21 листопада 2025 рокусправа № 380/19427/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. у письмовому провадженні розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка 3, код ЄДРПОУ 40108833), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 05.08.2025, із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 05.08.2025, із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 98 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015, 2017, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 98 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015, 2017, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби;
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 19.12.2020 по 30.06.2023;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 19.12.2020 по 30.06.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у період проходження служби відповідач здійснював нарахування та виплату основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023; не провів індексацію грошового забезпечення; не компенсував невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та не провів доплату відповідно до постанови Кабінету міністрів Україн від 29.04.2020 №375. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, що порушує її права, в зв'язку із чим звернулася з цим позовом до суду та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.09.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Відповідач скористався правом на подання відзиву та подав суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Відповідач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 внесені зміни у пункт 4 Постанови №704, який викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , з 07.11.2015 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №389 ОСОБА_1 визнано непридатним до служби в поліції. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №549о/с від 05.08.2025 року капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» за станом здоров'я (через хворобу) з 05.08.2025 року.
Позивач стверджує, що станом на день виключення його зі списків особового складу, відповідач не провів з ним розрахунків щодо:
- виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про Державний бюджет України станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року відповідно;
- індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року;
- індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 05.08.2025 року, із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 , з урахуванням раніше виплачених сум;
- грошової компенсацію за 98 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015, 2017, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби;
- додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 19.12.2020 року по 30.06.2023 року.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Щодо перерахунку грошового забезпечення із використанням величини прожиткового мінімуму на відповідний рік, суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Частинами першою, другою статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Статтею 102 Закону № 580-VIII визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 № 988 (далі по тексту Постанова № 988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. Грошове забезпечення Голови Національної поліції та його заступників визначається цією постановою.
Пунктом 2 Постанови № 988 передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.
На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VIII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Звертаючись до суду з позовом в частині вимог про перерахунок грошового забезпечення із використанням величини прожиткового мінімуму на відповідний рік, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Однак, суд звертає увагу, що позивач отримував грошове забезпечення, яке передбачено Законом України «Про Національну поліцію» та врегульовано Постановою № 988, Порядком № 260.
Відтак, оскільки жодних змін Постанова КМ України від 11 листопада 2015 року № 988 в частині підвищення посадового окладу не зазнавала, то суд висновує про відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020-01.01.2023 року за відповідними нормами бюджетного законодавства України на відповідний рік.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині перерахунку грошового забезпечення із використанням величини прожиткового мінімуму на відповідний рік слід відмовити.
Щодо розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки, з урахуванням додаткової винагороди, суд зазначає таке.
Закон України «Про відпустки» установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4)соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5)відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону України «Про відпустки»).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Відповідно до частин дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, вбачається, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки положеннями Закону №580-VIII і Порядком МВС №260, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Ця правова позиція узгоджується із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року по справі №160/10875/19, від 31 березня 2021 року в справі №320/3843/20.
Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги (серед іншого) з використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Як видно з матеріалів справи, позивачу не надавалася додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки у кількості 98 діб та не виплачувалася грошова компенсація з невикористання такої відпустки.
Таким чином, у частині не нарахування та не виплати позивачу додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відповідач допустив протиправну бездіяльність. Відтак, суд вважає ефективним способом захисту права позивача зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку за означений період.
Стосовно нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки за період 2015, 2017, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, то суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів україни від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМ України № 168), в пункті 1 якої КМ України установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Так, вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер суд бере до уваги висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2025 року у справі № 240/2921/23, в якій зазначено, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
За такого правового урегулювання та обставин справи Верховний Суд уважав помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Отже, суд висновує, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою КМ України № 168 від 28.02.2024, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення. До того ж суд зауважує, що позивач просив нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку з урахуванням постановою КМ України № 168 від 28.02.2024 у періодах, коли згадана постанова не існувала, тобто за 2015, 2017, 2020, 2021.
Отже, у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМ України №168 від 28.02.2024 року слід відмовити.
Щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 до 31.10.2017, а також за період з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 05.08.2025, із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, то суд зазначає таке
Частиною 5 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Під час проходження служби позивач отримував грошове забезпечення та у період з 07.11.2015 до 31.10.2017 індексація грошового забезпечення позивачу виплачена не була.
Листом від 13.10.2025 відповідач повідомив, що з 07.11.2015 до 31.10.2017 індексація грошового забезпечення позивачу виплачена не була, оскільки постановою КМ України від 18.10.2017 №782 внесено зміну до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17.07.2003 №1078, доповнивши абзац 5 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських», тому індексація грошового забезпечення поліцейських проводилася в ГУ НП у Львівській області з листопада 2017 року.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно зі статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII та Постановою №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 06.04.2016 №260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 5 Розділу І вказаного Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ(далі - Закон №1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону № 1282-ХІІ).
У статті 6 вказаного вище закону України визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. До вказаноїпостановивнесено змінипостановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаною вище постановою, тобто з листопада 2017 року, оскільки у Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» прямо вказано про те, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).
Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону №1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
З огляду на викладене та враховуючи, що здійснення індексації прямо передбачене Законом України №580-VІІІ від 02.07.2015 "Про Національну поліцію" та Законом України №1282-ХІІ від 03.07.1991 "Про індексацію грошових доходів населення" та згідно з встановленими судом обставинами позивачу протиправно не нараховувалась індексація грошового забезпечення з 07.11.2015 до 31.10.2017.
Відтак у зазначеній частині позов підлягає задоволенню.
Такий же правовий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі № 823/2249/18, від 21.01.2021 у справі № 160/35/20.
Стосовно інших періодів, в яких, як зазначає позивач, йому не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, то суд зауважує, що відповідно до інформаційних довідок та архівних відомостей щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2019-2024 та з січня 2025 року до вересня 2025 позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, однак позивач не надав суду доказів того, що розмір цієї індексації є таким, що не відповідає Закону. Тому в цій частині позову суд відмовляє.
Щодо визнання протиправною бездіяльності ГУНП у Львівській області щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 19.12.2020 по 30.06.2023, то суд зазначає таке.
Як видно з архівної відомості №1 позивачу у липні-серпні 2020 та в грудні 2020 нараховувалася та виплачувалася додаткова доплата на період дії карантину. Інформація про нарахування позивачу такої доплати в інших періодах - відсутня.
Також відповідно до листа відповідача від 27.10.2025 відповідач інформує, що у період часу з 19.12.2020 по 30.06.2023 позивач до складу мобільних груп тощо щодо протидії поширення серед населення коронавірусної інфекції не залучався. У відділенні поліції у вищевказаний період не створювався персональний перелік працівників, яким встановлюється додаткова доплата відповідно до положень постанови КМ України від 29.04.2020 №375.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.
29.04.2020 Кабінет Міністрів України видав Постанову №342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №342), де визначив зняття обмежень на грошове забезпечення в тому числі поліцейських, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також, пунктом 3 вказаної постанови законодавець визначив, що персональний перелік поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, визначається керівником (керівником державної служби) відповідної установи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Отже, у справі відсутні докази участі позивача у спеціальних заходах, які могли проводитися на території Львівської області щодо забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян), на обов'язковість яких для спірних правовідносин вказують норми пункту 3 Постанови Кабінет Міністрів України від 29.04.2020 №342, пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Суд наголошує, що будь-яка посада поліцейського, в загальному розумінні, передбачає виконання обов'язків із забезпечення правопорядку і безпеки громадян, це закладено в статті 2 Закону України «Про Національну поліцію».
Залучення ж до карантинних заходів є окремим, додатковим навантаженням на поліцейських, що відповідно пункту 3 Постанови Кабінет Міністрів України від 29.04.2020 №342, пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04,2020 № 375 і про його покладання на поліцейського видається наказ, а час такого залучення фіксується окремо, і окремо оплачується.
Така виплата має компенсаторний характер і не може вважатися такою, що належить до складу основного грошового забезпечення поліцейського, оскільки: залучення до виконання карантинних заходів окремих поліцейських є тимчасовим і періодичним (на період саме цього карантину і у випадку необхідності); участь у карантинних заходах не належить до основних та додаткових повноважень поліції, отже не визначена типовими посадовими обов'язками поліцейських; виплата не передбачена Постановою КМУ № 988 та наказом МВС № 260 (про грошове забезпечення поліцейських).
Саме по собі перебування позивача в статусі поліцейського, в спірний період, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткових коштів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Таким чином, означена позовна вимога є безпідставною, а відтак не підлягає задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка 3, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 98 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015, 2017, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 98 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015, 2017, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21.11.2025.
Суддя Лунь З.І.