про залишення позову без розгляду
24 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2051/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
20 жовтня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до начальника Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому з рахуванням уточнених позовних вимог позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору начальника Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колган Ю.С. про стягнення виконавчого збору від 29.09.2025 року у виконавчому провадженні № 53518616.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконанні Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області перебуває виконавче провадження № 53518616 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття.
Позивач належним чином щомісячно здійснював сплату аліментів готівкою особисто стягувачу ОСОБА_2 , таким чином виконував свої батьківські обов'язки.
У матеріалах виконавчого провадження № 53518616 відсутні заяви стягувача про несплату, неповну сплату або затримку сплати аліментів позивачем.
Починаючи з березня 2017 року позивач не отримував викликів до державного виконавця та повідомлень про наявність заборгованості зі сплати аліментів.
З 08.04.2022 після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивач був мобілізований до Збройних Сил України, де проходить військову службу по даний час. Його колишня дружина ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_2 , залишились проживати в м. Сіверськодонецьк Луганської області. З моменту мобілізації та до цього часу у позивача втратився зв'язок з колишньою дружиною та донькою. На даний час позивачу відомо, що вони проживають на окупованій території.
Починаючи з липня 2022 року по жовтень 2022 року, протягом грудня 2022 року, з лютого 2023 року по березень 2023 року, та з серпня 2024 року з грошового забезпечення боржника почали відраховуватись кошти, як потім позивачу стало відомо, це було стягнення на користь ОСОБА_2 .
Маючи інформацію про те, що його колишня дружина ОСОБА_2 разом із донькою, перебувають на окупованій території, позивач звернувся з заявою до Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області про надання йому підтвердження про отримання, утриманих з його грошового забезпечення грошових коштів ОСОБА_2 , але на даний час відповіді не отримав.
07 жовтня 2025 року через мобільний додаток «Дія» позивачу стало відомо, про винесення начальником Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області постанови про стягнення виконавчого збору від 29.09.2025 у виконавчому провадженні №53518616.
Зазначену постанову від 29.09.2025 про стягнення виконавчого збору в сумі 21174,24 грн, яку обчислено у розмірі 10% від суми мінливої заборгованості зі сплати аліментів, позивач вважає протиправною, оскільки начальник відділу державної виконавчої служби не з'ясувала, чи сплачувались боржником аліменти безпосередньо стягувачу, не врахувала усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою від 23 жовтня 2025 року позовну заяву адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до начальника Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колган Юлії Сергіївни про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху. Запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України; докази про дату отримання 07.10.2025 постанови про стягнення виконавчого збору від 29.09.2025 у виконавчому провадженні №53518616 або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску; докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
03 листопада 2025 року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява разом з доказами сплати судового збору та клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду, зазначено наступне.
Начальником Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області 29.09.2025 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 53518616.
Вказану постанову позивач отримав і ознайомився 7 жовтня 2025 року через мобільний додаток «Дія» і оскільки він з нею не погоджується, то через свого представника подав позовну заяву на її оскарження.
Позивач є військовослужбовцем, який призваний до ЗСУ під час мобілізації, він є учасником бойових дій і у зв'язку з проходженням військової служби в ЗСУ та захистом Батьківщини позивач пропустив процесуальний строк на подання вказаної позовної заяви, так як виконання службових обов'язків займає значних зусиль, позивач не завжди може бути у зоні діючого мобільного зв'язку чи інтернету.
Тому вказані обставини зумовили не вчасне звернення до суду з позовною заявою.
Ухвалою суду від 05.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано, серед іншого, докази надіслання та вручення позивачу постанови про стягнення виконавчого збору начальника Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колган Ю.С. про стягнення виконавчого збору від 29.09.2025 у виконавчому провадженні №53518616. Питання щодо поновлення строку звернення до суду залишено відкритим до отримання від відповідача витребуваних доказів.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №53518616, відкрите 09.03.2017, з примусового виконання виконавчого листа №428/3120/13-ц, виданого 26.05.2015 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області, про зміну розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менш 30%.
Згідно матеріалів виконавчого провадження станом на 31.03.2024 боржнику нарахована заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 248379,77 грн.
04.06.2024 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яка була направлена для виконання до військової частини НОМЕР_1 . В постанові було зазначено утримувати 50% заробітної плати боржника, а саме: 1/6 частки доходу поточних аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та залишившийся відсоток на погашення заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.03.2024 в розмірі 248379,77 грн.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02.04.2025, наданого у відповідь на адвокатський запит представника боржника адвоката Цьоми Р.А., заборгованість зі сплати аліментів станом на 31.07.2024 становила 270844,04 грн. Починаючи з серпня 2024 року аліменти щомісячно надходять на рахунок Відділу. Отже, боржник був обізнаний про наявність в нього заборгованості зі сплати аліментів.
У квітні 2025 року боржником були надані додаткові документи (довідка про доходи, квитанції про сплату аліментів) за 2022 рік, з урахуванням яких державним виконавцем був зроблений перерахунок заборгованості зі сплати аліментів. Згідно оновленого розрахунку заборгованості, заборгованість зі сплати аліментів станом на 31.07.2024 становила 211742,43 грн.
Інформація щодо сплати аліментів за період з березня 2017 по травень 2020, з грудня 2020 по червень 2022, з квітня 2023 по липень 2024 боржником не надавалася та в матеріалах виконавчого провадження відсутня.
У відповідності до вимог Закону 29.09.2025 державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від загальної суми заборгованості зі сплати аліментів 211742,43 грн, а саме 21174,24 грн.
Відповідач зазначає, що згідно повідомлення №9136300 постанова про стягнення виконавчого збору була доставлена боржнику до електронного кабінету ЄСІТС.
Отже, вчинені державним виконавцем дії не порушують норми, визначені Законом України “Про виконавче провадження».
Розглянувши питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 287 КАС України унормовано, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
За приписами частини 2 цієї статті позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до частини статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною третью статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Слід врахувати, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строк позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Предметом спору даної адміністративної справи є оскарження постанови Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.09.2025 про стягнення виконавчого збору, прийнятої в рамках виконавчого провадження №53518616.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно повідомлення № 9136300 постанова про стягнення виконавчого збору була доставлена боржнику до електронного кабінету ЄСІТС.
Судом встановлено, що відповідно до повідомлення № 9136300 про доставку документа з АСВП до електронного кабінету ССІТС, 29.09.2025 документ «Постанова про стягнення виконавчого збору» від 29.09.2025 виконавчого провадження АСВП № 53518616 доставлено до електронного кабінету ССІТС Полякова Антона Володимировича, РНОКПП: НОМЕР_2 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний про постанову про стягнення виконавчого збору від 29.09.2025 у ВП №53518616, саме з 29.09.2025.
Однак, із позовом до суду позивач (представник позивача) звернувся 15.10.2025 (згідно штемпеля на конверті) тобто з пропуском 10 денного строку звернення до суду, визначеного статтею 287 КАС України.
Доказів отримання спірної постанови 07.10.2025, як зазначає позивач у позові та заяві про поновлення строку звернення до суду, позивачем не надано.
Щодо доводів представника позивача про те що строк звернення до суду пропущений у зв'язку з проходженням позивачем військової служби, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року по справі № 120/359/24 сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України:
«Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку».
Суд враховує доводи представника позивача, що позивач проходить військову службу, проте представником позивача жодних доказів перебування і виконання обов'язків позивачем військової служби у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, місцях активних бойових дій, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, участі військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, або наявності інших обставин, пов'язаних з проходженням військової служби, які унеможливити звернутися до суду у строк, визначений процесуальним законом, до позовної заяви не надано.
На думку суду, недостатньо тільки послатися на проходження позивачем військової служби, позивачем мають бути вказані фактичні обставини, які обмежили можливість своєчасного звернення до суду, з наданням відповідних доказів, яким суд має надати оцінку.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в заяві від 02 листопада 2025 року, представником позивача не вказано на обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що в заяві від 02 листопада 2025 року, представником позивача не вказано на обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позовна заява адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 160, 161, 122, 123, 171, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до до Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовну заяву адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
СуддяО.В. Захарова