про відмову у забезпеченні позову
24 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7917/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - відділ №1 Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову та просить суд:
1) Зупинити термін дії Звернення від 27.11.2024 № Е198718, що було направлено 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 органам Національної поліції України про затримання та доставлення ОСОБА_2 за вчинення адміністративних правопорушень, що передбачені ст.210, 210-1 КУпАП України для складення протоколу про адміністративне правопорушення, яке зареєстровано Відділом поліції №1 Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області до єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події з використанням системи ІПНП за №13239 - до набрання рішенням законної сили у даній справі.
2) Заборонити органам Національної поліції України затримувати та доставляти ОСОБА_2 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі Звернення від 27.11.2024 № Б198718, що було направлено 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 про затримання та доставлення ОСОБА_2 за вчинення адміністративних правопорушень, що передбачені ст.210, 210-1 КУпАП України для складення протоколу про адміністративне правопорушення, яке зареєстровано Відділом поліції №1 Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області до єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події з використанням системи ІПНП за №13239 - до набрання рішенням законної сили у даній справі.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За приписами частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа.
Заява про забезпечення позову ОСОБА_2 подана разом з поданням позовної заяви.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.
Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
З аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. До того ж, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).
Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що заява у даному випадку обґрунтована тим, що відповідач, на думку позивача, неправомірно оголосив останнього у розшук, не маючи на це жодних підстав. Вказується, що позивач не порушував правила військового обліку та не притягався до адміністративної відповідальності, а отже звернення відповідача від 27.11.2024 року до підрозділу ГУНП про затримання та доставлення ОСОБА_2 за вчинення адміністративних правопорушень, що передбачені ст.210, 210-1 КУпАП України для складення протоколу про адміністративне правопорушення є протиправним та просить заборонити підрозділу ГУНП в Кіровоградській області затримувати та доставляти його до ТЦК та СП до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 дійшла до висновку та зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
В даному випадку наведені позивачем доводи про протиправність оскаржуваних дій та рішень потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення дії рішення до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду у даній справі законної сили, як заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що у разі задоволення поданої заяви, суд своєю ухвалою фактично відновить те становище, що існувало до прийняття оскаржуваного рішення, розгляд по суті якого ще навіть не почався.
Прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Однак, заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.
Також, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Надаючи оцінку доводам позивача про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає, що заява не містить в собі жодних відомостей про такі обставини.
Суд наголошує, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки доводи заявника базуються виключно на припущеннях та не доведені належними доказами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
Вказані позивачем аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України. Заявником не обґрунтовано наявність інших підстав для вжиття заходів забезпечення позову та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.
Позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Наведені позивачем доводи про протиправність дій потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення дії, до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду у даній справі законної сили, як заходів забезпечення позову.
Крім того, забезпечення адміністративного позову в спосіб, зазначений заявником, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників вказаних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Відтак, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО