про відмову в забезпеченні позову
24 листопада 2025 року м. Київ справа №320/55751/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними нормативно-правового акта в частині,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить суд:
- визнати протиправними та нечинними норми абзацу 3 пункту 28 та абзацу 2 пункту 30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011№845 в частині, яка стосується виконання судових рішень з питань оплати праці.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви.
24 листопада 2025 року ВДЗК (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду зареєстровано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд зупинити дію норм абзацу 3 пункту 28 та абзацу 2 пункту 30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі по тексту також - Порядок №845), яка стосується виконання судових рішень з питань оплати праці.
Означена заява мотивована невиконанням Апаратом Ради національної безпеки та оборони України рішення суду протягом понад 8 місяців про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу через ненадання РНБО інформації щодо кодів бюджетної класифікації видатків, призначених для виконання рішень судів, що використовуються апаратом РНБО. Позивач пояснив, що у зв'язку з відсутністю у Державної казначейської служби України повноважень на отримання такої інформації, рішення суду не може бути виконано.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що вимоги абзацу 3 пункту 28 та абзацу 2 пункту 30 Порядку №845 в частині, яка стосується виконання судовий рішень з питань оплати праці є протиправними і підлягають визнанню судом у цій частині нечинними.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Статтею 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити заходи забезпечення позову як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Згідно частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За приписами частини п'ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися виключно в межах позовних вимог, бути адекватними та пропорційними до них, гарантувати ефективний захист прав позивача, який неможливий без невідкладного судового втручання.
Адекватність заходу забезпечення позову, який має застосовувати суд, визначається його відповідністю тим вимогам, для забезпечення яких цей захід вживається, через зіставлення права чи інтересу, про захист якого просить заявник, із майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Пропорційність у такому випадку означає співвідношення між негативними наслідками, що можуть виникнути від застосування заходів забезпечення позову, та наслідками, що можуть настати через їх неприйняття.
Аналогічні висновки щодо критеріїв забезпечення позову Верховний Суд висловлював у постановах від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20, від 27.09.2023 у справі № 280/5917/22 та ін.
Отже, для зупинення дії нормативно-правового акта як заходу забезпечення позову суду слід з'ясувати обсяг позовних вимог і пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існують очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акта і ним порушуються права чи інтереси позивача. Такі заходи мають бути співмірними, адекватними та пропорційними, забезпечувати ефективний захист прав позивача, водночас запобігати порушенню прав інших осіб, не залучених до участі у справі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 21.05.2025 у справі №320/28579/24.
При вирішенні питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта суд має дотримуватися конституційного принципу розподілу влади, закріпленого у статті 6 Конституції України. Судовий контроль за актами органів виконавчої влади не може перетворюватися на втручання у дискреційні повноваження або фактичну заміну правової оцінки під час розгляду справи по суті. Забезпечення позову - це виключно попередній тимчасовий захід, який допустимий лише у разі, коли наявність ознак протиправності є очевидною, тобто такою, що не потребує додаткового дослідження фактичних обставин чи правових норм. Особливу обачність суд має проявляти у випадках, коли зупинення дії нормативного акта може мати системний вплив на функціонування публічного управління або суспільний інтерес, зокрема в умовах особливих правових режимів, таких як воєнний стан.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вважає, що забезпечувальні заходи (тимчасові заборони), які суд застосовує під час вирішення спору, мають відповідати закону, враховувати суспільні інтереси та забезпечувати пропорційність між обраними засобами й метою, яку прагне досягти суд. Зазначена позиція відображена в рішеннях ЄСПЛ від 17 травня 2016 року у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia, № 38359/13, пункти 61 - 62) та від 16 березня 2021 року у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey, заяви № 21392/08 та дві інші, пункти 144 - 153).
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен вказати мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними (постанови Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, від 20.05.2021 у справі № 640/29749/20, від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21 та від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20).
Позивач зазначає про наявність підстав за застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії норм абзацу 3 пункту 28 та абзацу 2 пункту 30 Порядку №845 в частині, яка стосується виконання судових рішень з питань оплати праці з огляду на невиконання судового рішення щодо стягнення заборгованості з оплати праці боржником - РНБО, протягом 8 місяців, керуючись оскаржуваними правовими нормами.
Суд зауважує, що нормативно-правовий акт, як акт загальної дії, що регулює однотипні публічно-правові відносини та застосовується щодо невизначеного кола осіб, має особливий правовий статус. Його зупинення як захід забезпечення позову є допустимим лише за наявності беззаперечних та очевидних ознак протиправності, а не лише припущень або правових сумнівів, які вимагають повноцінної оцінки у процесі розгляду справи по суті.
З огляду на комплексний характер правового регулювання, яке здійснюється через нормативно-правовий акт, втручання суду у його чинність не повинно підміняти собою остаточне судове рішення. Такий підхід забезпечує стабільність нормативного регулювання та правову визначеність, а також запобігає передчасному втручанню у публічне управління без достатніх правових підстав.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №320/28579/24.
В означеній постанові Верховний Суд підкреслює, що забезпечення позову на підставі ймовірної протиправності нормативно-правового акта чи окремих його положень є неналежним, якщо справа вимагає детального аналізу фактів і права, оскільки це може свідчити про упереджене формування позиції суду.
Позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено доводів, які б свідчили про наявність очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів його як особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Суд наголошує на тому, що дослідження по суті правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних положень нормативно-правового акта виходить за межі питання забезпечення позову, оскільки передбачає оцінку його положень, процедури прийняття, пов'язаності із введенням в Україні воєнного стану. З'ясування таких обставин наближається до розгляду законності оскаржуваного Порядку, що є предметом основного провадження, а не забезпечення позову.
Таким чином, у суду відсутні підстави для висновків про «очевидну протиправність» оскаржуваних положень Порядку №845.
Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №320/28579/24 наголошує, що забезпечення позову не повинно завдавати непропорційної шкоди, перевищувати заявлені вимоги позивача чи бути рівнозначним задоволенню позовних вимог до розгляду справи по суті.
Враховуючи означене, суд вважає, що будь-які остаточні оцінки правомірності Порядку №845 в оскаржуваній частині на стадії забезпечення позову є передчасними, а відсутність очевидності порушень унеможливлює застосування такого заходу відповідно до стандарту доказування prima facie.
Суд зазначає, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи позицію Верховного Суду, якою підкреслено, що забезпечення позову на підставі ймовірної протиправності нормативно-правового акта чи окремих його положень є неналежним, якщо справа вимагає детального аналізу фактів і права, оскільки це може свідчити про упереджене формування позиції суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дудін С.О.