21 листопада 2025 рокусправа № 380/1234/25 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/1234/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Центр» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Ділової Співпраці «КАПІТАЛ-БІЗНЕС- СЕРВІС» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головне управління Державної податкової служби у Львівській області, в якому просило:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 00002840902 від 07.01.2025, яким ТОВ «Центр Ділової Співпраці «КАПІТАЛ-БІЗНЕС-СЕРВІС» зобов'язано сплатити штрафних санкцій у розмірі 360000 (триста шістдесят тисяч) гривень 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником автозаправної станції за адресою м. Броди вул. Конюшківська 60. На цій АЗС позивач здійснює роздрібну торгівлю пальним починаючи з 2009 року.
08.02.2023 позивач вчергове переоформив ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №13140314201900240 на цю АЗС. Вказана ліцензія діяла починаючи з 01.07.2019.
04.11.2024 позивач звернувся до ГУ ДПС у Львівській області з листом в якому повідомило, що 06.06.2024 здійснило черговий платіж за ліцензію в розмірі 2000 грн. 00 коп., також, що ліцензія №13140314201900240 вважається діючою з 01.07.2024 до 07.02.2025 або до скасування воєнного стану в установленому Законом порядку.
16.12.2024 працівники ГУ ДПС у Львівській області, які діяли на підставі направлень від 04.12.2024 №13815, №13820, №13823 та наказу ГУ ДПС у Львівській області від 04.12.2024 №6611-ПП, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80 ПК України, провели фактичну податкову перевірку згаданої АЗС.
За результатами перевірки позивача, відповідач встановив порушення про те, що позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним на АЗС без наявності ліцензії.
В акті перевірки зазначено, що за період з 01.11.2024 по 04.11.2024 позивач на АЗС продало:
- бензин автомобільний A-95-Євро-ЕБ (код УКТЗЕД 2710124512) в коп. за 1 літр); кількості 328,0 л. на суму 16400 грн 00 коп. (вартість пального 50 грн 00;
- паливо дизельне ДП-Л-ЄВРО5-ВО (код УКТЗЕД 2710194300) в кількості 388,0 л. на суму 18042 грн 04 коп. (вартість пального 46 грн 50 коп. за 1 літр);
- паливо моторне альтернативне A92E ЄВРО (код УКТЗЕД 3824999220) в кількості 240,0 л. на суму 11808 грн 01 коп. (вартість пального 49 грн 20 коп. за 1 літр),
що підтверджується інформацією з реєстраторів розрахункових операцій фіскальний номер РРО 3001040124, заводський номер TN80081680, без наявності відповідної ліцензії. Ці дії, на думку відповідача були порушенням вимог ч. 23 ст. 15 Закону № 481, про що зазначено в акті перевірки.
В акті перевірки також зазначено, що виторг з реалізації пального згідно з базами даних системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОДР РРО) ДПС України за період з 01.11.2024 по 04.11.2024 становить 46250,05 грн.
08.01.2025 позивач отримав спірне податкове повідомлення рішення №00002840902 від 07.01.2025, в якому відповідач зазначив, що перевіркою встановлено обґрунтовані підстави для визначення грошового зобов'язання, яке повинен сплатити позивач. Обставини, які слугують основою для такого висновку, на думку відповідача, є:
- період фінансово-господарської діяльності при здійсненні якої вчинено ці порушення є 2024 рік;
- порушення вимог ч. 23 ст. 15 Закону №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями);
- не подано інформації про надання позивачем заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, іншої інформації яка спростовує наявність вини позивача.
Після введення воєнного стану на території України, Перехідні положення (ст.18) Закону №481 доповнено новими частинами згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 такого змісту:
«Вважаються діючими ліцензії за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії, зокрема на право роздрібної торгівлі пальним.
Обов'язки щодо сплати чергових платежів/дії щодо продовження ліцензії мають бути виконані суб'єктом господарювання протягом 30 днів, наступних за днем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні».
Таким чином, Закон №481, у редакції чинній на момент здійснення ймовірного порушення позивачем вимог законодавства, визначив, що всі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним залишаються чинними протягом строку дії воєнного стану.
18.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-IX.
Частиною 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №3817 встановлено, що попередній Закон №481 втрачає чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 Закону №3817. Водночас, встановлено що положення Закону №481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.
Частиною 6 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817, встановлено, що суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
- подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;
- сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Тобто, новий Закон №3817 встановив інший порядок регулювання щодо ліцензій, дія яких припинилась протягом воєнного стану і після набрання чинності цим же законом.
Новий Закон №3817 встановив, що попередній Закон №481 діятиме до 31.12.2024 і застосовуватиметься в частині, що не суперечить новому.
Стаття 18 Закону №481 чітко передбачає, що ліцензії, строк дії яких закінчився під час воєнного стану, залишаються чинними до припинення або скасування воєнного стану. Це правило створено для забезпечення стабільності у веденні господарської діяльності в умовах надзвичайної ситуації та є безумовно діючим до моменту завершення воєнного стану. Таким чином, жодних додаткових дій суб'єкт господарювання виконувати не зобов'язаний для збереження чинності ліцензії протягом зазначеного періоду.
Водночас, з моменту набрання чинності Законом №3817 (18 червня 2024 року) набрали чинності його перехідні положення, які встановлюють порядок дій суб'єктів господарювання, що мають ліцензії, строк дії яких закінчився під час воєнного стану.
В Законі №481, абз. 10 ч. 2 ст. 17, визначено, що здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії передбачає штраф 250000 гривень. В Законі №3817 за це діяння передбачено штраф 360000 гривень (п. 22 ч. 2 ст. 73).
На момент вчинення ймовірного правопорушення, акт перевірки складений відповідно до Закону № 481. Якщо відповідач діє послідовно та справедливо, саме цей Закон №481 повинен бути застосованим при визначенні розміру відповідальності, адже це Закон який був правовою підставою для проведення перевірки 16.12.2024 та зазначений в акті перевірки. Проте, ГУ ДПС у Львівській області, при ухваленні ППР від 07.01.2025 застосувало Закон №3817 ретроспективно, що є черговим порушенням відповідача.
На момент вчинення ймовірного правопорушення чинними були два різних закони - №481 та №3817.
Відповідач повинен був застосувати менш суворий розмір покарання зважаючи на принцип передбачений ч. 3 ст. 62 Конституції України.
Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.
Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
Крім того, як наголошує ЄСПЛ у справі «Звежинський проти Польщі», державні органи мають діяти конкретно і послідовно, особливо у випадках, які стосуються загальних інтересів. У даній ситуації відсутність чітких і узгоджених дій з боку держави призвела до порушення законних прав Позивача, що також підриває довіру до дій органів влади та їх спроможності забезпечити стабільність правового регулювання.
Застосування принципу презумпції правомірності рішень платника податку у цій справі є критично важливим, оскільки законодавча колізія між Законами №481 та №3817 створила ситуацію, коли існували щонайменше два можливі підходи до трактування прав та обов'язків Позивача. Позивач діяв на підставі Закону №481, який гарантував чинність ліцензії під час воєнного стану без необхідності виконання додаткових умов. Водночас контролюючий орган, опираючись на Закон №3817, який набрав чинності пізніше, вважав, що Позивач зобов'язаний виконати нові вимоги, не враховуючи перехідний період. Це створило неоднозначність у правовому регулюванні, яка прямо підпадає під дію принципу презумпції правомірності рішень платника податку. Крім того, Позивач мав обґрунтовані очікування, що його поведінка, яка відповідала попередньо встановленим нормам, є правомірною. Вибір контролюючого органу трактувати законодавство на свою користь, а не на користь платника податку, суперечить презумпції, закріпленій у Податковому кодексі України. Такий підхід порушує гарантії правової захищеності, надані платнику податку. Таким чином, у цій ситуації рішення має бути ухвалене на користь Позивача, оскільки його дії відповідали одному з можливих трактувань законодавства, яке прямо дозволяло обрану модель поведінки.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що за результатами перевірки ТОВ «Центр Ділової Співпраці «КАПІТАЛ-БІЗНЕС- СЕРВІС» вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС встановленого позивачем в період 01.11.2024 по 04.11.2024 здійснювалась роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі паливно- мастильними матеріалами.
Перевіркою встановлено, що за вказаний період позивачем на АЗС продано:
- бензин автомобільний A-95-Євро-ЕБ (код УКТЗЕД 2710124512) в коп. за 1 літр); кількості 328,0 л. на суму 16 400 грн 00 коп.
- паливо дизельне ДП-Л-ЄВРО5-ВО (код УКТЗЕД 2710194300) в кількості 388,0 л. на суму 18 042 грн 04 коп.
- паливо моторне альтернативне A92E ЄВРО (код УКТЗЕД 3824999220) в кількості 240,0 л. на суму 11 808 грн 01 коп.
що підтверджується інформацією з реєстраторів розрахункових операцій фіскальний номер РРО 3001040124, заводський номер TN80081680, без наявності відповідної ліцензії.
Виторг з реалізації пального згідно з базами даних системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОДР РРО) ДПС України за період з 01.11.2024 по 04.11.2024 становить 46 250,05 грн.
18.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-ІХ.
Новий Закон №3817, встановив інший порядок регулювання щодо ліцензій, дія яких припинилась протягом воєнного стану і після набрання чинності цим законом:
Ліцензії повинні бути продовжені з 1 листопада 2024 року, а ліцензійні платежі сплачені в цей термін.
Частина 6 розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817 передбачає, що такі суб'єкти мають протягом трьох місяців з моменту набрання чинності новим Законом подати заяву на отримання нової ліцензії та сплатити чергові платежі, включно за період, протягом якого ліцензія формально діяла, хоча її строк дії вже закінчився.
Позивач не подав заяву на отримання нової ліцензії протягом трьох місяців з моменту чинності Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-ІХ, термін подання якої сплив 01.11.2024 і продовжував здійснювати роздрібну торгівлю пальним без наявної діючої ліцензії.
За здійснення роздрібної торгівлі без ліцензії згідно п. 22 ч. 2 ст. 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817- ІХ застосовується штраф в розмірі 360000,00 гривень.
На момент вчинення правопорушення позивачем діяв Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за №3817-ІХ.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що згідно зі статтею 18 Закону №481, ліцензії, строк дії яких закінчився під час воєнного стану, залишаються чинними до припинення або скасування воєнного стану. На момент проведення перевірки (16 грудня 2024 року) позивач діяв на законних підставах, оскільки його ліцензія залишалася чинною відповідно до чинного на той момент законодавства.
Закон №3817, набрав чинності 18 червня 2024 року, не скасовує дію статті 18 Закону №481, а лише встановлює додатковий механізм переходу до нового регулювання. Пункт 3 розділу XIII «Перехідні положення» встановлює: «Ліцензії, видані суб'єктам господарювання відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового...» №481/95-ВР, залишаються чинними до завершення строку, на який вони були видані, або до дня припинення їх дії у порядку, визначеному цим Законом».
Частиною 6 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817, суб'єкти господарювання, які продовжували діяльність під час воєнного стану на підставі ліцензій, строк дії яких закінчився, мають право продовжити свою діяльність без необхідності негайного переоформлення ліцензій. Вони зобов'язані лише протягом трьох місяців з моменту набрання чинності нового закону (тобто до 1 листопада 2024 року) подати заяву на отримання нової ліцензії та сплатити відповідні платежі.
Таким чином, навіть у разі формального завершення строку дії ліцензії, обов'язок щодо переоформлення виникає лише після впровадження нового порядку.
Важливо враховувати положення підпункту 2 пункту 1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №3817-IX, згідно з яким: «Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР втрачає чинність з 1 січня 2025 року, крім частини, що не суперечить цьому Закону».
Це означає, що Закон №481/95-ВР продовжує діяти у частині, яка не суперечить новому регулюванню, до повного впровадження Закону №3817-IX. Таким чином, на час спірних правовідносин саме Закон №481 залишається чинним та підлягає застосуванню як спеціальний акт у межах, що не суперечать новому законодавству.
На момент проведення перевірки ліцензія позивача ще не закінчилася, оскільки її дія була продовжена відповідно до статті 18 Закону №481 до припинення воєнного стану. Таким чином, позивач не мав обов'язку подавати нову заяву на отримання ліцензії до 1 листопада 2024 року, оскільки його ліцензія залишалася чинною. Дії позивача були правомірними, і звинувачення ДПС у недотриманні нового законодавства є безпідставним.
Закон України «Про особливості регулювання господарської діяльності в умовах воєнного стану» від 17.07.2024 №3869-IX передбачає додаткові гарантії:
Стаття 3 Закону №3869-IX встановлює: «Усі дозволи та ліцензії, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, автоматично вважаються продовженими до закінчення року, в якому воєнний стан буде скасовано, але не менше ніж на три місяці після його припинення».
Сукупність положень Законів №481, №3817 та №3869 однозначно підтверджує: ліцензія позивача на момент перевірки була чинною, і діяльність здійснювалась на законних підставах.
На дату, що аналізується, у позивача була чинна ліцензія, яка продовжувала свою чинність на підставі прямих норм закону, ухвалених на період воєнного стану. Жодних порушень ліцензійних умов з боку позивача не було, і обов'язку отримувати нову чи переоформляти чинну ліцензію до встановленого законом часу він не мав. Законодавство України спеціально захистило права ліцензіатів у воєнний час, автоматично продовживши строк дії відповідних ліцензій та відтермінувавши всі формальності до закінчення воєнного стану. Дії ж податкового органу, який проігнорував ці норми та фактично визнав ліцензію позивача недійсною, не мають належного правового обґрунтування. Посилання відповідача на новий Закон №3817 є безпідставними, оскільки цей закон не скасовував дію старого закону в спірний період і не вимагав від позивача додаткових дій. Податковий орган, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяв у спосіб, не передбачений чинним законодавством, що свідчить про протиправність такого рішення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 27.01.2025 року відкрито спрощене провадження адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлені наступні обставини:
07.01.2025 ГУ ДПС у Львівській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 00002840902, в якому зазначено:
«що на підставі акта перевірки № 52049/13-01-09-02/23959395 від 16.12.2024 встановлено порушення ч. 23 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями)
обґрунтуванні підстави для визначення (нарахування) грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків (стислий зміст щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства):
- обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу І Податкового кодексу України або статті 353 та частини восьмої статті 354 Митного кодексу України письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, які стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посипанням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини)
ТЗОВ «ЦЕНТР ДІЛОВОЇ СПІВПРАЦІ «КАПІТАЛ-БІЗНЕС-СЕРВІС» порушення роздрібної торгівлі пальним без наявної ліцензії, ч. 23 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями);
- період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення 2024 рік;
- інформація щодо надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України не подано;
- На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п. 22 ч. 2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі ЗУ №3817-ІХ)
застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафі) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності триста шістдесят тисяч гривень 00 копійок».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, дозвільним документам та вимогам чинного законодавства.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного рішення лише з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
З матеріалів справи судом встановлено наступне:
23.02.2023 позивач отримав ліцензію за № 13140314201900240 на право роздрібної торгівлі пальним (переоформлення), терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, яка має на зворотній стороні відмітки про поточні платежі за ліцензію, в тому числі за період з 01.07.2023 по 01.07.2024.
06.06.2024 позивачем згідно із платіжною інструкцією № 26 здійснено оплату 2000,00 грн з призначенням платежу: « 101 ОПЛАТА ЗА ЛІЦЕНЗІЮ НА ПРАВО ЗДІЙСНЕННЯ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ ПАЛЬНИМ НА ПЕРІОД З 01.07.2024 ПО - 01.07.2025».
16.12.2024 відповідачем проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, де об'єктом перевірки була - АЗС за адресою Львівська область, Золочівський район, м. Броди, автодорога Броди-Лагодів (1 км +200 м.).
Перевіркою встановлено порушення ч. 23 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 482/95-ВР від 19.12.1995, який втратив чинність на підставі Закону № 3817-IX від 18.06.2024, а саме встановлений факт реалізації пального за період з 01.11.2024 по 04.11.2024 без наявності відповідної ліцензії.
Згідно із ч. 23 ст. 15 цього ж Закону (в редакції на момент перевірки), роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Також, вказаною статтею встановлено, що річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
27.07.2024 набрав чинності Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3878-IX від 18.07.2024.
Згідно із п. 22 ч. 2 ст. 73 цього ж Закону (в редакції на час прийняття спінорного рішення), до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах, роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії - 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Згідно із ч. 6 Розділу XIII «Перехідні положення» цього ж Закону, суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Суб'єкт господарювання, який у період, визначений абзацом першим цього пункту, здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Згідно із ст. 19 Конституції України, Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірному рішенні суд зазначає, наступне.
У позивача наявна ліцензія за № 13140314201900240 на право роздрібної торгівлі пальним (переоформлення), терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2025, з врахуванням оплати, яка була здійснена позивачем ще 06.06.2024.
Відповідно позивач не порушив ч. 23 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», оскільки за спірний період з 01.11.2024 по 04.11.2024 у нього була наявна згадана (оплачена) ліцензія.
На думку суду, відповідачем не правильно застосовано до спірних правовідносин вимоги ч. 6 Розділу XIII «Перехідні положення» Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3878-IX від 18.07.2024, оскільки:
- позивач, до набрання чинності цього ж Закону, а саме ще 06.06.2024 здійснив оплату 2000,00 грн з відповідним призначенням платежу на період з 01.07.2024 по - 01.07.2025, тобто сплачений черговий платіж;
- крім цього в цій частині суд зазначає, що згідно п. 6-1 ст. 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції на час спірного порушення) строкові ліцензії, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, вважаються такими, дію яких продовжено на період дії воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому ж пункті;
- також суд враховує вимоги п.п. 5 п. 1 Постанови КМ України «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» від 18.03.2022 № 314 (в редакції на час спірного порушення), який встановлює, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру, результатів надання публічних послуг з проведення робіт та/або надання послуг у сфері протимінної діяльності автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у відповідності до вказаних підстав, оскільки позивач, на час спірних правовідносин, фактично мав діючу відповідну ліцензію.
Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом враховуються аргументи позивача та не враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Центр» (79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Ів. Франка, буд. 11, ЄДРПОУ 23959395) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправними та скасування рішень, - задоволити повністю.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 00002840902 від 07.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Центр» (79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Ів. Франка, буд. 11, ЄДРПОУ 23959395) 5400, 00 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено у повному обсязі 21.11.2025 року.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович