про повернення позовної заяви
24 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7708/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Єрьоміну В.А., звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового, окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Суддя ухвалою від 10.11.2025 залишила без руху позовну заяву через пропуск строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали судді представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А. подала заяву про поновлення процесуального строку 24.11.2025 року, у якій зазначила, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли з 19.07.2022 по 20.05.2023 під час дії редакції частини 2 статті 233 КЗпП передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. Крім того, наголошує, що лише після отримання відповіді на адвокатський запис, а саме 30.08.2025 року, позивачу фактично стало відомо про порушення свого права, а відтак, подаючи позов у листопаді 2025 року, позивач не пропустив строк звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 11.01.2025 року №11 ОСОБА_1 звільнено з військової служби з 11.01.2025 (тобто після 19.07.2022). У цьому наказі зазначено про виплату грошового забезпечення, компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.
Предметом заявленого позову є проведення перерахунку щомісячного грошового забезпечення протягом періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023. Вказана виплата є щомісячною виплатою, про її розмір військовослужбовцю достеменно відомо за фактом її отримання.
На переконання судді, отримання наказу про звільнення та отримання грошового атестату, який видається при звільненні з військової служби є формою повідомлення про нараховані види грошового забезпечення.
Якщо грошовий атестат не було видано військовослужбовцю під час звільнення, фінансовий відділ зобов'язаний надіслати його за новим місцем служби протягом 10 днів. Після звільнення атестат передається до ТЦК та СП, куди військовослужбовець стає на облік, і зберігається в особовій справі.
Отже, відлік тримісячного строку на звернення до суду розпочався з 12.01.2025 року та сплив 12.04.2025 року. При цьому, у цей період позивач не ініціював жодних спроб щодо отримання інформації про складові його грошового забезпечення.
Звертаючись до суду з даним позовом 12.11.2025 року, позивач пропустив строк звернення з до суду з позовними вимогами щодо протиправної бездіяльності та зобов'язання нарахувати грошове забезпечення.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає про те, що представником позивача у заяві про усунення недоліків від 24.11.2025 року не навів жодної причини, яка перешкоджала позивачу своєчасно звернутись до суду. При цьому, клопотання представника позивача про поновлення строку у зв'язку із поважністю причиною пропуску такого строку взагалі не містить обґрунтування саме поважності такої причини, аналіз якій мав би надати суддя при вирішенні такого клопотання.
Звернення до відповідача із адвокатським запитом 29.05.2025 року не є досудовим врегулюванням спору, а також відповідь на такі запити не вважається датою з якою необхідно розраховувати початок перебігу процесуального строку звернення до суду. Більше того, суддя акцентує увагу на тому, що адвокатський запит було направлено до відповідача після спливу трьохмісячного строку звернення до суду, і свідчить лише про дату з якої позивач та його адвокат почали вчиняти активні дії щодо отримання інформації.
А відтак, звернення до відповідача із запитом, після закінчення строків звернення до суду, свідчить лише про початок активних дій позивача щодо отримання ним інформації. Доводів неможливості отримання позивачем інформації щомісячно про отримані ним суми та види грошового забезпечення, у клопотанні не зазначено. Не вказано у клопотанні також і про наявність обставин, які б реально унеможливлювали своєчасного звернення до суду.
Отже, на переконання суду, об'єктивно, відсутні підстави які б перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду.
У статті 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Про розмір грошового забезпечення позивач дізнається з дня їх отримання. ОСОБА_1 звільнено 11.01.2025 року з військової служби, а звернення до суду відбулось 12.11.2025, після спливу двох років з кінцевої дати, періоду, зазначеного представником позивача. А відтак, такий строк не може бути поновлений, з огляду на імперативні приписи статті 234 КЗпП України.
При цьому, суддя зазначає, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 24.11.2025 року взагалі не містить жодного доводу про наявність обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Верховним Судом неодноразово у своїх постановах застосовується принци ''право захищає того, хто не спить'' , який підкреслює, що захист прав можливий лише за умови активної позиції особи. Він стимулює бути пильними та вчасно реагувати на можливість звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Відтак, суддя дійшла висновку, що оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а тому позовну заяву слід повернути позивачу.
При цьому, суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності реальних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду та як, можуть свідчить про поважних таких підстав.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
Визнати неповажними причини пропуску строку до суду.
Відмовити у поновленні строку звернення до суду.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Копію ухвали суду направити позивачу.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК