24 листопада 2025 року м. Київ справа №320/12637/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просять суд:
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 в частині:
- не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 тис. грн. у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за період перебування на безперервному стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК за період з 01.01.2024 по 08.05.2024;
- не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;
- не виплати компенсації військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків ОСОБА_1 при проходженні військової служби в період з червня 2023 року по 08.05.2024 року;
- не здійснення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 :
- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 тис. грн. у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за період перебування на безперервному стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК за період за період з 01.01.2024 по 08.05.2024, в тому числі і відпустки за станом здоров'я;
- нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно;
- виплатити компенсацію військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків ОСОБА_1 при проходженні військової служби в період з червня 2023 року по 08.05.2024 року;
- здійснити виплату середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 позов залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
19.09.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшло письмове клопотання, із змісту якої вбачається прохання представника військової частини НОМЕР_2 замінити відповідача у справі № 320/12637/25, військову частину НОМЕР_3 , на її правонаступника, - військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 задоволено клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача у адміністративній справі №320/12637/25 правонаступником.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що відповідачем не виплачено додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з травмою, пов'язаної із захистом Батьківщини, оздоровчих та компенсації за неотримане речове майно, а також не відшкодовано військовий збір.
Представником первісного відповідача подано відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 21.08.2025. Первісний відповідач вказав, що захворювання позивача не відноситься до категорії поранень, контузій, травм чи каліцтв, які є прямою підставою для виплати зазначеної додаткової винагороди. У довідках, наданих позивачем, зазначено діагноз туберкульоз легень, що не є бойовим ушкодженням. Додав, що військовою частиною НОМЕР_3 було проведено повний розрахунок відповідно до наказу МОУ №260 від 07.06.2018. Позивачу виплачено: компенсацію за невикористані відпустки, допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу, одноразову допомогу при звільненні та інші належні виплати. Жодних доказів невиплати передбачених законодавством сум позивач суду не надав. Позивач не надав доказів, що на день виключення зі списків особового складу за ним рахувалося неотримане речове майно. З огляду на це первісний відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач (Військова частина НОМЕР_2 ) не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 (далі - Відповідач), обіймаючи посаду штаб-сержанта.
Наказом командира військової частини від 06 травня 2024 року № 61 РС Позивача звільнено з військової служби у запас (відставку) за станом здоров'я, відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 49 від 18 квітня 2024 року, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби на підставі статті 7 - а графи ІІ Розкладу хвороб, а саме захворювання, ТАК пов'язане із захистом Батьківщини.
Приймав участь в бойових діях з 20.09.2023 по 29.12.2023 (довідка №219/8 від 23.03.2024). В січні 2024 проведено рентгенологічне обстеження, виявлені зміни в легенях, направлений на лікування пневмонії.
Після лікування без ефекту рішенням ЦЛКК виставлений діагноз: ВДТБ (15.02.2024) верхньої частки лівої легені (інфільтративний). Відповідно до індивідуальної програми інваліда №445 від 14.10.2024, група інвалідності 3-тя, причина інвалідності - захворювання пов'язане з захистом Батьківщини.
Згідно Виписки з медичної картки №174, діагноз - негоспітальна двобічна полісегментна пневмонія кл гр ІІІ, ЛН ІІ, ускладнений малим лівобічним гідротораксом. Згідно Виписки з медичної картки №146, діагноз- негоспітальна двобічна полісегментна пневмонія кл гр ІІІ, ЛН ІІ, ускладнений малим лівобічним гідротораксом. Згідно Виписки з медичної картки №58, заключний діагноз - А15.1 Туберкульоз легень, підтверджений лише на культурі ВДТБ (15.02.2024) в/ч лівої легені (інфільтративний) Дестр - МБТ-МГ+(сліди) РИФ (не виз.) М-К рез І-ІІ 0 Гіст 0 Ког 1(2024). Згідно Довідки №01-09/111 від 15.02.2024, ОСОБА_2 дійсно перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КП 5 МКЛ ПМР з 01.02.2024 по 15.02.2024. Діагноз - позагоспітальна пневмонія.
14.10.2024 позивача визнано особою з інвалідністю IIІ групи внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акту медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААГ №849998. Також, Позивачу видано Посвідчення Серії НОМЕР_4 від 31.10.2024, що він є особою з інвалідністю 3-ї групи.
При цьому позивач вважає, що військовою частиною НОМЕР_3 протиправно не було нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на підставі Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, а ще позивач посилається на те, що йому не була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судом встановлено наступне.
Позивач звертався до відповідача із скаргою щодо невиплати додаткової винагороди за травень та липень 2023, а також компенсації за неотримане речове майно на що останній повідомив, що позивачу необхідно надати медичні документи для підтвердження перебування на лікуванні. Щодо компенсації за неотримане речове майно вказав, що заява буде розглянута із подальшим перерахунком коштів (а.с.24).
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до вимог частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з статті 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Згідно з довідкою №219/8 від 23.03.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, штаб-сержант ОСОБА_2 у період з 20.09.2023 по 29.12.2023, з 01.01.2024 по 31.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Донецькій області, Волноваський район, Великоновосильківська селищна територіальна громада, н.п. Новоукраїнка.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу №49 від 18 квітня 2024 року, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби на підставі статті 7-а графи ІІ Розкладу хвороб, а саме - захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Таким чином, підтверджено, що отримане Позивачем захворювання (каліцтво) відбулося під час перебування на “ 0» при виконанні бойового завдання внаслідок захисту Батьківщини та що Позивач після отримання захворювання тривалий час перебував на безперервному стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманням захворювання (каліцтва), яке пов'язане із захистом Батьківщини, а отже, за період лікування набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн бойові.
Виходячи з аналізу вказаних вище норм, є підстави для нарахування та виплати Позивачу додаткової винагороди 100 000 гривень за період перебування його на стаціонарному лікуванні за весь період лікування, починаючи з 01.01.2024 року по 08.05.2024 року (включно), у зв'язку з отриманням захворювання, яке, за висновками військово-лікарських комісій, отримане в період проходження військової служби та пов'язане із захистом Батьківщини.
Однак Позивачу не були нараховані та виплачені кошти з позначкою “додаткова винагорода» за вказаний період. Відповідач вказує, що позивач не має право на таку виплату.
Враховуючи вкладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині позовних вимог про виплату додаткової грошової допомоги збільшеної до 100 тис. грн.
Суд зазначає, що умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям у разі їх звільнення з військової служби визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260.
Так, відповідно до Грошового атестату, штаб-сержанту ОСОБА_2 було здійснено наступні виплати: - Оклад за військовим званням до 08.05.2024 у розмірі 245,16 грн. - Посадовий оклад за 4 тарифним розрядом до 08.05.2024 у розмірі 704,52 грн. Щомісячні додаткові виплати: - Надбавка за особливості проходження служби до 08.05.2024 - 617.29 грн. - Премія (ГЗ) до 08.05.2024 - 3917, 13 грн. Одноразові додаткові винагороди: - Виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2024 - Виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2024 - Виплачена одноразова грошова допомога після укладення першого контракту - Виплачена грошова допомога при звільненні - 7650,29 грн.
Щодо позовних вимог в частині компенсації вартості за неотримане речове майно, суд вказує таке.
Частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі по тексту - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
За змістом пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі по тексту - Інструкція №232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу)
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 14.08.2019 у справі №820/3719/17.
Позивач не надав суду доказів, що на день виключення зі списків особового складу за ним рахувалося неотримане речове майно, відтак суд позбавлений можливості оцінити наявність у позивача права на відповідну компенсацію.
Таким чином, підстави для виплати компенсації відсутні, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо компенсації військового збору, суд зазначає наступне.
19 червня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в бойових діях в умовах воєнного стану". Відповідно до п. 1 вказаного Закону передбачено, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації".
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України. Закон № 2308-IX набрав чинності з моменту його опублікування, а саме з 09.07.2022 року. Таким чином, з 09.07.2022 року Податковим кодексом України було визначено, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України. Водночас, статус зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором, за приписами Податкового кодексу України, підтверджується відповідним Порядком, який визначається Кабінетом Міністрів України. З 09.07.2022 року та на час служби позивача діяла постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором» від 30 грудня 2015 р. № 1161 (далі - Постанова № 1161), прийнята відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Вказаною постановою передбачено підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь: в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції; у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно- тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.
Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2023 р. № 244 (далі - Постанова № 244), внесено зміни до постанови № 1161, та після абзацу третього доповнено постанову новими абзацами такого змісту: “у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253, № 58, ст. 3463, № 82, ст. 5035; 2023 р., № 13, ст. 778), особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.» Постанова № 244 набрала чинності 24.03.2023 року.
Отже, лише прийняття Постанови № 244, якою розширено перелік осіб, доходи яких у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором, надано відповідні пільги особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, на підставі відповідних витягів з наказів. З аналізу наведених норм вбачається, що на грошове забезпечення, у період воєнного стану, не підлягає оподаткуванню військовим збором. Позивач звільнився 08 травня 2024 року, а відтак, він має право на відшкодування стягнутого військового збору.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині сплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин другої статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Водночас, згідно із приписами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).
Велика Палата Верховного Суду провела аналогію між відшкодуванням за статтею 117 КЗпП України та такими цивільно-правовими інститутами, як збитки та неустойка. Суд зазначив, що дійсний розмір збитків працівника від затримки розрахунку довести складно або неможливо. Тому законодавець з метою захисту інтересів постраждалої сторони встановлює правила, що дозволяють стягнути компенсацію у заздалегідь визначеному розмірі (середній заробіток) у спрощеному порядку, без необхідності доведення працівником точного розміру його втрат (пункти 83, 84, 86 постанови).
Таке правове регулювання подібне до інституту неустойки
(статті 549-552 ЦК України), яка також є способом забезпечення виконання зобов'язання та компенсації втрат кредитора без доведення їх розміру. Водночас аби неустойка не набула ознак каральної санкції, цивільне законодавство надає суду право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (частина третя статті 551 ЦК України). Це право суду є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 85 постанови).
Висновок Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.
При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої практики Верховного Суду України (постанова від 27 квітня 2016 року у справі
№ 6-113цс16), яка пов'язувала можливість зменшення з формальними критеріями, такими як наявність спору чи часткове задоволення позову. Натомість Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- імовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.
Також, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку під час звільнення шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
У згадуваній вище постанові, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі правові висновки. Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку під час звільнення шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати; розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи; під час здійснення такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, у даному випадку наявний спір не про розмір належних звільненому працівникові сум, а про наявність правових підстав для нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Внаслідок вирішення спору відповідач буде зобов'язаний здійснити розрахунок додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 тис. грн. у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за період перебування на безперервному стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а також виплатити компенсацію військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків при проходженні військової служби.
Суд зауважує, що позивач може визначити остаточний обсяг своїх вимог до відповідача, а суд перевірити їх обґрунтованість, лише тоді, коли таке правопорушення буде припиненим, тобто відбудеться факт виплати позивачу усіх належних коштів, які мали бути йому виплачені на момент звільнення зі служби, тобто буде проведено повний розрахунок.
Отже, як встановлено судом та було підставою звернення позивача з даним позовом, відповідач не здійснив такого розрахунку, таким чином відсутня подія фактичного розрахунку.
Враховуючи вказане, суд вважає, що вимога позивача про стягнення на його користь з Військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за весь час прострочення повного розрахунку при звільненні є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 тис. грн. у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за період перебування на безперервному стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК за період з 01.01.2024 по 08.05.2024 та не виплати компенсації військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків ОСОБА_1 при проходженні військової служби в період з червня 2023 року по 08.05.2024 року;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 тис. грн. у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за період перебування на безперервному стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК за період за період з 01.01.2024 по 08.05.2024, в тому числі і відпустки за станом здоров'я та виплатити компенсацію військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків ОСОБА_1 при проходженні військової служби в період з червня 2023 року по 08.05.2024 року.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення правити учасникам справи (їх представникам)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.