24 листопада 2025 року м.Київ № 320/29708/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, постанов,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ, у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Дніпровський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Федоренко О.В. при винесені постанови від 12.12.2022 про стягнення виконавчого збору, постанови від 12.12.2024 про накладення штрафу, постанови від 17.12.2024 про накладення штрафу, постанови від 24.01.2025 про накладення штрафу;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Федоренко О.В. від 12.12.2022 про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Федоренко О.В. від 12.12.2024 про накладення штрафу;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Федоренко О.В. від 17.12.2024 про накладення штрафу;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Федоренко О.В. від 24.01.2025 про накладення штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснювалося виконавче провадження на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/13068/21, виданого 25.11.2022, щодо встановленого судом порядку побачень батька, ОСОБА_2 , з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері - ОСОБА_4 . Позивачка зазначає, що у подальшому судове рішення, на підставі якого був виданий відповідний виконавчий лист, було скасовано. Відтак, на її переконання, державний виконавець втратив правові підстави для подальшого виконання такого рішення, а тому стягнення з неї виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є безпідставним. Щодо накладених на неї штрафів, позивачка стверджує, що у процесі виконання рішення суду державний виконавець жодного разу не повідомляв її про час, тривалість чи технічні умови проведення онлайн-побачень. Оскільки дитина є малолітньою, участь матері у встановленні зв'язку є необхідною, проте державний виконавець, за твердженням позивачки, не забезпечив належної комунікації та не узгодив із нею технічний порядок організації таких зустрічей. Крім того, позивачка вказує, що державний виконавець не вчиняв дій щодо роз'яснення способу та порядку виконання рішення суду, не врахував індивідуальні обставини, у яких перебуває малолітня дитина, не ініціював вирішення питання про конкретизацію технічних засобів зв'язку (месенджера, програмного забезпечення) і часу початку онлайн-побачень. Натомість порядок виконання визначався виключно на розсуд державного виконавця та стягувача, без урахування позиції та можливостей боржника. На переконання позивачки, сукупність наведених обставин свідчить про протиправність постанов державного виконавця, у тому числі щодо стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та накладення штрафів.
Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву.
Протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Дніпровським районним судом м. Києва 22 червня 2022 року ухвалено рішення у справі №755/13068/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, яким заявлений позов задоволений частково та встановити наступний порядок побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 без присутності матері ОСОБА_1 : кожної другої та четвертої середи місяця з 17 - 30 год. до 20 - 00 год., кожної першої та третьої п'ятниці місяця з 17- 30 год. до 20 - 00 год. суботи; щорічно влітку на оздоровлення 30 днів поспіль та половину осінніх, зимових та весняних канікул щорічно без присутності матері ОСОБА_1 ; щорічно в день народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13 год. до 20 год. в присутності матері ОСОБА_1 ; в інші дні за спільною домовленістю між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 25.10.2022 рішення Дніпровського районного суду від 22.06.2022 змінено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року в частині встановленого судом порядку побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено наступний порядок побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_4 : щонеділі з 10-30 год. до 20-30 год., в інші дні за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_4 .
На виконання вказаного рішення 25.11.2022 Дніпровським районним судом видано виконавчий лист №755/13068/21 про встановлення наступного порядку побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_4 : щонеділі з 10-30 год. до 20-30 год., в інші дні за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_4 .
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоренко Ольгою Володимирівною від 12.12.2022 відкрито виконавче провадження №70527213 на підставі вищевказаного виконавчого листа.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження №70527213, державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоренко О.В. винесено дві постанови від 12.12.2022 про стягнення виконавчого збору з позивачки у розмірі 13400 грн та про стягнення з позивачки мінімальних витрат у розмірі 400 грн.
У подальшому постановою Верховного суду від 22.03.2023 скасовано постанову Київського апеляційного суду від 25.10.2022 та справу направлено на повторний розгляд в суд апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 24.07.2023, змінено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року у частині встановленого судом порядку побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено наступний порядок побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_4 : щонеділі з 10-30 год. до 20-30 год., в інші дні за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_4 . На час перебування дитини за межами України визначено порядок виконання рішення суду шляхом відеоконференцзв'язку між батьком та дитиною у визначений судом час. Обов'язок забезпечення відеоконференцзв'язку за місцем знаходження дитини покласти на матір, ОСОБА_4 .
Постановою Верховного суду від 15.03.2024 року постанову Київського апеляційного
суду від 24.07.2023 залишено без змін.
Постановою державного виконавця від 19.01.2024 з урахуванням зміни рішення суду судом апеляційної інстанції внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження та замість резолютивної частини: «Встановити наступний порядок побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_4 : щонеділі з 10-30 год. до 20-30 год., в інші дні за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_4 » зазначено наступну резолютивну частину: «Встановити наступний порядок побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_4 : щонеділі з 10-30 год. до 20-30 год., в інші дні за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_4 . На час перебування дитини за межами України визначити порядок виконання рішення суду шляхом відеоконференцзв'язку між батьком та дитиною у визначений судом час. Обов'язок забезпечення відеоконференцзв'язку за місцем знаходження дитини покласти на матір, ОСОБА_4 .».
Постановою державного виконавця від 12.12.2024 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Постановою державного виконавця від 12.12.2024 за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 24.07.2023 року по справі №755/13068/21 накладено на боржника штраф у розмірі 1700 грн, на підставі акту державного виконавця від 09.12.2024.
Постановою державного виконавця від 17.12.2024 за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 24.07.2023 року по справі №755/13068/21 накладено на боржника штраф у розмірі 3400 грн, на підставі акту державного виконавця від 16.12.2024.
Постановою державного виконавця від 24.01.2025 за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 24.07.2023 року по справі №755/13068/21 накладено на боржника штраф у розмірі 3400 грн, на підставі акту державного виконавця від 23.12.2024.
Позивачка, вважаючи постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат та накладення штрафів протиправними, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон №1404-VIII.
За змістом ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Отже, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, під час якого визначається розмір виконавчого збору.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.4 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У пункті 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України №512/5від 02.04.2012 зазначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, у якій зазначається розмір та порядок стягнення такого.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку вчиняє державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов'язаний самостійно з'ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2020 року в справі №480/3452/19.
Судом встановлено, що до Відділу примусового виконання рішень надійшов виконавчий лист на виконання рішення суду зобов'язального характеру, а тому державним виконавцем правомірно, з дотриманням вимог статей 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Також суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19-а, від 02.06.2021 у справі №160/4481/20, законодавець пов'язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням ним певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.01.2019 по справі №703/1086/17, від 28.04.2020 по справі №480/3452/19 та від 21.05.2020 по справі №336/2056/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору достатньо самого факту відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено, судом на виконанні у державного виконавця перебувало виконавче провадження №705527213 з виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/13068/21 про встановлення порядку побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_4 : щонеділі з 10-30 год. до 20-30 год., в інші дні за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_4 .
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоренко Ольгою Володимирівною від 12.12.2022 відкрито виконавче провадження №70527213 на підставі відповідного виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м.Києва 25.11.2022.
При цьому, позивачем не оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження, на підставі якої відповідачем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.
Постанова Відділу ДВС від 12.12.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП №70527213 є чинною, та в судовому порядку не скасована.
У свою чергу спірна постанови про стягнення виконавчого збору від 12.12.2022 та про стягнення витрат виконавчого провадження є самостійними виконавчими документами, на виконання не направлялись та не виділялись в окреме виконавче провадження, а тому не порушують прав позивачки.
Щодо твердження позивачки про те, що постанова Київського апеляційного суду від 25.10.2022, на підставі якої було видано виконавчий лист, була скасована постановою Верховного Суду від 22.03.2023 та відповідно виконавче провадження не може проводитися на підставі скасованої постанови, суд не приймає до уваги, оскільки на час видачі виконавчого листа у справі №755/13068/21 (25.11.2022) вказана постанова була чинною та, відповідно, підлягала обов'язковому виконанню.
Крім того, після ухвалення Київським апеляційним судом нової постанови від 24.07.2023, відповідач обґрунтовано та в межах наданих повноважень здійснив коригування зобов'язальної частини виконавчого документа відповідно до її змісту, що відповідає вимогам законодавства та забезпечує належне виконання судового рішення.
Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів, суд зазначає таке.
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно частин 1-6 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Згідно пунктів 8 та 9 розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.
Згідно п.8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, суд зазначає, що саме державний виконавець особисто зобов'язаний здійснити перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення, визначених рішенням, тобто виконавчим документом. Доказом перевірки виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення, визначених рішенням є акт державного виконавця, у якому повинні бути відображені у констатуючій частині, зокрема, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Невиконання боржником рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
В оскаржуваних рішеннях відповідача зазначено про те, що позивачка не виконала постанову Київського апеляційного суду від 24.07.2023 року по справі №755/13068/21, якою встановлено наступний порядок побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_4 : щонеділі з 10-30 год. до 20-30 год., в інші дні за домовленістю з матір"ю дитини ОСОБА_4 . На час перебування дитини за межами України визначити порядок виконання рішення суду шляхом відеоконференцзв"язку між батьком та дитиною у визначений судом час. Обов'язок забезпечення відеоконференцзв'язку за місцем знаходження дитини покласти на матір, ОСОБА_4 .
Зі змісту виконавчого документу судом встановлено, що суд зобов'язав позивачку на час перебування малолітньої дитини за кордоном забезпечити спілкування малолітньої дитини з її батьком засобами відеоконференцзв'язку щонеділі з 10-30 год. до 20-30 год., в інші дні за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_4 .
Отже, позивачка, на думку суду, повинна у визначений час та місці забезпечити наявність відеоконференцзв'язку для спілкування з дитиною, зокрема повідомити номер телефону та забезпечити наявність зв'язку (з'єднання).
Суд звертає увагу на те, що спірні постанови були винесені на підставі актів державного виконавця від 09.12.2024, 16.12.2024 та від 23.12.2024 про невиконання позивачкою судового рішення.
Однак, зазначені акти державного виконавця не були надані суду для дослідження, вони також відсутні в автоматизованій системі виконавчого провадження №70527213. За таких обставин суд позбавлений можливості надати їм правову оцінку, оскільки відповідні документи фактично не перебувають у матеріалах справи та не можуть бути перевірені на предмет їх змісту й належності.
Водночас, у позовній заяві позивачкою не спростовується факт невиконання нею рішення суду за різними причинами (зокрема, обмежений час користування Інтернетом у Німеччині), які вона вважає поважними, натомість позивачка стверджує, що виконавець протиправно не повідомив їй час виконання нею судового рішення, а визначений судом час виконання рішення суду унеможливлює спланувати нею свій вихідний день.
Наведені доводи позивачки суд не приймає до уваги, оскільки вони ґрунтуються виключно на суб'єктивних твердженнях сторони та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Посилання на усні домовленості між стягувачем та державним виконавцем, а також на обмеження щодо користування месенджерами чи доступу до інтернету за кордоном, не можуть свідчити про порушення виконавцем встановленого порядку виконання рішення суду.
Крім того, обов'язок забезпечити виконання судового рішення та створити умови для здійснення визначеного способу спілкування з дитиною покладається на боржника, і жодні побутові чи технічні незручності не звільняють позивачку від цього обов'язку. Доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення з об'єктивних причин, до суду не подано.
У зв'язку з цим зазначені доводи позивачки не можуть впливати на правову оцінку дій державного виконавця та не спростовують встановлених у справі обставин.
Отже, оскільки позивачкою не надано, а державним виконавцем та судом не встановлено жодних поважних причин не виконання нею постанову Київського апеляційного суду від 24.07.2023 року по справі №755/13068/21 таких як відсутність мобільного зв'язку, відсутність з'єднання з мережею Інтернет тощо, оскаржувані постанови відповідача є правомірними.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржувана постанова не містить обґрунтування, оскільки спірні постанови державного виконавця від 12.12.2024, 17.12.2024, 24.01.2025 у виконавчому провадженні №70527213 містить мотивування: позивач не виконує вимоги виконавчого документу - постанови Київського апеляційного суду від 24.07.2023 по справі №755/13068/21 на підставі відповідного акту.
Таким чином, позов не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
За ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
З урахуванням зазначеного, доводи позивача про протиправність дій та постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Решта доводів та тверджень по справі не впливають на висновки суду.
Питання щодо витрат по справі суд не вирішує за відсутності процесуальних підстав.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лисенко В.І.