. 09.07.2025 Позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій обґрунтував поважність причин пропуску тим, що про деталі нарахувань та факт порушення права він дізнався лише з відповідей на адвокатські запити у 2024-2025 роках. Ухвалою суду від 17 липня 2025 року суд визнав причини пропуску строку поважними, поновив строк звернення до суду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач надав суду відзив (отримано 18.08.2025), в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Щодо вимоги про перерахунок грошового забезпечення, Відповідач стверджує, що діяв правомірно, оскільки пункт 4 Постанови №704 (в редакції Постанови №103) чітко встановлює розрахункову величину - прожитковий мінімум станом на 01.01.2018.
Відповідач вважає, що ця норма є чинною, а спеціальні нормативні акти (Наказ МВС № 558, Схема № 169) також вказують на застосування мінімуму 2018 року. Посилається на те, що Закон «Про Державний бюджет України на 2019 рік» також закріплював цю норму. Щодо вимоги про виплату 100 000 грн, Відповідач зазначає, що Позивач виконував завдання на території Золочівської територіальної громади.
Однак, Відповідач стверджує, що ця територія не входила до районів ведення активних бойових дій згідно з наказами Головнокомандувача ЗСУ. Відповідач стверджує, що для отримання 100 000 грн сам факт перебування у зоні можливих бойових дій (за переліком Мінреінтеграції) є недостатнім. Необхідне виконання конкретних завдань (бойове зіткнення, вогневе ураження тощо), які визначені внутрішніми наказами (Наказ № 628, Накази МВС №36 та №726).
Відповідач підтверджує, що Позивач отримував 100 000 грн за грудень 2022 року, травень 2024 року та червень 2024 року (відповідно до рапортів), але за спірний період (січень 2023 - квітень 2024) він не виконував завдань, які б кваліфікувалися для виплати 100 000 грн, а тому отримував 30 000 грн. Відповідач також зазначає, що бойові накази та журнали бойових дій за 2022-2023 роки передані до Галузевого Державного архіву ДПСУ.
Суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_1 ) з 18.05.2022 по 28.06.2024. Звільнений наказом від 28.06.2024 № 489-ОС. Є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ).
У період служби Позивач отримував грошове забезпечення, розраховане Відповідачем, а також додаткову винагороду за Постановою №168.
Після звільнення Позивач звернувся до Відповідача з вимогою здійснити перерахунок грошового забезпечення за 2022-2023 роки (виходячи з актуального прожиткового мінімуму) та донарахувати додаткову винагороду 100 000 грн за період з грудня 2022 по червень 2024 року.
Листами від 24.11.2024 № 10/15114-24-Вих та від 12.02.2025 № 02.10.3/2196-25-Вих Відповідач відмовив у перерахунку грошового забезпечення, підтвердивши, що застосовував прожитковий мінімум, встановлений на 01.01.2018.
Листом від 30.04.2025 № 09/7999-Вих Відповідач відмовив у наданні копій бойових наказів та журналів бойових дій, посилаючись на наявність у них інформації з обмеженим доступом.
При вирішенні спору по суті, суд керується наступним.
Спір стосується визначення розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням у 2022-2023 роках.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згодом, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (пунктом 6) до пункту 4 Постанови №704 були внесені зміни, якими розрахункову величину було "заморожено", а саме: "шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року". Саме на цю редакцію посилається Відповідач у своїх відмовах та відзиві.
Однак, суд зазначає, що рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, яке набрало законної сили, пункт 6 Постанови №103 (який вносив зміни до пункту 4 Постанови №704) було визнано протиправним та скасовано. Скасування цього пункту означає, що з 29.01.2020 року відновлено дію первинної редакції пункту 4 Постанови №704, яка передбачає використання прожиткового мінімуму, встановленого "на 1 січня календарного року".
Доводи Відповідача про те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (п. 8 Прикінцевих положень) закріплював норму про 01.01.2018, є вірними, але стосуються виключно 2019 року. Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (№ 1928-IX) та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (№2710-IX) не містять жодних застережень чи прикінцевих положень, які б встановлювали для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців прожитковий мінімум 2018 року.
Посилання Відповідача на внутрішні відомчі акти (Наказ МВС № 558, Схема № 169) є безпідставними, оскільки ці підзаконні акти були прийняті на виконання Постанови №103, яка в цій частині скасована. Підзаконні акти не можуть суперечити акту вищої юридичної сили - Постанові КМУ №704 у її чинній (відновленій) редакції.
Таким чином, у спірному періоді (2022-2023 рр.) Відповідач, всупереч чинній редакції пункту 4 Постанови №704 (відновленій рішенням суду у справі №826/6453/18) та за відсутності спеціальних норм у законах про бюджет на 2022-2023 роки, продовжував протиправно застосовувати нечинну норму про прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 (1762 грн).
Відповідач мав застосовувати:
У 2022 році (з 01.06.2022): прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2022, - 2481 грн.
У 2023 році (з 01.01.2023 по 20.05.2023): прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2023, - 2684 грн.
Ця правова позиція є усталеною та підтверджується численною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а).
Оскільки грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розраховуються, виходячи з місячного грошового забезпечення (яке включає посадовий оклад та оклад за званням), протиправне заниження складових грошового забезпечення призвело і до протиправного заниження цих допомог.
Отже, дії Відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення Позивача виходячи з прожиткового мінімуму 2018 року є протиправними, а позовні вимоги в цій частині (пункти 1-4) підлягають задоволенню.
Щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн (Постанова №168).
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо його не включення до наказів на виплату 100 000 грн за період з грудня 2022 року по 28.06.2024. Відповідач у відзиві визнав, що за грудень 2022 року, травень 2024 року та червень 2024 року Позивач таку винагороду отримував. Отже, спірним є період з 01 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року.
Правові підстави для виплати цієї винагороди встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакціях, чинних у спірний період) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (в тому числі Державної прикордонної служби) виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Тим з них, «які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів», розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2-1 Постанови № 168 прямо передбачено, що «порядок і умови виплати додаткової винагороди... визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
На виконання цієї норми, Відповідачем (як органом ДПСУ, що входить до системи МВС) правомірно застосовувалися наступні відомчі акти, які деталізують поняття «безпосередня участь»:
Наказ Адміністрації ДПСУ від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ (діяв у січні 2023 року).
Наказ МВС України № 36 від 26.01.2023 року (діяв з 01.02.2023 по 31.05.2023).
Наказ МВС України № 726 від 01.09.2023 року (діяв з 01.06.2023 по теперішній час).
Суд зазначає, що ці накази (№628, №36, №726) встановлюють вичерпний перелік умов, які кваліфікуються як «безпосередня участь» для отримання 100 000 грн. До них належать, зокрема:
виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення першого ешелону;
відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, за умови безпосереднього вогневого контакту;
пошук та знешкодження ДРГ в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту;
виконання завдань в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Ключовою кваліфікуючою ознакою для отримання 100 000 грн, згідно з цими наказами, є не просто перебування в районі, а факт безпосереднього вогневого контакту, зіткнення або виконання конкретних бойових завдань на лінії зіткнення.
Позивач на обґрунтування своєї позиції посилається на той факт, що він проходив службу в населених пунктах (Вільхуватка, Колодязне), які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, затвердженого Наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309.
Суд вважає цей аргумент Позивача недостатнім з огляду на наступне. Сам Наказ Мінреінтеграції № 309, на який посилається Позивач, у пункті 1 Постанови КМУ від 06.12.2022 № 1364 (якою він введений) розрізняє:
1. Території можливих бойових дій;
2. Території активних бойових дій.
Як вказує Відповідач у відзиві, Золочівська територіальна громада, де Позивач виконував завдання, хоча і входить до переліку Мінреінтеграції (як територія можливих бойових дій, що межує з кордоном держави-агресора), однак не була включена до наказів Головнокомандувача ЗСУ як район ведення активних бойових дій у спірний період. Сама по собі приналежність території до «зони можливих бойових дій» (згідно Наказу №309) є підставою для виплати 30 000 грн (що Позивач і отримував), але не є безумовною та єдиною підставою для виплати 100 000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач, вимагаючи 100 000 грн, має довести, що він не просто перебував у певній зоні, але й виконував завдання, які кваліфікуються як «безпосередня участь» згідно Наказів №628, №36 та №726. Натомість, Позивач у позовній заяві обмежується загальними фразами про "забезпечення заходів з національної безпеки", не надаючи жодних доказів (наприклад, витягів з рапортів чи донесень), які б підтверджували його участь у безпосередньому вогневому контакті чи відбитті збройного нападу у спірний період (01.01.2023 - 30.04.2024).
Відповідач, у свою чергу, у відзиві чітко зазначив, що Позивач у спірний період «не виконував бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення, під/з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником». Відповідач стверджує, що завдання Позивача полягали в «охороні та обороні займаних позицій з метою ймовірного наступу... безпосереднього бойового зіткнення... позивач не здійснював».
Суд зазначає, що Позивач просив витребувати бойові накази та журнали. Відповідач повідомив, що вони передані до Галузевого Державного архіву ДПСУ, що ускладнює їх негайне надання. Проте, Відповідач надав архівні відомості та рапорти за ті місяці, коли Позивач отримував 100 000 грн (грудень 2022, травень 2024, червень 2024). Цей факт, навпаки, підтверджує позицію Відповідача: у військовій частині існував та діяв механізм нарахування 100 000 грн; Позивач включався до наказів на цю виплату лише в ті місяці, коли (відповідно до рапортів командира) він виконував завдання, що відповідали критеріям Наказів №628, №36, №726. За інші місяці (спірний період), за відсутності таких завдань, Відповідач правомірно нараховував Позивачу 30 000 грн.
Суд також бере до уваги посилання Відповідача у відзиві на судову практику в аналогічних спорах. Зокрема, Відповідач вказав на рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/6825/24 від 11 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/7672/24 від 04 жовтня 2024 року. У зазначених справах, де розглядались позови інших військовослужбовців до НОМЕР_2 прикордонного загону (Відповідача у цій справі) про нарахування винагороди у розмірі 100 000 грн, суди (в тому числі апеляційної інстанції) дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суди підтвердили правомірність позиції військової частини, яка полягає у тому, що для нарахування 100 000 грн необхідне дотримання критеріїв «безпосередньої участі», встановлених відомчими наказами (Наказ № 628, Накази МВС №36 та №726), а не лише сам факт перебування у зоні, визначеній Наказом Мінреінтеграції № 309.
Суд погоджується з таким підходом, оскільки він відповідає ієрархії нормативно-правових актів, де пункт 2-1 Постанови №168 прямо делегує повноваження щодо визначення «порядку та умов» виплати відповідним міністерствам, які і встановили ці вичерпні критерії.
Таким чином, Позивач не довів, що у спірний період з 01 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року він виконував завдання, які дають право на збільшення винагороди до 100 000 гривень. Відповідач, у свою чергу, довів, що він діяв у відповідності до Постанови №168 та відомчих наказів, які визначають порядок та умови виплати, виплачуючи 30 000 грн за несення служби в районі можливих бойових дій та 100 000 грн лише за періоди підтвердженої безпосередньої участі у бойових діях.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Позивач надав копію посвідчення УБД (серії НОМЕР_3 ). Спір стосується невиплати належних йому сум грошового забезпечення, що прямо пов'язано з порушенням його прав як військовослужбовця та учасника бойових дій. Тому Позивач правомірно звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72, 73, 77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
3. Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
5. Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ) грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
6. У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання включити до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. за період з 01 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року - відмовити.
7. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 21 листопада 2025 року.
Суддя Коморний О.І.