Іменем України
21 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1932/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єфімік Олени Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 02 жовтня 2025 року надійшов адміністративний позов адвоката Єфімік Олени Олександрівна (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Житомирській області) з такими позовними вимогами:
скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08 серпня 2025 року № 123250002785;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 24 грудня 2021 року позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 та періоди навчання з 01 вересня 1991 року по 22 березня 1994 року згідно з дипломом від 22 березня 1994 року серії НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 серпня 2025 року позивачка через веб портал ПФУ подала заяву про призначення пенсії. Заяву направлено на розгляд до ГУПФУ в Житомирській області, рішенням якого від 08 серпня 2025 року позивачці відмовлено в призначені пенсії за віком. Вказано що позивачка не досягла пенсійного віку.
Представник позивачки зазначає, що згідно із стажем позивачки вона має право на пенсію при досягненні 46-річного віку. У зв'язку з чим відповідач повинен був призначити пенсію відповідно Закону України від 20.03.2023 № 2981-ІХ «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії», тобто з 24 грудня 2021 року.
На думку представника позивачки, відповідач безпідставно вимагає надання уточнюючих довідок відповідно до Постанови № 637, оскільки надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Представник позивачки вважає, що відповідач повинен зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності позивача згідно з трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 , періоди навчання з 01 вересня 1991 року по 22 березня 1994 року згідно з дипломом від 22 березня 1994 року серії НОМЕР_2 .
Вважаючи порушеним право позивачки на призначення пенсії, представник позивачки звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 06 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від ГУПФУ в Житомирській області до суду 22 жовтня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 серпня 2025 року звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. За результатами розгляду заяви прийнято рішення від 08 серпня 2025 року № 123250002785 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження періодів роботи на посадах, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників згідно додатку № 5 до Порядку. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж позивачки становить 19 років 10 місяців 27 днів. Страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком № 1 становить 28 років 10 місяців 27 днів. Пільговий стаж по Списку № 1 - 09 років 07 місяців 26 днів. Спеціальний стаж роботи за вислугу років відсутній.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки зміна прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не підтверджена підписом відповідальної особи. Стаж врахований згідно з даними реєстру застрахованих осіб. Період навчання з 01 вересня 1991 року по 22 березня 1994 року, згідно з дипломом від 22 березня 1994 року серії НОМЕР_2 , не зарахований, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». До заяви додано копію свідоцтва про шлюб від 16 березня 1996 року серії НОМЕР_3 . Пільгова довідка згідно з додатком № 5 до Порядку № 637 відсутня. Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відсутнє. Таким чином позивачка матиме право на пенсійну виплату з 25 грудня 2025 року.
Тому, Головним управлінням прийнято рішення відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з ненастанням пенсійного віку та в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи станом на 11 жовтня 2017 року.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 03 серпня 2025 року через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням ГУПФУ в Житомирській області від 08 серпня 2025 року № 123250002785 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з ненастанням пенсійного віку та в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи станом на 11 жовтня 2017 року.
У рішенні вказано, що вік заявника 49 років 07 місяців; страховий стаж особи становить 19 років 10 місяців 27 днів; страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком № 1 становить 28 років 10 місяців 27 днів; пільговий стаж по Списку № 1- 09 років 07 місяців 26 днів; спеціальний стаж роботи за вислугу років відсутній.
Зі змісту рішення слідує, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки зміна прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не підтверджена підписом відповідальної особи;
період навчання з 01 вересня 1991 року по 22 березня 1994 року згідно з дипломом від 22 березня 1994 року серії НОМЕР_2 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Стаж врахований згідно з даними реєстру застрахованих осіб. Пільговий стаж врахований за даними, наявними реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно з реєстром застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.
Згідно із розрахунком стажу до рішення від 08 серпня 2025 року № 123250002785 до страхового стажу позивачки зараховано періоди: з 03.05.1996 по 31.12.1998 Догляд за дитиною до 3 років (2 роки 7 місяців 29 днів); з 01.01.1999 по 31.01.1999 (0 років 1 місяць 0 днів); з 01.02.1999 по 30.04.1999 Догляд за дитиною до 3 років (0 років 3 місяці 0 днів); з 01.05.1999 по 19.05.1999 (0 років 0 місяців 19 днів); з 20.05.1999 по 31.12.2000 Догляд за дитиною до 3 років (1 рік 7 місяців 12 днів); з 01.01.2001 по 31.01.2001 (0 років 1 місяць 0 днів); з 01.02.2001 по 28.02.2001 Догляд за дитиною до 3 років (0 років 1 місяць 0 днів); з 01.03.2001 по 31.12.2003 (2 роки 10 місяців 0 днів); з 01.01.2004 по 31.05.2004 (0 років 1 місяць 21 день); з 03.06.2004 по 28.02.2010 Список № 1 (5 років 9 місяців 0 днів); з 01.03.2010 по 30.06.2010 (0 років 4 місяців 0 днів); з 01.07.2010 по 31.05.2014 Список № 1 (3 роки 11 місяців 0 днів); з 08.12.2016 по 31.10.2017 (0 років 10 місяців 9 днів); з 02.11.2017 по 14.11.2018 (1 рік 0 місяців 14 днів); з 30.06.2019 по 30.06.2019 (0 років 0 місяців 1 день); з 01.07.2019 по 31.08.2019 (0 років 0 місяців 12 днів); з 01.01.2022 по 28.02.2022 (0 років 2 місяці 0 днів); всього - 19 років 10 місяців 27 днів; крім того, додаткові роки за список 1 - 9 років 0 місяців 0 днів; всього для розрахунку - 28 років 10 місяців 27 днів.
Дослідженням трудової книжки позивача від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 встановлено, що в ній наявні такі записи про роботу позивача:
з 01.09.1991 по 22.03.1994 - навчання в ПТУ № 16 м. Луганська (диплом від 22.03.1994 НОМЕР_5 ) (записи № № 1-2);
з 09.06.1994 по 16.11.1994 - працювала швачкою в Луганській швейній фірмі «Стиль» (довідка від 17.11.1994 № 08/156) (записи №№ 3-4);
з 23.05.1995 по 31.10.1995 - працювала комірником складу сировини та матеріалів у ВМТС та збиту в Луганському УБП «Восток» УТОГ (накази від 23.05.1995 № 49к, від 31.10.1995 № 109к) (записи № № 5-6);
з 01.12.1995 по 31.12.2001 - працювала на посадах санітарки лабораторії, прачки у В-Чернігівській сільській дільничній лікарні (накази від 01.12.1995 № 63, від 09.07.1998 № 32, від 31.12.2001 № 41) (записи № № 7-9);
з 02.01.2002 по 19.05.2004 - працювала на посаді машиніста з прання білизни у В-Чернігівській сільській дільничній лікарні (розпорядження від 02.01.2002 № 1, від 19.03.2004 № 28);
з 03.06.2004 по 16.03.2015 - працювала на посаді молодшої медичної сестри палатного відділення променевої терапії № 2 Луганського обласного клінічного диспансеру (накази від 03.06.2004 № 79-к, від 17.03.2015 № 34-к); за результатами атестації підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 (накази від 21.02.2002 № 19, від 22.02.2007 № 68, від 05.07.2010 № 310).
Згідно з довідкою Петрівської номерної районної лікарні від 21.01.2002 Велико-Чернігівська сільська дільнична лікарня передана на баланс Велико-Чернігівської сільської ради 01.01.2002.
Дослідженням диплому від 22 березня 1994 року серії НОМЕР_2 установлено, що ОСОБА_5 у період з 01 вересня 1991 року по 22 березня 1994 року проходила навчання в ПТУ № 16 м. Луганська за професією швачка та здобула середню освіту; рішенням комісії від 22 березня 1994 року присвоєно кваліфікацію «швачка 3 розряду».
Згідно з наданою разом із заявою про призначення пенсії копією свідоцтва про шлюб від 16 березня 1996 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 уклала шлюб та після одруження взяла прізвище ОСОБА_3 .
Дослідженням довідки форми ОК-5 встановлено, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявні індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 починаючи з січня 1999 року, у тому числі про її роботу в Комунальному некомерційному підприємстві Луганської обласної ради «Луганській обласний клінічний онкологічний диспансер» (код страхувальника 01983826) в період з 03 червня 2004 року по 31 травня 2014 року.
Також в Реєстрі наявні відомості по спеціальному стажу позивачки за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1 (згідно із Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення», постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» і від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення», і за результатами атестації робочих місць), страхувальник Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Луганській обласний клінічний онкологічний диспансер» (код страхувальника 01983826):
2004 рік - 6 місяців 28 днів;
2005 рік - 12 місяців;
2006 рік - 12 місяців;
2007 рік - 12 місяців;
2008 рік - 12 місяців;
2009 рік - 12 місяців;
2010 рік: січень - 31 день, лютий - 28 днів, березень - 31 день, квітень - 30 днів, травень - 31 день, червень - 30 днів, липень - 31, серпень - 31 день, вересень - 30 днів, жовтень - 31 день, листопад - 30 днів, грудень - 31;
2011 рік: січень - 31 день, лютий - 28 днів, березень - 31 день, квітень - 30 днів, травень - 31 день, червень - 30 днів, липень - 31 день, серпень - 31 день, вересень - 30 днів, жовтень - 31 день, листопад - 30 днів, грудень - 31 день;
2012 рік: січень - 31 день, лютий - 29 днів, березень - 31 день, квітень - 30 днів, травень - 31 день, червень - 30 днів, липень - 31 день, серпень - 31 день, вересень - 30 днів, жовтень - 31 день, листопад - 30 днів, грудень - 31 день;
2013 рік: січень - 31 день, лютий - 28 днів, березень - 31 день, квітень - 30 днів, травень - 31 день, червень - 30 днів, липень - 31 день, серпень - 31 день, вересень - 30 днів, жовтень - 31 день, листопад - 30 днів, грудень - 31 день;
2014 рік: січень - 31 день, лютий - 28 днів, березень - 31 день, квітень - 30 днів, травень - 31 день.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII, у редакції чинній до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII), який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу для жінок 1970 року народження і старших.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV (станом на 01 квітня 2015 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, після набуття чинності Законом № 1058-IV (в редакції, чинній з 02 березня 2015 року) правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Абзацом першим пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому Законом № 2148-VIII у новій редакції викладено пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01 жовтня 2017 року.
Таким чином, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома однопредметними законами, а саме: пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону № 213-VIII) та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).
Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Пунктом першим резолютивної частини цього рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1, а саме: пункт «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015) та пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).
Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).
З вищеописаних доказів судом встановлено, що на момент звернення через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 03 серпня 2025 року вік ОСОБА_1 становив 49 років 07 місяців.
Зважаючи на частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
При цьому суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивачки).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.
Суд зазначає, що Закон України № 1788-XII є пріоритетним у спірних правовідносинах, ніж Закон № 1058-ІV, бо Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та визначає, які саме види пенсій призначаються громадянам України.
Також при розгляді даної справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, згідно з яким наявність колізії між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбаченої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно із яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Зважаючи на вказаний вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що в оскарженому рішенні відповідач помилково відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв'язку з недосягненням останньою відповідного віку, посилаючись на норми пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV.
Щодо достатності у позивачки пільгового страхового стажу за списком № 1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, суд виходить з такого.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзацами дев'ятим та десятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзаців першого та третього частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частини другої статті 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Згідно із частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
У підпункті 14-6.2 пункту 14-6 розділу ХV Закону № 1058-IV визначено, що тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:
за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;
по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;
у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;
за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 24 червня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (абзац перший пункту 8 Порядку № 637).
Відповідно до абзацу першого пункту 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно із пунктом 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Відповідно до абзаців першого, другого, сьомого пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із пунктом 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).
Відповідно до абзацу першого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
У рішенні ГУПФУ в Житомирській області від 08 серпня 2025 року № 123250002785 вказано, що страховий стаж позивачки становить 19 років 10 місяців 27 днів; страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком № 1 становить 28 років 10 місяців 27 днів; пільговий стаж по Списку № 1- 09 років 07 місяців 26 днів; спеціальний стаж роботи за вислугу років відсутній.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки зміна прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не підтверджена підписом відповідальної особи;
період навчання з 01 вересня 1991 року по 22 березня 1994 року згідно з дипломом від 22 березня 1994 року серії НОМЕР_2 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Стаж врахований згідно з даними реєстру застрахованих осіб. Пільговий стаж врахований за даними, наявними реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно з реєстром застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.
Співставленням записів у трудовій книжці позивачки від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 із розрахунком стажу до оскаржуваного рішення встановлено, що до страхового стажу позивачки (з урахуванням перетину періодів роботи та догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку) не зараховані такі періоди: навчання з 01.09.1991 по 22.03.1994 в ПТУ № 16 м. Луганська, робота з 09.06.1994 по 16.11.1994 в Луганській швейній фірмі «Стиль», робота з 23.05.1995 по 31.10.1995 в Луганському УБП «Восток» УТОГ, з 01.12.1995 по 02.05.1996 у В-Чернігівській сільській дільничній лікарні, загалом - 3 роки 10 місяців 11 днів.
Щодо наведених у рішенні мотивів про не зарахування до страхового стажу позивача періодів, підтверджених трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 , відомості про які відсутні в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає таке.
З наведених положень статті 24 Закону № 1058-IV слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
При цьому надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17, від 18 травня 2021 року в справі № 229/2330/17.
Дослідженням записів у трудовій книжці позивачки за період, за який відсутні відомості в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, судом установлено, що вказані записи мстять інформацію і про найменування підприємств, де працювала позивачка, і про її роботу, і періоди її зайнятості, і підстави для внесення таких записів.
Достовірність внесених записів підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, скріплених печатками цих підприємств.
Оскільки судом установлено, що записами у трудовій книжці позивачки підтверджено всю необхідну інформацію про період її зайнятості, умови і характер праці, суд погоджується з твердженнями представника позивачки, що в такому випадку надання уточнюючих довідок не вимагається.
Також, зважаючи на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Тому відсутність доказів проведення атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року не є підставою для відмови в зарахуванні вказаних періодів роботи до страхового стажу за списком № 1.
Єдиною підставою, з якої відповідач відмовляє у врахуванні трудової книжки від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 , як доказу страхового стажу позивачки, є те, що запис про зміну прізвища позивачки не скріплений підписом відповідальної особи, що є порушенням вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58), пунктом 2.13 якої визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Дослідженням титульного аркушу трудової книжки позивачки установлено, що на ній уповноваженою особою роботодавця зроблено запис про зміни прізвища позивачки з прізвища « ОСОБА_2 » на прізвище « ОСОБА_3 », підстави його внесення. Цей запис скріплений печаткою роботодавця. Проте підпис уповноваженої особи відсутній.
Отже, суд погоджується з твердженнями відповідача, що запис про зміну прізвища позивачки внесений до її трудової книжки із порушенням вимог Інструкції № 58.
Проте, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже суд вважає, що неправильне оформлення трудової книжки, неповнота та відсутність деяких записів у ній, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивачки, не залежали та не залежать від її волевиявлення.
Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
Більш того, дослідженням наданого разом із заявою про призначення пенсії пакету документів, судом установлено, що позивачкою надано відповідачу копію свідоцтва про її шлюб, яке і стало підставою для внесення запису до трудової книжки про зміну прізвища.
Також зважаючи на подання позивачкою копії свідоцтва про шлюб та наявність в її трудовій книжці запису про навчання у ПТУ № 16 м. Луганськ, внесеного на підставі диплому від 22 березня 1994 року серії НОМЕР_2 , суд вважає, що відповідач безпідставно не врахував диплом позивачки, виданий на її дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », як доказ періоду навчання позивачки, який згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII підлягає зарахуванню до страхового стажу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Житомирській області недобросовісно поставилось до розгляду поданих позивачем документів та прийняття відповідного рішення, оскільки у нього були відсутні підстави для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів її навчання в ПТУ з 01 вересня 1991 року по 22 березня 1994 року, а також періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 , відомості про які відсутні в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи встановлені у справі обставини та підхід до правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Житомирській області від 08 серпня 2025 року № 123250002785 про відмову в призначенні пенсії.
Оскільки наданими ГУПФУ в Житомирській області разом із заявою про призначення пенсії документами, копії яких також наявні в матеріалах справи, підтверджено, що позивачка має страховий (з урахуванням стажу за трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 ) та пільговий стаж, необхідні для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Житомирській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, зарахувавши при цьому до її пільгового стажу за списком № 1 періоди навчання з 01.09.1991 по 22.03.1994 згідно з дипломом від 22 березня 1994 року серії НОМЕР_2 та роботи з 09.06.1994 по 16.11.1994, з 23.05.1995 по 31.10.1995, з 01.12.1995 по 02.05.1996 згідно з трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 .
Щодо дати, з якої позивачці слід призначити пенсію, то зважаючи на наведені вище положення статті 45 Закону № 1058-IV, пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1, суд вважає, що пенсія має бути призначена позивачці з дня її звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 3 серпня 2025 року.
Щодо посилань представника позивачки на положення підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу ХV Закону № 1058-IV, то суд вважає їх незастосовними до спірних правовідносин, оскільки станом на 24 лютого 2022 року вже сплив тримісячний строк звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення позивачкою 45-річного віку, якого вона досягла 24 грудня 2020 року.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги належать до часткового задоволення з коригуванням обраного способу захисту порушених прав позивачки та визначенням правильної дати, з якої позивачці ма бути призначена пенсія.
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При зверненні до суду з цим позовом позивачкою сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджено квитанцією від 02 жовтня 2025 року № 2587-5855-9175-8451.
Зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій ГУПФУ в Житомирській області, а також, що вимоги позивачки підлягають задоволенню лише з коригуванням дати, з якої їй має бути призначена пенсія, суд вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору на відповідача повністю.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Єфімік Олени Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: 10003, місто Житомир, вулиця О. Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08 серпня 2025 року № 123250002785 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 03 серпня 2025 року пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», зарахувавши до її пільгового стажу за списком № 1 періоди: навчання з 01 вересня 1991 року по 22 березня 1994 року згідно з дипломом від 22 березня 1994 року серії НОМЕР_2 та роботи з 09 червня 1994 року по 16 листопада 1994 року, з 23 травня 1995 року по 31 жовтня 1995 року, з 01 грудня 1995 року по 02 травня 1996 року згідно з трудовою книжкою від 23 травня 1995 року серії НОМЕР_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова