24 листопада 2025 рокусправа № 380/12070/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - ЛОВ ФСЗОІ, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_2 , відповідач), в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 120769,58 грн.
Позивач на обґрунтування позовних вимог повідомив, що на підставі інформації, отриманої з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що формується на підставі поданої відповідачем звітності до ПФУ та ДПС, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не виконала передбачений частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки за кількості 26 штатних працівників облікового складу за 2023 рік слід було створити 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю. За це порушення на підставі статті 20 Закону №875-ХІІ відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 118355,24 грн. (середня річна заробітна плата штатного працівника) та пеню в сумі 2414,34 грн.
Представник відповідачки проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Зазначила, що на 2023 рік ФОП ОСОБА_2 затвердила штатний розпис у кількості 26 осіб, який був достатнім для виконання повного господарського циклу підприємця. Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2023 рік у ФОП ОСОБА_2 становила 26 осіб, що відповідає кількості осіб відповідно до штатного розпису на 2023 рік. Чинне законодавство не містить прямої норми щодо зобов'язання суб'єктів господарювання наймати працівників у разі відсутності господарської необхідності. Крім того, нормами чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, не встановлено безумовного обов'язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, такий обов'язок виникає лише у разі наявності попиту на робочу силу (вакансії) та строк виконання такого обов'язку відраховується від дати відкриття вакансії (не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії). З цього випливає, що обов'язок подавати форму 3-ПН виникає лише у разі наявності попиту на робочу силу та відкриття відповідної вакансії. У разі якщо підприємство не має попиту на робочу силу та не відкривало вакансії, обов'язок подавати форму 3-ПН не виникає. Виходячи із господарського циклу та економічної доцільності ФОП ОСОБА_2 інших вакансій (понад 26 існуючих штатних одиниць) у 2023 році не потребувала та, відповідно, не створювала. Оскільки відповідачка не мала обов'язку створювати вакансію понад свої виробничі потреби, і не створювала нових вакансій в 2023 році, то в неї і не виникало обов'язку подавати до центру зайнятості форму з-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Також представник відповідачки стверджує, що після затвердження постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 05.06.2019 «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю не має права проводити перевірки роботодавців щодо: - реєстрації у Фонді; - подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; - виконання нормативу робочих місць, оскільки таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Державної служби України з питань праці. Однак позивач до суду не надав доказів проведення відповідної перевірки органами Держпраці. Також у справі відсутні докази, що підтверджують відсутність робочих місць для осіб з інвалідністю, відмови відповідача в прийняття на роботу таких осіб, несвоєчасного надання державній службі зайнятості інформації щодо вакансій для організації працевлаштування осіб з інвалідністю тощо. Тому у діях відповідача відсутній склад правопорушення та не може покладатися відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Суд відмовляє представнику відповідачки в призначенні цієї справи до розгляду в порядку загального позовного провадження, з викликом сторін. Суд враховує, що аргументи сторін детально викладені в заявах по суті спору, зібрані у справі докази дозволяють встановити факти, а цей спір з огляду на предмет та підстави позову, не належить до справ, що повинні розглядатися в порядку загального позовного провадження.
Суд вивчив аргументи учасників справи, викладені в заявах по суті спору та додаткових поясненнях, дослідив долучені до матеріалів справи докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, здійснює підприємницьку діяльність в сфері оптової торгівлі та використовує найману працю, відповідно до штатного розпису на 2023 рік в її штаті працює 26 осіб (а.с.26-27).
ЛОВ ФСЗОІ в автоматизованому режимі отримало дані Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, що формуються на підставі поданої суб'єктами господарювання звітності, та встановило, що 2023 році середньооблікова чисельність штатних працівників ФОП ОСОБА_2 становила 26 осіб, серед них не було осіб з інвалідністю. З огляду на ці дані ЛОВ ФСЗОІ сформувало в автоматизованому режимі розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік та 07.03.2024 розмістило його в електронному кабінеті ФОП ОСОБА_1 на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України (а.с.6). Відповідно до цього розрахунку (а.с.5) для ФОП ОСОБА_2 за 2023 рік:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становила 26 осіб;
- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, становила 0 осіб;
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цього значення) становить 1 особу;
- середня річна заробітна плата штатного працівника становить 118355,24 грн.;
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 118355,24 грн.
Оскільки ФОП ОСОБА_2 отримала розрахунок 07.03.2024 та не сплатила у встановлений Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» строк (до 15.04.2024) ці адміністративно-господарські санкції, ЛОВ ФСЗОІ нарахував їй пеню у розмірі 2114,34 грн.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування до спірних правовідносин:
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Згідно вимог статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими ПФУ за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: - про працевлаштованих осіб з інвалідністю; - про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; - необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» (чинного на час складання розрахунку відділенням Фонду) роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію зокрема про попит на робочу силу (вакансії).
Відповідно до п. 1.5, п. 1.6 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22, форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/ регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна, а саме: первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії); уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів), тривалого строку незаповнення вакансії тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464), Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб, який є складовою Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відомості до реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі відомостей, що надходять з джерел зазначених в ст. 18 Закону № 2464, зокрема, відомостей про платників єдиного соціального внеску (страхувальників), нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, сформованих на підставі даних, поданих страхувальником у складі звітних відомостей.
Частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно з частинами 2 та 4 статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 121 «Про затвердження Положення про Централізований банк даних з проблем інвалідності» (далі - Положення №121) основними завданнями банку даних визначено: 1) створення єдиної комплексної інформаційно-аналітичної системи обліку осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб;
2) проведення аналізу та ведення обліку даних про: […]
- виконання роботодавцями нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також нарахування сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням роботодавцями такого нормативу за попередній рік;
- створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, зайнятість та працевлаштування таких осіб;
- ведення обліку надходжень сум адміністративно-господарських санкцій та пені, а також заборгованості роботодавців з їх сплати.
Програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Банк даних забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):
1) опрацювання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;
2) визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»;
3) формування розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, обчислених відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами).
До повноважень користувачів Банку даних центрального рівня, а саме: державної служби зайнятості, належить передання та отримання інформації Банку даних з питань, визначених законодавством (пп. 1 п. 6 Положення № 121).
Ураховуючи дані, які згідно пунктом 4 Положення № 121, вноситься до Банку даних, відомості щодо подання роботодавцем звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» відображається у Банку даних з метою автоматизованого формування Пенсійним фондом України відомостей по суб'єктам господарювання та подальшого надання цієї інформації Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Отже, обмін інформацією між зазначеними суб'єктами владних повноважень відбувається через Банк даних в автоматизованому режимі. Адміністративно-господарські санкції розраховуються відділенням Фонду згідно переданої Пенсійним фондом України інформації, яка наявна в Банку даних, у тому числі з урахуванням подання/неподання до державної служби зайнятості роботодавцем звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» із визначенням робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
І. Основний аргумент відповідачки на обґрунтування заперечень на позов зводиться до того, що законодавство не містить прямої норми щодо зобов'язання суб'єктів господарювання наймати працівників у разі відсутності для цього економічної чи господарської необхідності. Оскільки у 2023 році весь штат працівників ФОП ОСОБА_2 був заповнений (26 працівників згідно штату, затвердженого на 2023 рік), тому потреби у залученні нових працівниках не було, а отже - відповідачка не була зобов'язана створювати нові робочі місця для осіб з інвалідністю, подавати форму 3-ПН тощо, та, як наслідок, - сплачувати санкції за невиконання нормативу. Надаючи оцінку цим аргументам відповідачки, суд враховує таке:
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі в т.ч. вільного найму підприємцем працівників. Водночас відповідно до статті 4 цього Кодексу, трудові відносини не є предметом регулювання цього Кодексу. Водночас стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Інвалідність - це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - це повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність (визначення згідно ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV).
Україна є учасником Конвенція про права осіб з інвалідністю (ратифіковано Законом № 1767-VI від 16.12.2009, дата набрання чинності для України: 06.03.2010), відповідно до статті 27 якої держава визнала право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю. Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю, зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих, зокрема, на таке: […] e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи; […] h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи; […].
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон №875-ХІІ. Цей закон гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Для забезпечення реальної рівності осіб з інвалідністю на ринку праці України та стимулювання наймання цих осіб у приватному секторі Закон № 875-XII запровадив таку програму заходів та позитивних дій (ст.ст. 19-20):
1) усі роботодавці, які використовують найману працю, зобов'язані забезпечувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників, тобто норматив становить 1 місце з 25;
2) невиконання цього нормативу закон кваліфікує як порушення роботодавцем правил здійснення господарської діяльності та зобов'язує його сплатити адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації;
3) суми адміністративно-господарських санкцій і пені використовуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю для фінансування цим Фондом заходів, спрямованих на реабілітацію осіб з інвалідністю, стимулювання їх професійного навчання та працевлаштування.
Отже, свобода підприємництва, що включає в т.ч. вільний найм підприємцем працівників, не звільняє суб'єкта господарювання від виконання ним визначених трудовим законодавством та законодавством про зайнятість обов'язків, котрі держава встановлює для створення умов для повного здійснення громадянами права на працю, гарантування рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізації програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. В описаний вище спосіб законодавець стимулює роботодавців до прийняття на роботу осіб з інвалідністю, забезпечує соціальну відповідальність бізнесу та реальну рівність на ринку праці. Суть запроваджених законодавцем заходів спрощено можна звести до такої альтернативи: 1. виконай норматив і найми на одну з кожних 25 вакансій штату підприємства особу з інвалідністю, плати їй заробітну плату за виконану роботу; 2. якщо не хочеш виконувати норматив при використанні найманої праці для здійснення своїй господарської діяльності - тоді заплати ту саму Фонду соціального захисту інвалідів у формі санкцій, а Фонд використає ці кошти для реабілітації, професійного навчання та працевлаштування осіб з інвалідністю. Виняток з описаних заходів законодавець зробив для роботодавців, в яких працює менше 8 найманих робітників. Цілком очевидно, що без застосування описаних заходів, абсолютна більшість роботодавців, виходячи з міркувань економічної та виробничої ефективності, буде наймати лише осіб без інвалідності, тобто осіб без стійких обмежень життєдіяльності та/або часткової втрати працездатності; в такій ситуації забезпечення рівності на ринку праці залишиться нездійсненною декларацією. Таким чином, суб'єкт господарювання (ФОП), який використовує найману працю, зобов'язаний виконати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо має більше ніж 8 найманих працівників.
В 2023 році середньооблікова чисельність штатних працівників ФОП ОСОБА_2 становила 26 осіб, тому визначений статтею 19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становив для відповідачки 1 особу (26*4%=1,04).
Отже, ФОП ОСОБА_1 , виконуючи вимоги Закону №875-ХІІ, у 2023 році мала обов'язок створити одне робоче місце та працевлаштувати на нього особу з інвалідністю, проте не виконала його, аргументуючи це наповненістю штату працівників та відсутністю економічної доцільності в залученні нових працівників. Підхід відповідачки щодо невизнання цього обов'язку є помилковим, оскільки чинне законодавство не ставить виконання роботодавцем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у залежність від господарської необхідності суб'єкта господарювання, а визначає прямий обов'язок роботодавця, який має 8 і більше найманих працівників, забезпечити 4%, але не менше одного робочого місця для працевлаштування осіб інвалідністю. Відповідачка посилається на те, що вона як суб'єкт господарювання має право самостійно визначати кількість працівників і організацію праці, а держава не може втручатися в його діяльність. Дійсно, відповідно до статей 42-44 Господарського кодексу України, підприємець здійснює діяльність самостійно, на власний ризик, та має свободу вільного найму працівників. Проте ця свобода не є безмежною та не звільняє його від дотримання правил здійснення господарської діяльності та законодавства про зайнятість, в тому числі приписів спеціального закону, який встановлює соціальний обов'язок роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. У випадку невиконання цього нормативу роботодавець, який користується свободою найму з порушенням вимог трудового законодавства та законодавства про зайнятість та про соціальний захист осіб з інвалідністю, не звільняється від фінансової відповідальності у формі штрафу, а також пені за несвоєчасну сплату цього штрафу, що передбачена чіткою та недвозначною нормою закону, що завчасно оприлюднений та діє на майбутнє (іншими словами - відповідає вимозі «якості закону» та не порушує вимог такого елементу верховенства .
ІІ. Суд при вирішенні цього спору враховує аргументи відповідачки щодо існування усталеної судової практики, відповідно до якої відсутні підстави для застосування санкцій до роботодавця, який створив робочі місця для осіб з інвалідністю та повідомив службу зайнятості про наявність таких вакансій, проте не зміг їх заповнити з незалежних від нього причин, напр. через відсутність бажаючих працевлаштуватися осіб з інвалідністю, їх необґрунтовану відмову від працевлаштування у випадку скерування на підприємство службою зайнятості тощо. Разом з тим, описані підходи незастосовні до обставин цієї справи, оскільки ФОП ОСОБА_2 не надала будь-яких доказів на підтвердження вчинення нею дій з метою виконання в 2023 році нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Більше того, в заявах по суті спору відповідачка наполягає на тому, що в 2023 році не мала ані вакансій (всі штатні посади були зайняті особами без інвалідності), ані обов'язку та бажання створювати нову вакансію для працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки не мала для цього господарської необхідності. Оцінюючи такі твердження, суд виходить з того, що відповідачка в 2023 році була зобов'язана виконувати норматив (1 робоче місце) в силу прямої вимоги закону - як роботодавець, на якого поширюються вимоги ст.ст. 19, 20 Закону №875-ХІІ - безвідносно до існування економічної та/або господарської доцільності наймати нових працівників. Альтернатива виконанню цього обов'язку для ФОП ОСОБА_2 була або повинна була бути цілком очевидною та недвозначною - це сплата штрафу у розмірі середньої річної заробітна плата штатного працівника. При такій оцінці обставин цієї справи суд враховує, що нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, не є чимось новим чи несподіваним для будь-якого роботодавця в Україні, в т.ч. відповідачки (зареєстрована як ФОП в 2002 році), оскільки запроваджені законодавцем ще в 1991 році (на той час - не нижче 5% від загальної чисельності працюючих).
Позивач здійснив розрахунок адміністративно-господарських санкцій у сумі 118355,24 грн. на підставі відомостей з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, що сформовані на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що подавалися ФОП ОСОБА_2 до контролюючих органів за 2023 рік. Відповідачка не навела будь-яких аргументів, що свідчили б про неправильність обчислення позивачем розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника у сумі 118355,24грн.
ЛОВ ФСЗОІ 07.03.2024 скерувало ФОП ОСОБА_2 розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій через її електронний кабінет, його розміщено в електронному кабінеті роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджено квитанцією. Отже, ЛОВ ФСЗОІ діяло належно - відповідно до власних повноважень у визначений законом порядок та спосіб. ФОП ОСОБА_1 , отримавши розрахунок на суму 118355,24 грн., не сплатила адміністративно-господарські санкції самостійно у встановлений Законом №875-ХІІ строк (до 15.04.2024), тому відповідач мав визначені законом підстави нарахувати їй пеню за встановленою законом ставкою в розмірі 2414,34 грн.
ІІІ. Оцінюючи аргументи представника відповідачки стосовно необхідності проведення перевірки ФОП Ількевич інспекцією Держпраці для встановлення факту невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд керується такими мотивами:
на виконання вимог статей 19, 20 Закону № 875-XII постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 липня 2007 року затверджено, зокрема, Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі - Порядок). Цей Порядок визначав механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок роботодавців, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону № 875-ХІІ. Предметом проведення таких перевірок були: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 466 було внесено зміни до постанови від 31 січня 2007 року № 70, якими Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, викладено в новій редакції. В силу вказаних змін, перевірки суб'єктів господарювання, що використовують найману працю, на предмет дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону №875-ХІІ проводять Держпраці та її територіальні органи. Тобто, факт невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений під час такої перевірки, має наслідком вжиття Держпраці заходів щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності (пункт 16 зазначеного Порядку). Таким чином, перевірки на основі інформації від Пенсійного фонду України, передбачені частинами сьомою та дев'ятою статті 19 Закону № 875-XII, є заходом контролю, який проводить Держпраці для виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
З 06 листопада 2022 року, з дати набрання чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, правове регулювання спірних правовідносин знову змінилося - Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлюючи необхідні факти та обставини на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, що формуються на підставі звітності, поданої за звітний період самим роботодавцем до контролюючих органів. Отже, необхідність проведення позапланових перевірок Держпраці для встановлення факту (не)виконання роботодавцем нормативу починаючи з 2023 року відпала, а тому відповідні аргументи представника відповідачки ґрунтуються на бажанні застосувати до спірних правовідносин норми права, що втратили чинність до їх виникнення.
Суд проаналізував правові висновки Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, на які посилається відповідачка, та встановив, що такі стосувалися застосування попередньої редакції статті 19 Закону № 875-XII (чинної до 06.11.2022) щодо можливості накладення на суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій за результатами проведеної органами Держпраці відповідної перевірки, а тому є нерелевантними для обрання та застосування норм права до правовідносин, які виникли після 06 листопада 2022 року, як у цій справі.
Суд враховує, що автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року, коли роботодавці вже подали до контролюючих органів податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що в т.ч. містить дані про осіб з інвалідністю. За результатами аналізу цих даних, поданих самим роботодавцем, Фонд може встановити виконання/невиконання ним нормативу та обчислити адміністративно-господарські санкції та пеню на підставі Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70.
Отже, проведення перевірки органами Держпраці чи її відсутність ніяким чином жодним чином не впливає на можливість ЛОВ ФСЗОІ самостійно встановити в 2024 році факт виконання/невиконання суб'єктом господарювання в 2023 році нормативу робочих місць, нарахувати адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Тому аргументи відповідачки в цій частині також є помилковими та ґрунтуються на нерелевантній до спірних правовідносин судовій практиці.
ІV. Суд при прийнятті рішення враховує, що відповідачка не наводить будь-яких аргументів та фактів, що могли б поставити під сумнів встановлені позивачем обставини щодо невиконання ФОП ОСОБА_2 в 2023 році нормативу робочих місць відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ (напр., що ФОП ОСОБА_2 помилилася у поданій органам ДПС та ПФУ звітності та не вказала, що один із її працівників в 2023 році був особою з інвалідністю, тому використані позивачем відомості з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є недостовірними тощо). Отже, відповідачка не спростовує встановлені позивачем факти. Водночас суд поділяє наведену в позовній заяві ЛОВ ФСЗОІ оцінку цих обставин через призму застосування до спірних правовідносин ст.ст. 19-20 Закону №875-ХІІ.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов до висновку, що ЛОВ ФСЗОІ правомірно обчислило ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції в сумі 118355,24 грн. з огляду на невиконання нею у 2023 році нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а також підставно нарахувало пеню в сумі 2414,34 грн. за порушення термінів сплати цих санкцій. Оскільки ФОП ОСОБА_3 відмовляється сплатити ці суми добровільно, то позовні вимоги ЛОВ ФСЗОІ про їх стягнення є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Доказів понесення витрат пов'язаних із залученням свідків або проведенням експертиз не подано, судові витрати на сплату судового збору стягненню з відповідачки не підлягають. Таким чином, понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору покласти на нього. Понесені відповідачкою судові витрати суд покладає на неї.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (79000, місто Львів, пл.Маланюка, буд. 6; ідентифікаційний код 13817458) 120769,58 гривень.
Понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору покласти на нього. Понесені відповідачкою судові витрати покласти на неї.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович