21 листопада 2025 рокусправа № 640/27968/21 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу №640/27968/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПУАТ «Фідобанк» про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПУАТ «Фідобанк», в якому позивачка просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003903304 від 01.04.2020 (сума грошового зобов'язання 349 034,71 грн);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003913304 від 01.04.2020 (сума грошового зобов'язання 170 грн);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003923304 від 01.04.2020 (сума грошового зобов'язання 29 086,23 грн).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб до бюджету при отриманні доходу як додаткове благо за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 .
Акт вказаної перевірки від 10.02.2020 №117/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , встановлено такі порушення з боку позивача:
- п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 розділу IV ПК України - платником податків ОСОБА_1 декларацію про отримані доходи за 2016 рік до Обухівського відділення ГУ ДПС у Київські області не подано;
- ч. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України - фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 було занижено загально річний оподатковуваний дохід за 2016 рік на суму 1 551 265,39 грн та відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік на 279227,77 грн;
- п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України - фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 було занижено оподатковуваний дохід за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 1 551 265,39 грн, що призвело до заниження військового збору на суму 23 268,98 грн.
На підставі загаданого акта відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення рішення:
- №0003903304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 279227,77 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 69 806,94 грн;
- №0003913304, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн;
- №0003923304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 23 268,98 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 5817,25 грн.
Всупереч положенням ПК України позивачеві не було вручені копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки жодним із передбачених способів.
Наказ про проведення перевірки та повідомлення були направлені на адресу: АДРЕСА_1 ; ця ж адреса зазначена в Акті перевірки, як податкова адреса (місце проживання) платника.
Акт за результатами перевірки було направлено на адресу: АДРЕСА_2 , квартиру за наданих документів встановити неможливо.
Податкові повідомлення-рішення було направлено на адресу на адресу: АДРЕСА_3 .
Проте, жодна з цих адрес не є податковою адресою (місце проживання позивача).
Податковою адресою (місцем проживання позивача) було АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспорта позивача.
За таких обставин відповідач не мав правових підстав розпочинати проведення документальної невиїзної перевірки.
Сукупність фактичних обставин разом із відповідними нормами ПК України, висновками, що переважають у вітчизняній судовій практиці, свідчать про те, що відповідачем не дотримано імперативних вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України щодо умов вручення наказу та повідомлення про проведення контрольного заходу до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача відповідно до наказу №84 від 15.01.2020 у період з період з 30.01.2020 по 03.02.2020 як передумови для початку проведення перевірки. Окрім цього, відповідачем всупереч положенням абз. 2 п. 86.4 ст. 86, абз. 1 п. 86.8 ст. 86 ПК України не було вручено позивачу акта за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Також позивач зазначає, що 14 серпня 2008 року з відкритим акціонерним товариством «Ерсте банк» було укладено кредитний договір №014/17648/2/21448, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор, на положеннях та на умовах цього Договору, надає позивачу кредит в сумі 120000,00 (сто двадцять тисяч доларів США), зі строком користування кредитними коштами (кредитом) до « 13» серпня 2028 року (включно), із сплатою 12,5 (дванадцять цілих п'ять сотих) відсотків річних.
У процесі виконання положень наведеного договору у позивача виникла перед Кредитором заборгованість з приводу повернення отриманих кредитних коштів.
Зокрема, станом на 30.09.2015 вся сума заборгованості за Кредитним договором Позивача перед Кредитором становила 2438771 (Два мільйони чотириста тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 73 копійки, у тому числі: заборгованість в гривні - 51310,27 грн та заборгованість у дол. США - 110 902,64 дол. США або еквівалент у національній валюті по курсу НБУ (1 USD = 21,527544 UAH) 2 387 461,46 грн.
30 вересня 2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (який став правонаступником усіх прав та обов'язків Кредитора) було укладено договір про врегулювання проблемної заборгованості шляхом припинення зобов'язання передачею відступного та погашення частини боргу.
За Договором про врегулювання зобов'язання позивача, встановлене в Кредитному договорі (2438771,73 станом на 30.09.2015), частково припиняється, взамін чого позивач передає у власність Кредитору, а Кредитор приймає у власність від позивача майно, що є об'єктом цього Договору, а саме:
- квартиру АДРЕСА_5 , яка сторонами оцінюється у сумі 803 687,00 (вісімсот три тисячі шістсот вісімдесят сім) грн;
- грошові кошти в сумі 12 000 дол. США, які позивач зобов'язується внести протягом 12 місяців з моменту укладення цього договору рівними частинами щомісяця до 30 числа поточного місяцю платежу на рахунок 29094090913001.
При цьому, як далі зауважено договором про врегулювання, «Залишок непогашеної заборгованості припиняється прощенням боргу про що сторонами буде укладено відповідний договір про прощення боргу».
Таким чином, договір про врегулювання передбачав загальний порядок погашення проблемної заборгованості позивачем на користь Кредитора і встановлював необхідність укладення у майбутньому договору про прощення залишку непогашеної заборгованості після передання відступного та погашення частини заборгованості у розмірі 12 000 дол. США.
Між позивачем та Кредитором так і не було укладено передбаченого договором про врегулювання договору про прощення непогашеної частини боргу.
Однак у п. 2.1 Акту №117 вказано, що «Згідно відомостей з інформаційного фонду ДРФО ДПС України про суми нарахованих (виплачених) доходів та утриманих з них податків фізичних осіб за даними звіту ф. 1ДФ, в якому відображено нарахований та виплачений дохід на користь платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) у результаті прощення (анулювання) кредиту за ознакою доходу - 126 - додаткове благо.
З метою підтвердження факту отримання доходу ОСОБА_1 , Обухівським управлінням ГУ ДПС у Київській області до ПУАТ «ФІДОБАНК» (ЄДРПОУ 14351016) від (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ф.1 ДФ інформацію по фізичній особі. Від ПУАТ «ФІДОБАНК» (ЄДРПОУ 14351016) 04.11.2019 отримано відповідь в якій зазначено, що Банк підтверджує інформацію надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) основної суми боргу (кредиту), прощений (анульований) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності».
Кредитором було прийнято самостійне рішення стосовно прощення боргу Позивачеві, зважаючи на положення ст. ст. 18, 164 ПК України, саме Кредитор був зобов'язаний виконати покладені на нього обов'язки податкового агента з обчислення, нарахування та сплати податкових зобов'язань замість Позивача. Отже, прийняті на основі Акту №117 податкові повідомлення-рішення №0003903304, №0003913304, №0003923304 від 01.04.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
ОСОБА_1 була належним чином проінформована про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а саме: були надіслані письмове повідомлення від 15.01.2020 № 38/10-36-33-04 та копія наказу ГУ ДПС у Київській обл. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.01.2020 року № 84.
Перевірку проведено з відома платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
Наказ про проведення перевірки від 15,01.2020 року № 84 направлено за податковою адресою платника податків, а саме: АДРЕСА_1 . (повернуто до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання).
Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.02,2020 № 117/10-36-33-04/ НОМЕР_1 також направлено за податковою адресою, а саме: АДРЕСА_1 . (повернуто до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання).
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 № 0003903304, № 0003913304, № 0003923304 відповідно до рекомендованого повідомлення - вручені під підпис, а саме 03.04.2020 року.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 № 0003903304, № 0003913304, № 0003923304 були винесені контролюючим органом у строки передбачені податковим законодавством.
Згідно відомостей з інформаційного фонду ДРФО ДПС України про суми нарахованих (виплачених) доходів та утриманих з них податків фізичних осіб за даними звіту ф. 1ДФ, в якому відображено нарахований та виплачений дохід на користь платника податків ОСОБА_1 у результаті прощення (анулювання) кредиту за ознакою доходу - 126 - додаткове благо.
Обухівським управлінням ГУ ДПС у Київській області направлено письмовий запит ОСОБА_1 від 23.09.2019 №2780/П/10-36-55-05 щодо не подання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік.
З метою підтвердження факту отримання доходу ОСОБА_1 , Обухівським управлінням ГУ ДПС в у Київській області до ПУАТ «ФІДОБАНК» від 22.10.2019 №5168/10/10-36-55-05 направлено запит щодо підтвердження нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ф.1 ДФ інформацію по фізичній особі.
Від ПУАТ «ФІДОБАНК» 04.11.2019 отримано відповідь в якій зазначено, що Банк підтверджує інформацію надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощений (анульований) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Відповідь від ОСОБА_1 до Обухівського управління ГУ ДПС в у Київській області не надходила. До перевірки не надані документи, що підтверджують факт оплати податку.
Податкові декларації про майновий стан і доходи за період 2016 рік платник податків - фізична особа ОСОБА_1 не подавала.
Згідно наданих до перевірки документів, а саме відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб та інформації наданої ПУАТ «ФІДОБАНК» до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку ОСОБА_1 включено суму доходу, отриману у вигляді доходу, отриманого як додаткове благо, у розмірі 1551265,39 грн.
Заниження оподаткованого доходу фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 1551265,39 грн, призвело до заниження військовою збору на суму 23268,98 грн, чим порушено п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).
Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові докази та пояснення, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.
Третя особа - ПуАТ «Фідобанк» зазначила, що згідно даних архівів, які знаходяться у володінні Фонду, з ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 14.08.2008 № 014/17648/2/21448, заборгованість за яким 30.09.2015 списано за рахунок сформованого резерву згідно рішення Правління банку № 67.1 від 16.09.2015 як безнадійна заборгованість, яка в подальшому обліковувалась на позабалансовому рахунку НОМЕР_2 .
Надалі 05.05.2016 безнадійну заборгованість частково було погашено самостійно, а частково відбулось «Прощення безнадійної заборгованості по КД № 014/17648/2/21448 від 14.08.2008 ОСОБА_1 . Повідомлення про прощення від 05.05.2016».
За підсумками проведеного пошуку запитуваних документів, повідомляємо наступне.
Серед документів (справ) з листування ПуАТ «ФІДОБАНК» наявний лист Банку до Головного управління ДПС у Київській області Державної фіскальної служби України від 01.11.2019 № 1-3-0/1661-ЛК «Щодо надання інформації та її документального підтвердження», у якому, зокрема, зазначено, що боржник, гр. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , належним чином повідомлена про суми прощення та обов'язок задекларувати дохід і самостійно сплатити суми податків, що підтверджується копією повідомлення про анулювання (прощення) боргу з власноручним підписом боржника.
Додатково інформуємо, що відповідно до «Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України, та банків України, із зазначенням строків зберігання», затвердженим 27.11.2018 №130 в редакції постанови Правління Національного банку України від 20.06.2019 № 80, строки зберігання справ тимчасового зберігання складають 5 років після закінчення справи.
Отже з урахуванням вищезазначеного, інформуємо, що документи Банку, що не внесені до Національного архівного фонду, зокрема виписки щодо погашення/ списання заборгованості та ін. знищено, згідно з відповідними актами про вилучення для знищення документів, термін зберігання яких минув.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою суду від 26.03.2025 постановлено про перехід з спрощеного провадження в загальне позовне провадження.
Судом встановлені наступні обставини:
01.04.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № №0003903304, в якому зазначено наступне:
«на підставі акту №117/10-36-33-04/2383010320 від 10.02.2020р. встановлено порушення пп.167.2. ст. 167, п. 174.2.2, п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI від 02.12.2017 року (із змінами та доповненнями) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (із змінами та доповненнями).
У зв'язку з цим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фіз осіб, що спл фіз особами за результатами річного декларування 11010500 триста сорок дев'ять тисяч тридцять чотири гривні 71 копійка».
01.04.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № №0003913304, в якому зазначено наступне:
«на підставі акту №117/10-36-33-04/2383010320 від10.02.2020р. та/або за даними інформаційних баз контролюючого органу (в тому числі Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного реєстру акцизних накладних) встановлено порушення гл. 2 ст. 49 п. 49.18, пп. 49.18.4 Кодекса Податковий кодекс України № 2755-6 від 02.12.2010 та на підставі пункту 54.3 статті 54 і пункту (ів) 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі сто сімдесят гривень 00 копійок за платежем Податок на доходи фіз осіб, що спл фіз особами за результатами річного декларування 11010500».
01.04.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № №0003923304, в якому зазначено наступне:
«на підставі акту №117/10-36-33-04/2383010320 від 10.02.2020р. встановлено порушення п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.174.2. ст. 174 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI від 02.12.2017 року (із змінами та доповненнями) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (із змінами та доповненнями).
У зв'язку з цим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військ збір, що спл фіз особами за результатами річного декларування 11010500 двадцять дев'ять тисяч вісімдесят шість гривень 23 копійки».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам законодавства.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із п.п. 14.1.47. п. 14.1. ст.14 ПК України (в редакції на час прийняття спірних рішень), додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно із п.п. 49.18.4. п. 49.18. ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим же Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно із п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є:
163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно із п. 164.1. ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно із абз. «д» п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов'язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов'язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов'язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.
Суми розстрочених податкових зобов'язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.
Згідно із п. 167.1. ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно із п. 167.2. ст. 167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Згідно із п.п. 168.1.1., п. 168.1. ст. 168 ПК України, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.
Згідно із п.п. 174.2.2., п. 174.2. ст. 174 ПК України, об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту.
Згідно з п. 179.1. ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно із п. 8 підр. 1 розд. XX «Перехідних положень» ПК України, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Згідно із пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
1.6. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених ПК України.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом:
- направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення;
- укладення відповідного договору;
- надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, тощо.
Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
В справі відсутні належні та допустимі докази виконання ПУАБ «Фідобанк» вказаного обов'язку у відповідності до вимог абз. «д» п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України.
В матеріалах справи є, нечитабельна копія, повідомлення про анулювання (прощення) боргу від 05.05.2016.
Судом не враховується згадана копія повідомлення, як належний та допустимий доказ правомірності спірних рішень, оскільки представник позивача в судових засіданнях неодноразово заперечував підписання позивачкою такого повідомлення. Ні відповідач, ні третя особа не надали суду оригінал такого повідомлення.
Згідно із ст. 94 КАС України:
1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Крім цього, судом враховуються наступні аргументи позивача про те, що 30.09.2015 між позивачкою та Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (який став правонаступником усіх прав та обов'язків Кредитора) укладено договір про врегулювання проблемної заборгованості шляхом припинення зобов'язання передачею відступного та погашення частини боргу.
За умовами вказаного договору, «Залишок непогашеної заборгованості припиняється прощенням боргу про що сторонами буде укладено відповідний договір про прощення боргу» (ст. 2 цього ж Договору).
Як зазначив представник позивачки між нею та кредитором так і не було укладено передбаченого договором про врегулювання договору про прощення непогашеної частини боргу.
Таким чином, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення в позивачки податкового зобов'язання згідно із повідомленням про прощення (анульованого) боргу в спосіб, визначений абзацом «д» п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України.
Судом не враховуються аргументи позивача про процедурні порушення відповідачем порядку проведення перевірки та прийняття спірних рішень, оскільки такі не впливають і не спростовують встановленні судом порушення саме повідомлення позивачки про прощення боргу та необхідність виконання податкового обов'язку у відповідності до вимог законодавства.
Суд зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Згідно із ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржені податкові повідомлення - рішення було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин та у спосіб, визначений законом.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача та третьої особи.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області ( 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення 5А, ЄДРПОУ 44096797), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПУАТ «Фідобанк» ( 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 14351016) про скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Київській області №0003903304 від 01.04.2020, №0003913304 від 01.04.2020, №0003923304 від 01.04.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області ( 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення 5А, ЄДРПОУ 44096797) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 3782,91 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII “Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 21.11.2025 року.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович