21 листопада 2025 року м. Львівсправа № 380/23360/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (відповідач/Личаківська РА ЛМР), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (третя особа), в якому із урахуванням заяви від 23 грудня 2024 року про зменшення позовних вимог, часткової зміни предмета спору просить:
- визнати протиправною бездіяльність Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради: невжиття ефективних та своєчасних заходів щодо забезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища в околиці вулиці Глинянський Тракт (орієнтовні геопросторові дані 49.837678, 24.188688), про яке позивач повідомляв у зверненні від 07 квітня 2021 року, зокрема шляхом невиконання вимог та зобов'язань, покладених статтею 12 Закону України «Про відходи», та невиконання вимог Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів (затверджений постановою КМ України від 03 серпня 1998 року № 1217), що призвело до багаторічного розміщення несанкціонованого звалища, про яке позивач повідомляв у заяві від 07 квітня 2021 року, неефективних та несвоєчасних дій щодо забезпечення ліквідації такого звалища.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 квітня 2021 року він у передбачений законом спосіб звернувся до контролюючого органу (Держекоінспекція у Львівській області) та повідомив про виявлене несанкціоноване звалище відходів, розміщене біля вулиці Глинянський Тракт (орієнтовні геопросторові дані 49.837678, 24.188688), долучив також фотознімки сміттєзвалища. Держекоінспекція у Львівській області на підставі звернення позивача надіслала Личаківській РА ЛМР лист від 08 квітня 2021 року № 03-1804 щодо необхідності вжиття заходів, передбачених Законами України «Про благоустрій населених пунктів» та «Про відходи». 08 квітня 2024 року позивач подав запит до Личаківської РА ЛМР, яким поцікавився як відбувається забезпечення Личаківською РА ЛМР ліквідації виявленого ним звалища, адже минуло вже три роки, проте відповіді не отримав. 14 червня 2024 року позивач подав заяву щодо протиправної бездіяльності Личаківської РА ЛМР стосовно сміттєзвалища за орієнтовними координатами 49.837678, 24.188688, про яке він повідомляв ще в квітні 2021 року, отримав формальну відповідь від 12 липня 2024 року, з якої абсолютно незрозуміло чому Личаківська РА ЛМР три роки взагалі бездіяла та не виконувала приписи Закону України «Про відходи» та законодавства про благоустрій. Також стало відомо, що Личаківська РА ЛМР 30 квітня 2024 року провела засідання комісії з питань поводження з безхазяйними відходами, проте все ж без відповіді залишається питання, чому три роки комісія не виконувала своїх функцій щодо вказаного сміттєзвалища.
Позивач зазначає, що, будучи екоактивістом, виявив на території Личаківського району м. Львова сміттєзвалище, оформив згадану вище заяву від 07 квітня 2021 року, отже, як громадянин вчинив добросовісно та самовіддано, переслідуючи законний інтерес - дбати про довкілля. Проте Личаківська РА ЛМР, отримавши листа Держекоінспекції у Львівській області від 08 квітня 2021 року № 03-1804 з інформацією про виявлене позивачем сміттєзвалище:
- за три роки не забезпечила ліквідацію знайденого позивачем звалища відходів, що є нереалізацією повноважень, передбачених пунктом «и» статті 21 Закону України «Про відходи» та статті 26 Закону України «Про управління відходами»;
- три роки не забезпечувала дотримання вимог благоустрою;
- всупереч приписам статті 12 Закону України «Про відходи» та пункту 6 Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1217 (далі - Порядок № 1217), три роки не визначала кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки, не встановлювала власника відходів;
- не виконала приписи листа Держекоінспекції у Львівській області від 08 квітня 2021 року № 03-1804;
- обмежила право позивача на інформацію про стан довкілля (запит від 08 квітня 2024 року щодо спірного сміттєзвалища) для того щоб приховати факт невжиття жодних заходів; ненадання відповіді на згаданий запит визнано судом у справі № 380/10951/24;
- почала вживати заходи (засідання комісії від 30 квітня 2024 року, листування з іншими органами) через інтерес позивача щодо виявленого ним сміттєзвалища, а саме запиту від 08 квітня 2024 року, тобто не з власних добросовісних переконань.
Уважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною та такою що порушує його екологічні права, передбачені Законом України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264), позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що ні станом на дату звернення позивача, ні станом на сьогодні районні адміністрації не були та не є наділені повноваженнями щодо ліквідації несанкціонованих чи стихійних сміттєзвалищ (рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01 листопада 2016 року № 977 «Про затвердження Положень про районні адміністрації Львівської міської ради та їх структур» та від 08 жовтня 2021 року № 914 «Про затвердження Положень про районні адміністрації Львівської міської ради та їх структуру»). Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 25 квітня 2019 року № 4928 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 26.05.2016 № 505 та від 14.07.2016 № 777» станом на 07 квітня 2021 року (звернення позивача) повноваження щодо ліквідації несанкціонованих чи стихійних сміттєзвалищ мав Департамент з поводження з відходами. Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16 квітня 2024 року № 552 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 30.01.2024 № 148» до повноважень Департаменту житлового господарства та інфраструктури належить здійснення контролю та вжиття відповідних заходів реагування на звернення до компетентних органів щодо притягнення до відповідальності осіб, установ, підприємств та організацій за несанкціоноване скидання сміття у непередбачених для цього місцях та створення стихійних сміттєзвалищ та надано повноваження управлінню житлового господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури координації ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів Львівської міської територіальної громади. Отже, позовна вимога позивача, звернена до Личаківської РА ЛМР, не підлягає задоволенню, оскільки ліквідація сміттєзвалища не належить до повноважень районної адміністрації.
Відповідач зазначає, що на час звернення позивача із заявою від 14 червня 2024 року за № 3-М-34556-33-33 постійно діюча комісія з питань з поводження з безхазяйними відходами вжила всіх заходів, визначених Порядком № 1217, та надіслала відповідний лист з додатками від 06 червня 2024 року № 4-33-30936 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради для вжиття заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища. Повторне обстеження чи інші повторні дії Порядком № 1217 не передбачені, зокрема і за бажанням позивача. Позивачу у встановленому законом порядку надано відповідь від 12 липня 2024 року за № 33-вих-100901, з якою він зі своїх суб'єктивних причин не погоджується та яка є предметом розгляду в суді.
Відповідач уважає, що саме Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради є належним відповідачем у цій справі, про що позивачу достеменно відомо.
З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить замінити первісного відповідача - Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради належним відповідачем - Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 16 квітня 2024 року № 552 реалізацію пункту 7 частини другої статті 26 Закону України «Про управління відходами» щодо забезпечення ліквідації сміттєзвалищ покладено на Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Водночас протиправну бездіяльність Личаківської РА ЛМР варто досліджувати за період з отримання листа Держекоінспекції у Львівській області від 08 квітня 2021 року № 03-1804 до 30 квітня 2024 року, коли під тиском позивача комісія відповідача нарешті розглянула його звернення та лист Держекоінспекції у Львівській області. Про бездіяльність Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради мова не йде, оскільки він лише пів року тому як отримав відповідні повноваження. Водночас бездіяльність відповідача тривала орієнтовно більше трьох років. Відповідач мав усі можливості виконати покладені статтею 12 Закону України «Про відходи» та реалізувати передбачені пунктами 5, 6, 7, 8 Порядку № 1217 повноваження, однак цього не робив. Жодних аргументів чи пояснень, чому саме відповідач стільки часу бездіяв у відзиві не наведено.
Третя особа подала письмові пояснення, у яких зазначає, що виконавчими органами Львівської міської ради здійснено комплекс заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища. Зокрема проведено виїзди на місце для оцінки обсягів забруднення, залучено спеціалізовані підприємства для організації вивезення сміття, забезпечено механізоване очищення території та вжито заходи з відновлення належного санітарного стану ділянки. Ухвалою Львівської міської ради від 04 липня 2024 року № 4998 затверджено «Програму щодо запобігання утворенню та забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ та відходів, власник яких не встановлений, на території Львівської міської територіальної громади на 2024 - 2027 роки». Для використання бюджетних коштів за зазначеною програмою необхідно дотримуватися встановлених програмою вимог, а саме встановити власників земельних ділянок та власників відходів згідно зі статтею 12 Закону України «Про управління відходами». 26 лютого було здійснено виїзд комісії з питань поводження з відходами разом з представником Національної поліції, де було підтверджено, що власник відходів не встановлений, а земельні ділянки належать до комунальної власності Львівської міської територіальної громади. Ураховуючи наведене, Львівська міська рада здійснила невідкладні першочергові заходи, визначила територіальну належність цієї ділянки, а також здійснила прибирання стихійного сміттєзвалища по вул. Тракт Глинянський (орієнтовні географічні координати: 49.837678, 24.188688). Станом на 17 березня 2025 року територія упорядкована. Отже, відсутній предмет спору та правові підстави для задоволення позовних вимог.
Також третя особа, покликаючись на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України, зауважує, що позивач не надав доказів порушення його прав, оскільки він не зареєстрований і не проживає на території Личаківського району Львівської міської територіальної громади; позивач також не довів, які саме його права були порушені або не визнані відповідно до положень КАС України.
З огляду на наведене третя особа заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та вважає, що такі не можуть бути задоволені.
Позивач також подав до суду низку клопотань про долучення доказів, в яких, серед іншого, викладені додаткові аргументи по суті розглядуваного спору.
Відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 22 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року клопотання позивача від 25 листопада 2024 року про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою судді від 03 грудня 2024 року у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін відмовлено; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; залучено Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача від 05 грудня 2024 року про об'єднання справ в одне провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 09 січня 2025 року прийнято до розгляду заяву позивача від 23 грудня 2024 року про зменшення позовних вимог, часткової зміни предмета спору у справі.
Ухвалою суду від 21 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача від 21 березня 2025 року про закриття провадження у справі відмовлено.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
07 квітня 2021 року позивач звернувся із заявою, зокрема до Державної екологічної інспекції України у Львівській області, якою повідомив про виявлене несанкціоноване звалище відходів, розміщене біля вулиці Глинянський Тракт (орієнтовні геопросторові дані 49.837678, 24.188688), долучив також фотознімки сміттєзвалища. Просив Держекоінспекцію у Львівській області провести заходи державного контролю та залучити його до таких заходів, ініціювати та проконтролювати вжиття заходів відповідно до статей 12, 20, 21 Закону України «Про відходи» та статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Державна екологічна інспекція України у Львівській області листом від 08 квітня 2021 року № 03-1804 «Щодо звернення гр. ОСОБА_1 » надіслала вищевказане звернення позивача від 07 квітня 2021 року для розгляду та належного реагування відповідно до повноважень, встановлених законодавством України, до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради. Просила про вжиті заходи проінформувати заявника у встановленому законодавством порядку.
08 квітня 2024 року позивач звернувся до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради із запитом на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив повідомити, чи забезпечено ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища по вул. Тракт Глинянський (геопросторові дані 49.837678, 24.188688), про яке її було проінформовано документом від 08 квітня 2021 року № 03-1804 ДЕІ у Львівській області. Також просив повідомити, коли та ким було ліквідоване зазначене сміттєзвалище.
Листом від 19 квітня 2024 року № 33-вих-54668 Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила позивача про те, що станом на сьогодні вищевказане сміттєзвалище не ліквідовано, однак це питання буде розглянуте на засіданні комісії з безхазяйних відходів та надіслано копію протоколу до департаменту житлового господарства Львівської міської ради відповідно до розмежування повноважень.
30 квітня 2024 року постійно діюча комісія з питань поводження з безхазяйними відходами в Личаківському районі, розглянувши звернення Державної екологічної інспекції у Львівській області та звернення мешканців на гарячу лінію м. Львова щодо виявлення несанкціонованих та неконтрольованих сміттєзвалищ на території Личаківського району м. Львова та матеріали виїзного обстеження території Личаківського району та приєднаних територій на предмет виявлення несанкціонованих та неконтрольованих сміттєзвалищ, виявила, зокрема: с. Підбірці, вул. Тракт Глинянський (на відрізку дороги від с. Підбірці до с. Миклашів, координати 49.837678, 24.188688) будівельні відходи, відходи деревини, залишки пластмаси; орієнтовна площа засмічення - 200 кв.м., за рівнем небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини - відходи є малонебезпечні; власника відходів не встановлено.
Вказані обставини відображені в протоколі № 1 постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами в Личаківському районі від 30 квітня 2024 року.
Комісія вирішила, зокрема надіслати протокол та додатки до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради для ухвалення рішення щодо подальшого поводження з відходами.
Листом від 06 червня 2024 року № 4-33-30936 Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради надіслала протокол № 1 постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами в Личаківському районі від 30 квітня 2024 року до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради для ухвалення рішення щодо подальшого поводження з відходами.
Листом від 14 березня 2025 року № 2501-вих-37204 Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради повідомив Державну екологічну інспекцію у Львівській області про те, що Львівською міською радою було здійснено невідкладні першочергові заходи, визначено територіальну належність ділянки, а також здійснено прибирання стихійного сміттєзвалища по вул. Тракт Глинянський (орієнтовні географічні координати 49.837678, 24.188688). Станом на 12 березня 2025 року території упорядковані (фото додаються).
Листом від 19 березня 2025 року № 33-вих-39944 Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила позивача про те, що відповідно до листа Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 14 березня 2025 року № 2501-вих-37204 здійснено прибирання стихійного сміттєзвалища на вул. Тракт Глинянський (на відрізку дороги від с. Підбірці до с. Миклашів), розміщеного за географічними координатами 49.837678, 24.188688 (фото додається).
Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо вжиття ефективних та своєчасних заходів і дій стосовно забезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища в околиці вулиці Глинянський Тракт (орієнтовні геопросторові дані 49.837678, 24.188688), зокрема у спосіб невиконання зобов'язань, покладених статтею 12 Закону України «Про відходи», та невиконання вимог Порядку № 1217, що призвело до багаторічного розміщення несанкціонованого звалища, про яке позивач повідомляв у заяві від 07 квітня 2021 року, звернувся з цим позовом до суду.
Щодо клопотання відповідача, яке викладене у відзиві на позовну заяву, про заміну неналежного відповідача, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Порядок та підстави для заміни неналежної сторони у справі визначає стаття 48 КАС України.
Так, відповідно до частин третьої, четвертої, сьомої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Аналіз наведених норм КАС України дає підстави дійти висновку, що право визначення відповідача у справі належить виключно позивачу. Будь-які зміни сторони відповідача у справі допускаються лише за умови висловлення позивачем своєї згоди (незгоди) на таку зміну.
У аспекті викладеного суд відзначає, що позивач з огляду підстави та предмет поданого ним позову визначив як відповідача Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, вважаючи, що саме вказаний суб'єкт владних повноважень порушив його законні права та інтереси.
Водночас, отримавши відзив відповідача, у якому заявлене відповідне клопотання про заміну неналежного відповідача, позивач своєї згоди на таку заміну не надав, а у відповіді на відзив чітко ствердив, що у позовній заяві про бездіяльність Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради мова не йде, натомість оскаржувана бездіяльність вчинена саме Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради.
Отже, підстави для заміни неналежного відповідача у цій справі з урахування положень статті 48 КАС України та заперечень позивача відсутні.
Щодо покликань третьої особи у письмових поясненнях на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України, то суд зазначає, що ухвалою суду від 21 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача від 21 березня 2025 року про закриття провадження у справі з цієї підстави судом відмовлено, тому такі покликання суд відхиляє.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначав Закон України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 09 липня 2023 року у зв'язку з ухваленням Закону України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами».
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України «Про відходи»:
- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;
- поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про відходи» відходи є об'єктом права власності.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про відходи» передбачено, що територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).
За змістом положень статті 12 Закону України «Про відходи» відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.
З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені безхазяйні відходи беруться на облік.
Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відходи, щодо яких встановлено власника, беруться на облік відповідно до вимог цього Закону.
Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути, зокрема звернення (повідомлення) громадян.
У разі отримання звернення (повідомлення) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування зобов'язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вжити заходів для визначення власника відходів.
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами визначені статтею 21 Закону України «Про відходи».
Так, відповідно до пункту «и» частини першої статті 21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.
09 липня 2023 року набрав чинності Закон України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами», а Закон України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» у зв'язку з цим втратив чинність.
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України «Про управління відходами»:
- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися;
- управління відходами - комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об'єктами видалення відходів.
За змістом частини другої статті 11 Закону України «Про управління відходами» територіальні громади є власниками відходів, переданих їх утворювачами або попередніми власниками до систем управління побутовими відходами. Перехід права власності на відходи до інших суб'єктів здійснюється на підставі договору між органом місцевого самоврядування та суб'єктом господарювання у сфері управління відходами або між суб'єктами господарювання у сфері управління відходами. Організації розширеної відповідальності виробника є власниками відходів, прийнятих, зібраних або отриманих в інший спосіб у результаті діяльності такої організації.
За змістом приписів статті 12 Закону України «Про управління відходами» орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади із залученням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, територіального органу Національної поліції України встановлює утворювача або власника виявлених відходів на основі інформації, наданої, зокрема громадянами.
Якщо власник відходів не встановлений, передача відходів до суб'єкта господарювання у сфері управління відходами та усунення негативних наслідків, спричинених відходами, здійснюється за рахунок державного або місцевого бюджету.
Збирання, перевезення та/або оброблення відходів, власник яких не встановлений організовують:
1) виявлених за межами населених пунктів - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;
2) виявлених у межах населених пунктів - органи місцевого самоврядування. Збирання, перевезення та/або оброблення таких відходів здійснюють суб'єкти господарювання у сфері управління відходами.
Порядок виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, визначається Кабінетом Міністрів України.
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері управління відходами визначені статтею 26 Закону України «Про управління відходами»
Так, відповідно до пункту 7 частини другої статті 26 Закону України «Про управління відходами» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів.
На виконання вимог статті 12 Закону України «Про відходи» постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1217 затверджено Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1217 безхазяйними вважаються відходи, що не мають власника або власник яких невідомий (далі - відходи).
Підставами для здійснення процедур визначення відходів та наступного їх обліку також можуть бути заяви (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації, результати перевірок територіальних органів Держекоінспекції, Держсанепідслужби, органів місцевого самоврядування тощо (пункт 4 Порядку № 1217).
Заяви (повідомлення) про факти виявлення відходів розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами (далі - комісія) (пункт 5 Порядку № 1217).
Комісія визначає кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вживає заходів до визначення власника відходів. У разі необхідності для визначення власника відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти та експерти (пункт 6 Порядку № 1217).
За результатами своєї роботи комісія складає акт, який передається до місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальше поводження з відходами (пункт 7 Порядку № 1217).
На підставі акта комісії місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами та в разі необхідності порушують справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи, та відшкодування заподіяної шкоди (пункт 8 Порядку № 1217).
На підставі акта комісії місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами та в разі необхідності порушують справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи, та відшкодування заподіяної шкоди (пункт 10 Порядку № 1217).
Аналіз наведених вище норм Законів України «Про відходи», «Про управління відходами» та Порядку № 1217 дає підстави дійти висновку про те, що облік безхазяйних відходів, ліквідація неконтрольованих та несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів належать до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження (управління) відходами.
Позивач у цій справі оскаржує бездіяльність відповідача як органу місцевого самоврядування щодо вжиття ефективних та своєчасних заходів і дій стосовно забезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища в околиці вулиці Глинянський Тракт (орієнтовні геопросторові дані 49.837678, 24.188688), про яке він повідомляв у своїй заяві від 07 квітня 2021 року, що полягають, зокрема у невиконанні зобов'язань, передбачених статтею 12 Закону України «Про відходи», а також вимог Порядку № 1217.
Так, суд встановив, що 07 квітня 2021 року позивач звернувся із заявою до Державної екологічної інспекції України у Львівській області, якою повідомив про виявлене несанкціоноване звалище відходів, розміщене біля вулиці Глинянський Тракт (орієнтовні геопросторові дані 49.837678, 24.188688), долучив також фотознімки сміттєзвалища. Просив Держекоінспекцію у Львівській області провести заходи державного контролю та залучити його до таких заходів, ініціювати та проконтролювати вжиття заходів відповідно до статей 12, 20, 21 Закону України «Про відходи» та статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Своєю чергою, Державна екологічна інспекція України у Львівській області листом від 08 квітня 2021 року № 03-1804 «Щодо звернення гр. ОСОБА_1 » надіслала вищевказане звернення позивача від 07 квітня 2021 року для розгляду та належного реагування відповідно до повноважень, встановлених законодавством України, до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Суд зазначає, що на час звернення позивача до Державної екологічної інспекції України у Львівській області із заявою від 07 квітня 2021 року та її надіслання 08 квітня 2021 року для розгляду та реагування до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради чинною була стаття 12 Закону України «Про відходи», яка передбачала, що у разі отримання звернення (повідомлення) громадянина про факт виявлення відходів орган місцевого самоврядування зобов'язаний визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вжити заходів для визначення власника відходів.
Чинними також були відповідні положення Порядку № 1217, які передбачали такий алгоритм дій у разі отримання звернення (повідомлення) громадянина про факт виявлення відходів, зокрема:
- заяви (повідомлення) про факти виявлення відходів розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами;
- комісія визначає кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вживає заходів до визначення власника відходів;
- за результатами своєї роботи комісія складає акт, що передається до органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальше поводження з відходами, на підставі якого відповідний орган місцевого самоврядування ухвалює рішення щодо подальшого поводження з відходами.
Після набрання чинності з 09 липня 2023 року Законом України «Про управління з відходами» відповідні положення Порядку № 1217 жодних змін зазнали.
Суд зазначає, що розпорядженням Львівської міської ради від 02 квітня 2009 року № 110 «Про утворення постійно діючих комісій з питань поводження з безхазяйними відходами» постановлено районним адміністраціям у термін до 10 травня 2009 року утворити постійно діючі комісії з питань поводження з безхазяйними відходами, яким у своїй роботі належить керуватися Порядком № 1217.
Такою комісією, що поширює свою діяльність на територію Личаківського району м. Львова, є постійно діюча комісія з питань поводження з безхазяйними відходами в Личаківському районі, утворена на виконання вимог розпорядження Львівської міської ради від 02 квітня 2009 року № 110 Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради.
Однак у матеріалах справи відсутні докази розгляду звернення позивача від 07 квітня 2021 року про факт виявлення відходів у період з 08 квітня 2021 року до 30 квітня 2024 року на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами в Личаківському районі; визначення кількості, складу, властивостей, вартості відходів, ступеня їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вжиття заходів до визначення власника відходів; складення акту та передання його до органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальше поводження з відходами, тобто вжиття тих заходів та дій, які прямо передбачені статтею 12 Закону України «Про відходи», а також вимогами Порядку № 1217.
Так, до матеріалів справи позивач долучив протокол № 1 засідання постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами в Личаківському районі від 20 липня 2021 року та протокол № 1 засідання постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами в Личаківському районі від 03 квітня 2023 року, зі змісту яких видно, що на порядку денному засідань цієї комісії, які відбувалися 20 липня 2021 року та 03 квітня 2023 року, звернення позивача від 07 квітня 2021 року про факт виявлення відходів не розглядалося.
Жодних доказів на спростування вказаної обставини відповідач не надав.
Отже, суд доходить висновку, що, отримавши звернення позивача від 07 квітня 2021 року про факт виявлення відходів, жодних із зазначених вище заходів та дій до 30 квітня 2024 року, тобто до дати, коли відбулося засідання постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами в Личаківському районі, відповідач не вжив та не вчинив.
Відповідач вказує, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 25 квітня 2019 року № 4928 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 26.05.2016 № 505 та від 14.07.2016 № 777» станом на 07 квітня 2021 року (звернення позивача) повноваження щодо ліквідації несанкціонованих чи стихійних сміттєзвалищ мав Департамент з поводження з відходами.
Так, дійсно, Додатком 2 до ухвали Львівської міської ради від 25 квітня 2019 року № 4928, а саме пунктом 13 підрозділу 1 розділу ХІ передбачено, що до повноважень Департаменту з питань поводження з відходами належить ліквідація несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.
Однак відповідач не враховує, що ліквідації неконтрольованих та несанкціонованих сміттєзвалищ як фізичному усуненні (прибиранні) таких з місця їх накопичення передує процедура виявлення та обліку безхазяйних відходів, яка включає розгляд заяви (повідомлення) громадянина про факт виявлення відходів; визначення кількості, складу, властивостей, вартості відходів, ступеня їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини; вжиття заходів до визначення власника відходів; складення відповідного акту.
Тобто повноваження щодо ліквідації неконтрольованих та несанкціонованих сміттєзвалищ як фізичного усунення (прибирання) таких з місця їх накопичення станом на 07 квітня 2021 року (дата звернення позивача) згідно з пунктом 13 підрозділу 1 розділу ХІ Додатку 2 до ухвали Львівської міської ради від 25 квітня 2019 року № 4928 дійсно мав Департамент з питань поводження з відходами, проте це ніяк не нівелювало обов'язок відповідача дотриматися передбаченої статтею 12 Закону України «Про відходи» та Порядком № 1217 процедури виявлення та обліку безхазяйних відходів, яка передує такій ліквідації та включає розгляд заяви (повідомлення) громадянина про факт виявлення відходів; визначення кількості, складу, властивостей, вартості відходів, ступеня їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини; вжиття заходів до визначення власника відходів; складення відповідного акту, недотримання якої, власне, й оскаржує позивач в рамках розглядуваної справи.
Суд відзначає, що без дотримання згаданої вище процедури ліквідація неконтрольованих та несанкціонованих сміттєзвалищ відповідно до статті 12 Закону України «Про відходи» та Порядку № 1217 є неможливою.
Крім того, відповідач безпідставно ототожнює поняття ліквідації неконтрольованих та несанкціонованих сміттєзвалищ як фізичного усунення (прибирання) таких з місця їх накопичення та забезпечення ліквідації неконтрольованих та несанкціонованих сміттєзвалищ як комплекс заходів та дій, що є ширшим поняттям та охоплює, власне, й «фізичну» ліквідацію.
З цих же підстав суд відхиляє покликання відповідача на те, що саме Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради є належним відповідачем у цій справі.
Третя особа покликається на те, що позивач не надав доказів порушення його прав, оскільки він не зареєстрований і не проживає на території Личаківського району Львівської міської територіальної громади, а також не довів, які саме його права були порушені або не визнані відповідно до положень КАС України.
Оцінюючи ці доводи третьої особи щодо права позивача на звернення до суду з цим позовом в аспекті частини першої статті 5 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
Суд уважає за необхідне розтлумачити підстави для звернення з позовом до суду для захисту охоронюваного законом інтересу у сфері належного функціонування природних екосистем в світлі гарантій, закріплених в Орхуській конвенції - міжнародному договорі, який встановив зобов'язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах.
Орхуська конвенція ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» від 06.07.1999 № 832-ХІV та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних, прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов'язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
Так, відповідно до положень статті 2 Орхуської конвенції «Громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об'єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою (пункт 4).
Зміст наведених норм Орхуської конвенції свідчить, що ця конвенція закріпила фундаментальне право громадськості, в тому числі однієї фізичної особи, оскаржити рішення, дії чи бездіяльність якими порушуються норми чинного законодавства, що стосується охорони навколишнього середовища.
Для забезпечення запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, допустимого рівня безпеки населення та навколишнього природного середовища здійснюється державний нагляд (контроль) спеціально уповноваженими органами, яким делеговано повноваження здійснювати відповідні заходи державного нагляду (контролю).
У пункті 9 Орхуської конвенції, визначено, що крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.
Отже, положеннями Орхуської конвенції передбачено право оскарження порушень виключно «законодавства, що стосується навколишнього середовища». Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища, повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської конвенції, якою є «сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту».
Відтак, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного «екологічного» результату, у зв'язку з чим оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку, передбаченому пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції, відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров'я людини.
Подібна правова позиція щодо тлумачення вказаного пункту Орхуської конвенції викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №420/2256/19, від 17.01.2024 у справі № 240/9382/19, від 16.03.2023 у справі № 640/351/20, від 27.06.2024 у справі № 640/4436/19.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон № 1264.
Екологічні права громадян України визначені статтею 9 Закону № 1264, відповідно до якої кожний громадянин України має право, зокрема на: безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
Законами України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян.
За змістом статті 11 Закону № 1264 Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.
Місцеві ради, органи державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов'язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.
Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
Ураховуючи викладене, право на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище як один із видів екологічних прав гарантоване кожному та може бути реалізоване громадянином України особисто, зокрема у спосіб оскарження у судовому порядку поведінки суб'єкта владних повноважень щодо неналежного здійснення такого права.
Водночас Закон № 1264 не визначає умовою звернення особи до суду за захистом екологічних прав виключно заподіяння шкоди, натомість наявність заподіяної шкоди є самостійною підставою для забезпечення гарантії таких прав (право на компенсацію заподіяної шкоди відповідно до пункту «д» частини першої статті 10 Закону № 1264).
Крім того, у позовній заяві позивач на виконання вимог пункту 9 частини п'ятої статті 160 обґрунтував порушення його права оскаржуваною бездіяльністю відповідача та необхідність його захисту.
Отже, доводи третьої особи в цій частині суд відхиляє.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх судових рішеннях застосовувала підхід до розуміння протиправної бездіяльності.
Так, протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень належить розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значущих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, не вживши зазначених вище заходів та дій, які імперативно передбачені статтею 12 Закону України «Про відходи» і вимогами Порядку № 1217 та були об'єктивно необхідними і реально можливими для їх реалізації, відповідач учинив протиправну бездіяльність, що призвела до багаторічного (більше трьох років) розміщення сміттєзвалища в околиці вулиці Глинянський Тракт (орієнтовні геопросторові дані 49.837678, 24.188688), про яке позивач повідомляв у своєму зверненні від 07 квітня 2021 року.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що поданий позивачем позов належить задовольнити повністю у такий належний спосіб: визнати протиправною бездіяльність Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо вжиття ефективних та своєчасних заходів та дій стосовно забезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища в околиці вулиці Глинянський Тракт (орієнтовні геопросторові дані 49.837678, 24.188688), про які ОСОБА_1 повідомляв у своїй заяві від 07 квітня 2021 року, що полягають у невиконанні зобов'язань, передбачених статтею 12 Закону України «Про відходи» та вимогами Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1217.
Щодо інших доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи, а також клопотаннях позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для ухвалення рішення у цій справі.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом приписів частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду позивач судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (вул. К. Левицького, 67, м. Львів, 79017), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79006) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо вжиття ефективних та своєчасних заходів та дій стосовно забезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища в околиці вулиці Глинянський Тракт (орієнтовні геопросторові дані 49.837678, 24.188688), про які ОСОБА_1 повідомляв у своїй заяві від 07 квітня 2021 року, що полягають у невиконанні зобов'язань, передбачених статтею 12 Закону України «Про відходи» та вимогами Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1217.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 21 листопада 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна