24 листопада 2025 рокусправа № 380/11895/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув в місті Львові у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 29.04.2025 року №134450023721, яким відмовлено в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 21.09.1982 по 10.05.1994 рік відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 24.09.1982 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цій справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22.04.2025 звернулася до територіального органу ПФУ в Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. У відповідь отримала рішення № 134450023721 від 29.04.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. У свою чергу не було зараховано такі періоди робити позивачки: - з 21.09.1982 по 10.11.1994, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою підприємства, найменування якого відрізняється від найменування підприємства, зазначеного в графі 3 запису про прийняття на роботу, інформація про реорганізацію підприємства відсутня; - з 01.07.2000 по 31.12.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. Вважає відмову у призначенні їй пенсії незаконною та необґрунтованою, прийнятою всупереч положенням чинного законодавства.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечило. На обґрунтування своєї позиції зазначило, що відповідно до наданих документів, вік позивачки на час звернення із заявою про призначення пенсії становить 60 років, загальний страховий стаж роботи складає 24 роки 3 місяці 2 дні, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 при законодавчо необхідному не менше 32 роки страхового стажу. До стажу позивачки не зараховані періоди: - з 21.09.1982 по 10.11.1994, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою підприємства, найменування якого відрізняється від найменування підприємства, зазначеного в графі 3 запису про прийняття на роботу, інформація про реорганізацію підприємства відсутня; - з 01.07.2000 по 31.12.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. Зазначив, що згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 (запис - №1) від 21.09.1982 року позивачка прийнята на роботу в «Фабрика художественных изделий им. ЛЕСИ УКРАИНКИ». Згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 (запис - 4) від 10.05.1994 року позивачка звільнена з роботи по переводу у Закрите акціонерне товариство «Львівське виробничо-торгове акціонерне товариство імені Лесі Українки». Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком робиться відповідний запис, у графі 4 проставляється підстава перейменування-наказ (розпорядження), його дата і номер. Однак позивачка не надала жодних відомостей про перейменування (реорганізацію) підприємства.
Позивачка подала відповідь на відзив, де посилається на практику касаційного суду щодо подібних правовідносин.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до підрозділу ПФУ із заявою від 22.04.2025 про призначення пенсії за віком, до заяви додала такі документи: - трудову книжку серії НОМЕР_1 ; - паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ; - картку платника податків НОМЕР_3 .
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 щодо спірного періоду (а.с. 19-27) з 21.09.1982 позивачка прийнята на роботу до «Фабрика художественных изделий им. ЛЕСИ УКРАИНКИ» (наказ № 206-к від 21.08.1982) та 10.05.1994 року звільнена з роботи по переводу у Закрите акціонерне товариство «Львівське виробничо-торгове акціонерне товариство імені Лесі Українки» (наказ № 74-к від 10.05.1994).
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за результатами розгляду заяви прийняло рішення від 29.04.2025 року № 134450023721 (а.с. 17) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (32 роки страхового стажу після досягнення 60 років); страховий стаж обчислено в розмірі 24 роки 03 місяці 02 дні. До страхового стажу орган ПФУ не зарахував періоди:
- з 21.09.1982 по 10.11.1994, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою підприємства, найменування якого відрізняється від найменування підприємства, зазначеного в графі 3 запису про прийняття на роботу, інформація про реорганізацію підприємства відсутня;
- з 01.07.2000 по 31.12.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Вирішуючи спір по суті, суд окреслює предмет доказування таким чином:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ПФУ із заявою від 22.04.2025 про призначення пенсії за віком у зв'язку із чим ГУ ПФУ в Рівненській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії з мотивів відсутності необхідного страхового стажу, а саме - не менше 32 років страхового стажу після досягнення 60-ти річного віку. У оскаржуваному рішенні про відмову від 29.04.2025 № 134450023721 пенсійний орган:
- визначив вік заявниці на дату звернення 60 років;
- обчислив страховий стаж 24 роки 03 місяці 02 дні;
- не зарахував період роботи з 21.09.1982 - 10.05.1994, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою підприємства, найменування якого відрізняється від найменування підприємства, зазначеного в графі 3 запису про прийняття на роботу, інформація про реорганізацію підприємства відсутня.
Оцінюючи дії відповідача щодо відмови зарахувати певні періоди до страхового стажу позивачки суд керується такими мотивами:
щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи на Львівській фабриці художніх виробів імені Лесі Українки з 21.09.1982 - 10.05.1994, то суд звертає увагу на таке.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 щодо спірного періоду (а.с.19-27) з 21.09.1982 позивачка прийнята на роботу на Львівську фабрику художніх виробів імені Лесі Українки (наказ № 206-к від 21.08.1982) та 10.05.1994 року звільнена з роботи по переводу у Закрите акціонерне товариство «Львівське виробничо-торгове акціонерне товариство імені Лесі Українки» (наказ № 74-к від 10.05.1994).
Спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, п.п. 1.3, 2.2-2.9, 2.11-2.13, якої встановлено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції).
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (пункт 2.8 Інструкції).
Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 Інструкції).
Отже, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи в трудовій книжці вносяться адміністрацією підприємства, а не самим працівником. У зв'язку із цим працівник не несе відповідальності за заповнення своєї трудової книжки. При вирішенні цього питання суд, на підставі частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17 «[…] За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. […]». Враховуючи зазначені висновки, суд зазначає, що відмовляючи позивачці у зарахуванні до його страхового стажу цих періодів, територіальне управління пенсійного органу діяло протиправно, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу. Тому, суд відхиляє аргументи відповідача у зв'язку із їх помилковістю, а спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.
Підсумовуючи наведені мотиви, з урахуванням зарахування спірних періодів (з 21.09.1982 - 10.05.1994 - 11 років 07 місяців 20 днів) до страхового стажу визначеного пенсійним органом - 24 роки 03 місяці 02 дні, страховий стаж позивачки становитиме 35 років 10 місяців 22 дні, тобто достатній для призначення позивачці пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону № 1058.
Тому, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №134450023721 від 29.04.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV, оскільки відповідач безпідставно не зарахував спірні періоди до страхового стажу, що дає право на призначення такої пенсії.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд проаналізував наведені вище обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати позивачці певні періоди до стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2025 про призначення пенсії за віком не є ефективним. Тому суд, користуючись наданими статті 9 КАС України повноваженнями вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, оскільки ефективним способом захисту прав позивачки буде зобов'язання/спонукання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058. Відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачка звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком 22.04.2025, то відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком підлягає призначенню з дати звернення із цією заявою.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Рівненській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії. Тому дії щодо зарахування певних періодів до страхового стажу та призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону №1058 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв оскаржуване рішення, у цій справі - ГУ ПФУ в Рівненській області.
З огляду на наведені мотиви суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з виходом за межі позовних вимог на підставі статті 9 КАС України.
З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачкою витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9,19-26,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії № 134450023721 від 29.04.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, місто Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7; ідентифікаційний код 21084076) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) з 22.04.2025 пенсію за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону № 1058.
З метою виконання цього рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повинно зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на Львівській фабриці художніх виробів імені Лесі Українки з 21.09.1982 - 10.05.1994.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, місто Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7; ідентифікаційний код 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 86 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович