про залишення позову без розгляду
24 листопада 2025 року м. Київ Справа № 320/13743/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області з позовом до Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та зобов'язати привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту № 76062, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова здійснено вивчення стану додержання вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд), розміщених на території Шевченківського району м. Харкова. Згідно інформацій ГУ ДСНС у Харківській області та Харківської міської ради встановлено, що на території району наявна захисна споруда цивільного захисту № 76062. За результатами інспекційного заходу складено припис від 07.02.2019 № 27 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної небезпеки. Згідно припису відповідачу визначено усунути порушення, що стосуються захисної споруди цивільного захисту. Згідно з актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 76062 від 01.12.2021, складеного уповноваженими представниками АТ «НСТУ» Харківська регіональна дирекція», вимоги припису не виконані та порушення не усунуті.
Протягом 2022 року балансоутримувачем до підрозділу ДСНС відповідного акту обстеження не надано. Згідно з інформацією Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Шевченківському району Харківської міської територіальної громади від 24.10.2022 захисна споруда цивільного захисту № 76062 не готова до укриття населення, тобто порушення балансоутримувачем не усунені.
Позивач наголошує на тому, що відповідач не виконує свої обов'язки по утриманню захисної споруди у готовому до використання стані, тому на сьогоднішній день використання захисної споруди № 76062 за призначенням є неможливим, а подання даної позовної заяви спрямоване на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, на забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту. Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача у сфері цивільного захисту населення порушено інтереси держави та територіальноїгромади, що і є підставою для звернення із даним позовом прокурором, а обраний прокурором спосіб захисту права спрямований на захист інтересів держави.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
14.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наголошено на відсутності у позивача підстав для звернення до суду з даним позовом, адже у даному спорі відсутній суб'єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутись до суду з позовом із заявленими вимогами, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача.
28.05.2024 позивачем до суду надано відповідь на відзив, за змістом якої, ГУ ДСНС у Харківській області, як спеціально уповноважений орган на здійснення контролю за утриманням стану готовності захисних споруд цивільного захисту, будучи обізнаним про про ігнорування відповідачем вимог законодавства, не вжило заходів з метою зобов'язання балансоутримувача вжити заходи для приведення у стан готовності укриття, що дає підстави та повноваження органу прокуратури на звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Також, до суду від сторони відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи № 260/4199/22 та справи № 420/22303/23.
Щодо вказаних клопотань про зупинення провадження у справі, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, з урахуванням того, що постановою Верховного Суду від 03.03.2025 у справі № 260/4199/22 касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023 - без змін; постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі № 420/22303/23 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025 залишено без змін. Таким чином, наразі відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.
Після ознайомлення з матеріалами справи та покладеними в основу позовних вимог обставинами, суд вважає, що позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У даній справі керівник Шевченківської окружної прокуратури звернувся до адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС України у Харківській області, який є територіальним органом ДСНС України.
Відповідно до п. 1.2 Положення про філію акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Харківська регіональна дирекція» Філія АТ «НСТУ» Харківська регіональна дирекція є відокремленим структурним підрозділом АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».
Позивач наголошує на тому, що ГУ ДСНС у Харківській області, як спеціально уповноважений державою орган на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту, знаючи про тривале ігнорування АТ «НСТУ» вимог щодо приведення у відповідність до наказу МВС № 579 сховища № 76062, упродовж тривалого періоду не вжило відповідних заходів з метою зобов язання балансоутримувача вжити заходи задля приведення у стан готовності згаданого протирадіаційного укриття, тому, враховуючи обставини щодо обізнаності позивача про наявні порушення інтересів держави, а також беручи до уваги характер наданих на запити прокуратури відповідей, наявний виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Так, ключовими аргументами звернення до суду прокурор, зокрема, визначив, що спеціально уповноважений державний орган (ДСНС), на якого покладено обов'язок здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту, наразі має повноваження звернутися до суду з вимогами щодо впорядкування захисної споруди, проте таких заходів не здійснював, у зв'язку з чим, прокурор набув права на представництво держави у таких правовідносинах.
Відповідач наголошує на тому, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той, всупереч закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Статтею 3 Конституції України установлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Умови та особливості звернення до адміністративного суду прокурора визначені ст. 53 КАС України.
Так, ч. 3 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За нормами ч. 4 ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.20214 № 1697-VII (далі - Закон № 1697), ст. 1 якого установлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацами 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абз. 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Отже, за наведеного правового регулювання, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах і, визначаючи правовий статус прокурора у судовому процесі для представництва інтересів держави, законодавець зобов'язав останнього навести належне обґрунтування щодо наявності/відсутності таких підстав. Водночас суд повинен надати оцінку таким аргументам.
Суд звертає увагу, що за обставин даної справи, підставою звернення до суду в інтересах держави в особі органу ДСНС прокуратура, зокрема, визначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», i якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є підставою для підтвердження судом такого представництва та розгляду спору по суті вимог. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Судом враховується практика Верховного Суду у справах № № 260/4120/22, 560/10015/22, 260/4044/22, 580/4578/22 та 160/14510/22.
Також, у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23), з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, суд, насамперед, акцентував увагу на тому, що захищати інтереси держави повинні відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Отже, ключовим питанням у даній справі, є наявність або відсутність у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС з вимогами зобов'язального характеру щодо суб'єкта, на якого покладено обов'язок належного утримання захисної споруди.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту урегульовані Кодексом цивільного захисту України, яким, зокрема, також визначено і повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Частиною 15 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України установлено, що контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об'єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Законом № 2228- із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».
Цим же Законом № 2228 Кодекс цивільного захисту України було доповнено статтею 17-1 Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень: реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд; звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей; перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
Надалі, з 29.10.2022 набрали чинності норми Закону України від 06.10.2022 № 2655-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності», яким п. 48 ч. 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України після слів «адміністративного суду щодо» доповнено словами «допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо», а після слів «здоров'ю людей» - словами «з інших підстав, визначених законом».
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 ( далі - Положення № 1052 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Підпунктом 48 п. 4 Положення № 1052 (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачено, що ДСНС, відповідно до покладених на неї завдань, складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов'язкові для виконання розпорядчі документи, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту; застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки (підпункт 52).
Отже, не зважаючи на зміни у Кодексі цивільного захисту України (у редакції Закону України від 06.10.2022 № 2655-IX), указані норми Положення № 1052 в частині застосування виду заходів впливу не змінилися. За наведеного правового регулювання та аналізуючи приписи п. 17-1 Кодексу цивільного захисту України, на переконання суду, органам ДСНС надано право звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб'єктів господарювання, що свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров'ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу, що за своєю суттю є заходом реалізації застосування санкції, передбаченої приписами ст. 68 Кодексу цивільного захисту України.
Можливість самостійного звернення до суду органу ДСНС з позовними вимогами зобов'язального характеру до відповідальних суб'єктів, як захід контролю не встановлена, оскільки за наведеного нормативно-правового регулювання питання повноважень органу ДСНС звертатися до суду, як позивач, вирішено законодавцем через наділення указаного суб'єкта владних повноважень контролюючими функціями у вигляді здійснення державного нагляду (контролю), які реалізуються шляхом застосування відповідних заходів реагування до суб'єктів господарювання або оскарження дій щодо недопуску до перевірки посадових осіб ДСНС.
Суд вважає, що коло повноважень органів ДСНС щодо права звернення до адміністративного суду не змінилося і є обмеженим, а отже, ГУ ДСНС не може бути позивачем у цій справі, у зв'язку з чим, прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.
Аналогічний висновок Верховним Судом сформовано і у справі № 520/16197/23, в якій суд, аналізуючи попередню практику Верховного Суду у подібній категорії справ, указав, що на відміну від попередньої редакції указаної норми щодо відсутності у територіального органу ДСНС права на звернення до суду з позовами у цій категорії, законодавець у чинній редакції п. 48 ч. 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України, передбачив право на звернення до суду цього органу також і з інших підстав, визначених законом.
Також, у справі № 520/16197/23 Верховний Суд, з-поміж іншого, зазначив, що у контексті порушеного питання варто також зауважити, що ч. 4 ст. 4 Закону № 877-V визначає, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Принагідно слід звернути увагу і на те, що за висновком Верховного Суду у справі № 520/16197/23 указані норми також визначають пряму кореляцію між законодавчим положенням та повноваженням контролюючого органу здійснювати той чи інший вид державного нагляду за діяльністю суб'єктів господарювання. Тому, не зважаючи на те, що п. 48 ч. 2 ст. 17-1 КЦЗ України, у редакції Закону № 2655-ІХ, передбачає, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції п. 48 ч. 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив'язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.
За таких обставин, Верховний Суд у справі № 520/16197/23 дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та, відповідно, правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд, а отже, і прокурор не може від його імені заявити такий позов.
Таку правову позицію підтримано Верховним Судом надалі і в інших справах, зокрема № № 400/10777/23, 160/26224/23, 560/16769/23, та інших подібних спорах і такі висновки узгоджуються з попередньою практикою Верховного Суду, зокрема у справах №№260/4120/22, 560/10015/22, 160/9125/22 та 260/4044/22.
З урахування наведеного, суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 ч. 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту населення України). При цьому, Кодексом цивільного захисту населення України не передбачено повноважень Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача. Тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним. Отже, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що Керівником Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова не обґрунтовано, а судом не установлено наявності в Головного управління ДСНС в Харківській області повноважень на звернення до суду із заявленими у даному позові вимогами.
За правилами процесуального закону, відсутність визначених законом підстав для звернення до суду прокурора має наслідком повернення позовної заяви позивачеві, однак, такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України).
Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду у справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд і постанові від 18.07.2019 у справі № 826/15794/17.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, визначених п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України, а саме, залишення позовної заяви без розгляду.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 240, 243, 248, 293-297 КАС України, суд,
Позовну заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Головенко О.Д.