24 листопада 2025 року м. Київ справа №826/3309/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову у виплаті Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) допомоги по вагітності і пологах згідно з листком непрацездатності серії АДА №400981 у розмірі 5841,36 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок одна гривня 36 копійок);
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві в особі Лівобережного відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві нарахувати та виплатити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) допомогу по вагітності і пологах згідно з листком непрацездатності серії АДА №400981 у розмірі 5841,36 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок одна гривня 36 копійок).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 справу прийнято до провадження та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою у виплаті позивачу допомоги по вагітності і пологах згідно з листком непрацездатності серії АДА №400981 у розмірі 5841,36 грн.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.
Третьою особою подані письмові пояснення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 18.02.2015 зареєстрована як ФОП та з 19.02.2015 взята на облік як платник єдиного внеску та є керівником ТОВ «Бебікеа» (код 35086254) та ТОВ «Біобум» (код 37371568).
Позивачу 18.11.2016 виданий листок непрацездатності серії АДА №400981 у зв'язку із страховим випадком по вагітності та пологам остання звернулась із заявою про призначення та виплату допомоги по вагітності та пологах.
Листом від 17.07.2017 №412-05 Лівобережна міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомила позивача, що остання може реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення по вагітності та пологам за основним місцем роботи та за сумісництвом в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV, а саме: шляхом подачі роботодавцем позивача заяви - розрахунку до відповідного робочого органу Фонду, де він перебуває на обліку в якості страхувальника.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та третьої статті 19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 №1105 (далі - Закон №1105) (станом на момент виникнення спірних правовідносин - 17.07.2017) право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.
Відповідно до статті 30 Закону № 1105 матеріальне забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначається та надається за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
У той же час, статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено поняття трудового договору між працівником і власником підприємства, а також надано право працівнику додатково укладати трудовий договір на цьому ж або іншому підприємстві. Робота за наймом на цьому ж або іншому підприємстві відноситься до категорії - робота за сумісництвом, яка відповідно до статті 102-1 КЗпП України оплачується за фактично відпрацьований час. При роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (станом на момент виникнення спірних правовідносин - 17.07.2017) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено аналіз поданої позивачем заяви та встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зазначена як керівник (найманий працівник) ТОВ “Бебікеа» (ЄДРПОУ 35089254) та ТОВ “Біобум» (ЄДРПОУ 37371568).
Виходячи з вказаного суб'єкт господарювання (підприємець) не перебуває ні з ким у трудових відносинах, що в свою чергу не може вважатися роботою за сумісництвом за наявності основної оплачуваної роботи на умовах трудового договору.
При цьому пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що основне місце роботи це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
У свою чергу, нормами Закону №1105 (на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено механізму надання фізичній особі - підприємцю, яка перебуває у трудових відносинах, матеріального забезпечення, як фізичній особі - підприємцю. А саме не визначено чи надається матеріальне забезпечення за наведених умов або ж ким та на підставі яких документів воно має надаватися.
Слід зазначити, що 11.10.2017 до Закону № 1105 були внесені зміни, які в тому числі стосуються надання матеріального забезпечення фізичним особам - підприємцям які є найманими працівниками.
Отже, починаючи з 11.10.2017 частиною 1 статті 31 Закону № 1105 чітко визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. А у разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.
До моменту внесення вищевказаних змін до даної норми підставою для призначення такої допомоги був виключно оригінал листка непрацездатності, який при цьому мав подаватися на основне місце роботи та зберігатися на ньому, являючись підставою для призначення та надання матеріального забезпечення.
При цьому, положення Закону № 1105 не мають зворотної сили, у зв'язку із чим, враховуючи, що страховий випадок позивача, який засвідчений листком непрацездатності серія АДА №400981 настав 18.11.2016, а зміни до Закону № 1105 набрали сили 11.10.2017, тому були відсутні правові підстави для призначення та надання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах.
Отже, з підстав викладеного вище суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.